§ 4. Комерційні банки та їх роль у функціонуваннігрошово-кредитного ринку

Балансовий звіт комерційного банку характеризує його фінансове становищена певний момент часу. Звіт включає активи (те, чим банк володіє) і пасиви (те, щобанк заборгував). Різниця між активами і пасивами називається власним капіталом.Здатність комерційних банків надавати кредити залежить від величини депозитнихгрошей та пропорцій їх розподілу. Їх величина формується за рахунок власного ка-піталу та залучених грошей і розподіляється на банківські резерви і кредитні гроші.Для чого створюються резерви? Припустимо, банк отримав певну суму грошей у ви-гляді внесків. Щоб у будь-який момент була можливість видати гроші їх вкладнику,не має необхідності тримати в банку всю одержану суму. Хоча депозити є платежемна вимогу, вони ніколи всі не вилучаються одночасно. Резерви, що дорівнюють всімдепозитам у цілому, необхідні лише тоді, коли всі вкладники раптово водночас ви-магають свої гроші, що практично майже неможливо.

Таблиця 24.1

Балансовий звіт комерційних банків

Активи

млн грн

Пасиви

млн грн

РезервиКредити

Інвестиції та цінні папериІнші активи

 

Поточні рахунки

Заощадження та строкові депозитиІнші пасивиВласний капітал

 

Усього активів

 

Усього пасивів

 

На практиці відбувається інше: якщо деякі клієнти забирають гроші, то інші вкла-дають їх. Ці два види операцій зрівноважують один одного. Кошти, які тримаютьсяяк резервні, не приносять відсотка. Тому для того, щоб видати гроші вкладнику найого вимогу, банку достатньо тримати у вигляді резерву тільки частку внесків, якізберігаються у вигляді касової готівки або як депозити у Національному банку. Це і єбанківські резерви. Вони складаються із двох компонентів:

обов'язкових резервів, які регламентує Нацбанк;

додаткових резервів, які створюють банки самостійно:

БР = ДГх Р ,

де БР — банківські резерви,

ДГ — депозитні гроші,

Рн — норма банківських резервів.

Головним компонентом банківських резервів є обов'язкові резерви, які збері-гаються у Національному банку. Загальновизнаними пасивами для визначення ре-зервних вимог є строкові депозити та депозити до запитання. Заходами регулюваннянорми обов'язкового резерву Національний банк може цілеспрямовано контролюва-ти пропозицію грошей. Гроші, які залучають комерційні банки на свої депозити, пе-ревищують банківські резерви. Перевищення депозитних грошей над банківськимирезервами дозволяє банкам створювати кредитні гроші (КГ):

КГ = ДГ — БР.

Активи

Пасиви

Резерви

1000

Безстрокові вклади

1000

Усього

1000

Усього

1000

Надання кредитів — це головна, але не єдина форма активних операцій. В дій-сності банки намагаються використовувати гроші, що їм довірені (крім обов'язковогорезерву), і для купівлі облігацій та інших доходних активів. Таке використання бан-ківських депозитів вигідне, оскільки вкладникам можна виплачувати на вимогу пев-ну частку залучених грошей і водночас за рахунок іншої їх частки отримувати до-датковий доход.

Інвестуючи внески у доходні активи, банки максимізують свої прибутки. З цихприбутків у подальшому вони можуть збільшувати обсяг своїх послуг або зменшува-ти плату за них.

Процес перетворення резервів у банківські гроші спирається на дві умови:Центральний банк визначає норму обов'язкових резервів, а значить впливає набанківські резерви;

Використовуючи кредитні гроші, банківська система перетворює їх у нові депо-зити і таким чином збільшує банківські гроші. Цей процес називається «багаторазоверозширення (експансія) банківських депозитів».

Для простоти аналізу створення банками грошей припустімо, що, поперше, вимо-ги банків складаються лише з пасивів, тобто власний капітал банків дорівнює нулю.По-друге, пасиви містять лише вклади населення. По-третє, банки надають позикидомогосподарствам. По-четверте, норма резервування становить 20%. По-п'яте, бан-ківська система країни складається принаймні з кількох банків. Крім того, у нашомуаналізі застосуємо таке знаряддя, яке називають Т-рахунком. Т-рахунок — це спро-щений баланс у вигляді Т, що містить лише зміни, які відбуваються у статтях ба-лансу починаючи з його певної вихідної позиції. Інакше кажучи, на початку аналізуТ-рахунок не містить ні активів, ані пасивів.

