§ 1. Домогосподарства як суб'єкт ринкових відносин

магниевый скраб beletage

Домогосподарство — це особа або група осіб, об'єднаних з метою забезпеченнявсього необхідного для життя, тобто об'єднаних спільним веденням господарства.Домогосподарство і сім'я — поняття близькі, але різні. Сім'я — це сукупність осіб,які проживають разом, об'єднані родинними зв'язками і загальним бюджетом. До-могосподарство жорсткіше прив'язане до територіальних меж і включає членів, якіне є родичами.

Економічні ознаки домогосподарства — спільне господарство, сімейний бюджет,спільні рішення. Сучасна економічна теорія розглядає домогосподарство як один ізсуб'єктів ринкової системи, що виконує виробничі і відтворювальні функції.

Класифікація домогосподарств

У суспільствах з розвинутою економікою домогосподарства відрізняються міжсобою за рівнем багатства, яким вони володіють. Це основний чинник, який впливаєна диференціацію домогосподарств, існування їх різноманітних типів.

Другим чинником, який диференціює домашні господарства, є тип і характер на-селеного пункту, в якому проживає сім'я (велике місто, містечко, село). Сім'ї, залеж-но від своїх доходів та місця проживання, можуть жити у власному будинку (вели-кому чи малому), у багатоквартирному будинку, у багатоквартирному державномубудинку. Отже, за формами власності та розмірами дому (квартири) сучасні домо-господарства є таких типів:

малі приватні домогосподарства (малий власний будинок);

великі приватні домогосподарства;

об'єднання співвласників багатоквартирних будинків;

домогосподарства у багатоквартирному державному будинку, що функціонуєна основі оренди житла у держави;

гуртожитки.

Щодо останнього типу домогосподарств, то вони не відповідають тим стандар-там, що потрібні для проживання сім'ї.

Третім чинником, що визначає розміри домогосподарств, є кількість осіб, зайня-тих у ньому.

За даними останнього перепису в Україні налічується 14,1 млн домогосподарств,в тому числі 4,9 млн — це домогосподарства, які складалися із двох осіб; 3,8 млн — зтрьох осіб; 3,4 млн — з чотирьох; 1,2 млн — з п'яти осіб; 0,5 млн — з шести та 0,2 — зсеми і більше осіб. Середня кількість осіб домогосподарства в Україні становить 3,2.

Домогосподарство виконує чотири основні функції у національній економіці:

постачальника ресурсів;

споживача ресурсів;

заощадника доходів;

інвестора доходів.

Домогосподарство постачає ресурси на ринок або споживає їх самостійно. Супер-ечність між безмежними потребами і обмеженими грошовими доходами (ресурсами)є вузловою проблемою родинної економіки. Інакше кажучи, в основі функціонуван-ня домашнього господарства є принцип відповідності потреб і ресурсів, який харак-терний для економічної системи загалом.

Фінансовою основою домогосподарства є бюджет, який відображає обсяг і струк-туру всіх доходів і видатків сім'ї за певний період часу, формує стиль споживання іжиття. На основі даних про питому вагу видатків сім'ї на їжу можна говорити прорівень її добробуту. В Україні частка сімейних видатків на їжу значно більша, ніж урозвинутих країнах.

У розвинутій ринковій економіці доходи використовуються за схемою: частка до-ходів надходить державі як особисті податки, решта розподіляються між видаткамина особисте споживання та особисте заощадження. Видатки на особисте споживаннястановлять понад 80% сукупного доходу домогосподарств. Видатки споживачів кла-сифікують так: 1) видатки на товари тривалого використання, 2) видатки на предме-ти щоденного вжитку і 3) видатки на послуги.

Якщо очікуваний термін використання товару три роки і більше, то його назива-ють товаром тривалого використання; якщо менше, ніж три роки, — предметом що-денного вжитку.

Заощадження — це та частина доходу, яка не витрачена на сплату податків абокупівлю споживчих благ, а надійшла на банківські рахунки чи використана для при-дбання страхових полісів, облігацій, акцій та інших фінансових активів.

Причини заощадження криються в необхідності захищеності та здійснення ді-лових операцій. Домогосподарства заощаджують, щоб мати кошти на випадок непе-редбачених обставин — хвороби, нещасного випадку або втрати роботи, виходу напенсію, фінансування освіти дітей чи просто для фінансової захищеності.

Однак необхідності до заощадження ще не досить. Необхідність має супроводжу-ватися можливістю заощаджувати, що залежить від розміру доходу. Якщо дохід сім'їдуже низький, то вона може мати від'ємні заощадження, тобто сім'я споживає більше,ніж становить її післяподатковий дохід. Це відбувається тоді, коли беруть позику абовикористовують заощадження, набуті, у роки з вищими доходами.

І нарешті, окремі люди заощаджену частину доходу використовують для здій-снення ділових операцій, скажімо, інвестують його у цінні папери, валюту, коштов-ності, нерухомість тощо.