§ 3. Моделі економічного зростання : Економічна теорія : B-ko.com : Книги для студентів

§ 3. Моделі економічного зростання

Модель економічного зростання Є. Домара

Модель економічного зростання Євсея Домара (1947 р.) є однією з перших спробобґрунтувати довгострокове економічне зростання на основі кейнсіанської макро-економічної теорії. Технологія виробництва в цій моделі задана виробничою функці-єю Василя Леонтьева з постійною граничною продуктивністю капіталу. Ця функціяпередбачає, що праця і капітал використовуються в заданій пропорції і не можуть за-мінювати один одного. Графічно модель зображується у вигляді ізоквант (рис. 25.3).

відображає економічне зростання. Відрізок АВ показує, що для виробництва 100 од.доходу необхідно використати 10 од. капіталу та 15 од. праці. Для виробництва 200од. доходу — відповідно 20 од. капіталу і 30 од. праці і т.д. Це означає, що має місцепостійна віддача від масштабу.

Відношення обсягу виробництва і доходу до чисельності зайнятих, тобто OA/OL^ OB/OL2 ; OC/OL3 є продуктивність праці, а відношення обсягу виробництваі доходу до обсягу використаного капіталу OA/OK^ OB/OK2; OC/OK3 — капітало-віддача.

Застосування моделі Домара передбачає ряд припущень:

єдиним фактором зростання сукупних видатків та випуску є збільшення інвес-тицій при кожному можливому рівні доходу;

аналіз здійснюється на кейнсіанському відрізкові кривої AS, отже на ринкупраці є надлишкова пропозиція, тому рівень цін — постійний;

існує тільки ринок благ, який початково збалансований.

На відміну від Кейнса, у Домара інвестиції є не тільки фактором створення дохо-ду, а й фактором створення капіталу. Динамічна збалансованість сукупних видатківта реального обсягу виробництва тут визначається динамікою інвестицій, тому щовони створюють і нові доходи, і новий капітал. Отже, необхідно визначити обсяги ітемпи зростання інвестицій, необхідних для підтримки збалансованого довгостроко-вого зростання. Домар запропонував систему з трьох рівнянь:

Рівняння сукупного попиту:

AYtD =Al,       (1)

де: AYtD — приріст сукупного попиту в періоді t;AIt — приріст інвестицій в періоді t;St — гранична схильність до заощаджень.

Рівняння сукупної пропозиції:

AYts = b -AKt,            (2)

де: AYf — приріст сукупної пропозиції в періоді t;

AKt — приріст капіталу в періоді t;b — гранична продуктивність капіталу.

b = A— або b = — ,   (3)

AK      K

де Y — створений продукт.

Остання формула пояснюється тим, що за умов відсутності технічного прогресув довгостроковому періоді після досягнення оптимальних обсягів капіталу, які забез-печують максимум прибутків, гранична продуктивність капіталу ( ) стає постій-

AK

. . . . . —

ною і дорівнює середній продуктивності капіталу ( — ).

Тобто:

3. Рівняння рівноваги:

абозвідки

AYtB = AYtS  (6)

^ = b • It-1,      (7)

Для того, щоб на початок поточного періоду капітал збільшився на величину AK,у попередньому періоді необхідно здійснити певний обсяг інвестицій:

AK = K - Kt-1 = It-1. (4)

AY? = b • It -1.           (5)

Sy

b • s = It It-1 .  (8)

yI

1t-1

Отже, в моделі Домара рівноважне економічне зростання досягається тоді, коли

темпи приросту інвестицій ( ) дорівнюють добутку продуктивності капіталу (гра-

It-1

ничної або середньої) на граничну схильність до заощаджень. Змінити рівноважнийтемп зростання можливо лише за рахунок зміни граничної схильності до заощаджень(Sy), тому що в стані динамічної рівноваги (виходячи з моделі Домара) гранична про-дуктивність капіталу (b) визначається існуючим рівнем розвитку техніки.

Модель економічного зростання Р. Харрода

Ця модель була запропонована автором у 1939 р. Вона ґрунтується на тих самихпередумовах, що і модель Є. Домара.Особливості моделі:

на відміну від моделі Домара, яка базується на інвестиційній функції, заданійекзогенне, ця модель використовує ендогенну інвестиційну функцію;

попередня модель ґрунтувалась на принципі мультиплікатора, ця ж на прин-ципі акселератора;

модель Домара виходила із незмінності очікувань підприємців, а модель Хар-рода — із змін, що відбуваються в їхніх очікуваннях.