Тепер припустімо, що в умовний Перший банк якась особа зробила вклад у розмірі1000 грн. Нехай ці гроші розміщено у банку як безстрокові вклади. Вкладення грошейу банк створює статтю пасивів — чекові вклади. Ці гроші є зобов'язаннями банку передвкладником. Водночас внесені у банк гроші мають економічну цінність, їх, наприклад,можна надавати у позику, тобто вони стають активами банку. Вклади, котрі внесено убанк, але на які не надано позики, називаються резервами. Отож запишемо баланс Пер-шого банку у вихідній позиції:

Якби наш комерційний банк не надавав позик, а зберігав вклад виключно як ре-зерви, то пропозиція грошей в економіці не змінювалася би. Але банки функціонуютьз метою вилучення прибутку, тому вони надають депозити у позику своїм клієнтам —домогосподарствам і фірмам. Згідно з припущенням, норма резервування у нашомуприкладі становить 20%. Отже, Перший банк з 1000 грн депозитів має тримати 200 грну вигляді обов'язкових резервів у центральному банку, а решту фактичних резервівможе надати у позику. Сума, на яку фактичні резерви банку перевищують обов'язковірезерви, становить надлишкові резерви банку.

Фактичні резерви — обов'язкові резерви = надлишкові резерви.

У нашому прикладі надлишкові резерви становлять 800 грн (1000 — 200), які банкможе надати у позику підприємствам і домогосподарствам. Отож баланс Першого бан-ку у кінцевій позиції матиме такий вигляд:

Активи

Пасиви

РезервиНадані кредити

200800

Безстрокові вклади

1000

Усього

1000

Усього

1000

Зауважимо, що Перший банк збільшує пропозицію грошей на 800 грн, коли на-дає позики. Перед наданням позик пропозиція грошей становила 1000 грн, що дорів-нює вкладам у Першому банку. Після надання позик пропозиція грошей становить1800 грн. Вкладник усе ще має на своєму рахунку 1000 грн, але ж тепер і позичальникмає 800 грн. Отже, за системи часткового резервування банки створюють гроші.

Однак створення банківською системою грошей не завершується операціямиПершого банку. Припустімо, що позичальник використав ці гроші для оплати послугпевної особи, наприклад будівельника, який, отримавши гроші, вносить їх у Другийбанк. Запишемо баланс Другого банку у вихідній позиції:

Активи

Пасиви

Резерви

800

Безстрокові вклади

800

Усього

800

Усього

800

Другий банк із 800 грн вкладів триматиме у вигляді обов'язкових резервів 160 грні може надати у позику 640 грн. Запишемо баланс Другого банку в кінцевій позиції:

Активи

Пасиви

РезервиНадані кредити

160640

Безстрокові вклади

800

Усього

800

Усього

800

Отже, Другий банк створює 640 одиниць грошей. Якщо ці 640 грн зрештою вкла-дено у Третій банк, то пін триматиме 128 грн у вигляді обов'язкових резервів і 512 грннадасть у позику. Баланс Третього банку у кінцевій позиції матиме такий вигляд:

Активи

Пасиви

РезервиНадані кредити

128512

Безстрокові вклади

640

Усього

640

Усього

640

Отже, Третій банк створить ще 512 грн банківських грошей. Початкова сума грошейу 1000 грн унаслідок діяльності трьох банків зросла до 2952 грн (1000 + 800 + 640 + 512).Цей процес створення депозитів продовжується: кожні новий вклад і нова надана по-зика збільшують пропозицію грошей у національній економіці.

Якою ж буде кінцева сума грошей, якщо спочатку в банк було зроблено вклад у1000 грн? Хоча процес створення банківських грошей може тривати дуже довго (докижодний банк не матиме надлишку над 20% резервних вимог), але зростання пропозиціїгрошей унаслідок вкладу не безмежне.

Якщо сума початкового вкладу становить 1000 грн, то кількість грошей зросте натаку суму:

Сума початкового вкладу

1000 +

або

1000 +

Позика, надана Першим банком

800 +

 

1000 x (1 — 0,2) +

Позика, надана Другим банком

640 +

 

1000 x (1 — 0,2)2 +

Позика, надана Третім банком

512 +

 

1000 x (1 — 0,3)2 +

 

 

 

 

 

 

 

 

Пропозиція грошей = 1000 [1 + (1 — 0,2) + (1 — 0,2)2 + (1 — 0,2)3...].

