§ 3. Теорії вартості

Розробку теорії трудової вартості було почато представниками класичної полі-тичної економії У. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо та ін. Свій дальший розвиток вонаотримала в працях К. Маркса, який розробив учення про двоїстий характер праці,втіленої в товарі, розкрив суперечність між приватною і суспільною, конкретною іабстрактною працею, споживною вартістю і вартістю товару, дослідив історичнийпроцес розвитку обміну і форм вартості, розкрив природу і суть грошей як загально-го еквівалента. В його економічній концепції трудова теорія вартості та заснована наній теорія додаткової вартості займають центральне місце.

Світовій економічній науці відомі й інші теорії вартості: ті, що в центр уваги ста-вили витрати, і ті, що перемістили його на кінцеві результати виробництва.

Крім трудової вартості до «витратних» концепцій належать також теорія витратвиробництва і теорія трьох факторів виробництва. Прихильники теорії витрат ви-робництва (Р. Торренс, Н. Сеніор, Дж. Мілль, Дж. Мак-Куллох та ін.) розглядаютьвитрати виробництва як основу мінової вартості і цін, вважаючи, що нова вартістьстворюється не лише живою, а й минулою, уречевленою працею. Вони виходять зтого, що оскільки величина витрат виробництва залежить від цін на окремі їх елемен-ти (предмети і засоби праці, робочу силу), то використання витрат як основи ціноут-ворення означає, по суті, пояснення цін на товари цінами на елементи витрат.

Родоначальники теорії трьох факторів виробництва французькі економісти пер-шої половини XIX ст. Ж.-Б. Сей і Ф. Бастіа трактували формування вартості в про-цесі виробництва як результат витрат трьох його основних факторів: праці, капіталу іземлі. Всі вони беруть рівноправну участь (яка визначається для кожного з них рин-ком) у створенні вартості. Кожний з цих факторів «створює» відповідну частину вар-тості: праця — заробітну плату, капітал — відсоток, а земля — ренту. Виведення дохо-дів з продуктивності факторів означало, що власники капіталу і землі привласнюютьвідсоток і ренту. При наявності усуспільненої власності на ці фактори виробництватакі доходи належать широким верствам суспільства.

В останній третині XIX ст. набув поширення принципово новий підхід до аналі-зу вартості — з позиції теорії граничної корисності. Її прихильники (У. С. Джевонс,К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, Л. Вальрас, Дж. Б. Кларк та ін.) вважали непри-йнятним зведення вартості до витрат праці або трьох факторів виробництва. На їхдумку, вартість (цінність) визначається мірою корисності результату. Вони розмеж-ували сукупну корисність блага (тобто корисність усього запасу або всієї доступноїданому індивіду кількості благ) і граничну корисність блага (тобто корисність остан-ньої одиниці цього запасу або доступної кількості благ). Цінність розглядалась нимияк суб'єктивна за своєю природою категорія, як судження так званої економічноїлюдини про важливість благ, наявних в її розпорядженні, для підтримання життя ідобробуту.

Значний вплив на сучасні теорії вартості і ціни справляє неокласична теорія ан-глійського економіста кінця XIX — початку XX ст. А. Маршалла. Відкинувши прин-цип монізму у з'ясуванні джерела вартості, він поєднав теорію класиків політекономіїпро визначальну роль витрат виробництва з теоріями граничної корисності, попиту іпропозиції у формуванні і русі цін. А. Маршалл виходив з того, що формування рин-кових цін відбувається в результаті взаємодії попиту і пропозиції та пов'язував змінупопиту з категорією граничної корисності, а пропозиції — з вирішальним впливомвитрат виробництва. Він вважав, що витрати виробництва, інтенсивність попиту,межа виробництва і ціна продукту взаємно регулюють одна одну, і тут не виникає ні-якого порочного кола при твердженні, що кожна з них частково регулюється іншими.

У XX ст. відбулась еволюція теорії вартості.

По-перше, в країнах ринкової економіки розробці теорій вартості перестали на-давати тієї вирішальної ролі, яку вона мала в XVIII-XIX ст. Це пов'язано з утвер-дженням підприємницької ринкової системи і поворотом представників економічноїдумки країн; розвинутої ринкової економіки до розробки переважно теорії ціни яккатегорії, яка знаходиться на поверхні економічного життя і найтісніше пов'язана згосподарським механізмом. В результаті такого повороту розробка теорії вартостівідійшла на другий план, а на перший вийшла розробка саме теорії ціни. Спочаткутаке дослідження велось на мікрорівні, а з 30-х років XX ст. під впливом економічноїтеорії Дж. М. Кейнса та у відповідь на об'єктивні реалії економічних потрясінь в рин-ковій економіці поширилось і на макрорівень.

По-друге, на мікрорівні економіки отримали розвиток теорії не лише досконалої(вільної) конкуренції, а й теорії недосконалої (обмеженої) конкуренції (Е. Чембер-лін, Дж. Робінсон), які досліджували ціноутворення в умовах обмеженої конкуренції.

По-третє, на відміну від класичної і марксистської теорії вартості функціональнатеорія висунула на перше місце внесок кожного елемента відтворювального процесу(живої і втіленої в засобах виробництва праці, природних ресурсів) у виробництво ідобробут людини.

Нині на противагу традиційним уявленням про альтернативність і взаємови-ключність теорій трудової вартості і граничної корисності висунута гіпотеза проздійснення саме автентичним марксизмом органічного синтезу теорії витрат вироб-ництва і суспільної корисності і виявлення ним головного змісту вартості з загаль-ноісторичної точки зору. Вартість є відношення витрат виробництва до корисності.Найближче застосування вартості має місце при роз'ясненні питання про те, чи слідвзагалі виробляти дану річ, тобто чи покриває її корисність витрати виробництва.Тільки після цього може йти мова про застосування вартості для обміну. Якщо ви-трати виробництва двох речей однакові, то корисність буде вирішальним моментом увизначенні їх порівняльної вартості.

Чимало російських і українських економістів (В. К. Дмитрієв, Р. М. Орженцький,А. Д. Білімович та ін.) також виступали за органічний синтез трудової теорії вартостіі теорії граничної корисності виходячи з «господарського принципу». Останній вонививодили з досвіду внутрішніх переживань господарюючого суб'єкта, що виявляють-ся в його вчинках. Прибічники пропонованого синтезу виходили з принципу реля-тивізму (відносності). Вони вважали, що жодна з відомих економічній думці теорійвартості, цінності не є абсолютною. В кожній з цих теорій містяться раціональні за-сади, елементи.

У 80-х роках XX ст. у західній економічній літературі набула поширення теоріяпостіндустріального, інформаційного суспільства. Вона виходить з того, що у високо-розвинених країнах світу інформаційний сектор за темпами зростання почав помітновипереджати традиційні галузі, і за прогнозами, ця тенденція посилюватиметься вмайбутньому. Це свідчить про виникнення в сучасних умовах нового основного дже-рела вартості, яке пов'язане, насамперед, з інтелектуальним потенціалом, знаннямипрацівника, а не з його психофізичними зусиллями, як у минулому. В зв'язку з циму межах теорії постіндустріального, інформаційного суспільства з'явилася принци-пово нова концепція вартості — інформаційна, згідно з якою домінуючим типом уструктурі суспільної праці є не структурно розчленована, а цілісна, переважно інте-лектуальна, озброєна науковими знаннями праця. «Якщо знання у своїй системнійформі, — пише один із засновників цієї концепції Д. Белл, — застосовуються у прак-тичній переробці існуючих виробничих ресурсів... то можна сказати, що саме вони, ане праця виступають як джерело вартості».