РОЗДІЛ 10.СУЧАСНЕ СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

магниевый скраб beletage

§ 1. Світове господарство: основні риси та особливості розвитку

Світове господарство — це сукупність національних господарств та їх об'єднань,взаємопов'язаних міжнародними економічними відносинами на основі міжнародно-го поділу праці.

Міжнародний поділ праці — вища ступінь суспільного територіального поділупраці, яка спирається на спеціалізацію виробництва окремих країн. Виділяють такіетапи розвитку міжнародного поділу праці:

спеціалізація, пов'язана з природно-кліматичними умовами країн (особливосировина та сільське господарство);

предметна (міжгалузева) спеціалізація, орієнтована на окремі види промисло-вих виробів;

подетальна спеціалізація, пов'язана з особливостями сучасної НТР.

Економіка, що бере участь у міжнародному поділі праці, називається відкритою.

Її антиподом є автаркія — закрита, ізольована від світового ринку та світової конку-ренції економіка «опори на власні сили». Показником відкритості економіки є часткаекспорту або імпорту у ВВП країни.

Інтернаціоналізація продуктивних сил — це розвиток процесу використання про-дуктивних сил національних господарств через поглиблення міжнародних економіч-них відносин, міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва, зростання між-народного поділу праці і розвиток міжнародного обміну на всіх стадіях суспільноговідтворення.

У процесі розвитку інтернаціоналізації продуктивних сил і виробництва форму-ється світовий ринок і світове господарство. Провідною тенденцією сучасного світо-вого господарства став процес його глобалізації.

Глобалізація — нова фаза прискорення розвитку світогосподарських зв'язків укількісному та якісному відношенні, пов'язана з переходом від монокапіталізму домультинаціоналізму з виходом на міжнародну арену ТНК (транснаціональних ком-паній).

§ 2. Форми міжнародних економічних зв'язків

Основними формами міжнародних економічних відносин є:

міжнародна торгівля товарами та послугами;

міжнародна міграція капіталів та робочої сили;

міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини;

міжнародна економічна інтеграція.

Міжнародна торгівля є традиційною і найбільш розвиненою формою міжнарод-них економічних відносин. Профіль країни у міжнародній торгівлі визначається наоснові принципу порівняльних переваг, сформульованого Д. Рікардо: країна спеціа-лізується на виробництві тієї продукції, яку здатна виробляти з відносно меншимиальтернативними витратами порівняно з іншими країнами. За цих умов торгівля євзаємовигідною навіть між країнами з суттєвими відмінностями у рівнях національ-них витрат виробництва, ефективності економіки в цілому. Віна виступає чинникомекономічного зростання кожної окремої країни й світової економіки в цілому.

На розвиток міжнародної торгівлі чинить суттєвий вплив державна політика. За-лежно від масштабів втручання держави розрізняють:

політику свободи торгівлі (фритредства) — політику мінімального державноговтручання у зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі вільних ринковихсил попиту та пропонування;

політику протекціонізму — політику захисту внутрішнього ринку та вітчизня-ного виробника від іноземної конкуренції шляхом застосування тарифних і не-тарифних інструментів торговельної політики.

Основним тарифним інструментом є мито — непрямий податок, який виконує двіосновні функції — фіскальну та захисну.

До нетарифних інструментів відносяться:

квоти — кількісні обмеження експорту або імпорту;

ліцензування — регулювання зовнішньої торгівлі шляхом надання державни-ми органами дозволу (ліцензії) на експорт або імпорт визначеної кількості то-вару за певний період часу й заборони неліцензованої торгівлі;

«добровільні експортні обмеження» — кількісне обмеження експорту, що ґрун-тується на зобов'язанні одного з торгівельних партнерів обмежити або принай-мні не розширювати обсягу експорту; це квота, яка встановлюється не країною-імпортером, а країною-експортером;

субсидії — державні грошові виплати, спрямовані на підтримку національнихвиробників і побічну дискримінацію імпорту (податок навпаки). Імпортні суб-сидії надаються виробникам товарів, які конкурують з імпортом на внутріш-ньому ринку країни, експортні субсидії надаються виробникам експортних то-варів з метою заохочення їх просування на зовнішній ринок.