Як і у попередній моделі, у моделі Харрода економіка представлена двомасуб'єктами: фірмами і домогосподарствами. Модель враховує такі припущення:

якщо в попередньому періоді сукупний попит перевищує сукупну пропозицію,то підприємці збільшують темпи розширеного відтворення;

якщо в попередньому періоді сукупна пропозиція перевищує сукупний попит,то темпи виробництва зменшуються;

якщо в попередньому періоді сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції —темпи зростання залишаються незмінними.

Формалізовано це записується так:

Y - Y Y - Y1t 1t-1 _ n _ 1t-1 1t-2 (9)

Y         Y '

11-1 11-2

де n — темп розширеного відтворення;n > 1, якщо YtD1> Yt-1,n < 1, якщо YtD1 < Yt-1,n = 1, якщо YD = Yt- .

Якщо обидві частини рівняння помножити на Yt-1 і додати до них Yt-1, то отри-маємо:

1. Рівняння сукупної пропозиції:

YS _ Y •

1t 1t-1

( Y - Y ^

n • Yt-1 Yt-2 +1

V Yt-2

(10)

2. Рівняння сукупного попиту:

AYtD _Sl ,       (11)

Ендогенна функція інвестицій базується на принципі акселератора (а):

It _ a •(Yt - Yt-1),        (12)

Акселератор є величиною, зворотною мультиплікатору. Тому рівняння сукупно-го попиту можна записати так:

AYtD _ a •(Yt - Yt-1), (13)

t           S

t

Yt-1

(14)

n Гt-1 't-2 +1V Y t-2

a • (Yt - Yt-1)S.. '

Yt <- Y

(

або

Y - Y   a Y - Y

n • Yt-1 Yt-2 +1 _ a + Y Yt-1 ,           (15)

Yt -2    Sy        Yt-1

Отже, останнє рівняння описує рівноважне економічне зростання.Якщо економіка знаходиться в стані динамічної рівноваги, то n = 1. Тоді темпзростання виробництва в поточному періоді буде дорівнювати темпові зростання впопередньому періоді. Отже рівняння (9) набуде вигляду:

Y - Y Y - Y

(16)

lt 1t-1 _ 1t-1 t-2

Y         Y

1t-1      1t-2

Тепер рівняння (15) можна записати так:

Y - Y   a Y - Y

t t-1 +1 _ u 11 [2]t-1      (17)

Y         S Y

Yt-1     Sy        Yt-1

або

Y - Y S^ t-1 _—y—. (18)

Yt-1     a - Sy

Права частина рівняння (18) визначає величину рівноважного приросту в моделіХаррода. Цей темп Харрод назвав «гарантованим», тобто таким, що забезпечує по-вне використання капіталу. Підтримуючи його, підприємці будуть задоволені своїмиінвестиційними рішеннями, їх сподівання здійсняться, бо сукупний попит буде урів-новажений із сукупною пропозицією. Цей темп забезпечує динамічну рівновагу таповне використання усіх виробничих потужностей. Але повна зайнятість при цьомудосягається не завжди.

Поряд з гарантованим Харрод виводить поняття «природного» темпу економіч-ного зростання, який забезпечував би повну зайнятість. Якщо існує повна зайнятістьі капіталоозброєність праці постійна, як це і припускається в неокейнсіанських моде-лях, то «природний» темп зростання економіки дорівнює темпу зростання трудовихресурсів.

Якщо фактичний темп економічного зростання дорівнює гарантованому, то такийстан прийнятний для підприємців, оскільки забезпечує повне використання капіта-лу, але не задовольняє найманих працівників, оскільки існує вимушене безробіття.

Якщо гарантований темп буде перевищувати природний, то матиме місце дефі-цит трудових ресурсів. Тоді фактичний темп буде нижчим гарантованого. Очікуван-ня підприємців не виправдаються і вони будуть вимушені скоротити обсяг випускута інвестиційний попит, що зумовить депресивний стан економіки. Якщо ж гаранто-ваний темп буде меншим за природній, то фактичний темп буде перевищувати гаран-тований. Така ситуація означає, що в економіці має місце неповна зайнятість і умовидля збільшення інвестування. Економіка буде переживати бум.

