§ 2. Попит та пропозиція монополії : Економічна теорія : B-ko.com : Книги для студентів

§ 2. Попит та пропозиція монополії

Монополіст є єдиним виробником, тому його індивідуальна крива попиту збіга-ється з кривою ринкового попиту. Особливістю кривої попиту є те, що вона спадна:обсяг продажів можна збільшити тільки за рахунок зниження ціни. Спадна кривапопиту означає, що чиста монополія може збільшувати свої продажі, тільки призна-чаючи нижчу ціну за одиницю своєї продукції. Це є причиною того, що граничний до-хід стає менше, ніж ціна для кожного рівня випуску, окрім першого, а графік попитузбігається із середнім доходом.

В умовах монопольного ринку крива пропозиції відсутня, тому що не існує про-порційної залежності між ціною і кількістю виробленої продукції. Зміни в попиті непризводять до пропорційних змін в ціні, як це має місце на конкурентному ринку(рис. 16.1, а). Але можуть бути змінені ціни при постійному обсязі виробництва, абозмінені як ціна так і обсяг виробництва (рис. 16.1, б). В результаті цього монополістмає унікальну можливість маніпулювати як ціною так і обсягом продажу.

а)         б)

Q

При русі вниз по еластичному відрізку кривої попиту граничний дохід зменшу-ється, але є додатним, а загальний дохід зростає. Загальний дохід досягає максимумуколи граничний дохід дорівнює нулю. Таким чином, монополіст не захоче знижуватиціну на нееластичному відрізку кривої попиту. Тому що загальний дохід зменшується,

Рис 16.1. Вплив попиту на ціну та обсяги виробництва монополістаВзаємозв'язок між попитом загальним та граничним доходом демонструє рис. 16.2:

загальні витрати зростають, а значить загальний прибуток зменшується. Отже, мак-симальний дохід монополія отримує у випадку одиничної еластичності, коли гранич-ний дохід дорівнює 0.

MR = 0 — умова максимізації прибутку монополістами.

Необхідно відмітити, що в усіх цих випадках ціна більша за граничний дохід. Мо-нополія як і будь-яка інша фірма прагне збільшити розмір прибутку (рис. 16.3).

Економічні прибутки

P

P

Даний графік свідчить, що монополіст отримує надприбутки при таких умовах:

Випускає таку кількість продукції, за якої граничні витрати дорівнюють гра-ничному доходу (МС = MR).

Встановлює монопольну ціну (Рт) входячи з розміру попиту (Qm). Це і даєможливість отримати надприбуток.

Показники рівня монопольної влади.

Індекс Ларнера — введений в 1934 році і розглядає розмір прибутку як ознакумонополії. Його суть полягає в тому, що порівнюються монопольна ціна і граничнівитрати

I = Pmoh - MC = ±

L MC Es'

За досконалої конкуренції даний IL = 0, тому що досконала конкуренція перед-бачає Р = МС.

Чим вищий даний коефіцієнт, тим більший рівень монополії.

Індекс Герфендаля показує концентрацію ринку шляхом оцінки частки кожноїфірми в загальному об'ємі виробництва продукції

I6 = S? + S2 + S? + ...S2,

6          1          2          3          n '

де: S — питома вага фірми в загальному обсязі виробництва. Якщо фірма на даномуринку одна, то даний індекс = 10000.

Галузь вважається висококонцентрованою (монопольною) якщо І6 > 1800.

Рівновага монополіста в довгостроковому періоді. В довгостроковому періодімонополіст обирає масштаби виробництва, а не лише обсяги використання змін-них факторів. Монополіст буде збільшувати обсяг виробництва до тих пір, докиграничний дохід буде дорівнювати довгостроковим граничним витратам MR = LC(рис. 16.4). Така рівність дозволяє визначати TR, а порівняння LATC дозволяє від-повісти на друге запитання. Якщо середні витрати монополіста зростають за іншихрівних умов, настає стан довгострокової рівноваги. Коли виробництво є беззбитко-вим, тобто LATC = P . Перевищення LATC над P є умовою закриття виробництва.

^^m     О-

P

P

Монополія може знаходитися в стані рівноваги довгий час, так як вхід в данийринок блокований.

Виходячи з цього цінова політика монополій відрізняється в коротко- і довго-строковий періоди.