§ 3. Вільні економічні зони та їх роль в міжнародному бізнесі

магниевый скраб beletage

Прообрази нинішніх вільних економічних зон (ВЕЗ) виникли понад 2 тисячоліт-тя тому на грецькому острові Делос у 166 р. до н.е. Торгові люди, які прибували туди,звільнялися від податків, мита, виконання адміністративних формальностей.

У середні віки у формі ВЕЗ виступали порто-франко — вільні міста-порти — Бре-мен, Гамбург, Венеція, Генуя, Марсель та ін. У 1817 р. статус порто-франко дісталаОдеса.

Сучасні вільні торговельні зони були започатковані в США в 1934 р. Модель ВЕЗдругої половини XX ст. апробована в м. Шенноні в Ірландії в 1959 р. Всього нарахо-вується близько 600 ВЕЗ. Виручка від експорту у ВЕЗ перевищує 20 млрд. дол.

Вільна економічна зона являє собою частину національної території країни, наякій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та по-рядок застосування законодавства країни, орієнтований на посилення зовнішньое-кономічних зв'язків, насамперед за рахунок залучення іноземного капіталу. Такоготипу територіальні утворення не є характерними для якогось одного континенту, астали важливим елементом структурних перетворень у світовій економіці. Функціо-нування більш як 600 ВЕЗ практично в усіх країнах світу справляє вплив на загаль-ноекономічні процеси — збільшення обсягів виробництва, посилення зовнішньоеко-номічного обміну, зростання чисельності зайнятих, підвищення рівня життя тощо.Найбільша кількість ВЕЗ сконцентрована в країнах, які розвиваються, а частка про-дукції, виробленої на території всіх ВЕЗ перевищує 5% загального обсягу світовоїторгівлі.

Тільки на території США функціонує близько 300 ВЕЗ різної орієнтації. Вонизаймають значні території у містах Нью-Йорк, Чікаго, Сан-Франциско, Бостон та ін.Але для всіх є характерною рисою надання пільг підприємцям у вигляді зменшенняподатків або повного їх скасування.

Свого часу саме завдяки створенню ВЕЗ вдалося у багатьох районах Франції,Англії стабілізувати економічну ситуацію й вивести їх з кризового стану. Значногопоширення набули вільні зони в індустріальних країнах Тихоокеанського регіону,зокрема у Південній Кореї, Тайвані. Ідея створення ВЕЗ дістала підтримку в краї-нах колишнього соціалістичного табору: Угорщині, Болгарії, Польщі. Але особливихуспіхів у цій справі досягнуто в Китаї. Результати створення і функціонування ВЕЗКитаю позитивні: зони забезпечують до 40% загального обсягу експорту, широко за-лучається іноземний капітал, щорічне зростання промислового виробництва сягає70%, впроваджуються у виробництво нові технології.

При організації ВЕЗ використовують два різних підходи: територіальний і функ-ціональний. В першому випадку зона розглядається як відокремлена територія, де всіпідприємства користуються пільговим режимом господарської діяльності. В друго-му — це пільговий режим, який застосовується до певного виду підприємницької ді-яльності незалежно від місцезнаходження відповідної фірми в країні. Організаційно-функціональна структура ВЕЗ досить різноманітна. Можна виділити таку структуру:

торгові зони;

промислово-виробничі зони;

техніко-впроваджувальні зони;

сервісні зони;

комплексні зони;

міжнародні зони.

Торгові зони включають вільні безмитні зони, зони вільної торгівлі.

Вільні безмитні зони виникли в XVII-XVIII ст. Вони являють собою склади длязберігання, упаковки та незначної обробки товарів для експорту. Зони звільняютьсявід мита на ввіз і вивіз товарів.

Зони вільної торгівлі найбільше поширення мають в США. Такі зони являютьсобою обмежені частки території США, в межах яких встановлюється пільговий по-рівнюючи з загальним режим господарської, в тому числі зовнішньоекономічної ді-яльності.

До найпростіших зон вільної торгівлі можна віднести спеціальні магазини «д'ютіфрі» в великих міжнародних аеропортах. З точки зору режиму вони розглядаютьсяяк такі, що знаходяться за межами державних кордонів. До зон вільної торгівлі від-носяться також і традиційні вільні порти з пільговим торговим режимом.

Промислово-виробничі зони відносяться до зон другого покоління. Вони вини-кли в результаті еволюції торгових зон, коли в них стали ввозити не тільки товар, а йкапітал, займатись не тільки торгівле., а й виробничою діяльністю. Ці зони користу-ються значними податковими і фінансовими пільгами.

Техніко-впроваджувальні зони відносяться до зон третього покоління. (70-80 рр.).Вони створюються стихійно (США) або спеціально з державною підтримкою навколовеликих наукових центрів (Японія, Китай). В них концентруються національні і за-кордонні дослідницькі, проектні, науково-виробничі фірми, що користуються єдиноюсистемою податкових і фінансових пільг.

В США їх називають технопарками, в Японії — технополісами, в Китаї — зонамирозвитку нової і високої технології.

Найбільш відомий в світі і США технопарк «Сілікон велі» дає 20% світовоговиробництва засобів обчислювальної техніки і комп'ютерів. В ньому зайнято біля20 тис. робітників. Всього в США біля 80 подібних зон.

Сервісні зони являють собою території з пільговим режимом підприємницькоїдіяльності для фірм і організацій, що надають різні фінансово-економічні, страховіта інші послуги.

До сервісних зон відносяться офшорні зони і податкові гавані.

