§ 1. Олігополія: сутність і основні ознаки

магниевый скраб beletage

Олігополія — це ринкова структура, для якої характерно присутність незначноїкількості фірм на ринку, кожна з яких володіє значною часткою ринку.

Характерні риси олігополії:

Усього кілька підприємств постачають продукцію на весь ринок. При цьомуолігополісти можуть бути двох типів: виробники стандартизованої (однорідної) про-дукції (виробництво промислових продуктів: сталь, алюміній, цинк тощо) і виробни-ки диференційованої продукції (виробництво споживчих товарів: автомобілі, пиво,сигарети тощо). Зазвичай на олігополістичнних ринках панує від двох до десяти під-приємств.

Принаймні, деякі підприємства в олігополістичній галузі мають великі ринковічастки, тобто мають здатність впливати на ціну товару (послуги), варіюючи його на-явністю на ринку. Отже, олігополісти є підприємствами, «що диктують ціну».

Підприємства в галузі усвідомлюють свою взаємозалежність. Всі продавці наолігополістичних ринках знають, що коли вони або їхні суперники змінять ціни абообсяг продажів, то наслідки позначаться на прибутках всіх підприємств. Передбача-ється, що кожне підприємство в галузі визнає, що зміна його стратегії на ринку ви-кличе реакцію конкуруючих продавців. Можлива відповідна реакція конкурентів єосновним чинником, що визначає рішення підприємства. Реакція, яку окремі продав-ці чекають від своїх суперників, впливає на рівновагу на олігополістичних ринках.

Є істотні бар'єри для вступу в галузь. Основними з них є: економічні (ефектмасштабу), фінансові (величезні видатки на рекламу), юридичні (патенти і ліцензії),ринкові (власність на сировину). Найбільш значним з них є ефект масштабу. При-чиною виникнення олігополії є переваги великого підприємства над малим, що даєможливість знизити собівартість продукції. В результаті поглинання великими фір-мами менших відбувається конкуренція на ринку, тобто на ньому функціонує декіль-ка підприємств. Це дає можливість їм отримувати великі прибутки. Для входженняв ринок даного товару необхідні великі капіталовкладення, що створюють природніперепони для входження ринок.

Поведінка фірми при олігополії визначається 2-ма протилежними тенденціями:

за таємної змови виробників встановлюється договірна висока ціна, що даєможливість олігополістам отримувати стабільні надприбутки.

існує постійне бажання порушити дану угоду і збільшити свої прибутки за ра-хунок конкурентів шляхом зниження ціни та збільшення обсягів продажу.

Протиріччя між цими тенденціями носить назву дилеми олігополіста.

Основою взаємовідносин при олігополії виступає змова підприємств — це явна,таємна або мовчазна угода між підприємствами відносно ціни та обсягів продажу.

Природна олігополія існує, коли кілька підприємств можуть постачати про-дукцію для всього ринку за менших довгострокових середніх витратах, ніж були бу безлічі підприємств. До такого роду олігополій часто відносять нафтопереробку,виплавку стали, виробництво пива й інших алкогольних напоїв. У цілому ж існуван-ня природної олігополії є предметом суперечок економістів.

Отже, особливість олігополії, як особливої ринкової структури, полягає у вза-ємозалежності поведінки продавців. До того ж, на відміну від монополіста і конку-рентного продавця, олігополіст не може розглядати криву попиту на свою продукціюяк задану і використовувати при визначенні найкращого випуску відому умову рів-новаги, що полягає в рівності граничного доходу (що залежить від кривої попиту) іграничних витрат. Тому для опису поведінки олігополіста застосовують спеціальнімоделі олігополії, що розрізняються припущеннями про характер поведінки конку-рентів на ринку.

Розглянемо модель дуополії, коли на ринку є всього дві фірми, що виробляють од-норідну продукцію, при цьому діють незалежно одна від одної, не вступаючи в змову.

Відповідно до моделі Курно, на ринку має місце некооперована дуополія, при-чому:

кожний дуополіст прагне максимізувати свій прибуток виходячи із припущен-ня, що випуск іншого дуополіста незмінний;

постійні витрати кожної дуополії дорівнюють нулю, а граничні витрати не за-лежать від випуску. У цьому випадку граничні витрати дорівнюють середнімзагальним витратам;

граничні витрати обох дуополістів однакові.

На рис. 17.1 графічно зображена модель Курно, тобто поведінка двох фірм А і Вна олігополістичному ринку.

Фірма А вважає, що конкурент В має випуск Q = 0, і відповідно, виробляє про-дукції Qa за ціною РА. У свою чергу фірма В вважає, що конкурент А має випуск QA,і отже, випускає обсяг QB — QA за ціною РВ і так далі. У підсумку кінцевий рівноваж-ний обсяг виробленої продукції кожного олігополіста становить 1/3 конкурентноговипуску. А разом галузь за дуополії Курно випускає 2/3 конкурентного обсягу, тодіяк чиста монополія забезпечує лише половину його.

Рівновагу в моделі Курно можна зобразити за допомогою кривих регування дуо-полістів. Криві реагування дуополістів (R) ілюструють випуск, що максимізує при-буток однієї фірми залежно від випуску конкурента.

Точкою рівноваги Курно називається точка перетину кривих реагування дуопо-лістів (точка Е на рис. 17.2).

Отже,

Qa = Qb = 1/[1]Qk.