§ 3. Прибуток як економічна категорія

магниевый скраб beletage

Прибуток — узагальнений показник, що характеризує ефективність діяльностіпідприємства. За своєю економічною природою прибуток виступає як частина вар-тості додаткового продукту, створеного працею ділянок виробництва. У показникуприбутку відбивається обсяг реалізації продукції, ефективність використання під-приємством наявних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів тощо.

Балансований прибуток підприємства (фірми) являє собою суму прибутків ізбитків від реалізації товарної продукції, результатів іншої реалізації та позареаліза-ційної діяльності.

Прибуток від реалізації товарної продукції включає залишки нереалізованої про-дукції на початок року: випуск товарної продукції за рік: реалізацію товарної продук-ції за рік; залишки нереалізованої продукції на кінець року. Прибуток від реалізаціїтоварної продукції, виконаних інших робіт і послуг є базою як для розрахунків з бю-джетом так і для створення фондів економічного стимулювання.

Поряд з прибутком від реалізації товарної продукції на розмір балансового при-бутку впливають результати іншої реалізації та позареалізаційної діяльності (можебути зростання або збиток). Збитки пов'язані із застосуванням економічних санкцій(штрафи, пені, неустойки) за невиконання зобов'язань щодо поставок: за несвоєчас-ну сплату поставленої продукції, робіт і послуг: порушення порядку затвердженняабо застосування цін і тарифів; реалізацію продукції, виготовленої з відступом відстандартів, технічних умов, порушення умов перевезень з усіх видів транспорту таінші.

Таким чином загальний прибуток складається з трьох частин:

П3 = Пт + Пр + Пв,

де: П3 — загальний прибуток підприємства:

Пт — прибуток, отриманий від реалізації товарної продукції (це різниця міжоптовою ціною підприємства й собівартістю);

Пр — прибуток від іншої реалізації, надання підприємствам послуг і виконаннядодаткових робіт;

Пв — прибуток від позареалізаційних фінансових результатів (сюди входять до-ходи та збитки від списаних металовиробів, штрафи, пені, неустойки, збитки від сти-хійного лиха тощо).

Слід розрізняти валовий доход і розрахунковий доход.

Валовий (загальний) доход — це вся сума доходу підприємства до зроблених від-рахувань. Насамперед з нього відраховують суми на сплату боргових зобов'язань;відсотки за кредит, орендну плату за користування чужою землею та ін. Даліздійснюються такі відрахування: податки в загальнодержавній бюджет і в бюджетимісцевих органів, відомим організаціям, виплати штрафів і неустойок тощо.

Залишком такого розподілу є чистий прибуток, який надходить на задоволеннярізних виробничих і соціальних потреб: а) нагромадження (розширення виробни-цтва); б) екологічні витрати; в) підготовку і підвищення кваліфікації кадрів; г) соці-альні фонди; д) особистий доход підприємства.

Валовий доход і прибуток утворюють матеріальну основу для погодження еконо-мічних інтересів суспільства, трудового колективу й окремих працівників, сприяютьпідвищенню їхньої заінтересованості у зростанні ефективності виробництва.

Однак про ефективність виробництва лише за масою прибутку судити не можна.Її більшою мірою характеризує норма прибутку та рівень рентабельності.

Норма прибутку — відношення маси прибутку до повної собівартості продукції,виражене у відсотках.

П'=П/С х100%,

де П' — норма прибутку;

П — маса прибутку;

С — собівартість продукції.

Рентабельність як економічна категорія тісно пов'язана з категорією прибутку.Вони є різними сторонами економічних відносин. Якщо в прибутку відображаютьсявідносини щодо створення та розподілу частини чистого доходу, то рентабельністьхарактеризує відносини між підприємством і державою з приводу раціональності ви-користання виробничих фондів та участі кожного підприємства у створенні й розпо-ділі тієї частини чистого доходу, яка набуває форми прибутку.

Теорії прибутку. Як результат функціонування капіталу розглядав прибутокА. Сміт. Д. Рікардо нерозривно пов'язував його з заробітною платою, стверджуючи,що її зростання призводить до зменшення прибутку і, навпаки, прибуток зростає,коли зарплата знижується. У марксистській теорії прибуток — це перетворена фор-ма додаткової вартості (поряд з процентом, рентою), яка створена лише найманоюпрацею. Й. Шумпетер вважав, що прибуток — це дохід підприємців-новаторів, який зчасом зникає під впливом конкуренції. До речі, К. Маркс у такому механізмі доходіввбачав джерело додаткового прибутку. У західній літературі при поясненні прибут-ку, окрім теорії трьох факторів виробництва Ж.-Б. Сея, нині поширена концепція,яка вбачає в прибутку плату, що несе суспільство за ризик підприємницької діяль-ності відповідних господарюючих суб'єктів.

Порівнюючи згадані підходи найправомірніше розглядати сутність і соціально-економічну природу прибутку як перетворену форму чистого доходу. Адже прибутокхарактеризує чистий дохід у тому вигляді, в якому такий дохід виступає на поверхніекономічних явищ за умов економічної відокремленості господарюючого суб'єкта, вт.ч. виробника. Чистий дохід (абстрактно) — це виражена у грошовій формі вартістьдодаткового продукту, який становить основну частку даного доходу. Його джере-лами є, у трактуванні марксистів, додаткова і частково необхідна праця, а згідно зекономіко — ще й інші фактори виробництва.

Виокремлюють кілька видів прибутку. Основні з них: балансовий (бухгалтер-ський) та чистий прибуток. Балансовий (бухгалтерський, або обліковий) прибутокобчислюють як різницю між валовою виручкою від реалізованої продукції та витра-тами на її виробництво і реалізацію. Чистий прибуток — це частка балансового (за-гального) прибутку підприємства, що залишилась в його розпорядженні після спла-ти податків, рентних та інших платежів до бюджету, а також процентів за кредити.