Головна вимога до компанії, що зареєстрована в офшорній зоні і претендує наодержання податкових і інших пільг — не бути резидентом країни, де знаходитьсяофшорний центр і не одержувати на його території прибуток. Сьогодні налічуєтьсябіля 300 офшорних центрів.

Країни, де функціонують офшорні зони — Ліхтенштейн, Панама, Гонконг, Лібе-рія, Ірландія, Швейцарія, Мальта, Ізраїль та ін.

Офшорний бізнес концентрується, як правило, в банківській, страховій справі,морському судноплавстві, операціях з нерухомістю та інші. Капітал, задіяний в сферіофшорного бізнесу досягає 500 млрд. дол.

Діяльність офшорних зон оцінюється неоднозначно. З одного боку визнається їхважлива роль в міжнародному рухові капіталу. А з іншого — офшорна зона є частомісцем відмивання «брудних грошей» і різного роду банківських афер.

Комплексні зони створюються шляхом встановлення особливого, пільгового ре-жиму господарської діяльності на території окремих адміністративних утворень.

Міжнародні вільні економічні зони створюються при участі декількох держав.Наприклад, готується проект Туманган. Ця зона повинна бути створена на кордоніРосії, Китаю і Кореї. В середині 90-х рр. створені єврорегіони «Карпати», «Буг», деважливу роль відіграють Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, Україна.

Види пільг у ВЕЗ:

Зовнішньоторгівельні пільги. Вони передбачають запровадження особливо-го митно-тарифного режиму (зменшення або відміни мита) та спрощеного порядкуздійснення зовнішньоторговельних операцій.

Податкові пільги мають норми, пов'язані з податковим стимулюванням кон-кретних видів діяльності чи поведінки підприємців. Ці пільги можуть стосуватисьподаткової бази (прибуток, вартість майна і т.д.), окремих її складових (амортиза-ційні відрахування, витрати на заробітну плату, НІОКР), рівня податкових ставок,питання постійного чи тимчасового звільнення від оподаткування.

Фінансові пільги, які включають різні форми субсидій. Вони надаються у ви-гляді більш низьких цін за комунальні послуги, зниження орендної плати за корис-тування земельними ділянками і виробничими приміщеннями, пільгових кредитівтощо.

Адміністративні пільги надаються адміністрацією зони з метою спрощенняпроцедур реєстрації підприємств і режиму в'їзду-виїзду іноземних громадян.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

Назвіть основні види міжнародного бізнесу.

Які причини створення транснаціональних компаній?

Назвіть критерії зарахування до ТНК

Які мотиви створення спільних підприємств?

Назвіть типи спільних підприємств.

Який механізм створення транснаціональних компаній?

Які види вільних економічних зон ви знаєте?

Охарактеризуйте види пільг у вільних економічних зонах.

Контрольні тести

До критеріїв визначення ТНК відносяться:

а)         не менше 2 філіалів за кордоном;

б)         не менше 3 філіалів за кордоном;

в)         не менше 4 філіалів за кордоном;

г)         не менше 6 філіалів за кордоном.

До критеріїв визначення ТНК відносяться:

а)         частка закордонних активів не менше 10%;

б)         частка закордонних активів не менше 25%;

в)         частка закордонних активів не менше 50%;

г)         частка закордонних активів не менше 70%.

Формування закордонних філій відбувається такими способами:

а)         придбання закордонних підприємств;

б)         заснування власних підприємств;

в)         обидві відповіді правильні.

Придбання закордонних підприємств відбувається:

а)         через міжнародні злиття і поглинання;

б)         через міжнародні злиття;

в)         через міжнародні поглинання;

г)         через заснування власних підприємств.

Види пільг у вільних економічних зонах:

а)         соціальні;

б)         технологічні;

в)         транспортні;

г)         податкові.

Види пільг у вільних економічних зонах:

а)         податкові;

б)         фінансові;

в)         адміністративні;

г)         всі відповіді правильні.

Зовнішньоторговельні пільги у ВЕЗ включають:

а)         зменшення мита;

б)         відміна мита;

в)         спрощення порядку здійснення зовнішньоторговельних операцій;

г)         всі відповіді правильні.

Податкові пільги у ВЕЗ стосуються:

а)         податкової бази;

б)         рівня податкових ставок;

в)         питань постійного чи тимчасового звільнення від оподаткування;

г)         всі відповіді правильні.

Фінансові пільги ВЕЗ включають:

а)         різні форми субсидій;

б)         спрощення процедури реєстрації підприємств;

в)         зменшення мита;

г)         всі відповіді правильні.

Адміністративні пільги ВЕЗ включають:

а)         різні форми субсидій;

б)         спрощення процедури реєстрації підприємств;

в)         зменшення мита;

г)         всі відповіді правильні.

Комплексні зони:

а)         створюються шляхом встановлення особливого пільгового режиму госпо-дарської діяльності на території окремих адміністративних утворень;

б)         Створюються при участі декількох держав.

Міжнародні зони:

а)         створюються шляхом встановлення особливого пільгового режиму госпо-дарської діяльності на території окремих адміністративних утворень;

б)         створюються при участі декількох держав.

Технопарки є різновидом:

а)         техніко-впроваджувальних зон;

б)         промислово-виробничих зон;

в)         сервісних зон;

г)         торгових зон.

Функціональний підхід при організації ВЕЗ означає, що це:

а)         відокремлена територія, де всі підприємства користуються пільговим режи-мом господарської діяльності;

б)         пільговий режим, який застосовується до певного виду підприємницької ді-яльності незалежно від місцезнаходження відповідної фірми в країні;

Торгові зони включають:

а)         вільні безмитні зони;

б)         офшорні зони;

в)         технополіси;

г) всі відповіді правильні.

