4.3. Кредитування та фінансовийлізинг у сільському господарстві

магниевый скраб beletage

Як було показано в попередніх розділах, однією з основнихпричин звуженого відтворення у сільському господарстві у 90-хроках ХХ ст. було вимивання і як наслідок, - нестача обіговихкоштів для здійснення поточної операційної діяльності та змен-шення обсягів інвестицій в основний капітал. Вирішення цихпроблем в сучасних умовах значною мірою пов'язане з розши-ренням кредитування сільськогосподарського виробництва тазбільшенням обсягів угод фінансового лізингу.

Кредитування підприємств аграрного секторау 2000-2003 рр. , млн грн. [195, с. 17]

Проблеми кредитування та лізингового забезпеченнясільського господарства ми розглядаємо в одному підрозділі че-рез наявність в їх сутності спільних рис. Зокрема „механізмлізингових угод базується на принципах кредитних відносин,зберігає сутність кредитної операції, тобто його можна класифі-кувати як товарний кредит в основні фонди" [335, с. 282]. Од-ним з основних елементів, які впливають на розмір регулярнихлізингових платежів, є процентна ставка за кредитні ресурси [334,с. 237]. Виходячи з цього, можна зрообити припущення, що тен-денції зміни обсягів кредитування сільського господарства та

Таблиця 4.4

Показники

2000 р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

Видано кредитів у галузі -

2090

5866

6200

8200

усього

1900

5600

5500

5900

У т.ч.: короткострокових

190

266

700

2300

довгострокових

 

 

 

 

Видано пільгових кредитів -

818

2803

2155

3189

усього

 

 

 

 

У т.ч.: сільськогосподарськимпідприємствам

455363

1822981

1773381

2847342

іншим підприємствам

АПК

 

 

 

 

Кількість прокредитованих

 

 

 

 

сільгосппідприємств

3853

11354

7897

14075

Видатки з бюджету на

 

 

 

 

часткову компенсацію

50

135

120

326,5

кредитних ставок

 

 

 

 

Залучено пільгових кредитів

 

 

 

 

на 100 грн. компенсації, грн.

1636

2076

1796

977

Процентні ставки:

 

 

 

 

по народному господарству

37,17

27,4

19,5

18,3

по сільському господарству

54

33

25,8

20,8

довгострокові

48

29

25

18

короткострокові

55

34

26

22

пільгові

56

35

27

20,3

Облікова ставка Нацбанку

30,6

19,7

7

7

обсягів лізингових угод укладених в аграрній сфері, в значній міріобумовлюються дією одних і тих же факторів.

Кризовий стан сільськогосподарських товаровиробників у90-х роках минулого століття певною мірою був обумовленийпрактично повною відсутністю кредитування галузі, що булопов'язано насамперед із надзвичайно високим рівнем процен-тної ставки. З 2000 р. обсяги кредитування аграрного секторазбільшуються (табл. 4.4).

Аналізуючи дані табл. 4.4, слід звернути увагу на декількаобставин. По-перше, на фоні збільшення обсягів кредитуваннята зниження процентних ставок їх рівень залишається доситьвисоким, більше того, для сільгосптоваровиробників він вищийза середній по народному господарству. По-друге, обсяг пільго-вих кредитів на одне прокредитоване господарство у 2003 р.склав 202 тис. грн., що з огляду на потребу в технічному пере-озброєнні (якщо не враховувати, що левова частка кредитівпризначена для поповнення обігових коштів) дозволяє прид-бати один потужний трактор вітчизняного виробництва абовистачить на половину сучасного високопродуктивного зерноз-бирального комбайна. По-третє, у 2001-2003 рр. ефективністьвикористання бюджетних коштів на часткову компенсаціюпроцентних ставок знизилася більш ніж удвічі. У зв'язку з цимне випадковою, що сільське господарство забезпечене коротко-строковими кредитами на 40 %, а довгостроковими - на 15 %[89, с.88]. Про недостатність кредитування сільськогосподарсь-ких підприємств свідчать такі дані. Якщо в 1980-1990 рр. пито-ма вага кредитів при формуванні оборотних коштів сільсько-господарських підприємств становила 35-40 %, то в подальшомувона зменшилася: 1991 р. - до 12 %, 1993 р. - до 7 %, 2000-2002рр. - до 1-2 % [97, 100]. Майже така ж частка кредитів уджерелах фінансування виробничої діяльності, як і в Українінаприкінці 80-х років, існує у фермерів США, Німеччини, щосвідчить про об'єктивність такого обсягу залучення кредитів дляздійснення сільськогосподарського виробництва. Оскільки такапотреба в кредитних ресурсах для сільгосптоваровиробників

України не задовольняється, її заміняють інші джерела, основ-ним з яких є кредиторська заборгованість [99, с. 41].

Однією з головних причин недостатнього кредитуваннясільськогосподарських товаровиробників в Україні є те, щокомерційним банкам невигідно надавати кредити сільськогос-подарським товаровиробникам через значно вищий, ніж вінших галузях, ступінь ризику. Застава у вигляді всіх видівмайна, включаючи землю, є малоліквідною, а залежність їхфінансових результатів від погодних умов, кон'юнктури аграр-ного ринку та зовнішньої експансії є надзвичайно великою [164,с. 95]. До того ж до проведення ринкових реформ ставки закороткостроковими позиками не перевищували 2 %, а за дов-гостроковими - 1 % [91, с. 70]. Тому кредити були доступніпрактично для всіх сільськогосподарських підприємств. У су-часних умовах, коли майже половина сільськогосподарськихпідприємств є збитковими, а процентні ставки складають 17-20 % річних, для багатьох підприємств кредитні ресурси є про-сто недоступними.