демпінг — штучне зниження цін на товари на зовнішніх ринках для їх заво-ювання, усунення конкурентів; міжнародна дискримінація в цінах внаслідокпродажу фірмою-експортером товарів на зарубіжних ринках за значно нижчи-ми цінами, ніж на внутрішньому, які нерідко не покривають навіть витрат ви-робництва.

ембарго — заборона державою або групою держав ввезення або вивезення то-варів, послуг, цінних паперів, валюти, а також затримання суден, вантажів таіншого майна, які належать іноземній державі; засіб економічного або політич-ного впливу одних країн на інші.

Міжнародний рух капіталів здійснюється у формах:

прямих інвестицій у промислові, торговельні та інші підприємства;

портфельних інвестицій (в іноземні акції, облігації та інші цінні папери);

міжнародних кредитів;

економічної допомоги (безоплатної та у вигляді пільгових кредитів).

Економічна інтеграція — тісний взаємозв'язок, взаємопереплетіння національ-них економік і формування спільного економічного простору. Вища форма інтерна-ціоналізації, передбачає вільне переміщення між країнами капіталів, товарів, робочоїсили та ін.

§ 3. Міжнародні валютні відносини

Міжнародні валютні відносини — це сукупність валютно-грошових і розрахун-ково-кредитних зв'язків у світогосподарській сфері.

Валюта — грошова одиниця країни.

Поняття валюти використовується в таких значеннях:

національна валюта — грошова одиниця певної країни (долар США, японськаієна);

іноземна валюта — грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні за-соби, виражені в іноземних грошових одиницях, які використовуються в між-народних розрахунках;

міжнародна (регіональна) грошова або розрахункова одиниця: СДР — грошоваодиниця країн-членів Міжнародного валютного фонду, яка існує у вигляді за-писів на рахунках; ЄВРО — валюта країн Європейського Союзу, впровадженняякої у безготівковій формі почалося з 1.01.1999 р. в 11 країнах і завершилося у2001 р. запровадженням готівкової валюти.

Конвертованість валюти — гарантований обмін національної валюти на товарита послуги (внутрішня конвертованість); зовнішня конвертованість — гарантованийобмін однієї валюти на іншу за діючим валютним курсом.

Вільно конвертовані валюти вільно обмінюються на будь-які іноземні валюти,без обмежень використовуються у поточних та фінансових операціях. У світі налі-чується понад 300 найменувань національних грошей. Вільноконвертованими є ва-люти приблизно 20 країн світу (долар США, швейцарський франк та ін.). Більшістьдержав має вільну конвертованість валют лише по поточних операціях, а здійсненняоперацій з капіталом потребує ліцензій або інших форм дозволу.

Частково конвертовані валюти мають обмеження щодо обміну на інші валюти(головним чином для резидентів), сфер використання валюти в міжнародних угодах,обертання на зовнішніх ринках. До них належать валюти деяких західноєвропей-ських країн, а також більшості країн, що розвиваються.

До замкнених (неконвертованих) валют належать валюти країн, які зберігаютьвалютні обмеження на всі валютні операції, забороняють резидентам і нерезидентамобмінювати свою національну валюту на інші (валюти залежних і економічно слаборозвинених країн, валюти колишніх соціалістичних країн ).

Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій оди-ниці іншої країни.

Залежно від ступеня державного втручання у функціонування валютного ринкурозрізняють:

систему гнучких валютних курсів,

систему фіксованих валютних курсів.

Гнучкі валютні курси можуть бути вільними або регульованими: вільні курсискладаються на валютних ринках стихійно, під впливом попиту на валюти та їх про-понування, валютна політика з боку держави відсутня; регульовані валютні курсискладаються на валютному ринку під впливом валютної політики держави.

На валютний курс чинять вплив ряд факторів:

паритет купівельної спроможності (відносна купівельна спроможність валют)або відносні рівні цін та витрат виробництва;

відносні рівні процентних ставок,

стан платіжного балансу країни,

коливання циклічного характеру,

діяльність валютних ринків і спекулятивні операції,

ступінь використання валюти в міжнародних розрахунках.

Вільні коливання валютних курсів, реагуючи на зміни у попиті та пропонуваннівалют, автоматично коригують дефіцити та активи платіжних балансів, вирівнюючипопит на іноземну валюту з боку видатків на імпорт з її пропонуванням з боку екс-порту, що становить головну перевагу системи гнучких валютних курсів. Недолікомсистеми є валютний ризик — ризик втрат, пов'язаний зі зміною валютного курсу.