Ідеальним, бажаним станом для економіки є ситуація, за якої фактичний, при-родний і гарантований темпи урівноважені.

Оскільки будь-яке відхилення економічної системи від умов гарантованого тем-пу зростання виводять систему з рівноваги, динамічна рівновага у цій моделі тежвиявляється нестійкою. Ця обставина лежить в основі обґрунтування необхідностідержавного втручання в економіку.

Модель економічного зростання Домара-Харрода

Схожість розглянутих моделей зумовила їх поєднання в модель Домара-Харрода.Її модифікації набули широкого практичного застосування. Ключовими елементамимоделі Домара-Харрода є величина заощаджень і схильність до заощаджень.

Головні особливості моделі Домара-Харрода:

Модель ґрунтується на так званій капітальній теорії вартості. Тобто прийма-ється, що вирішальне значення для економічного зростання мають запас капіталу тайого збільшення. Праці відводиться підпорядкована роль. В основу моделі покладе-но, що при зростанні капіталу відбувається пропорційне зростання праці (-AL _ const,

AK

де AL — приріст праці; AK — приріст капіталу).

Модель не враховує технологічних змін.

Y AY

У моделі приймається, що ^ = AK •

У моделі основним фактором економічного зростання є сукупний попит.

У моделі приймається, що інвестиції дорівнюють заощадженням.

Чисті інвестиції дорівнюють приросту капіталу.

Величину економічного зростання можна обчислити за формулами:

AY

ЕЗ = —-,         (19)

де ЕЗ — економічне зростання;

AY — приріст продукту протягом певного періоду;

— обсяг продукту в попередньому періоді.

S I

S _ S _ -,         (20)

y y Y

де Sy — схильність до заощаджень;Sy— обсяг заощаджень;

— обсяг продукту;

I — обсяг чистих інвестицій (І = S).

Частка приросту капіталу (AK) у прирості продукту позначається k:

k _AK .           (21)

AY AY            v 7

Виходячи з того, що — _ S , а —— _ k , і визначивши:Y y AY

  • — — і A— _ I

отримаємо функцію економічного зростання:

AY I k Sy

ЕЗ = 1— _ TTSr=T.    (22)

Отже, економічне зростання визначається часткою заощаджень у продукті, відне-сеною до коефіцієнта, що показує внесок зростання капіталу у зростання продукту.

Згідно з формулою (22) економічне зростання можна забезпечити або шляхомзбільшення заощаджень у національному доході, або шляхом підвищення ефектив-ності використання додаткового капіталу.

Обмеженість кейнсіанських моделей економічного зростання — в їх передумовах:

використанні виробничої функції В. Леонтьева, у якій праця і капітал не єтоварами-субститутами, що суперечить дійсності;

незалежність один від одного таких параметрів, як співвідношення доходу ікапіталу, граничної норми заощаджень, приросту працюючих, що мінімізуєвірогідність досягнення рівноважного економічного зростання. В цих умовахпорушення рівноважного рівня одного з її параметрів руйнує рівновагу всієїсистеми.

Обмеженість кейнсіанських моделей макроекономічного зростання намагаютьсяподолати неокласичні моделі.

Модель економічного зростання Р. Солоу

Неокласична модель економічного зростання була розроблена Робертом Солоув 1950-1960-ті роки, за що він одержав Нобелівську премію з економіки. Ця модельпоказує, як три основні фактори пропозиції — капітал, праця і науково-технічнийпрогрес — впливають на обсяг виробництва, тобто на економічне зростання. Нео-класична модель зростання Роберта Солоу слугує базовим знаряддям для розумінняпроцесу економічного розвитку всіх груп країн.

Основні риси моделі Солоу:

враховується вплив трьох факторів — запасу капіталу, зростання населення татехнологічного прогресу.

Вводяться наступні позначення:

Ay — приріст продукту на одного працюючого, або продуктивність праці;

Ak — приріст капіталу на одного працюючого, або капіталоозброєність праці;

L — чисельність працюючих;

n — приріст населення;

Е — ефективність технологічного прогресу;

І — інвестиції;

К — капітал;

А — амортизація (вибуття) капіталу;

An — норма амортизації;

S — заощадження;

S' — норма заощадження;

С — споживання.