Аксіомою фінансового менеджменту є те, що підприємство,яке використовує позиковий капітал, завдяки формуванню до-даткового обсягу активів має більш високий фінансовий потен-ціал розвитку та можливість приросту фінансової рентабельностісвоєї діяльності [58]. В умовах хронічної нестачі обігових коштіву сільськогосподарських підприємств їх кредитування набуваєнадзвичайно важливого значення. Це неодноразово зазначали іпредставники владних структур [140, 157], і науковці [89, 96].Разом з тим використання позикового капіталу в більшій мірігенерує фінансові ризики та загрозу банкрутства при збільшеннійого питомої ваги в загальній сумі капіталу [58].

Ефективність залучення позикового капіталу в значніймірі залежить від податкової політики і в першу чергу від ме-ханізму оподаткування прибутків підприємств. Ця за-лежність випливає з того, що, згідно із Законом України„Про оподаткування прибутку підприємств" [8] до складувалових витрат підприємства відносяться будь-які витрати,пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борго-вими зобов'язаннями, зокрема за кредитами. Унаслідок цьо-го виникає так званий ефект податкового коректора, абоподаткового щита. Суть його полягає в тому, що підприєм-ство, залучаючи фінансові кредити, сплачує за їх викорис-тання відсотки, які включаються до валових витрат, зменшу-ючи суми податку на прибуток. Згідно із Законом України„Про фіксований сільськогосподарський податок" [75], ФСПсплачується в рахунок 12-ти податків і зборів, зокрема по-датку на прибуток підприємств. Тобто сільськогосподарськіпідприємства, які сплачують фіксований сільськогосподарсь-кий податок, звільнені від сплати податку на прибуток.

При обґрунтуванні доцільності й обсягів кредитування важ-ливо використовувати методику обґрунтування раціональностіпозик. Раціональна позичкова політика може дати підприємствунесподіваний ефект фінансового важеля, який полягає в додат-ковому підвищенні окупності власних грошових коштів за раху-нок використання кредиту, незважаючи на його платність [264,с. 106]. Отже, ефективність залучення позикового капіталу виз-начається, з фінансової точки зору, збільшенням прибутку тапідвищенням коефіцієнта фінансової рентабельності.

Для оцінки ефективності залучення позикового капіталу уфінансовому менеджменті використовується показник ефектуфінансового лівериджу, який показує підвищення або знижен-ня рентабельності власного капіталу за рахунок залучення по-зикового і визначається за формулою:

ЕФЛ = (1 - СОП) х (КВРа - ПК) х—, (4.10)

вк

де ЕФЛ - ефект фінансового лівериджу, %;

СОП - ставка оподаткування прибутку, виражена десятко-вим дробом;

КВРа - коефіцієнт валової рентабельності активів (відношен-ня валового прибутку до середньої вартості активів), %;

ПК - процентна ставка за кредит, %;

ЗК - сума залученого позикового капіталу;

ВК - сума власного капіталу підприємства.

Перша частина формули 6.10 (1 - СОП) відображає подат-ковий коректор фінансового лівериджу. З наведеної формуливидно, що зниження ставки оподаткування прибутківпідприємств призведе до збільшення податкового коректора із рештою до підвищення за абсолютними розмірами ефектуфінансового лівериджу. При цьому дуже важливо враховува-ти, що ефект фінансового лівериджу може бути як позитивним(приріст коефіцієнта рентабельності власного капіталу), так івід'ємним (зниження цього коефіцієнта). Від'ємне значенняефекту фінансового лівериджу означає не тільки зниженнякоефіцієнта рентабельності власного капіталу, а й зменшеннясуми прибутків підприємства внаслідок залучення позиковогокапіталу. Воно можливе лише за умови, коли коефіцієнт вало-вої рентабельності активів буде меншим від абсолютного зна-чення процентної ставки за залучення кредитних ресурсів. Утакому випадку зниження ставки оподаткування прибутківпідприємств призведе до ще більшого зростання збитківпідприємств, які використовують позиковий капітал.

Така ситуація є типовою для сільськогосподарськихпідприємств України. Як було показано вище, процентна став-ка по короткострокових кредитах, наданих сільськогосподарсь-ким підприємствам, складала у 2003 р. 22 %. У той же час ко-ефіцієнт валової рентабельності активів, який відповідаєпоказнику норми прибутку на вкладений капітал, у середньо-му за 1999-2003 рр. мав від'ємне значення. Отже, можна ствер-джувати, що сільськогосподарські підприємства внаслідок залу-чення позикового капіталу через фінансові кредити втрачаютьпевні суми прибутку і мають зниження коефіцієнта рентабель-ності власного капіталу.