Платіжний баланс країни фіксує всі операції, які мали місце між резидентамикраїни та резидентами інших країн протягом року. Складається з рахунків поточнихоперацій (експорт та імпорт товарів і послуг — торговий баланс, отримані та сплаченідоходи, отримані та надані трансферти) та рахунку операцій з капіталом та фінанса-ми. Будь-які події, що викликають збільшення попиту на валюту країни, покращуютьїї платіжний баланс, тому зміна курсу валюти є однією з важливих причин зміни ста-ну платіжного балансу.

Девальвація — офіційне зниження курсу валюти відносно інших, ревальвація —офіційне підвищення курсу валюти.

Державне регулювання валютних курсів здійснюється за допомогою девізної тадисконтної політики.

Девізна політика — це політика регулювання валютного курсу шляхом купівлі-продажу іноземної валюти. Основним інструментом девізної політики, яка чинитьзначний, але тимчасовий і певною мірою обмежений вплив на валютні курси, є ва-лютні інтервенції.

Валютна інтервенція — це операція центрального банку країни з купівлі або про-дажу валют з метою підвищення або зниження курсу національної валюти; у разі зни-ження курсу національної валюти центральний банк продає значні суми іноземноївалюти, що призводить до зростання курсу національної валюти, купівля централь-ним банком іноземної валюти призводить до зниження курсу національної валюти.

Дисконтна політика — полягає у зміні облікової ставки центрального банку, якавпливає на міжнародний рух капіталів і через нього — на попит на валюту і валютнийкурс.

Фіксований валютний курс — твердий курс валюти, за яким уряд офіційнозобов'язується обмінювати національну валюту на іноземну і навпаки без будь-якихобмежень.

Фіксація валютного курсу зовсім не гарантує виключення впливу будь-якихчинників валютного курсу. Тому підтримка фіксованого валютного курсу потребуєвід країни достатніх валютних резервів для покриття дефіциту платіжного балансу.Якщо ці резерви є недостатніми, країні доведеться вдаватися до торговельних обме-жень або застосування інструментів фіскальної та монетарної політики. Макроеко-номічні наслідки такого шляху підтримки валютного курсу можуть бути руйнівнимидля економіки. Наприклад, підвищення процентної ставки призведе зростання попи-ту на валюту країни, але одночасно викличе скорочення внутрішніх інвестицій, отже,скорочення виробництва, зайнятості та доходу. Ціною утримання валютного курсубуде економічний спад. За умов фіксованого валютного курсу держава постає передвибором між збалансованим платіжним балансом та внутрішньою економічною ста-більністю.

Міжнародна валютна система — форма організації міжнародних валютних відно-син, що історично склалася і закріплена міждержавними угодами; сукупність засобів,інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких, здійснюється платіжно-розрахунковий оборот у світовому господарстві.

Історично склалися три міжнародні валютні системи:

Система золотого стандарту (1879-1934) — валютна система, в якій роль всеза-гального еквівалента виконувало золото, а в обігу функціонували золоті монети абогрошові знаки, розмінні на золото. Автоматичне врегулювання платіжних балансівбез будь-якого державного втручання, стабільність валютних курсів, яка забезпечува-ла розвиток міжнародної торгівлі, становили головні переваги системи золотого стан-дарту. Недоліками системи були неминучі пристосувальні макроекономічні процеси(інфляція, безробіття, гальмування економічного зростання), залежність національ-ної грошово-кредитної політики від змін у попиті на валюту та її та пропонування.

Бреттон-Вудська валютна система (1944-1971) — валютна система, за якоївперше в історії для регулювання валютних відносин були створені міжнароднівалютно-кредитні організації — Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнарод-ний банк реконструкції і розвитку (МБРР): кожна країна-член МВФ встановлювалафіксований золотий або доларовий паритет для своєї валюти і повинна була підтри-мувати стабільний курс своєї валюти відносно інших, девальвація початкового пари-тету понад 10% могла здійснюватися лише з дозволу МВФ і лише в разі виникненнястійкої нерівноваги платіжного балансу. Саме золотодоларовий стандарт, виключнароль США у системі несли в собі зародки протиріч, які зі зростанням економічноїмогутності країн Західної Європи та Японії, скасуванням у 1971 р. обміну долара назолото призвели до краху системи. З 1974 р. всі провідні валюти (долар США, фунтстерлінгів, німецька марка, ієна, французький франк та ін.) вирушають у плавання.

