§ 6. Інфляція, її причини та наслідки

Інфляція — це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільномувиробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкомузростанні цін на товари і послуги.

Інфляція зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин .

Найважливішими з внутрішніх причин інфляції є:

порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, нагро-мадженням і споживанням, попитом і пропозицією, грошовою масою в обігу ісумою товарних цін;

значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовле-них непродуктивними державними витратами;

надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу;

мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в обороннупромисловість, призводить до недовиробництва товарів народного споживан-ня, створює їх дефіцит;

збільшення податкового тягаря на товаровиробників;

випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами зрос-тання продуктивності праці.

Зовнішні фактори інфляції пов'язані з посиленням інтернаціоналізації господар-ських зв'язків між державами, що супроводжуються загостренням конкуренції на сві-тових ринках капіталів, товарів та послуг, робочої сили, загостренням міжнароднихвалютно-кредитних відносин, зі структурними світовими кризами (енергетичною,продовольчою, фінансовою та ін.)

Типи інфляції

Помірна інфляція. Помірна інфляція характеризується повільним зростаннямцін. Можна умовно кваліфікувати її так: щорічний темп інфляції вимірюється одно-значним числом. Коли ціни відносно стабільні, то люди довіряють грошам і охоченагромаджують гроші, тому що через місяць чи рік гроші матимуть таку саму купі-вельну спроможність, як і сьогодні. Люди охоче підписують довгострокові контрак-ти у грошовому вираженні (номінальна ціна), оскільки вони впевнені, що рівень цінне підніметься надто високо від того, за якого вони зараз продають і купують. Людине втрачають часу чи коштів, намагаючись розмістити своє багатство в «реальних»активах, а не в «грошових» чи «паперових», тому що вірить, що їхні грошові активизбережуть свою реальну вартість.

Галопуюча інфляція. Інфляція, що вимірюється двозначними чи тризначнимичислами — 20, 100 чи 200% за рік, називається галопуючою. Галопуюча інфляція ін-коли спостерігається і в розвинених країнах, наприклад в Італії. Багато латиноаме-риканських країн, зокрема Аргентина і Бразилія, зазнавали темпів інфляції від 50 до700% на рік у 70-80-ті роки.

Коли помірна інфляція перероджується у галопуючу, виникають економічні спо-творення. Контракти здебільшого «прив'язуються» до певного цінового індексу абодо іноземної валюти, наприклад, до долара США. За таких умов гроші втрачаютьсвою вартість дуже швидко — реальний рівень процента може становити мінус 50чи 100% на рік. Тому люди не тримають грошей більше, ніж необхідно для щоденнихоперацій. Фінансові ринки звужуються і капітали розміщуються скоріше через фон-дування, як за командної системи, ніж через проценти і ставки. Населення нагрома-джує товари, купує будинки і ніколи не віддає гроші в позику за низькими номіналь-ними процентними ставками.

Гіперінфляція. Коли економіка, здається, витримує галопуючу інфляцію, вини-кає третій і смертельний вид інфляції — гіперінфляція. Нічого хорошого не можнасказати про ринкову економіку, в якій ціни зростають на мільйони чи навіть мільяр-ди проце