§ 2. Правило максимізації прибутку

Кожна фірма, в умовах будь-якої ринкової структури, завжди вирішує для себедва важливих питання:

Чи потрібно їй взагалі залишатися в даній галузі та виробляти продукцію, абож припинити існування?

Якщо залишатися в галузі, то, у якому обсязі виробляти товари або послуги.

Бажання припинити виробництво або ліквідувати підприємство виникає в під-приємця коли загальні витрати перевищують валовий дохід (ТС > TR).

Однак, ухвалюючи рішення щодо ліквідації підприємства, підприємець пови-нен мати на увазі, що при повному припиненні виробництва його витрати будутьдорівнюють постійним витратам (він повинен буде розрахуватися по всіх своїхзобов'язаннях — орендна плата, кредит тощо). Тому, якщо додаткове використаннязмінних ресурсів дозволяє виробити такий обсяг продукції, виручка від продажу яко-го покриває всі змінні витрати (TR > VC) і хоча б частину постійних витрат, то під-приємцеві потрібно продовжувати виробництво.

Підприємство повинне ліквідуватися, якщо валовий дохід від продажу будь-якого обсягу його продукції не перевершує величину змінних витрат виробництвацієї кількості товарів і послуг, тобто TR < VC. Якщо ж обидві частини розділити навеличину обсягу виробництва Q, то підприємство повинне припинити виробництво,якщо ціна товару не перевершує середніх змінних витрат, тобто Р < AVC.

Якщо фірма ухвалює рішення щодо продовження виробництва, то вона повиннавизначити, в якому обсязі випускати продукцію.

Рівноважним є такий обсяг виробництва, за яким прибуток фірми максимальний.

Для визначення рівноважного обсягу виробництва застосовують два підходи.

Перший підхід. Порівняння валового доходу і валових витрат.

Максимальний прибуток може бути отриманий за такого обсягу виробництвапродукції, за яким валовий дохід перевищує валові витрати на максимальну величи-ну (рис. 15.2).

TR,TC

Qe

Q

TC

На рис. 15.2 крива валового доходу конкурентної фірми (TR) зображена прямою,що проходить через початок координат. Її нахил визначається ціною продукту. Кри-ва валових витрат (ТС) перетинає криву TR у точках А і В. Відповідно, за обсягуQa та QH прибуток фірми дорівнює нулю. Якщо обсяг виробництва менше ніж QA,або більше ніж QH, то витрати перевищують дохід і фірма зазнає збитки. Якщо об-сяг виробництва знаходиться в інтервалі від QA до QH, тобто крива TR розташованавище кривої ТС, фірма отримує прибутки. Однак, лише в точці QE, цей прибуток будемаксимальним, тому що виручка перевищує витрати на найбільшу величину (самавелика відстань між кривими TR і ТС).

Другий підхід. Порівняння граничного доходу та граничних витрат.

Максимальний прибуток може бути отриманий при такому обсязі виробництвапродукції, за яким граничний дохід дорівнює граничним витратам (рис.15.3).

Отже, лише в точці QE фірма отримує максимальний прибуток, а MR = МС. Яктільки приріст витрат починає перевищувати приріст виторгу, фірма припиняє ви-робляти додаткову продукцію. У цьому полягає правило максимізації прибутку.

Р

МС

MR

Qe

Рис. 15.3. Вибір оптимального обсягу виробництва шляхом порівняння граничного доходу

і граничних витрат

Таким чином, головною умовою для фірми, що прагне максимізувати прибуток, єрівність граничного доходу і граничних витрат:

МR = МС.

Для фірми, що функціонує в умовах досконалої конкуренції правило максиміза-ції прибутку може бути записане як

МR = МС = Р.