У навчальній літературі також виділяють категорію «економічний прибуток» якрізницю між загальною виручкою підприємства і всіма витратами (явними, неявни-ми, включаючи й нормальний прибуток підприємця). Економічний прибуток — цедохід, отриманий понад нормальний прибуток. Під останнім розуміється мінімаль-ний дохід підприємця, який необхідний для залучення й утримання відповідногоресурсу в даному виробничому процесі. Так, до нормального прибутку належать:процент на власний капітал, орендна плата, яку можна було б отримати, доходи відпродажу власних послуг праці та ін.

Розглянувши поняття нормального та економічного прибутку, фактично миз'ясували питання щодо структурних елементів підприємницького доходу.

Найсуттєвішим чинником збільшення підприємницького доходу є економія назовнішніх ресурсах завдяки їх раціональному використанню. Усі фактори, які впли-вають на динаміку підприємницького доходу, можна поділити на дві великі групи.

Характеристика підприємницького доходу передбачає не лише аналіз його з точ-ки зору походження. Важливо розглядати цей дохід за критерієм використання. Цедає підстави для поділу його на дві частини: на підприємницький дохід, що викорис-товується для нагромадження, та підприємницький дохід для особистого (сімейного)споживання підприємцем. Зрозуміло, що підприємець, зацікавлений в постійномузростанні свого капіталу, значну частину свого підприємницького доходу заправля-тиме у виробництво у вигляді додаткових ресурсів інвестицій).

У західній літературі будь-який дохід на капітал часто називають процентомна капітал, або прибутком. З точки зору марксистської методології, прибуток і про-цент — це специфічні форми додаткової вартості, які приховують неоплачену працюробітників. Західні ж теоретики обмежуються лише аналізом ринку і не складаютьполітичних висновків. Прибуток розглядається ними як результат дії багатьох фак-торів сфер виробництва, розподілу та обігу.

За сучасної ринкової економіки прибуток та його норму характеризують ефек-тивність використання всього капіталу або ступінь його прибутковості. Нині щорічнасередня норма прибутку великих корпорацій у розвинутих країнах Заходу становить8-10%. На думку західних вчених-економістів, прибуток зростає, насамперед, не зарахунок розширення масштабів виробництва, а за рахунок збільшення його норми.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

Що представляє собою первісне нагромадження капіталу, які завдання воновиконує?

Чому формулу Г - Т - Г' називають загальною формулою капіталу? Супереч-ність загальної формули.

Гроші і капітал — одне й теж? Засоби виробництва завжди капітал?

Чи може праця бути товаром? Обґрунтуйте свою відповідь.

Які способи створення додаткової вартості ви знаєте?

Чому більшість політекономічних шкіл не приймають поділу капіталу на по-стійний та змінний?

Охарактеризуйте принципову різницю між бухгалтерським і економічнимприбутком.

Норма прибутку та методи її визначення. Яка роль прибутку в ринковій еконо-міці?

Контрольні тести

Послідовний рух капіталу, в процесі якого він проходить три стадії (обіг — ви-робництво — обіг) і набуває трьох функціональних форм (грошова, продуктивна, то-варна), називається:

а)         оборотом капіталу;

б)         кругообігом капіталу;

в)         часом обігу капіталу;

г)         прибутком.

Кругообіг капіталу, взятий не як окремий акт, а як процес, що постійно віднов-люється, називається:

а)         часом обігу капіталу;

б)         оборотом капіталу;

в)         відтворенням капіталу;

г)         постійним капіталом.

Постійний капітал за натурально-речовою формою представлений:

а)         предметами праці;

б)         засобами праці;

в)         засобами виробництва;

г)         робочою силою.

Змінний капітал за натурально-речовою формою представлений:

а)         комплектуючими вузлами і деталями, сировиною;

б)         енергоносіями і сировиною;

в)         коштами на оплату найманої робочої сили;

г)         всі відповіді правильні.

Яке з визначень найбільш повно розкриває суть прибутку?

а) прибуток — різниця між грошовою виручкою від реалізації продукції та їїсобівартістю;

б)         прибуток — різниця між ціною продажу продукції та її собівартістю;

в)         прибуток — це реалізована підприємством додаткова вартість;

г)         немає правильної відповіді.

Вкажіть правильне визначення ціни, як економічної категорії:

а)         грошовий вираз мінової вартості;

б)         корисність речі, виражена в грошах;

в)         грошовий вираз вартості товару;

г)         споживні властивості товару.

Різниця між роздрібною і оптовою ціною розкриває механізм утворення:

а)         додаткового продукту;

б)         підприємницького прибутку;

в)         торгового прибутку і чистих витрат обігу;

г)         немає правильної відповіді.

Грошовий капітал, який власник грошей віддає у позику і який приносить йомудоход у вигляді проценту, називається:

а)         акціонерним капіталом;

б)         позичковим капіталом;

в)         позичковим процентом;

г)         фінансовим капіталом.

За якими критеріями поділяють капітал (виробничі фонди) на основний і обо-ротний?

а)         за величиною вартості його структурних елементів;

б)         за характером участі в процесі виробництва і особливостями перенесеннявласної вартості на продукцію, що виробляється;

в)         за сферою функціонування;

г)         всі відповіді правильні.

10. У чому відмінність між постійним і основним капіталом?

а)         постійний капітал — це засоби виробництва, а основний — засоби праці;

б)         постійний капітал — це засоби виробництва, а основний — предмети праці;

в)         постійний капітал — це засоби праці, а основний — предмети праці;

г)         немає правильної відповіді.

РОЗДІЛ 9.СУ'БЄКТИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