§ 1. Поняття ринку та його основні елементи

У результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власності на засо-би виробництва і економічного відокремлення товаровиробників суспільне вироб-ництво набуває товарної форми. На певному етапі розвитку ця товарна форма стаєпануючою, а товарно-грошові відносини починають опосередковувати практично всівідносини суспільства. Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими,отримала назву «ринкової економіки». Ключовим елементом її є ринок.

Як кожне складне поняття «ринок» не однозначне за своїм визначенням, в про-цесі розвитку ринкової економіки виникли наступні визначення ринку:

ринок — це обмін, організований за законами товарного виробництва та обігу;

ринок — це економічний простір (місце, територія, зона), на якому відбуваєть-ся обмін товарів;

ринок — це сукупність конкретних економічних відносин між продавцями тапокупцями у процесі купівлі продажі товарів і послуг.

Отже, ринок — система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів тапослуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово — кредитних механізмів.

Умови виникнення ринкового господарства:

Суспільний поділ праці, що ґрунтується на спеціалізації. Спеціалізація визна-чається порівняльними перевагами або відносно меншою альтернативною вар-тістю виробництва.

Економічна відокремленість суб'єктів господарювання зумовлена наявністю різ-них форм власності (що, скільки і як виробляти, вирішує сам товаровиробник).

Величина трансакційних витрат визначає умови і межі ділової активності.

Вільний обмін ресурсами, який забезпечує вільне ціноутворення та ефективнегосподарювання.

Етапи формування ринку.

Класичний вільний ринок (до середини XIX ст.), в якому держава не втручаласяв економіку, виступаючи «нічним вартовим», який стежив за тим, щоб усі, хто маєсамостійне джерело доходів, ретельно сплачували податки до державної казни.

Регульований ринок (середина XIX — 50-ті роки XX ст.) характеризувався втру-чанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля моно-полій та захисту конкурентного середовища.

Соціально орієнтований ринок, у якому, крім механізмів регулювання, державабере на себе виконання функції соціального захисту населення.

Враховуючи, що товарно-грошові відносини в ринковій економіці опосередко-вують усі відносини суспільства, суб'єктами ринку практично стають всі учасникисуспільного виробництва: держава, домогосподарства, підприємці.

Об'єктами ринкових відносин у сучасній економіці стають усі результати сус-пільної діяльності. Тобто, ними можуть бути матеріальні продукти праці (засобивиробництва, предмети споживання, послуги, житло тощо); інтелектуальні продуктипраці (інформація, наукові ідеї); робоча сила; цінні папери (акції, облігації) ;валюта,позичкові капітали і т. д.

Для розкриття суті ринкової економіки слід дослідити функції, які виконує ри-нок в сучасних умовах:

Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси — виробництво,обмін, розподіл та споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економіч-них ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту йпропозиції.

Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів і послуг до знижен-ня витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвиймеханізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основівпровадження найпередовіших досягнень НТП.

Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці ди-ференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за до-ходами.

Функція санації. Ринок через конкуренцію очищає економічне середовище віднеконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізмсанації економічного довкілля деперсоніфікований і тому не може бути упередженимі несправедливим.

Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації то-варів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективною єтака комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальнимиальтернативними витратами.

Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, спо-живача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що — ні, скільки чого треба за-пропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарськійдіяльності тощо.

Функція інтеграції. Ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне ціле,сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави,так і в межах світової економіки.

Для ефективного функціонування ринкової системи необхідні наступні умови:

реальна свобода форм власності та форм господарювання. Тобто повинна іс-нувати приватна власність, колективна власність (акціонерні компанії, кооперативи,власність трудових колективів), державна та муніципальна власність;

ефективність функціонування ринку залежить від здатності різних суб'єктівпідприємницької діяльності впливати на рівень цін (тобто відсутність монополій);

розвинуте антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмівйого реалізації;

добре розвинута система економічного та адміністративного регулювання еко-номіки країни створює передумови для існування регульованого ринку;

наявність та доступність всебічної інформації про ринок, розвинута маркетин-гова діяльність;

конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності;

розвинутий та розгалужений комплекс об'єктів власності, які можуть статиоб'єктом купівлі-продажу (засоби виробництва, різні цінні папери).