серед чинників зростання визначено ті, що мають короткотерміновий вплив(запас капіталу та зростання кількості населення) і довготерміновий (технологічнийпрогрес);

визначальну роль відіграють заощадження, що споріднює її з моделлю Домара-Харрода;

кінцевим результатом є не зростання продукту як такого (Y), а зростання про-дуктивності праці ( Y/L = у);

заощадження дорівнюють інвестиціям.

Пропозиція валового продукту в моделі Солоу формалізується у вигляді вироб-ничої функції Y = F(K, L), де МРК — граничний продукт капіталу (рис. 25.4).

В міру зростання капіталоозброєності крива виробничої функції стає пологою.Така функція характеризується спадним граничним продуктом: кожна додактоваодиниця капіталу виготовляє менше продукту, ніж попередня. Коли обсяг капіталуна працівника невеликий, кожна його додаткова одиниця забезпечує значний додат-ковий обсяг продукції. За високого рівня капіталоозброєності додаткова одиниця ка-піталу менш ефективна і дає менше додаткової продукції.

  • Для простоти аналізу в моделі Солоу враховують попит на товари і послуги лишеспоживачів та фірм (інвесторів), а від двох інших покупців — уряду та іноземців — аб-страгуються. Тому національний продукт (дохід) на працівника (у) ділиться між спо-живанням на працівника (с) та інвестиціями на працівника (і), тобто (у = с + і). Мо-дель Солоу передбачає, що споживання залежить лише від доходу. Якщо s — рівеньзаощаджень, то функція споживання дорівнює: с = (1 — s) у. Щорічно частка (1 — s)доходу споживається, а частка s заощаджується.
  • Тепер замість с підставимо (1 — s) y і отримаємо:

У = (1 — s)y + i.

  • Після перетворення маємо: i = s y. З цієї рівності випливає, що інвестиції, як і спо-живання, пропорційні доходові. Оскільки в національній економіці сукупні інвестиціїдорівнюють сукупним заощадженням, то рівень заощаджень (s) показує, яка часткаствореного продукту спрямовується на капіталовкладення.

Виробнича функція записується у вигляді взаємозв'язку між рівнем продуктив-ності праці і фондоозброєності:

L=f (K

або

y=f(k),

Y

де y — рівень продуктивності праці

k — рівень фондоозброєності (капіталоозброєності) (L

Обсяг капіталу залежить від обсягу інвестицій та вибуття капіталу (амортизації).Тобто це є чисті інвестиції, які визначають зростання капіталу.Функція інвестицій зображується рівнянням:

  • I = S ' f (K ).

В останній функції прийнято, що норма заощаджень є постійною, а заощадженнядорівнюють інвестиціям. Оскільки це так, то саме норма заощаджень визначає розпо-діл продукту на споживання (С) та інвестиції (І).

Отже, інвестиції на працівника є функцією обсягу капіталу на працівника. Зізбільшенням обсягу капіталу k збільшуються обсяг продукту /(К) та інвестиції І. Церівняння пов'язує наявний обсяг капіталу k із нагромадженням нового капіталу І.

На рис. 25.5 показано, як рівень заощаджень розподіляє обсяг продукту між спо-живанням та інвестиціями для кожного значення К.

Чим більшим є обсяг капіталу, тим більшим буде його зношування. Але в еконо-міці завжди є якийсь стійкий рівень капіталоозброєності праці (k*), за якого досяга-ється рівність між величиною інвестицій та амортизації (вибуття) капіталу.

Отже, стійкий рівень капіталоозброєності (k*) — це певний стан рівноваги, що,за моделлю Солоу, визначає економічну динаміку. Це означає, що з якого б рівня ка-піталоозброєності не починався рух економіки, вона завжди тяжіє до рівноважного(k*) стану, за якого величина капіталу, що вибуває, дорівнює капіталу, що інвесту-ється. Якщо рівень інвестицій перевищує рівень вибуття капіталу, то в економіці на-рощуються запаси капіталу. І навпаки, якщо рівень інвестицій є меншим, ніж рівеньвибуття капіталу, то це означає абсолютне зменшення запасу капіталу.

Висновок Солоу: лише за умови, що капіталоозброєність праці не досягла стійко-го стану (всі значення, менші за k*), зростання капіталоозброєності може розгляда-тись як фактор економічного зростання. Тобто, капіталоозброєність, як фактор зрос-тання, діє обмежено, до досягнення значення k*.

