§ 1. Перетворення грошей в капітал.Механізм створення додаткової вартості : Економічна теорія : B-ko.com : Книги для студентів

§ 1. Перетворення грошей в капітал.Механізм створення додаткової вартості

Теорія капіталу є однією з найважливіших складових економічної теорії. Еконо-мічний зміст даного поняття різними авторами трактується по-різному.

Визначення капіталу, виходячи із його матеріально-речового змісту. А. Сміт,Д. Рікардо й інші класики політекономії ототожнювати капітал із накопиченою уре-чевленою працею, запасом (машин, сировини, інструментів, грошей, життєвих благтощо). При цьому А. Сміт до капіталу відносив лише ті запаси, що призначені длянаступного виробництва і приносять дохід. В сучасних речових трактуваннях капіталявляє собою запас виробничих благ, призначених для виробництва інших товарів.

Грошова концепція пов'язує капітал із грошима, цінними паперами, фінансовимиресурсами.

Водночас у різних тлумаченнях змісту капіталу в країнах Заходу є спільна риса —капітал є джерелом доходу для його власника. А. Маршалл у цьому зв'язку писав,що майже кожне відоме історії вживання терміна «капітал» більш-менш приблизновідповідало застосуванню терміна «прибуток», майже в кожному випадку застосу-вання терміна «капітал» розглядається як частина майна людини, із якого вона споді-вається мати прибуток. А тому капітал охоплює усе, що призначене для торговельно-промислових цілей, чи то машини, сировина або готові вироби, театри і готелі,сімейні ферми і будинки, але не меблі чи одяг, які знаходяться у власності тих, хто їхвикористовує. Оскільки повсюди прийнято вважати, що перші приносять, а другі неприносять дохід, про що свідчить і практика інспекторів по податках на дохід.

Отже, капітал являє собою певну цінність, благо, яке приносить його власникувпродовж: тривалого часу дохід.

При цьому джерелом доходу може бути не тільки «фізичний капітал», а й «люд-ський капітал». Під ним розуміють витрати (інвестиції в людину), що сприяютьзбільшенню фізичних та розумових здібностей людини, а відповідно її доходів (за-гальноосвітня і професійна підготовка, піклування про власне здоров'я тощо). Вели-чина «людського капіталу» оцінюється потенційним доходом, який він здатний при-нести при його використанні.

Значного поширення набуло визначення сутності капіталу як одного із вироб-ничих факторів, що поряд із землею і працею приносить дохід. Основоположникомтакого підходу вважають Ж. Б. Сея (Франція).

Соціально-економічний підхід до визначення сутності капіталу характерний длямарксистського напряму політекономії. У процесі розвитку відносин обміну грошістають загальним втіленням багатства. Поступове поглиблення спеціалізації, розпо-ділу праці і зростання масштабів товарного виробництва призводить до подальшоговідділення виробництва від споживання. Безпосередньою метою виробництва стаєне виробництво для споживання, а виробництво для ринку. Ринок підпорядковуєвиробництво. Стимулом до виробництва стає зростання вартості. Це самозростаннявартості може забезпечити тільки праця людини. Виробництво починає носити по-двійний характер. З одного боку, слід створювати споживні вартості, конкретні ма-теріальні блага чи послуги. Але з іншого — виникає проблема отримання при цьомувартості більшої, ніж величина авансованої на виробництво вартості (коштів). Від-бувається поступове перетворення грошей в капітал.

Рух капіталу завжди починається з грошей, але гроші перетворюються на капіталлише тоді, коли використовуються не для обміну, а для отримання прибутку. Тодіформула грошового обігу Т-Г-Т перетворюється на загальну формулу капіталу.

Капітал — це самозростаюча вартість. Загальна формула капіталу:

Г - Т - Г',

де Г' = Г + ДГ;

де Г — це початково авансовані на виробництво кошти,

ДГ — це приріст авансованих коштів (капіталу) — додаткова вартість.

При обігу грошей як капіталу Г - Т - Г метою і рушійним мотивом є отриманнябільшої вартості (додаткової вартості). Головною умовою перетворення грошей в ка-пітал є перетворення робочої сили в товар.