Міжнародний валютний фонд — міжурядова організація, створена з метою регу-лювання валютно-кредитних відносин між державами-членами та надання їм фінан-сової допомоги в разі ускладнень, викликаних дефіцитом платіжного балансу. МВФнадає кредити на покриття дефіциту платіжного балансу і на підтримку перебудовиекономічної політики країн-членів. Головним призначенням кредитів «стенд-бай» всучасних умовах є кредитування макроекономічних стабілізаційних програм країн-членів МВФ. Україна є членом МВФ з 1992 року.

Ямайська валютна система (з 1976 р.) — система «керованого плавання» валют;передбачає, що центральні банки різних країн повинні здійснювати валютні інтер-венції для запобігання значним коливанням валютних курсів. Система дозволиларозширити границі незалежності внутрішньої економічної політики країн від стануїх платіжних балансів. Недоліком системи є ризики і значна невизначеність у між-народному обміні, пов'язана з коливаннями валютних курсів.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

Дайте визначення міжнародного поділу праці, назвіть причини його виникнен-ня і форми прояву.

Що таке інтернаціоналізація господарського життя та які головні форми її про-яву?

Дайте визначення поняття «світове господарство».

Які фактори зумовлюють цілісність сучасного світу, а які — відцентрові сили?Чому так відбувається? Які наслідки цих процесів?

Сформулюйте найважливіші суперечності сучасного світового господарства.

Що таке ІЛР (індекс людського розвитку)? Яка його кількісна визначеністьдля найрозвиненіших країн світу і для України?

Дайте визначення міжнародних економічних відносин (МЕВ), охарактеризуй-те їхню структуру.

Чому МЕВ не залишаються незмінними? Як відбувається їхня трансформа-ція? Чим вона зумовлена?

Дайте коротку характеристику суті, форм і напрямів вивозу капіталу.

Що таке прямі і портфельні інвестиції? Коли, які з них є більш бажаними дляприймаючої країни? Чому? Аргументуйте.

Що таке науково-технічне співробітництво, яких форм воно набуває?

Дайте визначення міжнародної економічної інтеграції (МЕІ), з'ясуйте її при-чини, форми, тенденції розвитку.

Чим відрізняється світовий ринок від національного?

Чим зумовлена еволюція теорій зовнішньої торгівлі?

Які особливості притаманні світовому ринку послуг порівняно з ринком товарів?

Назвіть принципи складання платіжного балансу країни.

Що таке торговельний баланс? Які його складові? Що означає позитивне івід'ємне сальдо торговельного балансу?

Які особливості відображені в платіжному балансі: руху капіталів? руху пере-казів? руху доходів від інвестицій?

У чому полягає різниця між платіжним і розрахунковим балансами?

Визначте суть і структуру національної валютної системи.

Що таке міжнародна валютна система, які її структурні складові?

Що таке валютний курс, які режими встановлення валютних курсів ви знаєте?

Розкрийте суть і покажіть особливості етапів розвитку МВС.

Що таке конвертованість валюти, які режими конвертованості ви знаєте?

Визначте причини і розкрийте форми міжнародної міграції робочої сили.

Які тенденції властиві сучасному періоду міжнародної міграції робочої сили?

Контрольні тести

1. Світове господарство — це:

а)         сукупність галузей та сфер виробництва;

б)         сукупність національних економік, пов'язаних між собою системою міжна-родних економічних відносин;

в)         економічна єдність світу;

г)         територіальний розподіл світу між окремими державами.

Основними суб'єктами світового господарства є:

а)         ТНК;

б)         національні господарства;

в)         міжнародні організації;

г)         галузі національних економік;

д)         малі підприємства.

Міжнародний поділ праці — це:

а)         економічний фундамент, на якому заснована система світогосподарськихзв'язків;

б)         форма поділу суспільної праці, що переросла межі національних економік іведе до спеціалізації окремих країн;

в)         складна багаторівнева система світогосподарських зв'язків;

г)         ефективне використання природних ресурсів;

д)         високий рівень розвитку продуктивних сил країни;

е)         спрямованість на забезпечення зростання суспільної продуктивності праціта економії робочої сили;

є) рівень інтернаціоналізації продуктивних сил суспільства;

ж)        наявність міждержавної торгівлі.