Спільне підприємство — це:

а)         національні монополії з закордонними активами;

б)         підприємство, яке ґрунтується на спільному капіталі суб'єктів господарськоїдіяльності країни та іноземних суб'єктів господарської діяльності.

У практиці світогосподарських зв'язків використовують такі форми СП:

а)         акціонерні товариства;

б)         товариства з обмеженою відповідальністю;

в)         холдинги;

г)         всі відповіді правильні.

За часткою участі партнерів у капіталі СП виділяють:

а)         участь на паритетних засадах;

б)         більша участь іноземного капіталу;

в)         менша частка іноземного капіталу;

г)         всі відповіді правильні.

У промислово розвинутих країнах більш поширена така форма СП:

а)         участь на паритетних засадах;

б)         більша участь іноземного капіталу;

в)         менша частка іноземного капіталу;

г)         всі відповіді правильні.

ГЛОСАРІЙ

АБСОЛЮТНА ПЕРЕВАГА — здатність країни виробляти товари чи послугиефективніше (більший обсяг продукції з одиниці фактора виробництва) за інші кра-їни.

АБСОРБЦІЯ — сумарні національні (приватні та державні) видатки на товари іпослуги.

АБСТРАКЦІЯ — вилучення з економічного аналізу економічних і позаекономіч-них фактів, що не стосуються певного процесу.

АВАНТАЖ — вигода, користь, сприятливе становище для здійснення бізнесу.

АВТАРКІЯ — стан країни, коли вона не підтримує економічних зв'язків з інши-ми країнами.

АВТОМАТИЧНІ СТАБІЛІЗАТОРИ — економічні інструменти, що зменшуютьамплітуду економічних коливань самостійно, без здійснення спеціальних заходівекономічної політики.

АВТОРИТАРНИЙ КАПІТАЛІЗМ — економічна система, в якій матеріальніресурси перебувають у приватній власності, а уряд у широких масштабах регулює іконтролює економіку.

АВУАРИ — 1) різні активи (готівка, чеки, векселі, акредитиви), за рахунок якихможуть бути здійснені виплати і погашені зобов'язання їхніх власників;

2) грошові ресурси банку в чужоземних валютах, цінних паперах, золоті, що є найого рахунку у закордонних банках. Сукупність таких ресурсів, що належить певнійкраїні, називається її закордонними авуарами. Ними здійснюються виплати, погаша-ють зобов'язання, забезпечують розрахунки між державами.

АГРАРНІ ВІДНОСИНИ — Особливий вид економічних відносин між членамисуспільства, господарствами, державою з приводу володіння та використання землі йпривласнення інших об'єктів власності, а також виробництва, розподілу, обміну спо-живання та реалізації сільськогосподарської продукції та послуг.

АГРЕГУВАННЯ — поєднання окремих одиниць або даних в одну або декількаодиниць. Наприклад, усі ціни індивідуальних товарів і послуг об'єднують у загаль-ний рівень цін або всі одиниці продукції об'єднують у реальний валовий внутрішнійпродукт.

АГРОПРОМИСЛОВА ІНТЕГРАЦІЯ — Посилення виробничо-економічнихзв'язків і органічне поєднання сільського господарства та галузей промисловості,транспорту, торгівлі тощо, які обслуговують сільське господарство, постачають ре-сурси і доводять його продукцію до споживача.

АДВАЛОРНЕ МИТО — мито, яке встановлюють у формі процента від митноївартості товару.

АДЕНДУМ — у страхуванні — доповнення до договору страхування чи перестра-хування, яке містить узгоджені сторонами зміни до раніше визначених договоромумов.

АДМІНІСТРАТИВНІ МЕТОДИ — заходи державної влади, що мають своїмзмістом заборону, дозвіл або примусові дії щодо діяльності суб'єктів економіки.

АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНА СИСТЕМА (АКС) — спосіб економічноїорганізації суспільства, за якого усі питання вирішують державні органи. Головніознаки АКС: державна власність на ресурси, бюрократизація та монополізація еко-номіки, адміністративне ціноутворення, зрівняльний розподіл життєвих благ, пану-вання номенклатури.

АЖІО — надвишка над ціною облігації, яка виникає внаслідок того, що облігаціяпогашається не за номінальним, а за вищим курсом.

АКВІЗИТОР — 1) працівник страхової організації, страховий агент, діяльністьякого полягає в укладанні чи відновленні страхових контрактів, договорів про стра-хування; 2) агент транспортної організації, який залучає нових вантажовідправників.

А-КОНТО — платіж, який здійснюється імпортером на основі рахунків експор-тера в якості попереднього розрахунку з останнім.

АКРЕДИТИВ — 1) документ, за яким одна кредитна установа (банк) згідно з за-явою клієнта доручає іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цьогокоштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані по-слуги або виплати пред'явникові А. певну суму грошей; 2) іменний цінний папір, що під-тверджує право особи, на ім'я якої він виписаний, отримати у банку вказану в А. суму.

АКТИВИ — все, що має грошову вартість і є власністю фірми або особи.

АКТУАРІЙ — працівник страхової компанії, який оцінює страховий ризик і роз-раховує страхові внески, премії, використовуючи статистичні та математичні методи.