Оскільки коефіцієнт рентабельності власного капіталу йефект фінансового лівериджу є відносними показниками, то,помноживши їх на суму власного капіталу і поділивши на 100,визначимо відповідно абсолютну суму валового прибуткупідприємства (галузі) та її приріст або зниження внаслідок ви-користання позикового капіталу. Формула приросту (знижен-ня) суми прибутку (ЛП) за рахунок залучення позичковогокапіталу набуває такого вигляд:

ЛП = (1 - СОП) • (КВРа - ПК) • ЗК / 100. (4.11)

За допомогою цієї формули легко визначити обсяги змен-шення прибутків сільськогосподарських підприємств унаслідоквикористання позикового капіталу та величину потенційнихвтрат через зниження ставки оподаткування прибутків. На-приклад: у 2002 р. підприємствам аграрного сектора Українибуло надано 5500 млн грн. короткострокових кредитів за став-кою 26 %, коефіцієнт валової рентабельності активів галузісклав 2 %, основна ставка оподаткування прибутків дорівню-вала 30 %, - зменшення прибутків аграрних підприємств скла-ло 924 млн грн. (ЛП = (1 - 0,3 )х (2 - 26) х 5500 : 100 = -924).Ці збитки певною мірою виправдані, оскільки невикористанняпозичкових коштів загрожувало взагалі недоотриманнямсільськогосподарської продукції, що означало б загрозу продо-вольчій безпеці держави. Разом з тим реальні збитки сільсько-господарських підприємств були ще більшими, оскільки пере-важна більшість підприємств не сплачували податок наприбуток. Реальна сума збитків унаслідок залучення короткос-трокових позик у 2002 р. склала 1344 млн грн. (ЛП = (1 - 0)х(2 - 26) х 5500 : 100 = - 1344), а прямі втрати внаслідок відсут-ності „податкового щита" - 396 млн грн. (1320 - 924). У ціло-му за 2000-2003 рр. втрати сільськогосподарських підприємствчерез відсутність реального податкового коректора склали понад1,5 млрд грн. У зв'язку з цим абсолютно закономірним є поси-лення дій уряду щодо часткової компенсації кредитних ставокпо кредитах, виданих аграрним підприємствам. Протягом 2000-2003 рр. з бюджету було витрачено на ці цілі 631,5 млн грн, зок-рема 326,5 млн грн. у 2003 р., що значно менше фактичнихвтрат сільськогосподарських товаровиробників.

Отже, унаслідок відсутності оподаткування прибутківсільськогосподарських підприємств не діє так званий подат-ковий щит, тому податкові заощадження сільськогосподарсь-ких підприємств утворювані за рахунок сплати фіксованогоподатку, як мінімум на половину поглинаються оплатою про-центів по фінансових кредитах. Ураховуючи тенденцію дозростання обсягів короткострокового кредитування сільсько-господарських підприємств і величезну потребу в довгостро-кових позиках, можна прогнозувати (при відсутності дієвихмеханізмів) зведення нанівець усіх позитивних наслідків ви-користання фіксованого сільськогосподарського податку. Цене означає, що треба негайно повернутися до сплатисільськогосподарськими підприємствами податку на прибу-ток. Більш раціональним заходом була б компенсація в по-вному обсягу цих втрат по короткострокових кредитах че-рез часткову компенсацію кредитних ставок за рахуноккоштів державного бюджету, а по довгострокових кредитах,які залучаються переважно для здійснення інвестицій, - че-рез механізм інвестиційних податкових знижок, який доситьшироко використовувався в розвинених країнах світу в пе-ріоди їх виходу з кризового стану [232, с. 217].

Не менш важливе значення для здійснення розширеноговідтворення у сільському господарстві має поширення фінан-сового лізингу, особливо з огляду на важкий фінансовий стансільськогосподарських підприємств і відсутність в необхіднихобсягах фінансових джерел для інвестицій, спрямованих наоновлення основних засобів. „Лізингова діяльність як формадовгострокової оренди машин, обладнання, транспортних за-собів, споруд виробничого призначення тощо є досить склад-ною сферою підприємництва, спрямованою на забезпеченнявідтворення та кругообігу матеріальних ресурсів у процесі ви-робництва" [128, с. 49].

Чим же привабливий лізинг для підприємств агропро-мислового комплексу? Які його переваги перед іншимиформами економічних зв'язків між постачальниками та по-купцями?

1. Лізинг дає можливість одержати обладнання у користу-вання без повної оплати для організації нового вироб-ництва, без мобілізації необхідних великих обсягів фінан-сових ресурсів.

Лізинг дає можливість випробувати обладнання до йогоповної оплати, тобто до придбання у власність.

Лізинг не „завантажує" активи підприємства і допомагаєпідтримати оптимальне співвідношення власного та по-зиченого капіталу.

Лізингоодержувачу надається широкий спектр супутніхтовару послуг з налагодження й обслуговування закуп-леного обладнання.

Лізингові платежі можуть здійснюватися від виручки зпродажу продукції, яка виробляється на орендованому об-ладнанні, і не тільки у грошовій формі, але і в товарній(компенсаційний лізинг).

Лізинг забезпечує вигоди орендаря, які випливають ізможливості викуповувати обладнання за номінальноюабо залишковою вартістю після закінчення терміну дого-вору лізингу [90, с.64-65].

У країнах з розвинутою ринковою економікою лізинговіоперації для багатьох суб'єктів господарювання стали перева-жаючими при технічному переозброєнні матеріальнотехнічноїбази виробництва. Так, у загальній сумі капітальних вкладень умашини й обладнання на лізинг припадає: в Австралії - 33 %, уСША - 25-30 %, в Англії та Франції - 13-17 % [61, с. 5]. Світо-вий досвід доводить, що лізинг відіграє відчутну позитивнуроль і в агробізнесі. Наприклад, обсяг продажу техніки за лізин-гом компанією John Deere" досяг 20 % від загальної реалізаціїі продовжує щорічно збільшуватись [130, с. 42].