Найбільш складною формою економічної інтеграції є:

а)         митний союз;

б)         економічний союз;

в)         валютний союз;

г)         спільний ринок;

д)         торговельна інтеграція.

Зосередження виробництва певної продукції в окремих країнах означає:

а)         міжнародну кооперацію;

б)         економічну інтеграцію;

в)         міжнародну спеціалізацію;

г)         глобалізацію господарського життя.

Термін «інтернаціоналізація господарського життя» означає:

а)         участь країн у світовому господарстві;

б)         зближення економік країн, що виявляється у зростанні виробничої взаємо-залежності, міжнародного товарообороту, русі капіталів та робочої сили;

в)         поглиблення міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації виробництва ікапіталу;

г)         утворення ТНК та ТНБ;

д)         усі відповіді правильні.

Транснаціональна компанія — це:

а)         підприємство, що домінує в певній галузі національної економіки;

б)         група підприємств, національних за капіталом, але міжнародних за сфероюдіяльності;

в)         група підприємств, інтернаціональних як за капіталом, так і за сферою ді-яльності;

г)         підприємство, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність.

Доповніть перелік основних форм економічної інтеграції та розмістіть їх у ло-гічній послідовності:

а)         економічний союз;

б)         ...;

в)         зона вільної торгівлі;

г)         .

Сучасний етап розвитку світового господарства перебуває під впливом:

а)         науково-технічної революції;

б)         зростаючої взаємозалежності національних господарств;

в)         поглиблення суперечностей між країнами світової спільності;

г)         радикальної перебудови в постсоціалістичних країнах.

Основними способами налагодження коопераційних зв'язків між країнами є:

а)         здійснення спільних програм;

б)         договірна спеціалізація;

в)         міжнародна торгівля;

г)         інтегрована кооперація;

д)         усі відповіді правильні.

Складова платіжного балансу країни — рахунок поточних платежів — не вклю-чає:

а)         товарний експорт;

б)         чисті доходи від інвестицій;

в)         транспортні послуги іноземним державам;

г)         зміни в активах країни за кордоном;

д)         односторонні трансфертні платежі.

Яка форма вивозу капіталу забезпечує контроль експортера над підприємством:

а)         вивіз підприємницького капіталу;

б)         вивіз позичкового капіталу;

в)         міжнародна економічна допомога;

г)         портфельні інвестиції;

д)         прямі інвестиції.

Провідними міжнародними валютно-фінансовими організаціями є:

а)         Міжнародний Валютний Фонд;

б)         Світовий Банк;

в)         Європейський Банк Реконструкції та Розвитку;

г)         Європейський Союз.

Роль світових грошей у сучасних умовах виконує:

а)         золото;

б)         резервні валюти;

в)         національні грошові одиниці всіх країн світу;

г)         колективні валюти;

д)         євро;

е)         долар;

є) спеціальні права запозичення.

Статутом Світового Банку передбачено, що його кредити спрямовуються ви-ключно на розвиток:

а)         виробництва;

б)         приватного сектору економіки;

в)         малого бізнесу;

г)         на підтримку міжнародних зусиль з охорони довкілля;

д)         державного сектору.

Традиційними світовими центрами тяжіння робочої сили вважаються:

а)         США;

б)         Канада;

в)         Латинська Америка;

г)         Австралія;

д)         Західна Європа.

Принцип порівняльних переваг уперше сформулював:

а)         В. Петті;

б)         А. Сміт;

в)         П. Самуельсон;

г)         Д. Рікардо;

д)         А. Маршалл.

Період утворення єдиного світового ринку:

а)         ХУІ-ХУІІ ст.;

б)         ХІХ ст.;

в)         на рубежі ХІХ-ХХ ст.;

г)         друга половина ХХ ст.

Основними видами міжнародної торгівлі є:

а)         традиційна;

б)         у рамках кооперації;

в)         зустрічна;

г)         політика вільної торгівлі;

д)         протекціонізм.

Рисами міжнародної міграції капіталів є:

а)         підвищення ролі держави у вивозі капіталу;

б)         посилення міграції приватного капіталу між промислово розвинутими краї-нами;

в)         збільшення частки прямих інвестицій;

г)         активна участь країн у світовій торгівлі.