АКЦИЗНИЙ ЗБІР — непрямий податок, що накладають на певний продукт.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО — ділова одиниця, статутний капітал якої поді-лено на певну кількість акцій. Акціонери не несуть відповідальності своїм майном зазобов'язання акціонерного товариства і наражаються на ризик збитків лише в межахвартості акцій, які їм належать. Акціонерне товариство буває відкритим і закритим.Відкритим визнається акціонерне товариство, учасники якого можуть відчужуватиакції, які їм належать, без згоди інших акціонерів (вільний продаж акцій). Закритим єакціонерне товариство, акції якого розподіляються лише серед його засновників абоіншого заздалегідь обумовленого кола осіб.

АКЦІЯ — цінний папір, який свідчить про внесення паю в акціонерне товариствоі дає право на отримання доходу у вигляді дивіденду.

АЛЬПАРІ — відповідність ринкового (біржового) курсу цінних паперів чи валю-ти їхньому номіналові (паритетові).

АЛЬТЕРНАТИВНА ВАРТІСТЬ — кількість інших продуктів, від яких потрібновідмовитися (пожертвувати), щоб виробити одиницю певного продукту.

АМБАЛАЖ — витрати на пакування; пакувальний матеріал.

АМОРТИЗАЦІЯ — відшкодування у грошовій формі вартості капітальних благ,яке відповідає їхньому зношенню (фізичному і моральному ).

АНАЛІЗ ВИТРАТ І ВИГІД — порівняння витрат і вигід при ухваленні рішеньпро те, чи варто скеровувати ресурси і в якій кількості для реалізації проекту або про-грами (на виробництво товару чи послуги).

АНАЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ — мислене відображення економіки, її взаємо-зв'язків і закономірностей; вивчає поведінку людей у процесі виробництва, розподілуі споживання матеріальних благ і послуг в умовах обмежених ресурсів; є наукою провибір суспільством раціональних способів використання ресурсів для задоволеннясвоїх потреб у сучасному і майбутньому. Інша назва — економічна теорія.

АНТИТРЕСТІВСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО — сукупність нормативно-правовихактів країни, які забороняють таємні угоди між фірмами, монополізацію ринків, щодає змогу підвищувати ціни і обмежувати конкуренцію.

АРБІТРАЖ — спосіб розв'язання суперечок, конфліктів, нез'ясованих питань (утому числі й фінансових), що виникають між юридичними особами у процесі їхньоїгосподарської діяльності. Для здійснення А. сторони звертаються до арбітрів (тре-тейських суддів), обраних за взаємною згодою сторін або призначених законом по-рядку. Прийняті А. рішення щодо стягнення грошових сум чи застосування санкційвиконуються примусово через фінансові органи, банки, судових виконавців.

АРБІТРАЖ ВАЛЮТНИЙ — купівля-продаж іноземної валюти з наступноюзворотною угодою з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі(часовий А.в.) або за рахунок різниці в курсах певної валюти на різних валютних рин-ках (просторовий А.в). А.в. здійснюють із двома (простий А.в) чи більшим числомвалют (складний А.в.) на умовах «спот» або «форвард».

АРБІТРАЖ ФОНДОВИЙ — біржова спекулятивна операція, що передбачаєкупівлю цінних паперів на одному ринку і продаж їх на іншому з метою отриманняприбутку за рахунок курсової різниці.

АСИМЕТРИЧНА ІНФОРМАЦІЯ — ситуація, коли продавець (покупець) во-лодіє більшим обсягом інформації про товар або послугу, ніж покупець (продавець).

АСОЦІАЦІЯ КРАЇН ПІВДЕННО-СХІДНОЇ АЗІЇ (АСЕАН) — торговельнеоб'єднання країн, яке виникло в 1967 р. Об'єднує нині Індонезію, Малайзію, Філіппі-ни, Сінгапур, Таїланд, Бруней.

АУТРАЙТ — проста строкова валютна угода, що передбачає виплати в точно ви-значені сторонами терміни за курсом, зафіксованим на момент угоди (форвард).

АФЕРА ВАЛЮТНА — протиправна, шахрайська валютна операція з метоюотримання незаконного доходу.

А-ФОРТЕ — фінансування міжнародної торгівлі шляхом обліку першокласнихвекселів без права регресу, коли покупець векселя бере на себе увесь ризик неплате-жу і не може пред'явити претензії попередньому тримачеві.

АЦИКЛІЧНИЙ — той, що змінюється у напрямі, який не збігається з ходом ді-лового циклу.

БАГАТСТВО (МАЙНО) — чиста вартість матеріальних і фінансових засобів (усіактиви мінус пасиви), якими володіє нація, особа чи фірма у певний проміжок часу.

БАЗОВИЙ РІК — рік, який при обчисленні індексів цін беруть за основу для по-рівняння з цінами минулих років.

БАЛАНС — бухгалтерська відомість, у якій показано активи і пасиви.

БАЛАНС ЗОВНІШНЬО-ТОРГОВЕЛЬНИЙ — співвідношення між вартістюекспорту й імпорту держави в її торгівлі з окремою країною чи групою країн за пев-ний період часу (місяць, квартал, рік). Б.з. складається за даними митної статистикиі показує не тільки товари, які перетнули кордон, але й платежі та надходження відекспорту й імпорту, які у часі можуть не збігатися з рухом товарів. Баланс вважаєть-ся активним, якщо вартість експорту перевищує вартість імпорту, і пасивним, якщоекспорт менший від імпорту. Б.з охоплює угоди з фактично оплаченими товарами таугоди, здійснювані в кредит. У тій частині, в якій Б.з містить оплачені операції, вінскладає частину платіжного балансу держави.

