§ 2. Підприємство та підприємницька діяльність

магниевый скраб beletage

Розглядаючи структуру факторів виробництва виокремлювали землю, працюй капітал як ключові чинники виробництва; нині до них додають новий чинник —підприємницький потенціал (потенційну можливість максимально ефективноговикористання сукупності кадрових, матеріальних і нематеріальних ресурсів). Фор-мування й використання цього потенціалу — це практично і є суттю поняття «підпри-ємництво», яке заведено вважати особливою сферою виробничо-господарської абоіншої діяльності з метою одержання певного зиску.

Підприємництво — ініціативна діяльність, спрямована на пошук варіантів най-більш ефективного використання ресурсів з метою одержання прибутку.

Підприємництво як економічна категорія — система економічних відносин суб'єк-та підприємницької діяльності з державою, з іншими суб'єктами, з працівниками.

У Законі України «Про підприємництво» сказано: «Підприємництво — це само-стійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву про-дукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою отриманняприбутку». Неодмінним компонентом підприємництва є персональна економічна, ане колективна адміністративна відповідальність за результати роботи.

Основними функціями підприємницької діяльності заведено вважати:

творчу — генерування й активне використання новаторських ідей і пілотнихпроектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі (підпри-ємництві);

ресурсну — формування й продуктивне використання власного капіталу, а та-кож інформаційних, матеріальних і трудових ресурсів;

організаційно-супровідну — практична організація маркетингу, виробництва,продажу, реклами та інших господарських справ. Підприємницька діяльність можездійснюватися без використання і з використанням найманої праці, без утворенняабо з утворенням юридичної особи.

Важливо усвідомлювати, що підприємництво (бізнес) завжди має здійснюватисяза науково обґрунтованими принципами.

До цих принципів належать:

вільний вибір бізнесової діяльності;

залучення на добровільних засадах ресурсів (грошових коштів і майна) інди-відуальних підприємців та юридичних осіб для започаткування й розгортання такоїдіяльності;

самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників ресурсів іспоживачів продукції, установлення цін на товари та послуги, наймання працівників;

вільне розпоряджання прибутком (доходом), що залишається після внесенняобов'язкових платежів до відповідних бюджетів;

самостійне здійснення підприємцями — юридичними особами зовнішньоеко-номічної діяльності.

Суб'єкти підприємництва: індивідуальні особи (приватне підприємництво), гру-па осіб, об'єднаних між собою угодами та економічними інтересами (колективне під-приємництво), інколи державні органи (державне підприємництво).

Підприємець — це той, хто займається підприємницькою діяльністю з метоюотримання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати само-стійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Особливості регулювання окремих видів підприємництва встановлюються зако-нодавством України.

Згідно з чинним законодавством України, всі підприємці рівні у своїх можливос-тях. Отже, немає значення, хто виступає в якості підприємця — індивідуал, коопера-тив, акціонерне товариство чи державне підприємство, — у всіх рівні права у сферігосподарської діяльності.

Формування і функціонування соціально орієнтованого та економічно ефектив-ного підприємництва можливі за умови створення належного підприємницького се-редовища, що має інтегрувати в собі сприятливу суспільно-економічну ситуацію вкраїні, спиратися на розвинену ринкову економіку з відповідними активними право-вими та соціально-економічними регуляторами й ринковою інфраструктурою. Осно-вними умовами належного бізнесового середовища треба вважати:

стабільність національної кредитно-грошової системи;

пільгово-стимулюючу систему оподаткування підприємницьких структур (окре-мих підприємців);

державну фінансову та інфраструктурну підтримку різномасштабного і насам-перед малого підприємництва;

ефективний правовий захист інтелектуальної і промислової власності;

науково обґрунтоване й ринкове спрямоване ціноутворення;

сформованість колективних та індивідуальних матеріальних стимулів;

інтеграцію підприємництва у світовий економічний простір;

достатню привабливість іміджу підприємницької діяльності.

В Україні (з урахуванням окреслених параметрів ефективно функціонуючогопідприємництва) першочерговим є створення організаційно-економічних передумовактивізації підприємницької діяльності. Державна політика щодо активізації підпри-ємницької діяльності має передбачати:

створення економічних, правових і соціальних передумов, що забезпечувалиб розвиток ефективного бізнесу (прискорення виходу вітчизняної економікиз кризового стану, стабілізації економічної та політичної ситуації; швидке за-вершення реальної трансформації відносин власності; забезпечення державнихгарантій свободи підприємництва; зміцнення національної грошової одиниці;зниження інфляції до мінімальних меж);

практичну реалізацію державної системи підтримки всіх напрямів підприєм-ництва (завершення формування належної ринкової інфраструктури; реаліза-ція системи фінансової підтримки підприємництва, включаючи формуваннястартового капіталу; створення умов для зовнішньоекономічної діяльності; за-початкування прогресивної системи підготовки кадрів для сучасного бізнесу;максимально можлива активізація малого підприємництва).

Підприємство — це колектив людей, об'єднаних кооперацією праці та загальнимиекономічними інтересами. Підприємство — це комплекс засобів виробництва, які ма-ють певну технологічну єдність для створення певного продукту.

У політекономічному розумінні підприємство — це первинна ланка суспільногоподілу праці і водночас основна структурна ланка народногосподарського комплексу йосновний суб'єкт ринкової економіки. В такій якості підприємство виступає тому, що:

Саме на підприємстві проходить процес виробництва матеріальних благ (на-дання послуг).