Знаючи виробничу функцію, норму заощаджень і норму вибуття капіталу, можнавизначити стійкий рівень капіталоозброєності. Нарощування капіталу відбуваєтьсяза умови, що інвестиції перевищують вибуття капіталу, тобто:

Ak = 5' /(k) — An • k.

На рівні k* приросту капіталу немає, тобто Ak = 0, тому:

0 = 5' /(k) — An • k

S' f(k) = An- k.

  • Розділивши обидві частини рівняння на AN f(k'), запишемо:

_ kAn ~ f (k ).

Отже, з рівняння моделі Солоу випливає, що норма заощаджень є ключовим па-раметром рівноважного економічного зростання. За інших рівних умов при зростан-ні норми заощаджень економіка матиме більше інвестицій, більший запас капіталу,більший рівень виробництва.

Але збільшення норми заощаджень супроводжується скороченням норми спожи-вання. Дана суперечність вирішується через так зване «золоте правило», згідно з якимкритерієм при виборі норми заощаджень є максимізація добробуту суспільства, тобтоспоживання. «Золотому правилу» відповідає така норма заощаджень, за якої форму-ється стійка капіталоозброєність, але з урахуванням максимуму споживання. Мак-симум споживання в моделі Солоу досягається лише тоді, коли приріст продукту надодаткову одиницю капіталу дорівнює вибуттю капіталу. Тобто, «золоте правило» ви-тримується за умови, коли гранична продуктивність капіталу дорівнює амортизації.

В моделі Солоу досліджується також вплив зростання населення і кількості за-йнятих на капіталоозброєність праці. Доведено, що збільшення населення діє на ка-піталоозброєність так само, як і зношування капіталу. Якщо інвестиції збільшуютьзапас капіталу і капіталоозброєність праці, то зношування капіталу та зростаннякількості працюючих зменшують:

  • Ak _ I - An k -n k _ S' f (k)~(An + n) k.
  • Складову ((An + n) k) називають критичною величиною інвестицій, оскількивона показує, на скільки треба збільшити величину капіталу, щоб його запас, якийприпадає на одного працюючого з урахуванням вибуття капіталу та зростання кіль-кості працюючих, залишився незмінним.

Зростання населення справляє неоднозначний вплив на економічне зростання.У межах стійкого стану економіки випуск продукції (Y) на одного працівника зали-шається незмінним, оскільки незмінною є капіталоозброєність (k*). Однак сукупнийпродукт може зростати за рахунок збільшення кількості працюючих. Але зростаннякількості працюючих може викликати і зменшення капіталоозброєності (k*), якщовоно не компенсується зростанням інвестицій.

Цей елемент моделі Солоу використовується як аргумент для пояснення того,чому в країнах із високим щорічним темпом приросту населення є низькими про-дуктивність праці та випуск продукції на душу населення. Високий темп приростунаселення гальмує економічне зростання у тому випадку, коли зростання інвестиційне може його компенсувати.

Третє джерело економічного зростання за моделлю Солоу — технічний прогрес.З урахуванням цього фактору зростання виробнича функція набуває іншого вигляду:

  • Y = F (K, L E),

де Е — ефективність праці одного працівника;

  • L E — робоча сила, виміряна в одиницях праці з незмінною ефективністю.

Якщо прийняти, що технічний прогрес зумовлює приріст ефективності праці (Е)з темпом g, то це означає, що віддача від кожної одиниці праці зростає протягом пев-ного часу на g. Тоді формули для визначення капіталоозброєності і продуктивностінабувають вигляду:

k ; y _- Y

L • E J L • E

де k — капітал на одиницю праці з постійною ефективністю;

у — обсяг виробництва на одиницю праці з постійною ефективністю.

Звідси рівняння, що показує зміну капіталоозброєності має вигляд:

Ak = I - ( An + n + g) • k _ 5'• /(k) - ( An + n + g) • k.

Висновок з моделі Солоу такий: якщо населення зростає з темпом n, а ефективністьпраці — з темпом g , то загальний обсяг виробництва збільшується під впливом прирос-ту населення та технічного прогресу з темпом (n + g). Провідною ідеєю моделі Солоу єте, що тільки технічний прогрес може зумовити зростання рівня життя населення. Аджевін забезпечує постійне зростання продуктивності та загального обсягу виробництва.