Ринок не є однорідним явищем за своєю структурою. Структура ринку — це су-купність окремих ринків у межах національної економіки або внутрішнього ринку,світового господарства та його окремих регіонів і взаємодія між ними. Згідно даноговизначення розрізняють:

Фінансовий ринок — це певна сукупність економічних відносин з приводу орга-нізації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовийкапітал. Суб'єктами даного ринку є підприємства різних форм власності, населен-ня, комерційні банки, фінансово-кредитні установи, держава. Об'єктами виступаютьособисті заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворились в резуль-таті обороту промислового та торгівельного капіталів. Інструментами цього ринку єпопит та пропозиція на позичковий капітал та його ціна.

Ринок робочої сили — це сукупність економічних відносин між найманими пра-цівниками, підприємцями та установами, які відіграють роль бірж праці, з приводуорганізації та використання, купівлі-продажу робочої сили. Основні інструменти да-ного ринку є: попит та пропозиція робочої сили, заробітна плата. Попит на робочусилу залежить від багатьох факторів: попит на споживчі товари, технології, які засто-совуються в країні, інтенсивності та продуктивності праці тощо.

Ринок засобів виробництва, або ринок капіталу — певна сукупність економічнихвідносин між різними суб'єктами підприємницької діяльності з приводу організації,використання і купівлі-продажу засобів та предметів праці. Основним фактором,який впливає на даний ринок є позичкова ставка. Із зростанням проценту розширеневідтворення скорочується, і навпаки. Даний ринок праці ще зовсім не розвинутий вУкраїні.

Ринок предметів споживання — підсистема економічних відносин між економіч-ними суб'єктами (передусім продавцями та покупцями) з приводу організації, ви-користання і купівлі-продажу товарів тривалого використання та поточного спожи-вання. Складовими даного ринку є виробництво товарів тривалого користування тапоточного споживання. Основне завдання при створенні даного ринку це подоланнядиспропорцій між виробництвом товарів групи А та групи В, створення сучасної сис-теми оплати праці, перебудова аграрних відносин.

Ринок послуг — певна сукупність економічних відносин з приводу організації ікупівлі-продажу послуг. Послуга — це особлива споживна вартість, що задовольняєпевні потреби людей. Розрізняють традиційні (страхування, транспорт, зв'язок, мис-тецтво) та нетрадиційні послуги (маркетингові, інженерно-консультаційні, рекламнітощо).

Ринок інтелектуальної власності — підсистема економічних відносин між різ-ними господарюючими суб'єктами з приводу організації, використання і купівлі-продажу патентів, ліцензій та інших об'єктів інтелектуальної власності.

Також виділяють: валютний ринок — важлива сфера економічних відносин з при-воду купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів, акре-дитивів, телеграфних та поштових переказів в іноземній валюті), ринок інформації —сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу інформаційних послуг,збирання, обробки, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу,ринок золота — сукупність економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу золота. Здійснюють її консорціуми місцевих банків й спеціалізовані фірми.

Залежно від ринкового середовища розрізняють 4 моделі ринків:

Чиста конкуренція характеризується наявністю великої кількості не залежнихпродавців, які виробляють стандартизовану продукцію. Продавець не може встано-вити ціни вище ринкових оскільки він зразу втрачає своїх покупців.

Чиста монополія — це ринок, де одна фірма є єдиним продавцем продукту чи по-слуги. Тут відсутні замінники продукції.

Монополістична конкуренція характеризується порівняно значною кількістювиробників, які виробляють різні види одного продукту. Продаж товарів відбуваєть-ся не за однією ціною, а вони можуть коливатися в широкому діапазоні. В даномувипадку у продавця з'являється можливість виділитись не лише ціною, а й якістютовару, рекламою, методами особистої продажі.

Олігополія відрізняється невеликою кількістю продавців, тому визначення цін іобсягів виробництва взаємозалежні. Розгортається боротьба за якість товару та бо-ротьба за престиж.