§ 3. Інвестиції та фактори інвестування : Економічна теорія : B-ko.com : Книги для студентів

§ 3. Інвестиції та фактори інвестування

Інвестиції — це другий після споживання компонент сукупних витрат. Інвести-ції — це вкладення у капітал, тобто видатки на виробництво і нагромадження капі-тальних благ. Є три види інвестиційних видатків: 1) інвестиції в основний капітал;2) інвестиції у житлове будівництво; 3) інвестиції у запаси. Інвестиції в основнийкапітал та в житлове будівництво називають капіталовкладеннями, тобто останні єчастиною інвестицій.

Розрізняють валові та чисті інвестиції. Валові інвестиції — це вартість усіх ма-шин, будівель тощо, споруджених протягом року, в тому числі тих, які заміщуютьстарі капітальні блага, що зносилися. Однак валові інвестиції не є точним вимірни-ком збільшення капіталу країни. Вони вбирають у себе амортизацію, тобто вартістьзношення капітальних благ. Щоб визначити чистий приріст капіталу, потрібно звалових інвестицій вирахувати вибуття капіталу у вигляді амортизації. Отже, чис-ті інвестиції дорівнюють валовим інвестиціям мінус амортизація. Єдиним джереломінвестицій є заощадження.

Сукупний попит на інвестиції залежить від очікуваної норми чистого прибутку(ОНЧП) і відсоткової ставки (ВС). Інвестиції будуть приносити чистий прибутоклише тоді, коли на одиницю інвестиційних витрат підприємство матиме більші при-бутки в кожному наступному році, тобто, якщо зростає капіталовіддача:

ЧП = АВВ - (ДПВ + АПП),

де: ЧП — чистий прибуток;

АВВ — приріст валового випуску, викликаний чистими інвестиціями;

АПВ — приріст поточних витрат;

АПП — приріст податку на прибуток. Але інвестори спираються не на фактичний,а на очікуваний чистий прибуток (ОЧП):

ОНЧП = ОЧП • 100%,ЧІ

де: ОЧП — очікуваний чистий прибуток;

ЧІ — чисті інвестиції.

Зв'язок між реальною відсотковою ставкою і інвестиціями виражається формулою:

ВІ = -f (ВСр), ВСр = ВСн — темп інфляці.

Інвестиції в національну економіку залежать від q Тобіна — відношення ринковоївартості функціонуючого капіталу до його відновної вартості.

R / P = aA(L / KУ'0 ,

де: R — вартість одиниці орендованого капіталу;

Р — ціна реалізації одиниці продукції фірми;

R/Р — реальні витрати на одиницю капіталу для виробничої фірми (реальноювигодою від використання одиниці капіталу є МРК — додатковий обсяг продукції,вироблений за допомогою цієї додаткової одиниці капіталу);

aA(L / K — граничний продукт капіталу для функції Коба-Дугласа.

Це відношення відображає поточну та очікувану в майбутньому прибутковістькапіталу. Що більше значення q, то вища ринкова вартість функціонуючого капіталустосовно його відновної вартості і більші стимули до інвестування. Фірми не завждиможуть мобілізувати кошти для фінансування інвестицій.

Витрати на одиницю капіталу = Pk-(r + h),

де: Pk — ціна купівлі одиниці капіталу;

r — реальна відсоткова ставка;

h — норма амортизації.

Реальні витрати на одиницю капіталу дорівнюють (Pk/P)-(r+ H). Отже, реальнівитрати на одиницю капіталу залежать від відносної ціни капітального блага (Pk/P),реальної процентної ставки та норми амортизації h.

Позичкова фірма з кожної одиниці капіталу отримує реальний виторг (R/Р) інесе реальні витрати (Pk/P)-(r + h) на кожну одиницю. Ухвалюючи рішення про об-сяг свого капіталу, фірма порівнює виторг і витрати, а різниця між ними становить їїприбуток:

Реальний прибуток = R/P — (Pk/P)-(r+h).

Оскільки у стані рівноваги реальна позичкова ціна капіталу дорівнює його гра-ничному продуктові, то можна записати:

Реальний прибуток = МРК — (Pk/P)-(r+h).

Отже, позичкова фірма вилучає прибуток, якщо граничний продукт капіталу пе-ревищує витрати на його одиницю. У цьому разі фірмі вигідно інвестувати, тобточисті інвестиції зростають. І навпаки, фірма зазнає збитків, якщо граничний продукткапіталу менший за витрати на його одиницю. Тоді фірма зменшує свій обсяг капі-талу.

Найважливішим показником ефективності інвестиційного проекту є чиста по-точна вартість (NPV) — різниця між поточною вартістю майбутнього виторгу і поточ-ною вартістю майбутніх витрат на реалізацію і функціонування проекту впродовжусього циклу його життя. Важливим показником є також внутрішній рівень віддачі —процентна ставка, за якої доходи від проекту дорівнюють витратам на проект.

n в - CNPV = У Z-C .£ґ(1 + І)4

де: Bt — вигода (виторг) від проекту в році t;

Ct — витрати на проект в році t;

І — відсоткова ставка;

n — кількість років життя проекту.