В Україні переваги фінансового лізингу використовуютьсядалеко не повністю. В економіці у цілому і зокрема в аграрно-му секторі фінансовий лізинг ще не зайняв належного йомумісця. Про це свідчать хоча б два таких факти. За даними НАК„Украгролізинг", за 1998-2001 рр. загальний обсяг лізинговихпослуг, наданих сільськогосподарським товаровиробникам,склав 524,4 млн грн. [129]. У той же час, за розрахунками нау-ковців Інституту аграрної економіки УААН, для оновленнямашиннотракторного парку аграрних підприємств на рівні тех-нологічної потреби щорічно необхідно купувати машини й об-ладнання на суму 15 млрд грн [337, с. 11 ]. За оцінкою головно-го спеціаліста Національної акціонерної компанії„Украгролізинг" В.В. Казімірського, потенційна місткість рин-ку лізингових послуг в Україні становить 12-14 млрд дол.США, з них АПК - 50 % [131, с. 97].

Головними причинами обмеженого використання фінансо-вого лізингу є недосконалість законодавства про лізинг, моно-польне становище лізингодавців на ринку лізингових послуг,слабкий фінансово-економічний стан багатьох аграрнихпідприємств, їх неспроможність своєчасно та в повному обся-гу сплачувати лізингові платежі, висока вартість лізинговихугод, яка пропонується рядом лізингових компаній [39, с.65].Через неповернення платежів лізингодавцю за останні рокизбанкрутували 15 лізингових компаній, які працювали зсільськогосподарськими товаровиробниками [262, с. 144]. У тойже час за умов недостатньо розвинутого ринку лізингових по-слуг і відсутності конкуренції між лізингодавцями вони як мо-нополісти встановлюють високу лізингову маржу (процентнуставку винагороди), рівень якої нерідко перевищує процент забанківським кредитом [346, с. 106]. Ще однією причиною по-вільного розвитку лізингових відносин в Україні є недоскона-ла податкова політика держави [361, с. 78].

Переваги фінансового лізингу над іншими способами фінан-сування оновлення активів у розвинутих країнах світу базують-ся на таких засадах. По-перше, це ефект податкового коректо-ра (податкового щита), суть якого було розкрито вище. Існуєточка зору що він діє і в аграрному секторі економіки України[70, с. 67]. Але більшість сільськогосподарських підприємств вУкраїні не сплачують податок на прибуток, отже, ефект подат-кового щита тут також не діє. По-друге, в багатьох розвиненихкраїнах існують податкові пільги на інвестиції в технічне пере-озброєння виробництва, в тому числі для лізингових компаній.Це знов-таки дає можливість лізинговим компаніям зменшува-ти розміри регулярних лізингових платежів, що робить лізин-гові угоди більш привабливими для лізингоодержувачів. ВУкраїні ж законодавство про оподаткування прибутківпідприємств не передбачає такі пільги. По-третє, з фінансовоїточки зору фінансовий лізинг буде більш привабливим лише втому разі, якщо норма прибутку на вкладений капітал у одер-жувача лізингу буде не нижче вартості залученого капіталу.

Розглянемо на умовному прикладі вплив кожного з цихфакторів (приклад наводиться в підручниках з фінансовогоменеджменту [58, с. 208]). Необхідно порівняти ефективністьфінансування оновлення основного засобу за таких умов:

вартість активу - 60 тис. грошових одиниць;

строк експлуатації активу - 5 років;

авансовий лізинговий платіж - 5% від вартості активу;

регулярний лізинговий платіж за використання активу -20 тис. грошових одиниць за рік;

ліквідаційна вартість активу після передбаченого строкуйого використання прогнозується в сумі 10 тис. грошовиходиниць;

ставка податку на прибуток підприємств - 30 %;

середня ставка процента за довгостроковий банківськийкредит - 15 % на рік.

Наведений умовний приклад досить близький до реальноїдійсності у сільськогосподарському виробництві. Вартість акти-ву відповідає вартості деяких видів колісних тракторів. Ставкаоподаткування прибутків відповідає ставці, яка діяла до кінця2002 р. Ставка процента за довгостроковий банківський кредиттеж досить близька до реальної на початок 2004 р. Тому деталь-ний аналіз цього умовного прикладу дасть певну інформаціюдля реального управління процесом розширення лізинговихугод в Україні.

