§ 1. Форми суспільного виробництва : Економічна теорія : B-ko.com : Книги для студентів

§ 1. Форми суспільного виробництва

Суспільне виробництво перебуває в постійному русі, знаходиться в постійномурозвитку і вдосконаленні, набуває певної форми організації господарської діяльності.

В розвитку суспільства виділяють дві форми суспільного виробництва: натураль-не виробництво та товарне виробництво.

Історично перша форма суспільного розвитку — це натуральне виробництво. Зацією формою, продукти праці призначаються для задоволення власних потреб ви-робника, для задоволення власних потреб в середині господарства, що їх виробило.Тобто вироблений продукт не набуває товарної форми, а утворює фонд життєвихзасобів для самого виробника. Усі докапіталістичні формації мали саме натуральнуформу виробництва. Основні риси натуральної форми виробництва:

замкнутий кругообіг продукту, який, як правило, не виходить за межі госпо-дарства;

кожна господарська одиниця повністю відокремлена та незалежна як у ви-робництві, так і у споживанні. Через це споживання кожного господарства залежалолише від власного виробництва;

суспільний поділ праці в натуральній формі розвинутий слабо;

слабко виражений суспільний характер виробництва. Виробничі відносини внатуральному виробництві не уречевлені, тому виступали як відносини між самимилюдьми, а не між продуктами їхньої праці;

універсальний характер ручної праці;

визначальна роль природних ресурсів;

використання примітивної техніки та технології виробництва.

На зміну натуральному господарству прийшли товарне виробництво і заснованана ньому товарна форма господарювання.

Товарне виробництво — це такий тип організації економіки, при якому продуктипраці виробляються для продажу на ринок. Товари виробляються з метою задоволенняпотреб споживачів і надходять до них через використання ринкових відносин. Звич-айно, що при цьому господарюючий суб'єкт націлений на отримання вигоди. Такаорієнтація виробництва зумовлює необхідність постійних економічних зв'язків між ви-робниками і споживачами, економічну взаємозалежність їх, яка розпочинається з прид-бання засобів і предметів праці і закінчується реалізацією продукції чи послуг, та ін.

Загальною умовою виникнення, розвитку і функціонування товарного виробни-цтва є суспільний поділ праці. На його основі виникають виробничі відносини міжлюдьми у формі обміну продуктами праці.

Безпосередньою причиною виникнення товарного виробництва є економічна ві-дособленість товаровиробників. Вона нероздільно пов'язана з розвитком приватноївласності на засоби виробництва та економічною і юридичною свободою виробника.

Економічна відособленість товаровиробників — це таке становище, за якоговони самостійно вирішують питання господарської діяльності: що виробляти, якими

засобами, які ресурси використовувати тощо. Вона передбачає самостійне розпоря-дження виробленою продукцією, володіння нею, її відчуження та використання від-повідно до власних інтересів. Тому економічне відособлення невіддільне від власнос-ті на засоби виробництва і вироблювану продукцію. На певному ступені суспільногоподілу праці економічний зв'язок різних власників неминуче виступає у товарнійформі.

З економічною відособленістю товаровиробників нерозровно пов'язані еквіва-лентність і відплатність їх відносин. Це є однією із загальних ознак товарного ви-робництва і обміну.

Товарне господарство виникає також через наявність суперечності між виробни-цтвом і споживанням, невідповідність споживної вартості вироблених благ потребамсуспільства та його членів. Це вимагає обов'язкового визнання споживачами виро-бленої продукції апостеріорі, тобто ґрунтуючись на певному досвіді. Відсутність саметакого визнання фактично означає відсутність товарного господарства і товарноїформи господарювання. В натуральному господарстві споживачі також користують-ся продуктами не лише особистої праці, а й праці своїх одноплемінників. Однак вониотримують свою частину без права відкинути її або вільно обирати іншого виробника.

Як конкретно-історичний тип організації суспільного виробництва, товарне гос-подарство характеризується постійним рухом уперед. Товарне виробництво й обіг усвоєму розвитку проходять дві стадії: нижчу — бартерне господарство, вищу — гро-шове господарство. В бартерному будь-який товар можна безпосередньо обміняти набудь-який інший безвикористання грошей. У грошовому існує особливий товар —гроші, який можна обміняти на будь-який інший товар, а останній — на гроші. В гос-подарстві, заснованому на грошовому обміні, суспільні витрати нижчі, ніж там, деобмін здійснюється за допомогою бартеру.

Основні загальні ознаки товарного виробництва не залежать від специфіки еко-номічної системи. До них належать:

суспільний поділ праці;

економічна відособленість виробників;

еквівалентність відносин;

ринковий зв'язок між виробниками і споживачами;

визнання суспільного характеру праці через ринок;

здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу;

виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду; конкуренція;

відкритість системи відносин, існування таких категорій, як товар, вартість,мінова вартість тощо, і законів товарного виробництва та обміну. Ці ознаки маютьтакий самий об'єктивний характер, як і товарне виробництво та обіг.

Специфіка товарного виробництва насамперед пов'язана з існуванням різнихйого типів. По-перше, товарне виробництво поділяється на просте і підприємницьке(тобто розвинуте, розширене).

Просте товарне виробництво ґрунтується на особистій праці власників засобіввиробництва і є вихідною формою товарного виробництва. Воно невелике за своїмобсягом, характеризується безпосереднім і добровільним поєднанням виробника ззасобами виробництва, відсутністю купівлі-продажу робочої сили як товару. В товар-ній формі виступають лише речові фактори виробництва та готова продукція.

Просте й підприємницьке товарне виробництво має як спільні риси, так і суттєвівідмінності. Спільним є те, що вони існують за умови панування приватної власнос-ті на засоби виробництва, ринкової форми зв'язку між виробниками і споживачами,конкуренції між товаровиробниками тощо. Відмінності полягають у тому, що припростому товарному виробництві виробник і власник засобів виробництва і продук-тів праці — це одна особа, тоді як при підприємницькому виробництві виробник від-окремлений від засобів виробництва і продуктів праці. В умовах простого товарноговиробництва процес виробництва здійснюється на основі індивідуальної праці. Вінспрямований на задоволення особистих потреб виробника і членів його сім'ї. Під-приємницьке виробництво передбачає спільну працю найманих працівників зарадиприбутку власника господарства. Просте товарне виробництво засноване, як прави-ло, на нескладній техніці, а підприємницьке — на великій машинній індустрії, авто-матизованих системах тощо.

Сьогодні просте товарне виробництво є характерним для країн, що розвиваються.В розвинутих країнах воно має залишковий характер і виступає у вигляді дрібно-го товарного господарства ремісників, фермерів, роздрібних торговців та ін. Останнєнабуває все більше підприємницької спрямованості як дрібний бізнес, породженийвже існуючою економічною системою.