Проблема перетворення заощаджень (S) на інвестиції (I) пов'язана з тим, що за-ощаджувачі та інвестори виявляються різними суб'єктами. Наприклад, найманийпрацівник (лікар, учитель, токар, слюсар та ін.) заощаджує, але не інвестує. А, при-міром, підприємства є водночас і заощаджувачами, і інвесторами. Тому і процес за-ощадження (нагромадження) може не збігатися з процесом інвестування, отже обсягзаощаджень може відхилятися від обсягу інвестицій. Остання обставина порушуєрівновагу в економіці. Тому для суспільства завжди важливим є розуміння умов, заяких заощадження і підприємств, і домогосподарств перетворювались би в інвести-ції. Графічно взаємозв'язок між реальною нормою процента, заощадженнями та ін-вестиціями зображено на рис. 21.5.

Концепція рівноважної відсоткової ставки належить Альфреду Маршалу. Її осно-вною ідеєю є роль відсоткової ставки, як елемента ринкового механізму завдяки яко-му досягається рівновага — рівність заощаджень та інвестицій зумовлює рівновагуна товарних ринках. На рис. 16 r0 — рівноважна відсоткова ставка, яка забезпечує рів-ність заощаджень та інвестицій. Усі інші рівні крім r0 — нерівноважні: r1 — настількинизька, що підприємці готові купити інвестицій у обсязі І1, але домогосподарства го-тові заощадити лише S1 — на ринку виникає дефіцит ресурсів (S1 — ІД який зумов-лює зростання відсоткової ставки до рівноважної; r2 — настільки висока, що домогос-подарства готові заощаджувати S2, але попит підприємців на інвестиції лише І2 — наринку виникає надлишок надто дорогих ресурсів (S2 — І2), який зумовлює зниженнявідсоткової ставки до рівноважної.

Концепція має один суттєвий недолік на який згодом вказав Дж. М. Кейнс — віндовів, що заощадження в першу чергу є функцією доходу і лише потім — відсотковоїставки, натомість А. Маршал вважав заощадження функцією лише реальної відсо-ткової ставки

Якщо зайняти позицію класичної (неокласичної) школи, то обсяг інвестицій неє функцією від доходу, а залежать від процентної ставки. Тому графічне зображеннянезалежності обсягу інвестицій від реального обсягу національного виробництва ма-тиме вигляд горизонтальної інвестиційної прямої (рис. 21.6).

I

І1

I

0

Y(BBn)

Рис. 21.6. Інвестиційна функція (ІД яка залежить від рівня доходу, та функція автономних

інвестицій (І0)

Це означає автономність інвестицій. Таке припущення про незалежність інвес-тицій від доходу не має безумовного значення. Це, по-перше, пояснюється тим, щоінвестиції здійснюються із прибутків підприємців. А величина прибутку залежитьвід ЧНП та рівня доходу після сплати податків. Отже, зростання ВВП зумовлюєзростання інвестицій. По-друге, за низького обсягу національного виробництва і до-ходу в економіці збільшується обсяг невикористовуваних потужностей, що гальмуєінвестиційну схильність підприємців.

Але зростання рівня доходу та виробництва означає зменшення цього надлишкувиробничих потужностей і появу стимулів до інвестування. Оскільки коливання діло-вої активності насамперед впливають на інвестиційний попит (і тільки згодом на спо-живчий) і на обсяг інвестицій суттєво може впливати держава, він є найдинамічнішимелементом сукупного попиту (загальних витрат) і тому крива інвестицій набуде новоговигляду (І1).Разом з тим, слід зазначити, що і незалежність інвестицій від доходу маєреальне місце в економіці. Пояснюється ця незалежність інвестицій від ЧНП такимифакторами. По-перше, інвестиційні товари мають досить невизначений строк викорис-тання. Так, верстат може служити і 10, і 15 років, а амортизаційною політикою строкслужби може бути встановлений 6-8 років. Залежно від того, оптимістично чи песиміс-тично будуть налаштовані підприємці, інвестиції зростатимуть стрімко або повільно.

По-друге, ми уже знаємо, що обсяг інвестицій залежить від очікуваного рівняприбутковості. Сам же поточний прибуток не є сталим, він підлягає коливанням, якізумовлюють коливання інвестиційної активності.

По-третє, технічний прогрес, який значною мірою стимулює інвестиційний про-цес, не є безперервним, що теж зумовлює коливання інвестиційного попиту.

І, на кінець, зміни в очікуваннях, які відбуваються зі зміною податкової, анти-монопольної, грошово-кредитної, амортизаційної чи зовнішньоекономічної політи-ки тощо, суттєво впливають на обсяг інвестицій. Окрім того, фондові біржі, які є чине найважливішими індикаторами для песимістичних чи оптимістичних очікуваньінвесторів, самі подекуди (через спекулятивні операції) зумовлюють значні коли-вання рівня інвестицій. На рис. 21.6 показано за допомогою перетину інвестиційнихфункцій І0 та І1 відхилення кривої інвестицій І1 вгору і вниз від кривої І0. Виходячи ізсказаного, можна зробити висновок: коливання обсягів виробництва значною міроюзалежать від обсягу інвестицій.

Для того щоб зіставити інвестиційні рішення підприємців з планами споживаннядомогосподарств, потрібно виявити залежність обсягу інвестицій, який всі підпри-ємства планують інвестувати, від обсягу потенційного доходу після сплати податків,або потенційного обсягу виробництва в формі ВВП.