Аналіз різних способів фінансування оновлення активурозпочнемо з порівняння номінальних грошових потоків(табл. 4.5). Найбільший номінальний від'ємний грошовийпотік виникає при використанні довгострокового кредиту,на 2,0 тис. менший - при одержанні в лізинг, ще на 43 тис.менший - при купівлі за власні кошти. Номінальні грошові

Таблиця 4.5

Номінальні грошові потоки при різних способахфінансування оновлення активу, тис. грошових одиниць

Спосібфінансуванняоновленняактиву

Номінальні грошовіпотоки за рік

Залиш-ковавартість

Усьогономі-нальнийгрошовийпотік

0

і

2

3

4

5

Придбання завласні кошти

60,0

 

 

 

 

 

10,0

50,0

Придбання зарахунок

довгостроковогокредиту

 

9,0

9,0

9,0

9,0

69,0

і0,0

95,0

Одержання влізинг

3,0

20,0

20,0

20,0

20,0

20,0

10,0

93,0

потоки при придбанні активу за рахунок довгостроковогокредиту й одержанні в лізинг відповідно на 58,3 та 55,0 %більші його первісної вартості, що знов-таки наближає цейумовний приклад до реальної дійсності. Здавалося б, пере-ваги купівлі активу за рахунок власних коштів очевидні.Але, здійснюючи цей вибір, слід урахувати, що більшістьвитрат у другому та третьому варіантах будуть здійснюва-тися у майбутніх періодах. Отже, обирати купівлю чи орен-ду найкраще шляхом порівняння теперішньої (дійсної) вар-тості грошових потоків по трьох варіантах [204, с. 114].

Розрахунок дійсної вартості грошового потоку привикористанні довгострокового кредиту можна здійснити заформулою:

ДШ„ = imzM + _СК_, (4.12)

t=і (і + і)t (і + і) и

де ДПКн - сума дійсного грошового потоку при використаннідовгострокового банківського кредиту;

ПК - сума сплачених процентів за кредит у відповідності дорічної ставки;

СК - сума кредиту, яку необхідно погасити в кінці кредит-ного періоду;

Нп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;і - річна ставка процента за довгостроковий кредит, вира-жена десятковим дробом;п - кількість інтервалів, за якими здійснюється нарахуван-ня процентних платежів;t - строк надання кредиту.

Дійсну вартість грошового потоку при одержанні активу влізинг можна обчислити за формулою:

ДПЛН = АПЛ + ІЛП(1 Hn) ,  (4.13)

Н t=1 (1 + і) t

де ДПЛн - сума дійсного грошового потоку при одержанніактиву в лізинг;

АПл - сума авансового лізингового платежу, передбаченалізинговою угодою;

ЛП - річна сума регулярного лізингового платежу за вико-ристання орендованого активу;

Нп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дро-бом;

і - річна ставка процента за довгостроковий кредит, вира-жена десятковим дробом;

п - кількість інтервалів, за якими здійснюється нарахуван-ня процентних платежів;

t - строк надання активу в лізинг.

Якщо після передбаченого строку використання активу, взя-того в оренду на умовах фінансового лізингу або придбаного увласність, він має ліквідаційну вартість, то прогнозована її сумавіднімається від грошового потоку. Розрахунок суми, яку не-обхідно відняти від дійсного грошового потоку, можна здійсни-ти за формулою:

ЛС

ДПЛС =-Лс-, (4.14)

(1 + і) -

де ДПж - додатковий грошовий потік за рахунок реалізаціїактиву за ліквідаційною вартістю (після передбаченогостроку його експлуатації), приведений до дійсної вартості;

ЛС - прогнозована ліквідаційна вартість активу (після пе-редбаченого стоку його експлуатації);

і - середня процентна ставка на ринку капіталу, вираженадесятковим дробом;

п - кількість інтервалів, за якими здійснюється нарахуван-ня процентних платежів.

Здійснивши розрахунки за наведеними формулами, визна-чимо дійсну вартість грошових потоків. При придбанні активуза рахунок власних коштів вона складе 55 тис. грошових оди-ниць, при використанні довгострокового кредиту - 46 тис., прилізинговій угоді - 45 тис. грошових одиниць. Таким чином, принаведених вихідних даних найбільш ефективною формоюфінансування оновлення активу є його оренда на умовахфінансового лізингу.

Наведені формули розрахунків дійсної вартості грошовихпотоків при різних способах фінансування оновлення активівсвідчать про те, що первісна вартість значною мірою залежитьвід таких параметрів, як ставка оподаткування прибутківпідприємств і процентна ставка по довгострокових позиках.

Стосовно ставки оподаткування прибутків підприємств слідзробити два зауваження. По-перше, 24 грудня 2002 р. Верхов-на Рада внесла зміни в Закон України "Про оподаткуванняприбутку підприємств" і знизила основну ставку оподаткуван-ня з 30 % до 25% [8]. По-друге, більшість сільськогосподарсь-ких підприємств, як уже зазначалося, у зв'язку зі сплатоюфіксованого сільськогосподарського податку сплачують податокна прибуток фактично за нульовою ставкою. У зв'язку з цимрозглянемо, як впливає зміна ставки оподаткування прибутків

Таблиця 4.6

Обсяги приведених грошових потоків при ставці дисконту15 % і різних ставках оподаткування прибутківпідприємств, тис. грошових одиниць [237, с.69]

Способи фінансуванняоновлення активу

Обсяги приведених грошових потоків приставках оподаткування прибутку (%)

30

25

20

15

10

5

0

Придбання за рахунок

 

 

 

 

 

 

 

власних коштів

55,0

55,0

55,0

55,0

55,0

55,0

55,0

Придбання за рахунок

 

 

 

 

 

 

 

довгострокового

 

 

 

 

 

 

 

кредиту

46,0

47,1

48,3

49,5

50,7

51,8

53,0

Одержання в лізинг

45,0

48,3

51,7

55,0

58,4

61,7

65,1

на формування дійсної вартості грошових потоків при різнихспособах фінансування оновлення активів (табл. 4.6).

