§ 3. Вільні економічні зони та їх роль в міжнародному бізнесі

Прообрази нинішніх вільних економічних зон (ВЕЗ) виникли понад 2 тисячоліт-тя тому на грецькому острові Делос у 166 р. до н.е. Торгові люди, які прибували туди,звільнялися від податків, мита, виконання адміністративних формальностей.

У середні віки у формі ВЕЗ виступали порто-франко — вільні міста-порти — Бре-мен, Гамбург, Венеція, Генуя, Марсель та ін. У 1817 р. статус порто-франко дісталаОдеса.

Сучасні вільні торговельні зони були започатковані в США в 1934 р. Модель ВЕЗдругої половини XX ст. апробована в м. Шенноні в Ірландії в 1959 р. Всього нарахо-вується близько 600 ВЕЗ. Виручка від експорту у ВЕЗ перевищує 20 млрд. дол.

Вільна економічна зона являє собою частину національної території країни, наякій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та по-рядок застосування законодавства країни, орієнтований на посилення зовнішньое-кономічних зв'язків, насамперед за рахунок залучення іноземного капіталу. Такоготипу територіальні утворення не є характерними для якогось одного континенту, астали важливим елементом структурних перетворень у світовій економіці. Функціо-нування більш як 600 ВЕЗ практично в усіх країнах світу справляє вплив на загаль-ноекономічні процеси — збільшення обсягів виробництва, посилення зовнішньоеко-номічного обміну, зростання чисельності зайнятих, підвищення рівня життя тощо.Найбільша кількість ВЕЗ сконцентрована в країнах, які розвиваються, а частка про-дукції, виробленої на території всіх ВЕЗ перевищує 5% загального обсягу світовоїторгівлі.

Тільки на території США функціонує близько 300 ВЕЗ різної орієнтації. Вонизаймають значні території у містах Нью-Йорк, Чікаго, Сан-Франциско, Бостон та ін.Але для всіх є характерною рисою надання пільг підприємцям у вигляді зменшенняподатків або повного їх скасування.

Свого часу саме завдяки створенню ВЕЗ вдалося у багатьох районах Франції,Англії стабілізувати економічну ситуацію й вивести їх з кризового стану. Значногопоширення набули вільні зони в індустріальних країнах Тихоокеанського регіону,зокрема у Південній Кореї, Тайвані. Ідея створення ВЕЗ дістала підтримку в краї-нах колишнього соціалістичного табору: Угорщині, Болгарії, Польщі. Але особливихуспіхів у цій справі досягнуто в Китаї. Результати створення і функціонування ВЕЗКитаю позитивні: зони забезпечують до 40% загального обсягу експорту, широко за-лучається іноземний капітал, щорічне зростання промислового виробництва сягає70%, впроваджуються у виробництво нові технології.

При організації ВЕЗ використовують два різних підходи: територіальний і функ-ціональний. В першому випадку зона розглядається як відокремлена територія, де всіпідприємства користуються пільговим режимом господарської діяльності. В друго-му — це пільговий режим, який застосовується до певного виду підприємницької ді-яльності незалежно від місцезнаходження відповідної фірми в країні. Організаційно-функціональна структура ВЕЗ досить різноманітна. Можна виділити таку структуру:

торгові зони;

промислово-виробничі зони;

техніко-впроваджувальні зони;

сервісні зони;

комплексні зони;

міжнародні зони.

Торгові зони включають вільні безмитні зони, зони вільної торгівлі.

Вільні безмитні зони виникли в XVII-XVIII ст. Вони являють собою склади длязберігання, упаковки та незначної обробки товарів для експорту. Зони з