§ 2. Ринок праці

Ринок праці — це сфера взаємин покупців і продавців трудових послуг. Він охо-плює всю сферу праці як безробітних, так і зайнятих, всю сукупність робочої сили, аотже, весь спектр трудових відносин — проблеми оплати праці, умов праці, стабіліза-ції зайнятості на підприємствах, трудовій мотивації та перепідготовки кадрів, забез-печення гнучкості ринку праці тощо.

Унікальною особливістю праці, на відміну від інших факторів виробництва, є тещо вона невіддільна від людини-працівника.

Пропозиція праці — це обсяг праці, який власник ресурсу (працівник) бажає таможе запропонувати працедавцям на ринку за певної ставки заробітної плати за ін-ших незмінних умов.

Пропозиція трудових послуг кожного окремого працівника є індивідуальноюпропозицією праці. Основним мотивом трудової діяльності є дохід (заробітна пла-та) працівника. Пропонуючи власні трудові послуги працівник відмовляється відчастини дозвілля, що має для нього певну корисність. Обсяг індивідуальної пропо-зиції праці зростає зі зростанням ціни праці. Тобто, чим вище ставка заробітної пла-ти, тим більше захоче працювати людина (рис. 18.1, а). Але можливості зростанняобсягу індивідуальної пропозиції праці не безмежні. Працівник потребує відпочин-ку (дозвілля). І хоч цінність дозвілля кожного окремого працівника буде відрізня-тися, але в кожного неодмінно виникне ситуація, коли подальше зростання ставкизаробітної плати не викличе додаткового зростання обсягу пропозиції праці. А приподальшому підвищенні заробітної плати крива індивідуальної пропозиції праціпочинає відхилятися у зворотну сторону, що свідчить про скорочення пропозиціїпраці (рис. 18.1, б).

На рис. 18.1 величина W1 означає мінімальний рівень заробітної плати, за якогоіндивід приймає рішення щодо виходу на роботу, тобто вона є мінімальною ціноюпропозиції праці.

Вплив зростання ставки заробітної плати на вибір працівника між працею і до-звіллям розкладається на дві частини — ефект доходу та ефект заміщення.

Ефект заміщення полягає у бажанні працівника заміщувати відпочинок працеюзі зростанням ставки заробітної плати.

а)

—►

ql

W4

l

S

W2

W„

l

Sl

 

 

 

            ►

ql

Рис. 18.1. Криві індивідуальної пропозиції праці

Ефект доходу полягає у тому, що через зростання добробуту індивід схильнийскорочувати робочий час. При високих ставках заробітної плати вплив ефекту дохо-ду стає сильніше, ніж вплив ефекту заміщення. Це спонукує працівника більше часуприділяти дозвіллю і скорочувати пропозицію своєї праці.

Отже, якщо ефект заміщення домінує над ефектом доходу, то існує пряма залеж-ність між заробітною платою і пропозицією праці. Якщо ж, навпаки, ефект доходудомінує над ефектом заміщення, то між ними існує зворотна залежність.

Ринкова пропозиція праці є сумою індивідуальних пропозицій продавців трудо-вих послуг.

На ринкову пропозицію праці впливають загальна кількість працездатного на-селення та умови праці в інших галузях, де можуть використовуватися ті самі пра-цівники.

Попит на працю формують фірми, виходячи із співставлень вигод від викорис-тання праці з її вартістю. Попит на працю обумовлений попитом на продукт, тобто єпохідним попитом.

Галузевий попит на працю — це сума величини попиту на працю окремих фірм угалузі за кожного можливого рівня ціни.

Ринковий попит на працю — це сума обсягів попиту на працю всіх галузей закожного можливого рівня ціни.

Попит та пропозиція праці відрізняються залежно від виду ринкової структури.

За досконалої конкуренції на ринку праці виконуються наступні умови:

велика кількість підприємств конкурує при найманні конкурентного виду праці;

численні кваліфіковані робітники, що мають однакову кваліфікацію, незалеж-но один від одного пропонують певний вид послуг праці;

робітники мобільні, немає ніяких перешкод для переходу з одного місця робо-ти на інше;

ні підприємства, ні робітники не здійснюють контроль над ринковою ставкоюзаробітної плати, ні ті, ні інші не «диктують заробітну плату».

На ринку праці, як і на будь-якому ринку, обсяг продажів (рівень зайнятості) ірівноважна ціна праці (ставка заробітної плати) визначаються в результаті взаємодіїпопиту та пропозиції.

В умовах, коли праця є єдиним змінним ресурсом, попит окремої фірми на ньоговизначається величиною граничного продукту праці в грошовому вираженні (MRPL).При цьому крива попиту збігається з кривою граничної прибутковості праці (MRPL).

За досконалої конкуренції фірма буде максимізувати прибуток досягаючи рівно-сті граничної прибутковості праці (MRPL) граничним витратам на працю (MRCL),тобто величині ставки заробітної плати (W) (рис. 18.2). Якщо гранична прибутко-вість праці більша ніж граничні витрати на працю, то фірма буде збільшувати попитна працю. Якщо ж, навпаки, граничні витрати на працю перевищують граничну при-бутковість праці, то фірма буде скорочувати попит на працю.