При ставці дисконту 15 % фінансовий лізинг має пере-вагу перед довгостроковим кредитуванням і придбанням ак-тивів за рахунок власних коштів лише при ставці оподаткуван-ня прибутків 30 %. Більш висока привабливість довгостроковогокредиту при інших ставках оподаткування прибутку певноюмірою обумовлена досить високою процентною ставкою, яказначно вище від норми прибутку на вкладений капітал усільськогосподарське виробництво, а також тим, що в обрано-му прикладі вся сума кредиту повністю повертається тількипісля завершення строку кредитної угоди.

Відносно процентних ставок по довгострокових позикахможна стверджувати, що вони хоч і мають тенденцію до зни-ження, але залишаються досить високими. На невиправданезавищення і необхідність зниження процентних ставок за кре-дити для аграрного сектора економіки вказував колишній Пре-зидент України Л.Д.Кучма на Всеукраїнській нараді з питаньстратегії розвитку аграрного сектора 7 лютого 2003 р.: у 1999 р.середня ставка за кредити, надані аграрному сектору, перевищу-вала облікову ставку Національного банку в 1,3 раза; у 2000 р. -

Таблиця 4.7

Обсяги приведених грошових потоків при різних процентнихставках за кредит і нульовій ставці оподаткування при-бутків, тис. грошових одиниць [229, с.52]

Способи фінансуваннявідновлення активу

Обсяги приведених грошових потоків приставках за користування кредитом (%)

30

25

20

15

10

5

0

Придбання за рахуноквласних коштів

57,3

56,7

56,0

55,0

53,8

52,2

50,9

Придбання за рахунок

довгострокового

кредиту

57,3

56,7

56,0

55,0

53,8

52,2

50,9

Одержання в лізинг

68,5

67,9

66,8

65,1

62,5

58,7

55,5

уже в 1,8; у 2001р. - в 2,5; а у 2002 р. - у 3,5 раза; середня став-ка кредитування селян у 2002 р. становила 25,3 %, а в середнь-ому по економіці - 19,5 %. Президент поставив банкірам запи-тання: „Хіба в селян прибутки вищі, ніж у вас?" [157, с. 7].

Виходячи з того, що сільськогосподарські підприємства неє платниками податку на прибуток, а норма прибутку вбільшості з них не перевищувала 2 %, в той час як вартість за-лучення позикового капіталу складала на початку 2003 р. 20-25 %, проаналізуємо, як впливає зміна процентної ставки, ви-користовуваної для дисконтування грошових потоків, наформування приведених грошових потоків (табл. 4.7).

Зниження процентних ставок призводить до зменшенняприведеного грошового потоку, підвищує вигідність залученняпозикового капіталу для фінансування відновлення активів.При цьому зі зміною процентної ставки змінюються і сумисплачених процентів і регулярних лізингових платежів. Разомз тим слід звернути увагу на те, що при жодній з наведенихкредитних ставок фінансовий лізинг не має переваг передіншими способами фінансування відновлення активів. З одно-го боку, це пояснюється відсутністю ефекту податкового щитапри нульовій ставці оподаткування прибутку, з іншого - тим,що при формуванні регулярних лізингових платежів урахову-ються не тільки процентна ставка, а й сума амортизації об'єкталізингу, лізингова маржа, відшкодування страхових платежівза договором страхування об'єкта лізингу й інші витрати лізин-годавця. Однакові значення приведених грошових потоків припридбанні активу за рахунок власних коштів і використаннядовгострокового кредиту можна пояснити перш за все тим, щов прикладі, який розглядається, процентна ставка за користу-вання довгостроковою позикою дорівнює нормі прибутку одер-жувача кредиту. Насправді, як зазначалося вище, норма прибут-ку у сільськогосподарському виробництві в декілька разівнижча від процентної ставки за залучення кредиту і не пере-вищує 2 %. Розглянемо, як вплине на формування приведенихгрошових потоків використання середньої по сільському госпо-дарству норми прибутку (2 %) в якості ставки дисконту.

Таблиця 4.8

Обсяги приведених грошових потоків при різнихпроцентних ставках за кредит, нульовій ставціоподаткування прибутків і ставці дисконтування 2 %,тис. грошових одиниць

Способи фінан-сування відно-влення активу

Обсяги приведених грошових потоків при ставкахза користування кредитом (%)

30

25

20

15

10

5

2

Придбання зарахунок влас-них коштів

50,9

50,9

50,9

50,9

50,9

50,9

50,9

Придбання зарахунок довго-строкового кре-диту

130,1

116,0

101,8

87,7

73,6

59,4

50,9

Одержання влізинг

125,9

113,4

100,8

88,2

75,6

63,1

55,5

Зміна процентної ставки за користування кредитом веде дозміни сум сплачених процентів і регулярних лізингових пла-тежів. Але оскільки для всіх варіантів у табл.4.8 ставка дискон-ту була однаковою, то приведений грошовий потік при прид-банні активу за власні кошти не змінювався в залежності відкредитної ставки. Реальна вартість грошових потоків придбан-ня активу за рахунок довгострокового кредиту й одержання влізинг знижується зі зменшенням процентної ставки по креди-тах, але жодного разу використання довгострокового кредитута лізингу не було більш вигідним, ніж придбання активу зарахунок власних коштів.

