§ 2. Основні методологічні принципи побудови СНР

Продуктивною є будь-яка економічна діяльність, що приносить доход суб'єктамцієї діяльності. Тобто критерієм продуктивності праці є одержання доходу.

В основі СНР лежить концепція про тотожність між витратами на виробництвосукупного продукту і доходом, одержаним від його продажу.

Інституційні одиниці групуються у сектори економіки.

Має місце розмежування між рухом товарів та послуг та потоками доходів (за-робітна плата, рентні та процентні доходи, прибуток).

Розмежовуються потоки і запаси.

Потоки — показники, які дають кількісну характеристику виробництва, закупі-вель, виплат тощо. Запаси — показники, що характеризують наявність ресурсів на тучи іншу дату. Наприклад, наявність основного капіталу на кінець року.

Взаємозв'язок між цими показниками проявляється в тому, що величина запасуна кінець періоду дорівнює величині запасу на початок періоду плюс потік, що ха-рактеризує надходження даного ресурсу в запаси мінус вилучення цього ресурсу іззапасів:

Запасресурсу напочаток

+

Запасресурсу накінець року

Вилученняресурсу іззапасу

Надходженняресурсу взапас

Розмежовується кінцева і проміжна продукція. Це розмежування необхіднедля визначення результатів економічної діяльності без повторного рахунку. Роз-межування продукції на кінцеву і проміжну здійснюється не на основі фізичногозмісту продукції, а на основі способу використання. Наприклад, борошно, яке до-могосподарка купила для випічки пирогів для своєї родини — кінцевий продукт.Борошно, яке купує хлібокомбінат для випічки хліба — проміжний. Кінцева про-дукція — продукція, призначена для кінцевого споживання, інвестицій або експор-ту. Проміжна продукція — продукція, яка використовується для виробничого спо-живання.

Розмежування між доходами, отриманими від виробництва та реалізації това-рів і послуг, тобто первинними доходами, та доходами, отриманими від перерозподі-лу. Цей принцип важливий також для уникнення подвійного рахунку.

Розмежування доходів та витрат на поточні та капітальні і відображення їх урізних рахунках. Додавати чи віднімати ці види затрат неправомірно.

Поточні доходи — отримання заробітної плати, прибутку, трансфертів (пенсії,стипендії, допомоги тощо). Поточні витрати — затрати на купівлю споживчих това-рів, перерозподільні поточні платежі (сплата податків, внесків тощо). Капітальні до-ходи — це трансферти одноразового характеру, які фінансують витрати на придбан-ня основного і оборотного капіталу та заощадження. Капітальні витрати — витрати,пов'язані з придбанням основного капіталу та приростом запасів.

Розмежовуються податки на продукти та податки на виробництво.

Податки на продукти встановлюють пропорційно вартості або обсягу виробленої і

реалізованої продукції (це ПДВ, акцизи, податок з продажу і т. ін.).

Інші податки на виробництво встановлюють пропорційно факторам виробництва(податок на землю, будівлі, основний капітал, фонди заробітної плати). СНР розгля-дає субсидії як від'ємні податки, їх також поділяють на субсидії на продукти та іншісубсидії на виробництво.

Субсидії на продукти встановлюють пропорційно обсягам вироблених і розпо-ділених продуктів. Інші субсидії на виробництво розподіляють прямо пропорційнофакторам виробництва, використання яких субсидують.

1, 2 — чисті податки; 3, 4 — товари та послуги

СНР виходить із того, що економіка знаходиться в постійному кругообігу, акругообіг — це безперервний потік «витрати-доходи». Традиційно виділяють тримоделі.

Ключові поняття методології СНР:

повна вартість (валовий випуск) — частина валового внутрішнього продукту,що остаточно виходить за межі поточного виробництва, кінцеві товари і по-слуги, які купують для споживання, нагромадження, експорту, заміщення ви-трачених засобів виробництва.

проміжне споживання — товари та послуги, які використовуються для подаль-шого оброблення чи перероблення, тобто для виробництва інших товарів чидля перепродажу.

додана вартість — характеризує внесок конкретної сукупності факторів виробни-цтва у створення вартості в масштабах економіки в цілому. Додана вартість яквнесок кожного окремого виробника розглядається в СНР стосовно виробника, ане продукту. Визначається як різниця повної вартості та проміжного споживання.