§ 1. Особливості економічного розвитку країнСтародавнього Сходу

Звертаючись до історії стародавнього сходу, ми розуміємо країни і народи півден-ної Азії, частково Північної Африки, а також Індію і Китай.

Місце Стародавнього Сходу у всесвітній історії ні в яком випадку не можна не-дооцінювати. Саме там вперше відбувся розклад первіснообщинного ладу і з'явиласяприватна власність, класовий антагонізм і державна влада. На Сході виникли і най-давніші системи писемності.

Саме тут вперше відбувся перехід до класового суспільства у тих країнах, в якихбув теплий клімат і основну частину території складали долини великих повновод-них рік (Ніл, Тигр і Євфрат, Ганг, китайські річки). Природні умови сприяли приско-реному розвитку продуктивних сил. Навіть при низькому рівні техніки на родючихземлях можна було отримати значний додатковий продукт.

Специфіка соціально-економічного розвитку країн Стародавнього Сходу, осо-бливості функціонування рабовласницького ладу дали підставу науковцям називатисхідний спосіб виробництва «східним рабством». «Східне рабство» суттєво відрізня-лося від античного, яке мало місце значно пізніше — у Стародавній Греції та Римі уII-I тис. до н.е.

Особливості східного рабства можна узагальнити так:

воно не володіло суспільним виробництвом. Головна сфера економічного жит-тя — сільське господарство — залишалося поза рабовласницьким виробни-цтвом. Лише частково праця рабів використовувалася для обробітку ґрунту,особливо у системі царського і храмового господарства;

раби належали в основному державі, головними джерелами рабства були ві-йни, піратство, борги;

використання рабської праці було однобоким і непродуктивним. Рабів вико-ристовували для обслуговування рабовласників, вони брали участь у будівни-цтві пірамід, каналів тощо;

«східне рабство» не було класичним, у ньому перепліталися громадські і ра-бовласницькі елементи (співіснування сільської общини з рабовласницькимиелементами, слабкий розвиток приватної власності на землю);

на Сході раби не були головною продуктивною силою суспільства. Виробни-цтвом матеріальних благ, сільським господарством і ремеслом займалися восновному люди, які вважалися вільними.

земля на Сході знаходилася у державній або державно — общинній власності.

Причини таких особливостей полягали у збереженні общинних відносин. На

Сході не можна було розділити зрошувальну систему, а роботи по зрошуванню таосушуванню вимагали колективних зусиль. Тому община зберігалася.

Зрошувальні системи були власністю держави. Земля без води не становила цін-ності, тому держава стала верховним власником землі. До того ж общинну землю лег-ше було зробити державною, ніж приватну власність. Держава підпорядкувала собіобщинників — землеробів, і останні практично перестали бути вільними. На відмінувід звичайних рабів це була дармова робоча сила, її не потрібно було купувати, кор-мити, одягати. Ця велика трудова армія використовувалася централізовано на гро-мадських роботах (будівництво іригаційних каналів, пірамід, храмів, і т.д.)

Одними з перших, які виникли на нашій планеті у IV тис. до н.е., були стародавнідержави Месопотамії. До 2040 р. до н.е. у Месопотамії існувало 2 великі держави —Шумер і Аккад. Пізніше вони були об'єднані у Шумеро-Аккадське царство.

Теплий клімат, наявність води і родючого ґрунту сприяли тому, що вже у VIII-VI тис. до н.е. тут вирощували ячмінь, пшеницю. Ці племена дали світу першу соху іплуг, зрошувальну систему. Тут у V тис. до н.е. з'явилося перше гончарне коло. Тутже вперше стали виробляти глиняну цеглу, яка стала основою будівництва.

Основу економіки держав Месопотамії складало сільське господарство. На пер-ших етапах розвитку стародавнього суспільства це було скотарство. Бурхливо роз-вивалося і землеробство. Вирощували ячмінь, пшеницю, просо, сезам, кунжут. Яч-мінь використовувався не тільки для виготовлення хліба, але і на виробництво пива.Якість виробництва і ціна продажу пива регулювалися державою. Його технологіябула розроблена у Месопотамії приблизно 3000 р. до н.е.

Важливими галузями сільського господарства були садівництво, виноградарство,овочівництво. Особлива увага приділялася розведенню фінікової пальми, яка навітьрахувалася священним деревом. За збірником законів Хаммурапі за зрубане у чужо-му саду дерева мав сплачуватися штраф у пів — міни (252 г. срібла). Держава підтри-мувала розведення садів і захищала їх.

Розвиток землеробства, раннє створення держави сприяли швидкому виділеннюз сільського господарства ремесла як самостійної галузі.

Так як у країні було мало лісів, то в якості конструкційного матеріалу широковикористовувалася глина, очерет, тростина, яких було багато. Це і стало основоюрозвитку гончарства і цегляного виробництва. Глина була і матеріалом для письма.Навіть сам клинопис виник внаслідок використання глини (на глиняних табличкахбуло зручніше видавлювати знаки). Очерет і тростина використовувалися для виго-товлення плетених речей і кораблебудування. Кораблі з тростини плавали не тількипо річках, а й по морю.

