РОЗДІЛ 2 СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГА У СПОРТІ 2.1. Зміст та структура професійної діяльності психолога у спорті

Проблемі вивчення специфіки професійної діяльності психолога і портрета «ідеального» психолога присвячено багато досліджень (Г.С.Абрамова, 1998; Ю.Б.Альошина, 2000; Н.О.Амі- нов, М.В.Молоканов, 1992; Р.Кочюнас, 1999; Р.Мей, 2001; Р.С.Нємов, 2001, К.Роджерс, 1994; Е.Є.Смирнова, 1977). У нау­кових роботах відзначається, що необхідно визначити особистіс- ні якості психолога, які забезпечують ефективність його профе­сійної діяльності (Е.Є.Смирнова, 1977). Необхідність досліджен­ня цього питання пов'язана, перш за все, з тим, що діяльність психолога у спорті дуже специфічна за своїм предметом — інди­відуальністю спортсмена. Специфіка проявляється і у тому, що сам психолог виступає як індивідуальність. Це обумовлює багато проблем, пов'язаних із соціальним статусом професії психолога, наприклад, проблему визначення критеріїв ефективності його професійної діяльності, рівня його кваліфікації, проблему підго­товки психологів для роботи у спорті.

Різні аспекти професійної діяльності психолога у спорті ви­ступали предметом наукових досліджень з різних боків аналізу цього питання.

Так, проблеми психологічної підготовки спортсменів до зма­гань досліджували у своїх роботах С.А.Арутюнов [6], П.П.Бого- молов [14], М.Ванек та І.Мацак [25], Б.А.Вяткін, А.Є.Кондаков, Б.С.Валуєв [36], В.К.Гаврилюк [37], А.Д.Ганюшкін [164], Ф.Ю.Ге- нов [42; 43], Г.Б.Горська [59], Л.П.Гримак [61], Л.П.Дмитрієнкова [70], Р.М.Загайнов та Ю.Я.Кисельов [78], І.Ф.Зоркин [81], Є.Г.Коз- лов, В.Г.Колюков, І.А.Григорьянц [96], А.А.Лалаян [112], М.Мід- лер, Д.Тишлер [135], І.М.Онищенко [145], В.В.Попенченко [154], А.Ц.Пуні [175; 179], А.В.Родіонов, В.І.Воронова [164], П.О.Рудік [194], В.Ф.Сопов [203], М.Б.Умаров [218], О.Т.Філатов [221], Н.О.Худадов [227], О.А.Чернікова [234], В.А.Шаблинський,

Б.М.Шерцис [237]. Питанням психодіагностики у спорті багато ува­ги у своїх роботах приділяли такі психологи, як З.І.Бірюкова [10], Е.Герон та С.Димитрова [44], Л.Д.Гіссен [49], В.Л. Марищук [128], В.К.Параносич та Л.М.Лазаревич [149], А.В.Родіонов [189], І.Б.Функ [225], Л.В.Юрасов [243] та інші.

Деякі аспекти вольової підготовки у спорті розкривали у своїх наукових працях І.М.Гагаєва [38], К.П.Жаров [73], А.А.Лалаян [111], А.Ц.Пуні [174; 180], О.Т.Філатов [223], Р.З.Шайхтдинов [239]. Так, психорегулююче тренування займає визначне місце в дослідженнях Л.Д.Гіссена [47; 50], Р.М.Писаренко [152], Р.Фрестнера [224]; психологічна реабілітація (реадаптація) у спо­рті розглядаютья у працях М.П.Гуменюка [63], А.В.Лупандіна [119]; психотерапевтична та психопрофілактична робота психо­лога у спортивних командах — у Л.Д.Гіссена [52], В.В.Кузьміна [107; 108], О.Т.Філатова [222].

На дослідженні такого напряму роботи психолога, як психогі­гієна у спорті, зосереджували свою увагу О.В.Алексєєв [2], Л.Д.Гіссен [53], М.П.Гуменюк та В.М.Шерцис [65], Н.Ю.Іванов [82], А.П.Козін [95] та О.С.Морозов [85].

Керування психологічним стресом у спортивних змаганнях як вид діяльності психолога у спорті досліджував Б.О.Вяткін [35]. Психологічне супроводження психологом спортивної діяльності у футболі розглядала В.І.Воронова [32].

Виходячи з аналізу сучасної літератури, можна виділити такі підходи до організації професійної діяльності спортивного пси­холога. По-перше, функціональний (процесний) підхід, сутність якого полягає у тому, що психолог виконує професійні функції, результат яких є метою його діяльності. Функціональний підхід є оптимальним, коли професійні функції психолога чітко визначе­ні. Але коли психолог працює у системі спорту, то цей підхід ви­являється обмеженим, оскільки він не дає можливості зрозуміти, які функції психолога можуть бути використані і чим вони обме­жені.

По-друге, це проблемно-функціональний підхід, який полягає у тому, що психолог виділяє проблеми діяльності системи, у якій він працює, і розробляє програму своєї діяльності, яка характери­зується тим, що має чітко визначену мету та розглядається мож­ливість взаємодії з іншими суб'єктами. Професійна діяльність психолога у межах цього підходу може мати випереджаючий ха­рактер (так як проблема не має чітко визначеного характеру).

