§ 4. Інтеграція в Азії та Африці.

Основними інтеграційними утвореннями в Азії є Асоціація Південно-Східної Азії(АСЕАН), яка створена в 1967 р. і включає дев'ять країн (Бруней, Малайзію, Індо-незію, Таїланд, Сінгапур, В'єтнам, Камбоджу, Лаос та Філіппіни), а також Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), засноване в 1989 р.

АСЕАН — найбільш динамічне інтеграційне об'єднання, націлене на послідовнепроходження п'яти етапів інтеграції:

відкриту економічну асоціацію;

зону вільної торгівлі з відміною тарифів та інших обмежень;

митний союз із встановленням єдиних тарифів у торгівлі і вільним переміщен-ням капіталу і робочої сили;

економічний союз без будь-якої дискримінації з погодженням економічної по-літики країн-учасниць;

5) повну інтеграцію з єдиною економічною політикою, спільною валютою та ор-ганами наднаціонального регулювання.

Згідно з наведеною класифікацією, зону торгівлі в системі АСЕАН відносять допершого етапу економічної інтеграції. Країни АСЕАН ще не дійшли до створеннязони вільної торгівлі, проте вони співробітничають у справі її створення, у тому числіі в галузі зниження тарифів. У 1992 р. її учасники поставили перед собою завданняпротягом п'ятнадцяти років створити зону регіональної вільної торгівлі шляхом по-етапного зниження тарифів усередині неї. Що ж стосується господарського зближен-ня країн АСЕАН, взаємодоповнюваності їхніх економік, то ці процеси ще не набулиширокого розвитку.

Кожна з країн АСЕАН тісно пов'язана з економікою Японії, США та з новимиіндустріальними державами Азії (Гонконгом, Південною Кореєю, Тайванем). Зна-чна частина їхньої зовнішньої торгівлі припадає на торгівлю між місцевими філіямияпонських, американських, канадських, а також тайванських і південнокорейськихкорпорацій.

Модель інтеграції АСЕАН відрізняється від моделі північноамериканської та за-хідноєвропейської тим, що інтегрування там ішло від створення єдиного ринку доекономічного, валютного та політичного союзу, що супроводжувалось формуваннямта зміцненням наднаціональних структур. В АСЕАН же інтеграційні процеси надій-но охоплюють мікрорівень на основі діяльності ТНК. Так, в усіх країнах АСЕАН накомпанії з участю японського капіталу припадає 40-70% виробництва радіоапарату-ри. З 1994 р. тут спостерігається різкий стрибок імпорту Японією напівпровідниківта утворення спільних підприємств, збудованих у країнах АСЕАН. Японія, яка неє учасницею АСЕАН, досягла великого успіху, вкладаючи кошти в економіку кра-їн — учасниць асоціації, використовуючи їхню сировину для виробництва готовихтоварів, які реекспортуються в ці ж країни. Це стало приводом для серйозних супер-ечностей усередині АСЕАН.

Країни АСЕАН намагаються співробітничати в багатьох сферах, включаючи про-мисловість і торгівлю. В галузі промисловості робиться натиск на реалізацію спіль-них проектів і створення в різних країнах-учасницях середніх за розмірами галузей. Втаких галузях 60% власності контролюється країною-господаркою, а 40% — рештоючленів АСЕАН. Так, наприклад, були реалізовані проекти будівництва заводів по ви-робництву добрив в Індонезії, Малайзії та ін. До 1983 р. в АСЕАН було створено 15спільних підприємств, на яких 40% власності належить приватним компаніям з двох ібільше країн — учасниць асоціації. На експорт продукції СП в країни АСЕАН розпо-всюджуються пільгові митні збори. Базовий договір про торговельні преференції все-редині асоціації був схвалений ГАТТ і привів до деякої лібералізації взаємної торгівлі.

За чверть століття свого існування АСЕАН успішно сприяла формуванню субре-гіону вільної торгівлі. Однак у цілому процес оформлення економічних організацій вцьому регіоні істотно відставав від розвитку подій в Європі та Америці, хоча він і пе-ретворюється у величезного імпортера капіталу. У 2002 р. сукупний експорт АСЕАНстановив 405 млрд. дол., на внутрішньорегіональну торгівлю припадало 24%.