У дужках маємо суму членів безмежної геометричної прогресії, яку знаходимоза формулою: 1/1 — r за умови, що r < 1. У нашому прикладі r = 0,2. Сума у дужкахстановить 5. Тому пропозиція грошей дорівнює 5000 грн (1000 х 5).

Отже, початковий вклад у розмірі 1000 грн за норми резервування, що становить20%, генерує ще 4000 грн банківських грошей. Ланцюгова реакція збільшення банків-ських депозитів перетворює одну гривню початкового вкладу на п'ять гривень бан-ківських грошей. Це результат діяльності усієї банківської системи.

Зауважимо, що система часткового резервування створює гроші, але не створюєбагатства. Коли комерційний банк надає у позику частину своїх резервів, то вонидають змогу позичальникам здійснювати ділові угоди і збільшувати при цьому про-позицію грошей. Але позичальник не стає багатшим: він повинен повернути позикубанкові. Створення грошей банківською системою підвищує ліквідність економіки,але не збільшує багатства суспільства.

Здатність банківської системи на базі залучення грошей на свої депозити ство-рювати нові гроші, тобто збільшувати пропозицію грошей, вимірюється депозитниммультиплікатором (Мд). Депозитний мультиплікатор — це, з одного боку, відношен-ня між приростом грошової пропозиції (ДПрг) і початковим приростом депозитнихгрошей (ДДГп):

Мд = ДПрг : ДДГп.

З іншого боку, депозитний мультиплікатор — це величина обернено пропорційнарезервній нормі:

Мд = 1 : Рн.

Якщо резервна норма встановлена, то спираючись на початковий приріст депо-зитних грошей, можна обчислити приріст грошової пропозиції: ДПрг = ДДГп х Мд.Депозитний мультиплікатор підсумовує логіку створення нових банківських гро-шей. Банківська система в цілому може перетворити початкове збільшення своїх де-позитів на суму, що значно перевищує їх початкове залучену величину.

Наведена модель грошової пропозиції відповідає спрощеним умовам її форму-вання, тому що в ній грошова пропозиція зводиться лише до депозитних грошей, авилучення з грошового обігу зводяться лише до банківських резервів. У дійсності доскладу грошової пропозиції входять як депозитні, так і готівкові гроші, тобто:

Прг = ГГ + ДГ,

де ГГ — готівкові гроші.

Крім того, грошовий обіг має ще один канал вилучень — це готівкові гроші. Заумов зміни величини готівки величина депозитних грошей в складі грошей, залуче-них банками, змінюється в протилежному напрямку. Це впливає на здатність банківстворювати гроші.

Коефіцієнт готівки (Кг) — це відношення готівкових грошей до депозитних гро-шей: Кг = ГГ : ДГ, грошова (монетарна) база — це сума готівкових грошей та банків-ських резервів: ГБ = ГГ + БР, тоді депозитні гроші дорівнюють:

ДГ = ГБ : (Кг + Рн).

Остаточна формула грошової пропозиції приймає вигляд:

Прг = ГБ х (1 + Кг): (Рн + Кг),

де (1 + Кг) : (Рн + Кг) — грошовий мультиплікатор, який враховує два канали ви-лучень: у формі готівки та банківських резервів:

Мг = (1 + Кг): (Рн + Кг),де Мг — грошовий мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор показує на скільки грошових одиниць змінюється гро-шова пропозиція за зміни грошової бази на одну грошову одиницю. Легко помітити,що коли вилучення грошей у формі готівки відсутні, тобто Кг = 0, то грошовий муль-типлікатор дорівнює депозитному:

Грошовий мультиплікатор залежить від політики Національного банку тією мі-рою, в якій Національний банк контролює резервну норму, а також від рішень влас-ників грошових коштів, які впливають на коефіцієнт готівки. Національний банкможе лише прогнозувати поведінку вкладників стосовно коефіцієнта готівки.

На підставі вищерозглянутого, формула грошової пропозиції може бути записана:

Прг = ГБ х Мг.

У грошово-кредитній політиці держави грошова пропозиція є на перед визначе-ною Національним банком величиною. Тому пошуковою величиною стає грошовабаза:

ГБ = Прг : Мг.