Врахування технічного прогресу вносить певні зміни у формулювання «золотогоправила»: для максимізації споживання потрібно, щоб чиста гранична продуктив-ність капіталу (приріст продукту на додаткову одиницю капіталу без амортизації)дорівнювала темпу приросту загального обсягу виробництва (n + g).

Отже, визначальними в моделі Солоу є три рівняння:

Рівняння капіталоозброєності, що визначає економічну динаміку:

_ k'An ~ /(k ).

Рівняння впливу зростання населення на економічне зростання через динамікукапіталоозброєності:

Ak _ І -(An + n )• k.

Рівняння впливу технічного прогресу на економічне зростання:

Ak _ І - ( An + n + g) • k.

Перевагами неокласичної моделі Солоу є, по-перше, те, що в ній описується меха-нізм довгострокового рівноважного економічного зростання за повного використан-ня усіх видів ресурсів.

По-друге, до цієї модель вводиться чинник технологічного прогресу, який забез-печує постійне економічне зростання, що являє собою надійну основу зростання до-бробуту.

По-третє, вона дає відповідь щодо критерію оптимальності економічного зрос-тання — максимізація споживання.

Недоліки моделі:

По-перше, модель Р. Солоу, будучи моделлю довгострокового економічного зрос-тання, не ставить, а тому і не відповідає на питання короткострокового зростання. Аостанні вельми важливі для економічної політики та популярності чи непопулярнос-ті уряду.

По-друге, такі екзогенно задані параметри, як норма заощадження, норма амор-тизації, темп приросту населення, темп приросту ефективності праці, зумовленийтехнологічним прогресом, досконаліші моделі прагнуть перетворювати на ендогенні,оскільки вони тісно пов'язані з параметрами системи і можуть суттєво впливати наекономічне зростання.

По-третє, модель не враховує таких обмежень економічного зростання, як еколо-гічні, інституцій, стохастичні, глобалізаційні тощо.

Не зважаючи на зазначені недоліки, неокласична модель Р. Солоу є базовою дляновітніх досконаліших моделей економічного зростання. Останні, окрім вказаного,мають враховувати особливості сучасного економічного зростання, пов'язані з про-цесами глобалізації, соціалізації, динамізму, екологізації та нарощення елементів не-передбачуваності (випадковості) у розвитку економічних систем.

У XX ст. простежувалося декілька важливих закономірностей економічного зрос-тання в розвинутих країнах: зокрема капіталоозброєність, продуктивність праці тареальна заробітна плата підвищувалися. У процесі економічного зростання відбува-лися глибокі зміни в галузевій структурі економіки цих країн. Чисельність зайнятиху сировинних галузях і сільському господарстві знижувалася. Водночас зростала за-йнятість у наукомістких галузях — приладобудуванні, електроніці тощо. У галузевійструктурі вітчизняної економіки в останні роки відбуваються несприятливі зміни.

В останні три десятиліття темпи економічного зростання в розвинутих країнахуповільнилися. Економісти поки що не дійшли згоди щодо конкретних причин цьо-го уповільнення, але здебільшого його пов'язують зі зниженням темпів поліпшен-ня виробничої функції. Вчені пропонують декілька варіантів економічної політи-ки, спрямованої на прискорення темпів економічного зростання розвинутих країн:розширення сукупного попиту, стимулювання пропозиції та структурну політику.Більшість країн світу належать до економічно відсталих із низьким подушним до-ходом. Дефіцит природних ресурсів, величезна чисельність населення та високі тем-пи його зростання, низька капіталоозброєність праці й малі потенційні можливостідля заощаджень та інвестування, а також допотопні технології створюють серйозніперешкоди для розвитку цих країн. Держави Азії, Африки та Латинської Америкиопинилися в «заклятому колі бідності»: низькі доходи обмежують заощадження і на-громадження людського й фізичного капіталу, що своєю чергою стримує зростанняпродуктивності праці й доходів. Країни, що розвиваються, закликають до створеннянового світового економічного порядку, який передбачає полегшення боргового тя-гаря цих країн, їхній ширший доступ до світових ринків, припинення економічногоколоніалізму, лібералізацію розвинутими країнами імміграційної політики тощо.

