§ 1. Кейнсіанство та його еволюція Історичні передумови виникнення кейнсіанства

Світова економічна криза 1929-1933 рр. з небаченою силою вдарила по всій сис-темі ринкової економіки, продемонструвавши безсилля знекровленого монополіс-тичним пануванням ринкового економічного механізму в її саморегулюванні. Наставчас кінця старої ринкової цивілізації, яка ґрунтувалась на безмежній конкуренціїсуб'єктів господарювання .

Якщо неокласична теорія кінця XIX — початку XX ст. спиралась, головним чи-ном, на мікроекономічний аналіз, то після глибокої кризи початку 30-х років і в ходінаступної тривалої депресії з її небаченим рівнем безробіття постала необхідність ін-шого — макроекономічного — аналізу, фундатором якого став видатний економістXX ст., англійський теоретик Джон Мейнард Кейнс (1883-1946). Доба пануваннянеокласичної теорії, створеної А. Маршаллом, Дж. Б. Кларком, В. Парето та їх послі-довниками, закінчилась. Вона виявилась не в змозі передбачити виникнення новихсуперечностей ринкової системи. На зміну неокласичній теорії мала прийти інша,яка б більше відповідала новим реаліям економічного життя. Такою теорією й сталокейнсіанство — економічне вчення Дж. М. Кейнса.

Світова економічна криза зумовила виникнення нових проблем наукових дослід-жень, які не втратили актуальності й донині, адже основний їх зміст полягав у дер-жавному регулюванні ринкової економіки. Саме з 30-х років беруть свій початок дваосновних теоретичних напрями, пов'язані з вирішенням цієї проблеми: економічнийдирижизм, представлений перш за все кейнсіанством, та економічний лібералізм з та-кою альтернативною кейнсіанству течією, як неокласична теорія з усіма її сучаснимиваріаціями — неолібералізмом, монетаризмом тощо.

Економічне вчення Дж. М. Кейнса

Із середини 30-х років XX ст. кілька десятиліть розвиток економічної теоріївідбувався під впливом вчення Джона Мейнарда Кейнса. З ним погоджувалися,його концепцію уточнювали й доповнювали, її спростовували, але в будь-якомувипадку ніхто із серйозних економістів не міг пройти повз ідеї англійського дос-лідника.

Появу вчення, що одержало за іменем його творця назву «кейнсіанство», можнадатувати 1936 р., коли було опубліковано книгу Кейнса «Загальна теорія зайнятості,відсотка і грошей».

Кейнсіанство набуло світової слави не тільки у зв'язку з теоретичними побудо-вами і тлумаченнями природи економічний явищ, скільки внаслідок своєї головноїполітико-економічної настанови — обґрунтування необхідності державного регу-лювання господарських процесів. Концепція Кейнса склалася після світової кризи1929-1933 рр. і відображала загальне розчарування в концепції, яка панувала раніше,про ефективну саморегуляцію ринкового господарства.

У центрі уваги Кейнса були дві проблеми, що виступають на перший план саме вперіоди економічних депресій: попиту і безробіття.

До Кейнса прихильники різних економічних напрямів (крім марксистів) відкриточи мовчазно поділяли доктрину Ж. Б. Сея: кожен товаровиробник продає, щоб купи-ти, отже, пропозиція породжує відповідний попит і загальне надвиробництво, загаль-на криза збуту неможливі. Дж. М. Кейнс відкидає «закон ринків» Ж. Б. Сея. Оскіль-ки в ринковій економіці обмін здійснюється не за формулою «товар — товар», а заформулою «товар — гроші — товар», продавець може і не стати покупцем, бо ним ке-рує не тільки попит, а й прагнення до заощадження. Тому загальна криза збуту цілкомреальна. Кейнс приходить до узагальнення: обсяг національного доходу і його дина-міка безпосередньо визначаються не лише факторами пропозиції (тобто факторами,від яких залежить виробництво), а й факторами попиту. Зазначимо, разом із тим, щоКейнс не поділяє концепції множинності факт