§ 1. Світова валютна система та етапи її становлення.

Світова валютна система є функціональною формою організації валютних відно-син на рівні міждержавних зв'язків. Їх розвиток регулюється відповідними міждер-жавними валютними угодами, втілення яких забезпечується утвореними на колек-тивній основі міждержавними валютно-фінансовими і банківськими установами таорганізаціями. Складовими ланками світової валютної системи є: міжнародні ліквід-ні ресурси (іноземна валюта, золото та інші платіжні засоби),механізм регулюваннявалютних паритетів і курсів, міжнародні валютні ринки і ринки золота, система між-народного кредитування та міждержавних розрахунків, відповідні інфраструктурніланки тощо.

Міжнародна валютна система в своєму еволюційному розвитку пройшла триосновні етапи: золотого, золотовалютного (доларового) і паперово- валютного стан-дартів.

Система золотого стандарту сформувалася на початку XIX ст. і функціонуваладо 20-30-х років ХХ ст. Її визначальними ознаками були: функціонування золотаяк світових грошей: фіксація золотого змісту національних валют; їхня безпосередняконвертованість у золото; наявність на цій основі фіксованих валютних курсів.

У період дії золотого стандарту золото знаходилося в обігу у вигляді чеканнихмонет не лише на зовнішньому ринку, а й поряд з розмінними паперовими грошимана внутрішньому ринку.

Обмінний валютний курс національних паперових грошей розраховувався заспіввідношенням їхнього золотого змісту (масштабу цін), який установлювався дер-жавою. Так, якщо ємність американського долара становила унції золота, а ан-глійського фунта стерлінгів — унції, то легко визначити, що обмінний курс їх до-рівнював 1:5. Фунт стерлінгів обмінювався на 5 доларів.

Країни, що дотримувалися золотого стандарту, мали забезпечувати жорстке спів-відношення між наявними запасами золота і кількістю грошей в обігу, а також вільнуміграцію золота-його експорт та імпорт.

Система золотого стандарту забезпечувала загальність світових грошей, їхню по-вну конвертованість, стійкість купівельної спроможності та валютних курсів, а такожавтоматичне (внаслідок міграції золота) урівноваження платіжних балансів окремихдержав, стабільність світових цін.

Разом з тим система золотого стандарту мала й істотні обмеження. Вона була за-надто жорсткою, недостатньо еластичною, дорогою, залежною від рівня видобуткумонетарного товару. Найбільшою їх вадою було те, що умови функціонування золото-го стандарту суттєво обмежували можливості проведення окремими державами влас-ної валютно-грошової політики. Це пояснюється тим, що безпосередньою реакцією набудь-яке збільшення обсягів паперової емісії та інфляційне знецінення національнихгрошей був відтік золота за кордон і відповідне зменшення золотих запасів. Це об-межувало можливості державного втручання в сферу грошових і валютних відносин,їхнього цільового регулювання, використання у конкретних напрямах економічноїполітики.

Зазначені обмеження стали підставою для заміни після першої світової війни зо-лотого стандарту золотовалютним (золотодевізним). Сутність останнього зводиласьдо того, що поряд з золотом функцію міжнародних платіжних засобів взяли на себе ідеякі валюти провідних країн світу. Інституціонально система золотодевізного стан-дарту була заснована рішеннями міжнародної Генуезької конференції, що відбуласяу 1922 р. Однак і після укладення Генуезької угоди грошові системи майже 80 країнЗаходу продовжували функціонувати у режимі золотого стандарту.

Повний відхід країн Заходу від золотого стандарту відбувся в період «великої де-пресії» і у перші післякризові роки. Спочатку Англія (1931 р.), а далі і США (1933 р.)вимушені були відмовитися від внутрішньої конвертованості паперових грошейна золото. До початку другої світової війни практично всі країни Заходу припини-ли розмін на золото паперових знаків вартості, чим підривалися внутрішні основифункціонування золотого стандарту.

Причини цього не пов'язані безпосередньо з кількісною невідповідністю між цен-тралізованими запасами золота і масою грошових знаків в обігу, як може здатися наперший погляд.

Головна причина — загальна трансформація економічної структури господа-рювання, що ґрунтувалася на ринкових саморегуляторах, у державно регульовануекономічну систему. Така трансформація відбулася на основі теоретичних розробокКейнса. Відповідно до цієї трансформації змінилася і система валютно-грошових від-носин. Виходячи з цього, стає зрозумілим,що якщо золото як національні та світовігроші є елементом стихійно регульованої ринкової економіки, то паперові знаки вар-тості, котрі мають кредитну основу, більш повно відповідають економіці, яка поєднуєв собі ринкові та державні регулятори.