Причини глибокої кризи економіки України в 1991-1998 рр. можна поділити надві групи: успадковані від СРСР; ті, що виникли в роки незалежності. Тільки здій-снення радикальних економічних реформ у суверенній Україні створить реальні пер-спективи для формування динамічної відкритої національної економіки ринковоготипу з високим ступенем мотивації підприємницької й трудової діяльності для по-дальшого розвитку виробництва в інтересах українського народу.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

Що є основним питанням теорії економічного зростання?

Що таке економічне зростання? Поясніть місце кривої виробничих можливос-тей в аналізі економічного зростання. Які є типи економічного зростання?

Охарактеризуйте макроекономічні фактори економічного зростання?

Опишіть кейнсіанські та неокласичні моделі економічного зростання Що такестаціонарний обсяг капіталу? Сформулюйте Золоте правило.

Опишіть характерні риси економічного зростання розвинутих країн у ХХ ст.

Що є причиною відсталості економік країн Азії, Африки та Латинської Америки?

Контрольні тести

В моделі економічного зростання Домара не існує припущення, що:

а)         економіка є закритою;

б)         існує тільки ринок благ і він початково збалансований;

в)         на ринку праці є надлишкова пропозиція і це забезпечує постійний рівеньцін;

г)         фактором зростання сукупного попиту і сукупної пропозиції є приріст ін-вестицій.

Основним показником економічного розвитку країни є:

а)         зовнішньоторгівельне сальдо;

б)         золотовалютні резерви;

в)         ВВП на душу населення;

г)         обсяг основних засобів виробництва.

Яких макроекономічних факторів економічного зростання не існує:

а)         фактори пропозиції;

б)         фактори попиту;

в)         фактори розподілу;

г)         фактори прогнозувань та очікувань.

Зростання, яке здійснюється за рахунок збільшення кількості ресурсів, без змі-ни продуктивності праці — це:

а)         інтенсивний тип економічного зростання;

б)         екстенсивний тип економічного зростання;

в)         економічна криза;

г)         всі відповіді неправильні.

Найбільш суттєва причина економічного зростання у розвинутих країнах — це:

а)         зростання кваліфікації працівників;

б)         збільшення обсягів капіталу, що застосовується;

в)         технологічні зміни у виробництві;

г)         реалізація грошово-кредитної та фіскальної політики, яка сприяє економіч-ному зростанню.

Відношення показника росту ВВП фактичного періоду до показника ВВП ба-зисному періоді — це:

а)         коефіцієнт росту;

б)         темп росту;

в)         темп приросту;

г)         всі відповіді правильні.

Зростання здійснюється за рахунок збільшення кількості викоритсвуємих ре-сурсів, не змінює при цьому продуктивність праці — це:

а)         інтенсивний тип економічного зростання;

б)         екстенсивний тип економічного зростання;

в)         економічна криза;

г)         всі відповіді неправильні.

Найбільш суттєва причина економічного зростання у розвинутих країнах — це:

а)         зростання кваліфікації працівників;

б)         збільшення обсягів капіталу, що застосовується;

в)         технологічні зміни у виробництві;

г)         реалізація грошово-кредитної та фіскальної політики, яка сприяє економіч-ному зростанню.

Економічне зростання може бути проілюстровано:

а)         рухом точки по кривій виробничих можливостей;

б)         зрушенням вліво кривої виробничих можливостей;

в)         зрушенням вправо кривої виробничих можливостей;

г)         рухом від однієї точки до іншої за межами кривої виробничих можливостей.

В економіці, яка характеризується повною зайнятістю, високі темпи еконо-мічного зростання вимагають:

а)         зниження норми заощаджень та інвестицій;

б)         високої норми заощаджень і високої норми інвестицій;

в)         низької норми заощаджень та високої норми інвестицій;

г)         високої норми заощаджень і низької норми інвестицій.

Задача

Нехай національні економіки двох країн — А і Б — описує така виробнича функ-ція: y _4k . Рівень заощаджень у А становить 29%, темпи зростання робочої сили —0,5%, а у Б відповідно 18 і 5%. В обох країнах норма амортизації дорівнює 5,7%. Темпинауково-технічного прогресу — у країні А — 3,5 у країні Б — 1,5%. Капітал на одини-цю праці: у А — 2,3, у Б — 1,2. Визначити стаціонарний обсяг капіталу в цих країнах.

ЧАСТИНА IV.ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ

РОЗДІЛ 26.ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ ТА ПЕРІОДИЗАЦІЯЕКОНОМІЧНОЇ ІСТОРІЇ