Найбільшим у світі за територією й населенням інтеграційним об'єднанням єАзіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС). До нього входить 21держава: Австралія, Бруней, В'єтнам, Індонезія, Канада, Китай, Кірибаті, Малайзія,Маршаллові Острови, Мексика, Нова Зеландія, Папуа — Нова Гвінея, Республіка

Корея, Перу, Сінгапур, США, Таїланд, Філіппіни, Чилі, Японія, а також Росія (з1997 р.). Частка країн АТЕС у світовому ВВП становить 54%, в світовій торгівлі —41,5%.

АТЕС являє собою міждержавний форум, що має консультативний характер.Головною метою організації є узгодження політики в галузі торгівлі та інвестицій,співробітництво в таких галузях, як енергетика, транспорт і телекомунікації, туризм,охорона довкілля. В 1993 р. в межах АТЕС утворено Комітет з торгівлі й інвестицій.Регулюванням підприємницької діяльності відає Тихоокеанський діловий форум іробочі групи. Передбачається створення зони вільної торгівлі до 2020 року.

Серед інших інтеграційних об'єднань Азії й Азіатсько-Тихо-океанського регіонуслід назвати:

«План Коломбо» із спільного економічного й соціального розвитку в Азії й Ти-хому океані; утворений в 1951 р. і об'єднує 24 держави Південної, Південно-Східної, Східної Азії, а також США, Австралію;

Асоціацію регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК); утворена в1985 р., об'єднує 7 країн регіону (Бангладеш, Бутан, Індію, Мальдіви, Непал,Пакистан, Шрі-Ланку).

Регіональні інтеграційні процеси розвиваються і на Африканському континенті,який має свої географічні, демографічні, економічні, екологічні та соціальні особли-вості (специфіку). Африка — це регіон, який економічно швидко розвивається, дерозташовано понад 50 держав з населенням понад 500 млн. осіб, і знаходиться в без-посередній близькості до Близького Сходу. Більшість молодих африканських державволодіють значним, здебільшого не освоєним економічним потенціалом. Це — багатізапаси сировини, сприятливі, як правило, природно-кліматичні умови для веденнясільського господарства, значні трудові ресурси. Проте цей потенціал розподіленийміж африканськими країнами вкрай нерівномірно. Так, основні запаси нафти знахо-дяться на північному (Єгипет, Лівія, Туніс, Алжир) та західному (Нігерія, Камерун,Конго, Ангола) узбережжі. Густота населення на континенті — 19 осіб. на 1 кв. км —одна з найнижчих у світі. Все це зумовлює істотні відмінності між країнами Африкищодо темпів економічного зростання, рівня розвитку економіки, її структури та зо-внішньої торгівлі.

Процес економічного розвитку країн Африки в цілому характеризується супер-ечливими тенденціями. Після здобуття незалежності в регіоні загострилася супер-ечність між накопиченням і споживанням: максимізація накопичення і недостатнійрівень споживання. Вузькість внутрішніх ринків, зростання соціальної напруженос-ті, дефіцит власних кваліфікованих кадрів, низькі виробнича культура та дисциплінапраці — всі ці проблеми, пов'язані з незадовільним станом споживання, стали нега-тивно позначатися на загальній динаміці капітальних вкладень, на їх структурі. Упо-вільнився приплив до ключових галузей капіталів, посилилась диспропорціональ-ність розвитку. Що суттєво знижувало темпи економічного зростання.

Особлива роль у забезпеченні соціально-економічного розвитку регіону нале-жить гірничодобувній промисловості. Розвиток виробництва в державах регіонупов'язаний з витратами значних фінансових ресурсів, що визначає зростаючий попитцих країн на капітал. У зв'язку з цим економічний розвиток країн Африки значноюмірою залежить від надання іноземних позик, а також безоплатної міжнародної до-помоги.

Через орієнтованість економік країн Африки на зарубіжні ринки виключно важ-лива роль у забезпеченні їх економічного розвитку належить зовнішньоторговель-ним зв'язкам, а значить, вирішенню питань спільного ринку та ефективному розви-тку їх зовнішньоекономічної діяльності.

Найбільшою з африканських інтеграційних груп країн є ЕКОВАС (Економічнеспівтовариство країн Західної Африки). До складу ЕКОВАС входять 16 країн Афри-ки з населенням понад 247 млн осіб. і ВВП понад 278 млрд. дол.

Основні зусилля співтовариства спрямовані на ліквідацію внутрішніх тарифівта встановлення єдиного зовнішнього тарифа, що повинно перетворити ЕКОВАС умитний союз на зразок ЄС. Проте надто проблематичним є вихід ЕКОВАС на подібнідо ЄС форми інтеграції, оскільки в регіоні існують й інші види міждержавного спів-робітництва, а також у зв'язку з тим, що у країн-учасниць цієї організації відсутнязацікавленість в успішній діяльності її.