У цілому ж висновок полягає в тому, що система оподатку-вання прибутків підприємств істотно впливає на ефективністьінвестиційної діяльності. Зниження ставок оподаткування при-бутків підприємств призводить до підвищення реальної вартостілізингу для лізингоодержувача та до зменшення зацікавленостіу здійсненні таких операцій. Але такий висновок зовсім не оз-начає, що треба підвищувати ставки оподаткування прибутківпідприємств в Україні. Світовий досвід має інші засоби стиму-лювання інвестиційної діяльності, зокрема через систему лізин-гу. Одним із таких засобів є податкові інвестиційні знижки.

У США найважливішим елементом податкової системибула так звана податкова знижка на інвестиції, яку американсь-кий уряд застосовував з 1962 р. як антициклічний засіб. Маю-чи за мету зменшення циклічних коливань економіки, урядСША після 1962 р. то припиняв, то відновлював дію інвестиц-ійної податкової знижки. Наприклад, для боротьби з кризою1974-1975рр. термін дії податкової знижки було продовжено вкінці першого кварталу 1975 р. на два роки (а потім до 1980 р.)і одночасно підвищено її розміри для компаній обробної про-мисловості з 7 до 10 %, для електроенергетичних компаній - з4 до 10 %. Саме під час дії інвестиційних податкових знижокнайбільш швидкими темпи зростали обсяги лізингових опе-рацій [155, с. 372]. Слід звернути увагу на те, що інвестиційніподаткові знижки вводилися в США перш за все як антицик-лічний засіб розвитку економіки. Але, як було показано врозділі 3, економічний розвиток аграрного сектора економікиУкраїни має циклічний характер.

Загальний висновок полягає в тому, що Україна ставши нашлях ринкових перетворень, зіткнулася з проблемами ринко-вої економіки, зокрема з циклічністю економічного розвитку.Для подолання циклічності доцільним є використання багато-го світового досвіду антициклічного регулювання розвитку еко-номіки, зокрема податкового стимулювання інвестицій. Нажаль, в Україні податкове законодавство можна розглядати якантистимулюючий засіб стосовно операцій фінансового лізин-гу. Наприклад, згідно з пунктом 7.9.6. закону України „Прооподаткування прибутків підприємств", передавання майна уфінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування при-рівнюється до його продажу в момент такого передавання. Прицьому орендодавець збільшує валові доходи [8]. Тобто йдетьсяне про податкові пільги на інвестиції, а, навпаки, про сплатуповної суми податку в розмірі 25 % від вартості переданого влізинг майна в першому ж звітному періоді, в той час як основ-ну частину вартості цього майна лізингова компанія одержитьв наступні періоди.

Заради справедливості слід зазначити, що у США та в дея-ких інших країнах з кінця 80-х років минулого століття невикористовуються податкові пільги на інвестиції, а застосову-ються інші антициклічні заходи. Але разом з тим варто наголо-сити, що в більшості цих країн рівень оподаткування прибутківкорпорацій значно вищий, ніж в Україні. Наприклад, у СШАнайбільш поширеною ставкою оподаткування прибутків кор-порації є ставка 34 %; у Німеччині прибутки корпорацій опо-датковуються за ставкою 56 %, у Великобританії - 35 % [86].Але, як було показано вище, збільшення ставки оподаткуван-ня прибутків підприємств безпосередньо призводить до підви-щення ефекту податкового щита в лізингових угодах.

Таким чином, головною причиною обмеженого використан-ня лізингових угод, а в однаковій мірі і довгострокових позикдля відтворення матеріально-технічної бази сільськогосподарсь-кого виробництва є несприятливі фінансові умови їх здійснен-ня. Залучення техніки й інших основних засобів за договора-ми лізингу або за рахунок довгострокового кредиту, коли нормаприбутку по галузі значно нижче вартості позикового капіта-лу, може призводити до ще більших проблем у відтворенні ак-тивів. Для вирішення цих проблем необхідно забезпечити:

законодавче введення інвестиційних пільг в оподатку-ванні суб'єктів господарювання, які здійснюють реальніінвестиції в технічне переозброєння сільськогосподарсь-кого виробництва. Цей захід буде не тільки стимулюватиінвестиційну діяльність, але й протидіяти циклічності еко-номічного розвитку. Завдяки цьому і для сільгосппідп-риємств буде включений в економічний механізм госпо-дарювання ефект податкового щита і підвищитьсяпривабливість лізингових угод;

встановлення реального паритету цін на сільськогоспо-дарську та промислову продукцію, який забезпечував бисільськогосподарським товаровиробникам одержаннянорми прибутку на вкладений капітал на рівні середньо-го по народному господарству;

зниження вартості залучення позикового капіталу, що зро-бить його більш дешевим, знизить обсяги регулярних лізин-гових платежів і сприятиме розширенню лізингових угод,отже і підвищенню рівня продовольчої безпеки України.

Отже, лише при взаємоузгодженості окремих елементів еко-номічного механізму функціонування аграрного сектора еконо-міки можна створити сприятливі умови для його сталого роз-витку, розширеного відтворення та повного вирішенняпродовольчої проблеми в Україні.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Розширене відтворення в сільському господарстві Украї-ни є об'єктивною необхідністю, оскільки лише завдяки цьомуможна ефективно розв'язати проблему продовольчої безпекидержави та забезпечення населення повноцінним продоволь-ством. В Україні дефіцит основних продуктів, необхідних дляздорового харчування, становить майже 40 %. Розширеневідтворення в сільському господарстві є необхідною передумо-вою ефективного розв'язання соціальних проблем сільськогонаселення, яке складає майже третину всього населення Украї-ни. Тенденції розвитку відтворювального процесу значноюмірою залежать від досконалості економічного механізму.