Робоча сила стає товаром, коли:

робітник юридично вільний, тобто має право розпоряджатися своєю робочоюсилою на власний розсуд;

власник робочої сили позбавлений засобів виробництва та засобів існуванняі змушений найматися до власника засобів виробництва, щоб мати засоби іс-нування.

Як і будь-який товар, робоча сила має дві властивості — вартість та споживнувартість.

Вартість товару робоча сила визначається суспільно необхідним робочим часом,який затрачається для відтворення цього товару, тобто вартістю тих життєвих за-собів, які необхідні для відтворення робітника і утримання членів його сім'ї. Сюдивходить вартість продуктів харчування, одягу й взуття, витрати на житло, послугимедичних установ, витрати на навчання працівника і його дітей і т.п. На вартість ро-бочої сили впливають кліматичні та інші природні умови країни. Так, життя у Фін-ляндії дорожче, ніж у Мексиці, оскільки в північних країнах видатки утримання жит-ла, одяг і взуття, продукти харчування більші, ніж в країнах з теплим кліматом.

На вартість робочої сили впливає історичний момент. Після другої світової війнизарплата робітника в Японії була в 10 разів нижча, ніж у США, що визначалося іс-торичними обставинами, особливостями розвитку США і Японії.

На вартість робочої сили впливають різні фактори. Одні з них підвищують її, аінші знижують. Вартість робочої сили зростає, оскільки діє закон підвищення потреб:у міру розвитку продуктивних сил з'являються все нові предмети споживання (авто-мобілі, телевізори, комп'ютери і т.п.), розширюється коло потреб працівника.

Зростають вимоги до знань працівника. Якщо на початку ХХ ст. від робітника ви-магалося вміння читати й писати, у середині його — середня освіта, то тепер ряд країнпрагне дати вищу освіту всім, хто цього хоче. Відповідно зростають витрати на освіту,підвищення кваліфікації, що веде до підвищення вартості робочої сили.

Водночас вартість робочої сили знижується, бо підвищення продуктивності пра-ці веде до зниження вартості продуктів харчування, одягу та інших засобів існуванняробітника і його родини. Якщо члени родини робітника (дружина, діти) також про-дають робочу силу, вартість робочої сили чоловіків відповідно знижується.

Споживна вартість товару робоча сила полягає в її здатності задовольняти певнупотребу покупця. Споживна вартість робочої сили виявляється в процесі її викорис-тання, тобто в процесі виробництва: вона створює вартість більшу, ніж її власна вар-тість. Надлишок вартості, створеної працівником понад вартістю його робочої сили,є додатковою вартістю. Споживна вартість товару робоча сила якраз і полягає в здат-ності приносити додаткову вартість.

Авансований капітал (К) — капітал, авансований на придбання засобів виробни-цтва і робочої сили для виробництва додаткової вартості:

К = с + v.

Постійний капітал (с) — капітал, авансований на придбання засобів виробництва,який у процесі виробництва не змінює своєї вартості, виступає лише умовою для ви-робництва додаткової вартості.

Змінний капітал (v) — частина капіталу, авансованого на придбання робочоїсили, яка у процесі виробництва збільшується, виступає джерелом створення додат-кової вартості.

Нова вартість (v + m) — вартість, створена абстрактною працею найманого робіт-ника, включає вартість робочої сили (v) і додаткову вартість (m).

Додаткова вартість (m) — вартість, яка створюється абстрактною працею найма-ного робітника понад вартістю його робочої сили і безкоштовно привласнюється ка-піталістом.

Отже, вартість товару ( W), яка створена на капіталістичному підприємстві, вклю-чає вартість спожитих засобів виробництва, тобто перенесену вартість (с) і нову вар-тість (v + m):

W = с + v + m.

Кругоборот капіталу (виробничих фондів) — постійний рух вартості фондів, упроцесі якого вони послідовно проходять три стадії і набувають три форми: грошову,продуктивну, товарну.

Кругооборот капіталу можна виразити такою формулою:

^ ЗВ

Г          Т          ... В ... Т'          Г',

^ РС

де: Г — це авансовані грошові кошти (статутний фонд підприємства);

Т — придбані на ринку засоби виробництва (ЗВ) та робоча сила (РС);

В — виробництво нової продукції або послуг (створення нової споживної вартос-ті; створення вартості, більшої за авансовану);

Т' — готова до реалізації продукція;

Г' — грошова виручка від реалізації продукції.