БАЛАНС МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ — співвідношення грошових ви-мог і зобов'язань, надходжень і платежів однієї країни щодо інших країн. Основнимивидами Б.м.р. є платіжний баланс держави, розрахунковий баланс, баланс міжнарод-ної заборгованості. Всі вони відбивають грошові зобов'язання та вимоги однієї краї-ни щодо іншої.

БАЛАНС МІЖНАРОДНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ — співвідношення між гро-шовими і майновими вимогами та зобов'язаннями однієї країни щодо інших країн напевну дату. До активу Б.м.з. включають: підприємства, нерухомість, акції, облігації,векселі, поточні рахунки, різне майно й інші активи, якими організації та громадяницієї країни володіють за кордоном, а також оплати репарацій та контрибуцій, що на-лежать цій країні. Пасив Б.м.з. складають аналогічні майно та вимоги, що належатьорганізаціям і громадянам інших країн у цій країні на ту ж саму дату.

БАЛАНС РОЗРАХУНКОВИЙ — співвідношення всіх грошових вимог ізобов'язань окремої країни відносно інших країн на певну дату або за певний пе-ріод. У Б.р. відображають усі види розрахункових відносин цієї країни з іншимикраїнами незалежно від часу їх виникнення та завершення. На відміну від платіжно-го балансу, в Б.р. відображають поставки товарів у кредит з подальшою оплатою їхвартості, надання та сплату зовнішніх позик, що виходять за межі платіжного пері-оду. Б.р. за певний період подає лише динаміку заборгованості чи вимог цієї країнищодо інших держав, але не характеризує валютно-фінансового стану загалом. Томудля оцінювання міжнародної розрахункової позиції важливим є Б.р. на певну дату,котрий показує співвідношення всіх грошових вимог і зобов'язань країни незалеж-но від того, коли вони виникли. Активне сальдо такого балансу показує, що країнанадала кредитів і здійснила зарубіжних інвестицій більше, ніж залучила. Пасивнесальдо Б.р. на певну дату характеризує країну як нетто-боржника і показує величи-ну її майбутніх платежів. Тому такий баланс ще називають балансом міжнародноїзаборгованості.

БАЛАНС МІЖНАРОДНИХ ІНВЕСТИЦІЙ — похідний від платіжного балансустатистичний звіт, що відображає зовнішні фінансові активи і зобов'язання країни.

БАЛАНС РУХУ КАПІТАЛІВ І КРЕДИТІВ — співвідношення вивезення таввезення державних і приватних капіталів, а також наданих та одержаних міжнарод-них кредитів.

БАЛАНСОВИЙ ЗВІТ — баланс фінансового стану фірми на певну дату; відобра-жає активи в одному підрозділі, пасиви — у другому.

БАНКИ — ділові одиниці, які надають грошові позики іншим діловим одини-цям — головне за рахунок тих грошових коштів, які вони отримали у вигляді вкладів.

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ — операції, які забезпечують функціонування і при-бутковість банків. Розрізняють пасивні (залучення депозитів) і активні (наданнякредитів) операції.

БАНКРУТСТВО — неспроможність фірм, установ, фізичних осіб здійснюватиплатежі за борговими зобов'язаннями, яку засвідчує судова інстанція.

БАР'ЄР МИТНИЙ — обмеження імпорту, метою якого є завадити ввезенню ім-портних товарів через завищення ввізного мита.

БАРТЕР — безпосередній (без використання грошей) обмін одного товару на ін-ший.

БЕЗГОТІВКОВІ ГРОШІ — запаси на рахунках у банках.

БЕЗМЕЖНІ ПОТРЕБИ — невситиме бажання споживачів мати товари і послу-ги, які приносять їм задоволення або користь.

БЕЗРОБІТТЯ — ситуація у сфері зайнятості, коли працівники, які погодилисяби працювати за наявну заробітну плату, не можуть знайти роботу. Основні види без-робіття: фрикційне, структурне, циклічне. Структурне та циклічне безробіття разомстановлять вимушене безробіття.

БЕЗСТРОКОВИЙ ВКЛАД — вклад у комерційному банку або ощадній уста-нові, на який можна виписувати чеки; поточний рахунок або гроші на поточному ра-хунку.

«БИКИ» — біржовики, які грають на підвищенні курсу цінних паперів.

БІДНІСТЬ — становище, за якого особа не може задовольнити свої елементарніпотреби.

БІЖЕНЦІ — особи, які залишають країну або територію всередині країни з при-чин політичної, економічної або етнічної дискримінації, а також унаслідок війни чистихійного лиха.

БІЛОННІ ГРОШІ — монети, номінальна вартість яких вища за внутрішню ре-альну вартість металу.

БІРЖА ПРАЦІ — установа, яка надає спеціалізовані послуги із працевлаштуван-ня громадян на ринку робочої сили.

БІРЖОВА СПЕКУЛЯЦІЯ — здійснення на біржі угод з метою одержання при-бутку завдяки різниці між курсами (або ціною) купівлі і продажу.

БІРЖОВІ ІНДЕКСИ — різні способи визначення тенденцій зміни цін на різніцінні папери (індекс Доу-Джонса у США, «Нікей» у Японії, ДАКС у Німеччині і т.д.).

БЛОКАДА ВАЛЮТНА — заходи, вживані державою для обмеження обігу в кра-їні валюти іншої країни.

БЛОКАДА КРЕДИТНА — відмова однієї держави, групи держав чи міжнарод-них валютно-кредитних організацій надавати кредити іншій державі, групі держав,банкам чи підприємствам.