W

W,

Qk

Wk = MRCl

Dl = MRPl

Ql

Рис. 18.2. Крива попиту на працю конкурентного підприємства в короткостроковому періоді

Як видно з рис. 18.2, крива попиту на працю (MRPl) відображає зворотну залеж-ність між ціною праці (W) та обсягом змінного ресурсу — праці (QL). Розташуваннякривої попиту на працю залежить від граничного продукту праці і ціни продукту,виробленого з його допомогою. Ціна продукту в умовах досконалої конкуренції є за-даною. Тому крива попиту на працю буде плавно знижуватися через спадну граничнупродуктивність.

Крива попиту на працю окремої фірми є відрізком кривої граничного продукту пра-ці в грошовому вираженні, причому цей відрізок розташований нижче кривої середньо-го продукту в грошовому вираженні. Відносно до праці середній продукт у грошовомувиразі (ARPl) — це вартість виробленої продукції в середньому на одного робітника.

а)

Оо       Ql        б)         а

Рис. 18.3. Рівновага на конкурентному ринку праці

D

W

W

W

W

S,

L

 

 

SL =mrcl

 

44 Dl =MRPl

 

            ►

Ql

На конкурентному ринку праці рівноважна ставка заробітної плати WQ і рівно-важний рівень зайнятості найманих робітників Q відповідає точці перетину кривої

сукупної пропозиції праці SL, і сукупного попиту на працю DL, (рис. 18.3, а). Оскількитака ставка заробітної плати відноситься також і до конкурентного підприємства, щонаймає працівників на ринку праці, то крива пропозиції праці для цього підприєм-ства (S = MRCl) є абсолютно еластичною (рис. 18.3, б).

Дещо відмінні умови досягнення рівноваги на ринку праці при монополізаціїринку праці представниками попиту чи пропозиції.

Розглянемо ринок праці, монополізований з боку попиту, тобто модель монопсо-нії (монополії одного покупця праці).

Оскільки в умовах монопсонії фірма персоніфікує собою галузь, крива пропо-зиції праці для підприємства і крива сукупної пропозиції праці збігаються. Монопсо-ніст буде мати справу безпосередньо з кривою ринкової пропозиції праці з нахиломугору, тому що інших споживачів цього фактора на ринку немає. Але більш високазаробітна плата, встановлена для залучення додаткових робітників, повинна випла-чуватися всім робітникам, вже найнятим за більш низькими ставками заробітної пла-ти, інакше наймач зіштовхнеться з серйозними проблемами невдоволення робітниківчерез диференціацію ставки заробітної плати за ту саму роботу. Виплата єдиної за-робітної плати всім робітником буде означати, що граничні витрати на працю MRClперевищать ставку заробітної плати на величину, необхідну для доведення ставкизаробітної плати всіх вже найнятих робітників до нового рівня заробітної плати. Про-позиція праці (SL) визначається середньою вартістю фактора виробництва (ARCl)Через те, що кожна нова залучена одиниця праці потребуватиме вищої ставки заро-бітної плати, при кожному обсязі праці гранична вартість праці (MRCl) буде переви-щувати середню вартістю фактора виробництва (ARCl) (рис. 18.4).

W

Wm

W„

W„

mrc

Отже, за інших незмінних умов монопсоніст максимізує свій прибуток найма-ючи меншу кількість робітників та встановлює меншу ставку заробітної плати, ніжза досконалої конкуренції. Монопсоніст скорочує зайнятість для того, щоб знизитиставку заробітної плати аналогічно тому, як монополіст на ринку продуктів скорочуєвиробництво з метою підвищення ціни на свою продукцію. І все це робиться зарадиодержання монопольного прибутку.

Іншим варіантом монополізації ринку праці є монополія, що виникає з боку про-позиції праці. Найчастіше монополістами на ринку праці є профспілки — професійніоб'єднання найманих працівників. Іноді монополістами можуть бути окремі люди зунікальними природними здібностями (мистецтво, спорт, наука).

Визначення ставки заробітної плати та обсягу праці при монополізації ринкупраці профспілками представлено на рис. 18.5.

a Qk

W„

Wv

На конкурентному ринку праці встановлюється рівноважна ставка заробітноїплати Wk, за якою у галузі наймається Qk одиниць праці. Монополіст зустрічає наринку праці криву ринкового попиту DL на працю з боку працедавців, тоді крива га-лузевого попиту (крива MRPL для галузі) стає для монополіста кривою ARPL, а кри-ва його граничного виторгу проходить нижче кривої попиту. Обсяг праці Qii, якиймаксимізує прибуток монополіста, визначається точкою А, для якої MRPL = MRCL.Звідси, монополіст може визначити оптимальну для себе ставку заробітної плати Wn ,відштовхуючись від кривої попиту в точці Е. При незмінному попиті на працю впливмонополіста виражається в скороченні зайнятості з Qk до Qn.

Якщо на ринку праці монополізована як пропозиція так і попит на працю, то такамодель має назву двостороння монополія (рис. 18.6).

Монополіст має криві граничної виручки MR та граничної вартості МС. Моно-псоніст має криві граничного продукту праці у грошовому вимірі MRРL та граничноївартості праці MRCL. Монополіст буде намагатися максимізувати прибуток за умовиMR = МС, що відповідає ставці заробітної плати WH та обсягу праці Qh. Монопсоністбуде максимізувати свій прибуток, якщо MRPL = MRCl, що відповідає ставці заро-бітної плати W та обсягу праці Q .

мп       J і ^ ^^-мп

Отже, компромісні угоди між монопсоністом і монополістом можливі в діапазоніставки заробітної плати від WH до W. Такі компроміси наближають ринок до стануконкурентної рівноваги, що відповідає ставці заробітної плати Wk та обсягу праці Qk.