В Африці існують також й інші інтеграційні угруповання: митний і економічнийсоюз Центральної Африки (ЮДЕАК), що об'єднує 6 країн; спільний ринок Східної іПівденної Африки (КОМЕСА), що об'єднує 20 країн регіону; південноафриканськеспівтовариство розвитку (САДК), що об'єднує 11 країн регіону.

Інтереси багатьох груп постійно стикаються один з одним. Майже всі групи праг-нуть до співробітництва, створюючи ті чи інші форми інтеграції, яка, здебільшого від-бувається на низькому рівні. Африканські країни настільки бідні, а їхнього економіч-на активність настільки низька, що бази для їх співробітництва поки що практичнонема.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

Поясніть, в чому суть економічної інтеграції.

Які основні форми інтеграції ви знаєте?

Яка основна характеристика зони вільної торгівлі?

Назвіть характерні риси митного союзу.

Визначте основні етапи формування Європейського Союзу.

Що являє собою Європейська асоціація вільної торгівлі?

Назвіть основні умови загальноєвропейської економічної інтеграції.

Визначте цілі та функції НАФТА.

Назвіть зони вільної торгівлі Латинської Америки.

Які інтеграційні угрупування Азії ви знаєте?

Які економічні угрупування існують в Африці?

Контрольні тести

Угоду про створення Європейського економічного співтовариства підписано у:

а)         1951 р.;

б)         1960 р.;

в)         1590 р.;

г)         1957 р..

Перше розширення ЄС відбулося в:

а)         1965 р.;

б)         1970 р.;

в)         1973 р.;

г)         1980 р..

Маастрихтський договір підписано в:

а)         1992 р.;

б)         1994 р.;

в)         1995 р.;

г)         1998 р..

Яка з названих країн не є членом ЄС:

а)         Австрія;

б)         Швеція;

в)         Фінляндія;

г)         Норвегія.

СНД створено в:

а)         1990 р.;

б)         1991 р.;

в)         1992 р.;

г)         1993 р..

СНД за формою інтеграції належить до:

а)         зони вільної торгівлі;

б)         митного союзу;

в)         економічного союзу;

г)         не є формою інтеграції.

ЄС за формою інтеграції є:

а)         зона вільної торгівлі;

б)         митний союз;

в)         спільний ринок;

г)         економічний союз.

Зона вільної торгівлі передбачає:

а)         зниження чи ліквідацію мита у торгівлі з третіми країнами;

б)         зниження чи ліквідацію мита у взаємній торгівлі;

в)         встановлення єдиного мита у торгівлі з третіми країнами;

г)         вільне переміщення товарів і капіталів.

Міжнародна організація ОПЕК передбачає:

а)         ліквідацію мита у взаємній торгівлі;

б)         встановлення єдиного мита у торгівлі з третіми країнами;

в)         встановлення квот продажу нафти на світовому ринку;

г)         всі відповіді правильні.

Україна є членом:

а)         ЕС;

б)         ЄАВТ;

в)         ЧЕС;

г)         ЄОВіС;

АСЕАН об'єднує країни:

а)         центральної Азії;

б)         Південної Азії;

в)         Близького Сходу;

г)         Південно-Східної Азії.

«Митний союз» передбачає:

а)         зниження чи ліквідацію мита у торгівлі з третіми країнами;

б)         зниження чи ліквідацію мита у взаємній торгівлі;

в)         встановлення єдиного мита у торгівлі з третіми країнами;

г)         вільне переміщення товарів і капіталів.

«Спільний ринок» передбачає:

а)         зниження чи ліквідацію мита у торгівлі з третіми країнами;

б)         зниження чи ліквідацію мита у взаємній торгівлі;

в)         встановлення єдиного мита у торгівлі з третіми країнами;

г)         вільне переміщення товарів, капіталів і робочої сили.

«Нафта» за формою інтеграції є:

а)         зона вільної торгівлі;

б)         митний союз;

в)         спільний ринок;

г)         економічний союз.

15. «Нафта» об'єднує:

а)         нафтодобуваючі країни світу;

б)         нафтодобуваючі країни Азії;

в)         нафтодобуваючі країни Європи;

г)         правильна відповідь відсутня.

РОЗДІЛ 42.МІЖНАРОДНИЙ БІЗНЕС