БОРГ ДЕРЖАВНИЙ — загальна сума заборгованості держави внаслідок непо-гашення позик та невиплати за ними процентів. Є способом тимчасового залученнядержавою додаткових коштів для покриття своїх витрат.

БОРГ ЗОВНІШНІЙ — фінансові зобов'язання держави (зовнішні позики та несплачені за ними проценти) на певну дату стосовно іноземних кредиторів. Б.з. визна-чає державну заборгованість, що підлягає сплаті у встановлені терміни, міжнароднимвалютно-фінансовим організаціям, офіційним урядовим інститутам (центральнимбанкам та урядам), приватним банкам.

БРЕТОН-ВУДСЬКА СИСТЕМА — створена після Другої світової війни між-народна валютна система, в якій регулювалися валютні курси. Міжнародний валют-ний фонд сприяв стабілізації валютних курсів, а золото і долар використовувалися якміжнародні валютні резерви.

БРОКЕРИДЖ — винагорода, яку отримують брокери за укладену на біржі уго-ду. Встановлюється у відсотках (%) від вартості угод або у фіксованій сумі.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ПРИБУТОК — різниця між виторгом і витратами фірми.

БЮДЖЕТ ЗА ПОВНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ — показує рівень державних видатківі надходжень, надлишку або дефіциту бюджету за умови, що упродовж року націо-нальна економіка функціонувала за повної зайнятості.

БЮДЖЕТНА ПРЯМА — лінія, яка показує комбінації двох продуктів, котріспоживач може купити за свій грошовий дохід.

БЮДЖЕТНЕ ОБМЕЖЕННЯ — межа, якою розмір доходу споживача (а такожрівень цін на товари і послуги) визначає його спроможність купувати товари і послу-ги; обмеження видатків величиною доходу.

БЮДЖЕТНИЙ НАДЛИШОК — перевищення надходжень до державного бю-джету над його видатками.

БЮЛЕТЕНЬ КУРСІВ ІНОЗЕМНИХ ВАЛЮТ — зведена таблиця з інформа-цією про курси обміну національної валюти на іноземні або іноземних валют між со-бою.

ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ (ВВП) — вартість річного обсягу кін-цевих товарів і послуг, вироблених у країні з ресурсів, що належать як резидентамкраїни, так і іноземцям.

ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ (ВНП) — вартість річного обсягукінцевих товарів і послуг, вироблених із ресурсів, що належать резидентам країни,незалежно від того, де ці ресурси застосовують — у національній економіці чи за кор-доном.

ВАЛЬВАЦІЯ — визначення вартості (встановлення курсу) іноземної валюти внаціональній грошовій одиниці.

ВАЛЮТА ІНОЗЕМНА — грошові знаки інших країн, а також засоби і платежі,виражені в іноземних грошових одиницях. Використовують, як правило, в міжнарод-них розрахунках. У внутрішньому обігу іноземну валюту застосовують під час інтен-сивного знецінення національної грошової одиниці.

ВАЛЮТНИЙ АРБІТРАЖ — операції з метою вилучення прибутку з різниці ва-лютних курсів однієї і тієї самої грошової одиниці на різних валютних ринках (про-сторовий арбітраж:) або з різниці в динаміці курсу (часовий арбітраж).

ВАЛЮТНИЙ КОШИК — набір певної кількості національних валют, нерідко звстановленою часткою кожної з них у загальній величині «кошика», який викорис-товують для котирування іноземної валюти при визначенні валютного курсу націо-нальної або міжнародної колективної валюти.

ВАЛЮТНИЙ КУРС (ОБМІННИЙ) — курс (або ціна), за яким валюту однієїкраїни обмінюють на валюту іншої країни.

ВАЛЮТНИЙ РИНОК — ринок, на якому гроші однієї країни використовуютьдля купівлі валюти іншої країни.

ВАЛЮТНИЙ СОЮЗ — група країн, які запровадили у своїх національних еко-номіках спільну грошову одиницю і, отже, проводять спільну монетарну політику.

ВАРАНТ — 1) свідоцтво, що дозволяє власникові облігацій чи привілейованихакцій купувати звичайні акції за наперед узгодженою ціною; 2) свідоцтво про при-йняття товару на зберігання, що видається товарними складами і дає йог власниковіправо отримувати позику під заставу вказаного в ньому товару (складський В.).

ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ — кількість товарів і послуг, які можна обміняти на оди-ницю грошей; купівельна спроможність одиниці грошей; величина, обернена до рівняцін.

ВАРТІСТЬ ІМПОРТНА — сума валютних витрат на імпорт товару; сплачена заімпортований товар валютна ціна та пов'язані з імпортуванням додаткові витрати увалюті (комісійні, транспортні тощо). Показник В.і. використовується для визначен-ня ефективності імпортних операцій.

ВАУЧЕР — державний цінний папір, який забезпечує право громадянина научасть у приватизації державного майна.

ВАУЧЕРНА ПРИВАТИЗАЦІЯ — приватизація державного майна за широкоїучасті населення, яке наділене ваучерами.

ВВП-РОЗРИВ — природний реальний валовий внутрішній продукт мінус фак-тичний реальний валовий внутрішній продукт.

ВЕКСЕЛЬ ПРОСТИЙ — боргове зобов'язання, яке видає позичальник грошейна ім'я кредитора; містить дані про місце і час видачі, суму зобов'язання, місце і часплатежу.