Економічний механізм функціонування АПК є основнимелементом господарського механізму. Під господарським меха-нізмом слід розуміти багаторівневу систему господарювання,яка ґрунтується на використанні економічних законів і черезяку відбуваються взаємодія та розв'язання суперечностей міжрівнем розвитку продуктивних сил і конкретними формамивиробничих відносин. Системоутворюючими елементами гос-подарського механізму є форми організації виробництва, еко-номічні зв'язки, економічні інтереси із системою мотивації тастимулювання, яка реалізується за допомогою відповідногоекономічного механізму, а також форми та методи управління.Економічний механізм являє собою систему економічних регу-ляторів, які за певних умов можуть коригувати дію ринкових ре-гуляторів економічного розвитку. Вони в переважній більшостівпливають на сфери обміну та розподілу, а через них - на тем-пи та пропорції відтворювального процесу в суспільному ви-робництві та в окремих його галузях. Основними елементамиекономічного механізму функціонування АПК є цінова, фінан-сово-кредитна, податкова, страхова, амортизаційна політика,політика у сфері стимулювання праці тощо.

Державне регулювання відтворювального процесу всільському господарстві є об'єктивною необхідністю, оскількиринковий механізм не може забезпечити стабільну рівновагу нааграрному ринку, яка б у свою чергу створювала передумовисталого розширеного відтворення в сільському господарстві.Ринкова економіка створює передумови для циклічного розвит-ку відтворювального процесу в сільському господарстві. Основ-не джерело циклічних змін ринкової економіки криється в ди-наміці взаємодії виробника та споживача. Амплітудніхарактеристики кривої циклу визначаються інтегрованою вели-чиною та спрямованістю розбіжності векторів „попит"-„пропо-зиція". При випереджанні попиту стимулюється економічнадіяльність для його задоволення, і чим більше це випереджан-ня, тим сильніше поштовх до піднесення економічної актив-ності. Зі зміною вектора попиту в протилежний бік пов'язананеобхідність переорієнтації вкладання ресурсів і перебудовигосподарського механізму. Розриви між „учорашньою" пропо-зицією та „сьогоднішнім" попитом утворюють передумови дляциклічного розвитку.

У динаміці урожайності основних сільськогосподарськихкультур в Україні простежується середньострокова та коротко-строкова циклічність. Гармонічні коливання урожайності фор-мують циклічні коливання валових зборів основних культур.Тривалість середньострокових циклів у динаміці урожайностіта валових зборів усіх основних культур коливається від 15 до18 років, а короткострокових - від 2,2 року у соняшнику дошести років у цукрових буряків. Середньострокова циклічністьіз тривалістю циклу 15,4-17,4 року виявляється в динаміці про-дуктивності тварин і валового виробництва основних видівпродукції тваринництва. Усе це сприяє формуванню середнь-острокової циклічності в динаміці валової та товарної продукції.

Середньострокові циклічні коливання урожайності й об-сягів виробництва основних видів сільськогосподарської про-дукції призводять до відповідних періодичних коливань фінан-сових показників: розміру прибутків, рівня платоспроможності,фінансової стійкості, темпів відтворення основних засобів та їхзносу. У динаміці фінансових результатів виробництва окремихвидів сільськогосподарської продукції виявляється короткост-рокова циклічність, але внаслідок її асинхронності узагальненіфінансові показники не мають чітко вираженої короткостроко-вої циклічності.

У сільськогосподарському виробництві України в ціломуй окремих її регіонів сформувалася чітка тенденція до звуже-ного відтворення родючості ґрунтів. Щорічні втрати гумусучерез нераціональне використання орної землі коливаються востанні роки в межах 480-700 кг з кожного гектара ріллі. Деф-іцит основних елементів живлення складає 114-164 кг/га. Ком-пенсаційна оцінка цих втрат у цілому по Україні дорівнює 7,2-15,8 млрд грн. Основними причинами звуженого відтворенняродючості ґрунтів у сільському господарстві є відсутність дійо-вого економічного механізму, який би, з одного боку, створю-вав передумови для розширеного відтворення родючостіґрунтів, з іншого - спонукав сільськогосподарських товарови-робників до здійснення заходів, спрямованих на підвищенняродючості використовуваних земельних угідь.

З метою створення економічних передумов для розшире-ного відтворення родючості ґрунтів у багатогалузевих господар-ствах степової та лісостепової зон України доцільно запровади-ти стимулювання сільсько-господарських товаровиробників зазбільшення питомої ваги багаторічних трав у структурі посівівза умови зменшення до оптимального рівня питомої вагипосівів соняшнику. Розширення посівних площ багаторічнихтрав за умови державної підтримки сприяло б покращаннюфінансового стану сільськогосподарських товаровиробників,розвитку тваринництва та створенню на цій основі додатковихробочих місць, розв'язання соціальних проблем селіа. Здійснен-ня виплат сільськогосподарським виробникам, спрямованих навідтворення родючості ґрунтів і підтримку екологічної рів