Поява металургійного виробництва дала поштовх для виробництва спочатку мід-них, а пізніше — бронзових і залізних знарядь. Розвиток скотарства забезпечував си-ровиною шкіряне виробництво. Виробляли і тканини з вовни, льону, бавовни.

Надлишки сільськогосподарської та ремісничої продукції сприяли обміну міжвиробниками. Про рівень торгівлі і наявність в країні уже у III тис. до н.е. широкихторгівельних зв'язків свідчать тексти торгових угод, які дійшли до нашого часу. Про-давали не лише сільськогосподарську та ремісничу продукцію, але й нерухомість(землю, будинки). Розвивалася міжнародна торгівля.

Для забезпечення розвитку економічних відносин, виконання державою своїхфункцій і, відповідно, збору податків, вводиться грошова і податкова системи. Спочат-ку податки збирали натурою (худобою, зерном), а потім у II тис. до н.е. стали застосо-вувати металічні гроші у вигляді злитків срібла (шекелів), вага яких становила близько8 г. Мірилом вартості було срібло у злитках (сикль — 8 г, міна — 500 г., талант — 30 кг.).

Операції з нерухомістю, торгівля всередині країни, особливо зовнішня, виклика-ли потребу створення банків, які з'явилися у II тис. до н.е. Банки надавали позики.

Якщо матеріальний стан позичальника був стабільним, то він отримував позику під20-30% річних. Якщо його становище було сумнівним, то банк брав під свій контрольйого нерухомість.

В Стародавньому Єгипті, як і у державах Месопотамії, головним заняттям насе-лення було сільське господарство. Вирощували головним чином ячмінь, овочі, льон,пшеницю, цибулю, часник, редьку, огірки та ін. овочі. Землеробство повністю залежа-ло від зрошення. Єгипет поділявся на Нижній та Верхній. У північній частині Єгип-ту переважало виноградарство і виноробство, у південній — вирощування фініковихпальм, інжиру. Земля належала фараону.

У Єгипті рано стала розвиватися металургія. Виплавляли мідь, свинець. Висо-кого рівня розвитку досягло ювелірне виробництво.

Вперше в світі у Єгипті була розроблена технологія виготовлення матеріалу дляписьма — папірусу.

Єгиптяни були добрими будівельниками. Перші піраміди були побудовані уXXVII ст. до н.е. (піраміда Хеопса будувалася 20 років). Піраміди мають однаковийнапрям осей, а сторони пірамід зорієнтовані за сторонами світу.

Економіка східного рабства характерна і для Стародавньої Індії та Китаю. Вже вIV тис. до н.е. в долині Інду зародилося зрошувальне землеробство, розвивалося тва-ринництво. З найдавніших часів (V тис. до н.е.) тут стали культивувати бавовну, а зIV тис. до н.е. — цукрову тростину. Землевласниками були вільні общинники, з якихбралися на користь царя натуральні податки. В господарстві царя, храмів, великихземлевласників застосовувалася праця рабів.

Високого рівня розвитку досягло ремесло(гончарство, ткацтво), Виникли реміс-ничі міста, торгівля. Уже в III тис. до н.е. тут були створені міста-держави Мохенджо-Даро і Хараппа. У цей період тут значного поширення набули залізні знаряддя праці,які значно полегшили не лише землеробство, а й спорудження іригаційних споруд.Посилюється спеціалізація ремесла, що, у свою чергу, підштовхує внутрішню торгів-лю. Так, Пенджаб та Кашмір веде торгівлю вовною, Гімалаї — золотом, південні райо-ни — перлами та іншими коштовностями. Надзвичайного розвитку досягло бавовня-не виробництво, крім бавовняних тканин виробляли також вовняні та шовкові. Алевсе-таки виробництво зберігало натуральний характер, хоча Індія і залучена в цей часу міжнародні торговельні зв'язки. Звідси вивозили прянощі, бавовняні та шовковітканини, дорогоцінні метали, фарби. Статтею імпорту були коні та деякі інші товари.

Як і в інших стародавніх країнах, в основі економіки Стародавнього Китаю буласільська община. Основним видом діяльності населення було сільське господарство.Вирощували просо, ячмінь, пшеницю, пізніше головною зерновою культурою стаєрис, а з I ст. до н. е. стали вирощувати чай.

У Китаї використовувалася трипільна система землеробства, вперше стали за-стосовувати мінеральні добрива, займатися шовківництвом. Винайдення техноло-гії отримання шовкових ниток дало поштовх до різкого підвищення рівня ткацтва.Китайські майстри винайшли ткацький верстат, який працював на основі водяногоколеса.

Добре розвивалася торгівля. В Китаї вперше були зроблені спроби заміни мета-левих грошей на казначейські білети.

Китайці знали технологію отримання штучних перлів. Тут вперше були винай-дені компас та сейсмограф.