«ВЕЛИКА СІМКА» — група із семи розвинутих країн (США, Японія, Німеччи-на, Велика Британія, Франція, Італія і Канада), лідери яких регулярно зустрічають-ся для обговорення спільних економічних проблем і намагаються узгоджувати своюекономічну політику.

ВЕЛИКА ФІРМА — ділове підприємство, яке або виробляє істотний відсотокзагального обсягу продукції галузі, або вважається великим за розміром (за чисель-ністю зайнятих чи акціонерів, обсягом продажу, розміром активів чи прибутків), абоволодіє обома ознаками.

ВЕЛИЧИНА ПОПИТУ — кількість певного товару або послуги, яку покупці ба-жають купити за конкретну ціну впродовж певного проміжку часу.

ВЗАЄМОДОПОВНЮВАНІ ТОВАРИ І ПОСЛУГИ — товари або послуги, якіспоживаються разом (скажімо, тенісні м'ячі та ракетки), коли ціна на один із товарівзнижується (зростає), попит на другий збільшується (зменшується).

ВЗАЄМОЗАМІНЮВАНІ ПРОДУКТИ — товари або послуги, які задовольня-ють одну і ту саму потребу (чай і кава, масло і маргарин та ін.). Для цих продуктівіснує пряма залежність між ціною на один із них і попитом на другий, тобто колиціна одного продукту знижується (зростає), попит на інший продукт зменшується(збільшується).

ВИВІЗ (ЕКСПОРТ) КАПІТАЛУ — це одностороння міграція капіталу для роз-міщення за кордоном з метою отримання прибутку від підприємницької діяльності.Він здійснюється у формі банківського переказу чи у формі поставок засобів вироб-ництва для реалізації комерційних проектів.

ВИДАТКОВИЙ ПІДХІД — метод вимірювання валового внутрішнього продук-ту додаванням усіх видатків покупців на кінцеві товари і послуги.

«ВИКАЧУВАННЯ УМІВ» — еміграція із країни високоосвічених спеціалістів івисококваліфікованих робітників.

ВИКОРИСТОВУВАНИЙ ДОХІД — особистий дохід за вирахуванням особис-тих податків; дохід, що наявний для видатків на особисте споживання і для заощад-ження.

ВИМІРЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОДУКТУ — система рахунків, задопомогою яких визначають обсяг виробництва країни за певний проміжок часу.

ВИПАДОК МАКСИМІЗАЦІЇ ПРИБУТКУ — обставини, за яких фірма маєекономічний прибуток, виробляючи такий обсяг продукції, коли прибуток макси-мальний; ситуація, коли ціна, за якою фірма може продавати свій продукт, вища засередні загальні витрати його виробництва.

ВИПАДОК МІНІМІЗАЦІЇ ЗБИТКІВ — обставини, за яких збитки фірми менші,ніж її загальні постійні витрати; виникає тоді, коли ціна, за якою фірма може продаватисвій продукт, менша за середні загальні витрати, але більша за середні змінні витрати.

ВИРОБНИЧА ЕФЕКТИВНІСТЬ — виробництво певного блага з найнижчимивитратами; досягається тоді, коли виробляється обсяг продукції, за якого середні за-гальні змінні витрати мінімальні, а граничний продукт на грошову одиницю затраткожного вхідного фактора однаковий.

ВИРОБНИЧА ЕФЕКТИВНІСТЬ — виробництво певного блага з найнижчимивитратами; досягається тоді, коли виробляється обсяг продукції, за якого середні за-гальні змінні витрати мінімальні, а граничний продукт на грошову одиницю затраткожного вхідного фактора однаковий.

ВИРОБНИЧА ФУНКЦІЯ — математична функція, яка визначає можливий об-сяг виробництва в межах фірми або економіки країни за даних ресурсів і технології.

ВИРОБНИЧА ФУНКЦІЯ КОБА-ДУГЛАСА- виробнича функція у такій фор-мі: F(K, L) = AKaL1-a, де К — капітал, L — праця, А і а — параметри.

ВИРОБНИЧІ РЕСУРСИ — сукупність ресурсів, що використовують для виго-товлення товарів і послуг: земля, праця, капітал і підприємницькі здібності.

ВІДКРИТА ЕКОНОМІКА — економіка країни, що пов'язана з іншими країнамиінтенсивним рухом товарів і капіталів, тобто економіка, яка експортує та імпортуєтовари та послуги. Для закритої економіки характерна відсутність зовнішньоеконо-мічних зв'язків.

ВІДПЛИВ КАПІТАЛУ — сума видатків резидентів країни на купівлю речового іфінансового капіталу в резидентів інших країн.

ВІДРЯДНА ФОРМА ОПЛАТИ ПРАЦІ — оплата праці, яка прямо залежить відкількості виробленої продукції.

ВІЙНА МИТ — встановлення мита однією країною у відповідь на введення митаіншою країною призводить до зменшення переваг від міжнародної торгівлі та зни-ження рівня доброту в кожній із країн зокрема та у світі і цілому.

ВІЙНА ЦІН — тривале зниження цін на продукцію фірм олігопольної галузі, за-вдяки якому фірми сподіваються збільшити обсяги продажу і доходів; рідко прино-сить фірмам вигоду.

ВІКОВИЙ ТРЕНД — підвищення і зниження рівня ділової активності за триваліперіоди часу.

ВІЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ЗОНА — територія, де іноземні та вітчизняні фірмикористуються податковими пільгами.

ВІЛЬНА ТОРГІВЛЯ — політика мінімального державного втручання у зовніш-ню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції.