По-третє, це системний підхід, який полягає у системному ба­ченні психологом професійної ситуації, і є найбільш продуктив­ним. У рамках цього підходу психолог визначає, які суб'єкти (спортсмени, тренери) потребують його професійного впливу; які взаємозв'язки (спортсмен—спортсмен; тренер—тренер тощо) по­требують його впливу та підбирає адекватні способи впливу на елементи або взаємозв'язки. Способом практичного впроваджен­ня системного підходу психологом у спорті є цільовий комплекс­ний підхід.

Він починається з моделювання, метою якого є створення іде­альної моделі системи спортивної організації, що ефективно фу­нкціонує та має гармонійні взаємовідносини між членами спор­тивних команд, сприятливий психологічний клімат у групах спортсменів, тренувальний процес зі 100-відсотковою ефективні­стю, доцільний вплив тренера на спортсменів, наявність зворот­ного зв'язку у діаді тренер—спортсмен (спортивна команда) та ін.

На підставі порівняння ідеальної моделі з реальною системою у спорті психолог визначає мету та напрямки професійної діяль­ності в їх ієрархічній послідовності. А саме, спочатку розташовує великі соціально-психологічні цілі (ефективне функціонування усіх ланок спортивної організації тощо), при цьому великі цілі не складаються з маленьких а, навпаки, розпадаються на більш ма­ленькі (декомпозиція мети), внаслідок чого цілі упорядковуються за ієрархічним принципом. Після побудови ієрархічної системи цілей психолог у спорті складає конкретну програму професійної діяльності з метою їх досягнення.

Якщо визначити коротко, то сутність професійної діяльності спортивного психолога у спорті вищих досягнень полягає у психо­логічному супроводженні усього спортивного циклу (тренувально- змагальний період). Професійна діяльність у такому разі передбачає здійснення психологом таких напрямків роботи, як психодіагности­ка спортсменів і тренерів; спортивний відбір, а також психодіагнос­тика спортивних здібностей; психопрофілактика несприятливих психічних станів у спортсменів та негативних явищ у спортивному середовищі; психогігієна спортивної діяльності; психологічна освіта спортсменів і тренерів; психологічна підготовка спортсменів; пси­хологічна реабілітація і реадаптація спортсменів (тренерів); психо­логічна корекція негативних станів, реакцій, а також неадаптивних форм поведінки спортсменів (тренерів); психологічне забезпечення спортивного процесу; психологічне сприяння у зіграності команди; психологічне консультування спортсменів і тренерів; методологічна робота психолога у спорті.

Визначаючи сутність професійної діяльності спортивного психолога, деякі автори, такі як В.М.Блудов, В.А.Плахтієнко та інші [12; 182], вказують, що однієї тільки психологічної підгото­вки (спортсмена і тренера) недостатньо для реалізації психологом його професійної діяльності у спорті, на певних рівнях тепер го­ворять про психологічне забезпечення і навіть про психологічне супроводження всієї роботи з підготовки спортсменів високого класу.

Отже, метою професійної діяльності психолога у спорті ви­щих досягнень є формування психологічної стійкості спортсме­нів до поразок та їх психологічної готовності до участі у змаган­нях і оптимального ефективного функціонування у спорті.

Ми виходили з того, що концепція теорії спортивного трену­вання, за дослідженнями В.О.Плахтієнко та Ю.М.Блудова [152], розподіляє багаторічний процес занять спортом на три етапи: етап базової підготовки; етап максимальної реалізації спортивних можливостей та етап спортивного довголіття.

Як зазначає у своїх дослідженнях Л.Радченко [182], професій­на діяльність спортивного психолога вищих досягнень повинна бути спрямована і на такі категорії спортсменів, як спортсмени- інваліди; спортсмени на етапі збереження вищих досягнень; ко­лишні спортсмени, життя яких після завершення спортивної кар'єри часто втрачає сенс і вони не можуть пристосуватися до нових умов; збірні команди спортсменів.

Обґрунтування теоретико-методологічних підходів дослі­дження діяльності психолога у спорті дало можливість виділити зміст, пріоритетні завдання та структуру основних компонентів практичної діяльності спортивного психолога.

Зміст практичної діяльності психолога у спорті, як зазначає Г.Д.Горбунов [57], відрізняється різноманітністю. Кожен спорти­вний психолог фактично реалізує свою особистість. Психолог з академічною освітою та науковим складом мислення займається більше психодіагностикою. У нього всі заходи заздалегідь спла­новані та здійснюються у повній відповідності до встановлених психологічних закономірностей. У якості антиподу виступає психолого-сенситивний інтуїтивіст, який більш спирається на свої сприйняття та почуття при оцінці психічних явищ і на ім­провізацію у процесі впливу на спортсменів (тренерів).

Що стосується пріоритетних завдань діяльності спортивного психолога, то можна визначити такі, як:

1. Створення системи психологічних програм, які б забезпечу­вали рішення завдань, що постійно виникають перед тренером і спортсменами при підготовці та виступах на змаганнях: виведен­ня команди, спортсмена на рівень психологічної стабільності або на пік спортивної