Підприємство має закінчений цикл відтворення (випуск і реалізація продукції)й покриває свої видатки своїми доходами, тобто, діє на основі комерційного розра-хунку.

Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом з правами юридичноїособи (має самостійний баланс, рахунки в банку, свою печатку й товарний знак).

Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підпри-ємств залежно від трьох форм власності, визначених ст. 2 Закону «Про власність»,та від способів розмежування в підприємствах окремих форм власності і управліннямайном. З точки зору організаційної форми підприємства визначаються як державні,колективні, приватні та підприємства двох і більше форм власності (змішані).

Державне підприємство являє собою організаційно-правову форму підприєм-ства, заснованого на державній власності. Державні підприємства як суб'єкти одноїформи власності (організаційної форми) поділяються на види:

державні підприємства, засновані на загальнодержавній власності;

державні підприємства, засновані на республіканській (Республіки Крим)власності;

державні комунальні підприємства, засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць.

Усі ці підприємства — державні юридичні особи.

Колективне підприємство (точніше його можна було б назвати «підприємствоколективної власності») — це організаційно-правова форма підприємства, заснова-ного на одному або кількох видах колективної власності.

Визначення колективне означає, що підприємство належить колективу спів-власників (засновників, учасників), які діють як один суб'єкт права колективноївласності. Право колективної власності у колективному підприємстві безпосередньоздійснюють його органи управління — вищий орган управління (загальні збори абоконференція) і правління. Види колективних підприємств:

колективні підприємства (наприклад, підприємство, приватизоване трудовимколективом державного підприємства і не перетворене в інший вид; колектив-не сільськогосподарське підприємство);

акціонерне або інше статутне господарське товариство

виробничий кооператив;

підприємство громадської організації (наприклад, профспілкове);

підприємство релігійної організації;

підприємство, створене господарським об'єднанням.

Специфічним видом колективного підприємства є також орендне підприємство.

Приватне підприємство — це організаційно-правова форма підприємства, засно-ваного на приватній власності однієї і більше фізичних осіб.

Визначення приватне, крім форми власності, виражає головну особливість пра-вового становища підприємства цієї організаційної форми. Згідно із законодавствомУкраїни власник уданому разі водночас є і підприємцем, тобто власність і управліннямайном у приватному підприємстві не розмежовуються.

Відповідно до суб'єктів права приватної власності, визначених Законом «Провласність», можна назвати три види приватних підприємств:

індивідуальне приватне підприємство, засноване на приватній власності і праціоднієї фізичної особи (підприємство однієї особи);

сімейне приватне підприємство, засноване на приватній власності та праці гро-мадян, що проживають спільно як члени однієї сім'ї (наприклад, сімейним під-приємством може бути фермерське господарство);

приватне підприємство з правом найму робочої сили засноване на приватнійвласності окремого громадянина України, який використовує найману працю.

Якщо приватне підприємство має не одного, а кількох власників (наприклад, сі-мейне), його майно с спільною сумісною власністю.

Спільне підприємство — це організаційна форма підприємства, заснованого за за-конами України на базі об'єднання майна різних форм власності (так звана змішанаформа власності). Спільні підприємства, як правило, мають форму господарських то-вариств, тобто є суб'єктами права колективної власності.

Засновниками спільних підприємств можуть бути юридичні особи і громадяниУкраїни, інших держав. Залежно від цього є два види спільних підприємств:

звичайні (національні) спільні підприємства;

спільні підприємства з іноземними інвестиціями.

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями — це підприємство будь-якоїорганізаційно-правової форми, створене за законами України, якщо в його статутно-му фонді протягом календарного року є кваліфікаційна іноземна інвестиція (тобтоіноземна інвестиція, що становить не менше 20 відсотків статутного капіталу і прицьому не може бути менше суми, еквівалентної залежно від виду інвестиції 50 тися-чам доларів США, 100 тисячам, 500 тисячам чи 1 млн доларів США).

Іноземне підприємство — це організаційно-правова форма підприємства з місцез-находженням в Україні, створеного як суб'єкт права згідно із законодавством іно-земної держави, майно якого повністю є у власності іноземних громадян, юридичнихосіб або держави.

Визначення іноземне (іноземна власність) означає, що підприємство підпоряд-ковується різним юрисдикціям. Порядок створення і внутрішньої діяльності інозем-ного підприємства регулюється законодавством країни, якій воно належить. Законо-давство України не регулює цих відносин. Разом з тим умови реєстрації та діяльностііноземного підприємства в Україні регулюються українським законодавством, тобтона іноземні підприємства загалом поширюється національний правовий режим гос-подарської діяльності.

Розрізняються малі та інші (середні, великі) підприємства.

Так, до малих підприємств належать підприємства: в промисловості — з кількіс-тю працюючих до 200 осіб; в інших галузях виробничої сфери — до 50 осіб; у невироб-ничій сфері — до 25 осіб; у роздрібній торгівлі — до 15 осіб (За американською класи-фікацією, до малого бізнесу відносяться фірми з кількістю зайнятих — до 500 осіб).

З точки зору умов користування майном і результатами праці підприємства по-діляються на первинні, де користування основане на праві власності, й орендні, декористування зумовлено правом тимчасового володіння.

Нарешті, підприємства можуть на добровільних засадах об'єднуватись в асоціа-ції, концерни, трести та інші об'єднання (навіть транснаціональні) як за галузевою,так і за територіальною та іншими ознаками.