§ 1. Споживання та заощадження : Економічна теорія : B-ko.com : Книги для студентів

§ 1. Споживання та заощадження

Для поступального розвитку економіки, вироблена за повної зайнятості ресурсівпродукція має бути продана. Інакше кажучи, сукупні видатки — загальна сума ви-датків усіх покупців на кінцеві товари і послуги, вироблені національною економі-кою, — мають бути достатніми для реалізації усього створеного продукту. До початку1930-х років більшість економістів заперечували можливість ситуації, за якої рівеньсукупних видатків буде недостатнім для закупівлі продукції, виготовленої за повноїзайнятості ресурсів. Згідно з цим поглядом, якщо така ситуація і виникає, то ціни,заробітна плата і процентні ставки швидко знижуються, щоб ліквідувати відноснийнадлишок товарів, який утворився, і подолати незначний спад виробництва, зумов-лений недостатніми видатками. У результаті відновлюється рівень виробництва заповної зайнятості ресурсів. Деякі економісти дотримуються цього погляду і сьогодні.На підставі досвіду Великої депресії Дж. М. Кейнс показав, що в національній еко-номіці можуть виникати недостатні сукупні видатки, менші за ті, які потрібні длякупівлі товарів і послуг, вироблених за повної зайнятості. У цьому разі фактичний рі-вень безробіття буде вищий за його природну норму. Економіка переживатиме спад,зростатиме вимушене безробіття. І навпаки, можлива ситуація, коли сукупні видат-ки перевищують ті, які достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості.Тоді загальний рівень цін в економіці зростатиме.

Споживання є найважливішим компонентом ВВП, який у більшості країн світувпродовж останніх десятиліть у середньому становив 2/3 сукупних видатків на купів-лю товарів і послуг.

Споживання — це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреблюдей. Заощадження (збереження) є тією частиною використовуваного доходу, щоне використовується на споживання (відкладене на майбутнє споживання):

Y = C + S,

де: Y — безподатковий доход;

C — споживчі витрати;

S — заощадження.

На основі гіпотези абсолютного доходу, яку висунув Дж. М. Кейнс, споживаннядомашніх господарств залежить від абсолютної величини поточного доходу і зростаєз його збільшенням, але не так швидко, як дохід («основний психологічний закон»).Відповідно до «основного психологічного закону» функція споживання має вигляд:

C = C0 + c'-Y,

де: C0 — автономне споживання, яке не залежить від поточного доходу («споживчийкошик» відповідної групи населення: малозабезпечених, з середнім рівнем доходу,високозабезпечених);

c — гранична схильність до споживання.

Гранична схильність до споживання ( c' ) — це частка приросту споживання (АС)у додатковій одиниці доходу (AY):

c' = ДС / AY .

Середня схильність до споживання (с) — це частка споживання (С) у доході ( Y):

с = C/Y.

Гранична схильність до заощаджень ( s' ) — це частка приросту заощадження^S) у додатковій одиниці доходу (Д Y):

s ' = Д / ДY .

Середня схильність до заощадження (s) — це частка заощадження (S) у доході ( Y):

s = S/Y.

Із зростанням доходу (Y) середня норма споживання (c) знижується і наближа-ється до граничної схильності (норми) до споживання ( c' ).

Таким чином, розширення виробництва потенційно містить у собі можливістьперевиробництва, бо зменшення середньої норми споживання (c) свідчить про те, щоу зростаючому ВВП зменшується частка продукції, яку готові придбати домашні гос-подарства.

За класичною теорією процес формування заощаджень залежить від двох осно-вних факторів: 1) відсоткової ставки; 2) величини доходу домашніх господарств.

За кейнсіанською теорією величина заощаджень істотно не змінюється під впли-вом зміни відсоткової ставки. Основним фактором, який істотно впливає на величи-ну заощаджень, є рівень реального доходу домашніх господарств.