§ 2. Інтеграційні процеси в Європі

8 квітня 1951 р. в Парижі був підписаний договір про Європейське об'єднаннявугілля і сталі, в яке ввійшли 6 країн — Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерландиі Люксембург. Так було зроблено перший крок до створення економічного співтова-риства. Новий могутній імпульс західноєвропейська інтеграція одержала в 1957 р.,коли в Римі тими ж країнами були підписані договори про створення Європейсько-го економічного співтовариства (ЄЕС) та Європейського співтовариства по атомнійенергії (Євроатом).

В склад співтовариства увійшли країни з високим рівнем розвитку, що сприялозначним темпам його росту. За перші 15 років розрив за обсягом ВНП на душу на-селення між країнами скорочувався: 26% в 1960 р., 13,5% в 1970 р. і 15% в 1973 р., щосвідчить про зближення рівнів економічного розвитку учасників співтовариства.

В 1973 р. відбулося перше розширення ЄЕС до 9 членів (добавились Великобри-танія, Данія і Ірландія). Це серйозно посилило диспропорції по країнах, насампередіз-за відносно низького рівня економічного розвитку Ірландії. В результаті розши-рення співтовариства в нього увійшли три країни, де доход на душу населення бувнижчий середнього по співтовариству.

У 1981 року членом ЄЕС стала Греція, у 1986 році — Іспанія і Португалія, у 1995році — Швеція, Австрія, Фінляндія, у 2004 році — Польща, Чехія, Словенія, Угор-щина, Словаччина, Мальта, Кіпр, Естонія, Латвія, Литва, у 2007 році — Болгарія таРумунія. На початок нового сторіччя ЄС залишається найбільшим і найпотужнішимінтеграційним об'єднанням у світі, метою якого є сприяння економічному добробуту,підвищенню життєвого рівня народів Європи, зміцненню миру і свободи та створен-ню стійкого союзу народів Європи.

Введення спільної валюти є одним із найскладніших етапів західноєвропей-ської інтеграції, який завершує перехід від Спільного ринку (СР) через Економіч-ний Союз (ЕС) до найвищого рівня інтеграції — Економічного і Валютного Союзу(ЕВС). Основними завданнями цього етапу є початок функціонування ЄвропейськоїСистеми Центральних Банків, перехід до єдиної валюти «євро» та проведення єдиноївалютної політики.

Введення в обіг з 1 січня 1999 року спільної валютної одиниці (євро) найбіль-шу в світі єдину валютну зону. «Євро» — зона охоплює більше 15 країн, які зумілиуспішно провести стабілізацію державних фінансів у відповідності із встановленимикритеріями і, звісно, виявили бажання приєднатися до Економічного і ВалютногоСоюзу. Це — Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Німеччина, Італія, Ірлан-дія, Іспанія, Португалія, Австрія, Фінляндія Греція, Словенія та ін. За межами зони«євро» з тих чи інших причин опинилися Великобританія, Швеція, Данія.

Утворена «євро» — зона має загальну чисельність населення 314 мільйонів, їїВВП складає близько 19 відсотків світового. Для порівняння, частка США у за-гальному світовому виробництві — близько 20 відсотків. Таким чином, загальнаєвровалюта підводить остаточну базу під сформовані в ЄС єдині ринки товарів,послуг, капіталу і робочої сили і перетворює його в завершену валютно-економічнуспілку.

Крім ЄС у Європі в 1960 р. виникла ще одна організація на основі підписаної вСтокгольмі конвенції. ЄАВТ — це торгово-економічне об'єднання, створене з ініціати-ви Великобританії, як відповідь на утворення Загального ринку. В момент створенняв ЄАВТ увійшли: Австрія, Великобританія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцаріяі Швеція. В 1961 р. до ЄАВТ приєдналася Фінляндія в якості асоційованого члена. У1970 р. учасницею ЄАВТ стала Ісландія. У 1973 р. з ЄАВТ вийшли Великобританія іДанія, у 1986 р. — Португалія, а в 1995 р. — Австрія, Швеція і Фінляндія. В даний часчленами ЄАВТ залишаються Ісландія, Норвегія, Швейцарія і Ліхтенштейн.

Основу ЄАВТ складає зона вільної торгівлі. У взаємній торгівлі скасовані мита ікількісні обмеження, проте, відсутній єдиний зовнішній тариф. Кожна держава про-водить самостійну торгову політику стосовно третіх країн, і товари з цих країн неможуть вільно переміщатися всередині ЄАВТ (крім промислових товарів із ЄС).

Асоціація не ставить своєю ціллю створення економічного і валютного, а тимбільше політичного союзу.

Відмінності ЄАВТ від ЄС:

в ЄАВТ немає наднаціональних органів, вищий керівний орган — консульта-тивна Рада, у котрій кожна країна має один голос;

режим вільного, безмитного товарообігу в рамках ЄАВТ діє тільки у відношен-ні промислових товарів і не поширюється на сільгосппродукцію (інтеграції ринківаграрної продукції не передбачається, оскільки сільське господарство ЄАВТ не змо-гло б витримати конкуренцію з боку ЄС);

за кожною країною — членом ЄАВТ зберігається зовнішньоторговельна авто-номія і власні мита в торгівлі з третіми країнами;

в ЄАВТ не існує єдиного митного тарифу.