У роки другої світової війни система міжнародної торгівлі та валютних відно-син зазнала фактично повного краху. Для виправлення цього становища В 1944 р.в місті Бреттон-Вудсі (США) зібралася міжнародна валютно-фінансова конферен-ція, на якій було утворено міжурядову установу при ООН з регулювання валютнихвідносин — Міжнародний валютний фонд. Згідно зі статутом МВФ було визначеноосновні принципи нової валютної системи, яка дістала назву Бреттон-Вудської. Навідміну від золотого стандарту її основою стала система золотовалютного стандарту,яка у своєму подальшому розвитку трансформувалася у систему золото-доларовогостандарту. Бреттон-Вудська валютна система функціонувала до середини 70-х років івідіграла суттєву роль у поглибленні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізаціївиробництва, інтенсивному розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.

Основні принципи функціонування Бреттон-Вудської системи такі:

Завдяки тому,що паритети майже всіх валют було зафіксовано в МВФ в дола-рах США, зв'язок їх з монетарним товаром здійснювався за системою: золото-долар-національні валюти. У цьому поєднанні долар виступав як знак золота, як різновидсвітових грошей.

Бреттон-Вудська валютна система, як і система золотого стандарту, дотримува-лася принципу фіксованих валютних курсів, що мало суттєве значення для розвиткузовнішньої торгівлі. Офіційні курси валют установлювалися визначенням їхньогозолотого змісту і відповідно до цього твердо фіксувалися по відношенню до долара.

Долар, функціонуючи у режимі золотого стандарту, прирівнювався до золота завизначеним паритетом на основі фіксації ринкової ціни на золото: 1 долар = 0,888 г.золота; ціна 1 унції (31,1 г.) — 35 дол.

Важливою нормою Б-В системи була заборона вільної (приватної) купівлі-продажу золота. Ці операції могли здійснюватися лише на рівні центральних банків зфіксованою ціною — 35 доларів за 1 унцію.

Тривалий час ефективність функціонування Б-В системи (золото-долар-націо-нальна валюта) забезпечувалася високим рівнем стійкості та довіри до долара, якийвиконував функцію міжнародного засобу платежу і резервної валюти. Ця довіраґрунтувалася на його конвертованості у золото для центральних банків. Така конвер-тованість забезпечувалася нагромадженням США значної частки централізованихзапасів золота. У 1949 р. централізовані золоті запаси США оцінювали в 24,6 млрд.доларів, що в 3,15 рази перевищувало загальну суму доларів, яка була розміщена віноземних банках.

Слід врахувати і надзвичайно високу частку США у світовій торгівлі та експортікапіталу, а також бездефіцитність протягом тривалого часу платіжного балансу цієїкраїни.

У кінці 60-х початку 70-х років ситуація суттєво змінилася. США значною міроювтратили на світовому ринку свої конкурентні переваги: виник дефіцит платіжногобалансу, почали розвиватися інфляційні процеси, різко скоротилися запаси золота.Почалася масова погоня за золотом як більш стійким грошовим активом і відповід-на відмова від долара. У цій ситуації США, по суті, повністю втратили можливістьздійснювати обмін доларів на золото за фіксованою ціною. Визначаючи це, 15 серпня1971 р. було прийнято рішення про припинення конвертованості долара на золото.Відміна одного з вихідних принципів Б-В системи означала її фактичний крах.

Контури нової валютної системи, що функціонує і розвивається у світовій еко-номіці й понині були визначені на нараді представників країн-членів МВФ, що від-булася в місті Кінгстоні на Ямайці в січні 1976 р. Кінгстонська угода поклала початокутворенню Ямайської валютної системи. Ця система почала функціонувати післявідповідних ратифікації зазначеної Угоди державами — учасницями з квітня 1978 р.Зміст визначальних принципів Ямайської валютної системи такий:

Кінгстонською угодою проголошено повну демонетизацію золота в сфері ва-лютних відносин. Відмінено офіційний паритет, офіційну ціну на золото і фіксаціюмасштабу цін (вмісту золота) національних грошових одиниць, знято будь-які обме-ження у його приватному використанні.

Кінгстонська угода поставила за мету перетворити створену ще у 1969 р. Між-народним Валютним Фондом колективну міжнародну одиницю — спеціальні правазапозичення — СДР на головний резервний актив та міжнародний засіб розрахунків іплатежу. Сьогодні величина СДР визначається на основі кошика валют країн, часткаяких у сфері міжнародної торгівлі найвища. З 1981 р. до складу так званого стандарт-ного кошика входить 5 валют: долар США — 42%, марка -19%, франк, ієна та фунтстерлінгів — по 13%.

Особливо важливою ознакою механізму Ямайської системи є запровадження«плаваючих» валютних курсів національних грошових одиниць.