ВІЛЬНЕ ПЛАВАННЯ ВАЛЮТНИХ КУРСІВ — курси валюти, які визначають-ся попитом на валюту та її пропозицією, отже, можуть знижуватися і зростати.

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ — загальний обсяг активів мінус загальний обсяг пасивівфірми або окремої особи.

«ВМОНТОВАНІ СТАБІЛІЗАТОРИ» — вплив на національну економіку не-дискреційної фіскальної політики; зміна прямих податків, що перебувають у прямійзалежності від зміни валового внутрішнього продукту.

ВНУТРІШНЄ НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ — збільшення обсягу капі-талу країни завдяки заощадженню та інвестуванню частини виробленої в цій країніпродукції.

ВНУТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ МЕВ — це внутрішня факторна будова систе-ми міжнародних економічних відносин разом з її внутрішніми законами існування,функціонування й розвитку.

ВНУТРІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ — заборгованість держави своїм громадя-нам, фірмам та інституціям (тобто власниками державних цінних паперів є резиденти).

«ВТЕЧА» КАПІТАЛІВ — стихійний, не регульований державою відплив грошо-вих коштів підприємств і населення (валюти) за кордон з метою більш надійного івигідного їх розміщення, а також для того, щоб уникнути інфляції, високого рівняоподаткування чи експропріації.

ВТРАТА КУРСОВА — збитки власників валюти, пов'язані зі зниженням валют-ного курсу.

ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ — частка продук-ції галузей національної економіки у ВВП країни.

ГАЛУЗЬ — група фірм, які виробляють однакові або подібні продукти.

ГАРАНТІЯ РИЗИКУ ЕКСПОРТУ — державна чи банківська гарантії щодо ри-зиків (виробничого, транспортного, ризику відмови чи несплати) у процесі прове-дення експортних операцій.

ГЕДЖ — страхування від ризиків несприятливої зміни цін; ф'ючерсний контр-акт, який слугує для страхування від ризиків несприятливої зміни цін.

ГЕДЖЕР — особа, що здійснює операції хеджування на ф'ючерсній біржі.

ГЕДЖИНГ (ГЕДЖУВАННЯ) — страхування від значних збитків внаслідок не-сприятливої зміни цін по ф'ючерсних угодах способом купівлі чи продажу ф'ючерс-них контрактів.

ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА З ТАРИФІВ І ТОРГІВЛІ (ГАТТ) — міжнародна угода,досягнута у 1947 р. між 23 державами, згідно з якою кожна з них погодилася забез-печити іншим рівний і недискримінаційний режим торгівлі, скорочувати ставки митана основі багатосторонніх домовленостей, з часом усунути імпортні квоти. Нині їїпідписали 124 держави.

ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА ПРО ПОЗИКИ — угода щодо залучення Міжнароднимвалютним фондом (МВФ) фінансових ресурсів економічно розвинутих краї для на-дання кредитів іншим країнам-учасницям угоди в разі браку коштів для здійснен-ня своїх функцій у МВФ. Країни, що підписали угоду (США, Німеччина, Японія,Франція, Великобританія, Італія, Нідерланди, Канада, Бельгія, Швеція, Швейцарія)зобов'язані на першу вимогу МВФ надати йому кредити в національних валютах умежах встановлених лімітів, передбачених угодою.

ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ — дуже високі темпи зростання рівня цін (понад 50% за місяць).

ГІПОТЕЗА ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ — теорія споживання, яка наголошує наролі заощаджень і позик у переміщенні ресурсів між різними періодами життя особидля зрівноваження обсягу її споживання.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ЖИТТЯ — формування цілісного сві-тового господарства на основі розвитку щільних економічних зв'язків між фірмами,країнами і регіонами.

ГНУЧКИЙ ВАЛЮТНИЙ КУРС — курс, який змінюється під впливом попитуі пропозиції на валютному ринку і на який держава може за певних умов впливатишляхом валютних інтервенцій.

ГОТІВКА — сума випущених в обіг паперових і металевих грошей.

ГРАДУАЛІСТСЬКИЙ ПЕРЕХІД ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ — системазаходів економічної політики, результатом яких є поступова заміна директивних ме-ханізмів керування національною економікою ринковими.

ГРАНИЧНА КОРИСНІСТЬ — додаткова корисність, яку отримує споживач іздодаткової одиниці товару або послуги.

ГРАНИЧНА СХИЛЬНІСТЬ ДО ЗАОЩАДЖЕННЯ — частка заощаджень убудь-якій зміні використовуваного доходу домогосподарства; дорівнює зміні заоща-дження, поділеній на зміну використовуваного доходу.

ГРАНИЧНА СХИЛЬНІСТЬ ДО СПОЖИВАННЯ — частка видатків на спожи-вання у будь-якій зміні використовуваного доходу; показує, наскільки збільшуєтьсяспоживання, якщо використовуваний дохід зростає на одиницю.

ГРАНИЧНА ТЕОРІЯ РОЗПОДІЛУ — теорія розподілу доходів (розвинута Дж.Б. Кларком), згідно з якою кожен фактор оплачується відповідно до його граничногопродукту.

ГРАНИЧНИЙ ВИТОРГ — зміна загального виторгу фірми, що походить із про-дажу однієї додаткової одиниці її продукту; дорівнює зміні загального виторгу, поді-леній на зміну кількості проданого продукту.

ГРАНИЧНИЙ КОЕФІЦІЄНТ ЗАМІЩЕННЯ — виражений коефіцієнтом сту-пінь готовності споживача замінити один товар або послугу іншим товаром або