1.1. Сутність, особливості таумови розширеного відтворенняв сільському господарстві України

магниевый скраб beletage

Найважливішою умовою існування людського суспільстває споживання матеріальних благ і зокрема продуктів харчуван-ня. Основним джерелом їх одержання є сільськогосподарськевиробництво. Безперервність споживання продукції сільсько-го господарства обумовлює і безперервність сільськогосподарсь-кого виробництва.

Основними умовами здійснення процесу виробництва єнаявність засобів виробництва та робочої сили. У результатіпоєднання цих умов створюється певний продукт, який черезсистему розподілу та обміну надходить до споживача. Спожи-вання виробленого продукту, з одного боку, робить необхіднимвиробництво нової „порції" суспільного продукту, з іншого -створює передумови такого виробництва. Отже, процеси вироб-ництва та споживання, постійно повторюючись, трансформу-ються у процес економічного відтворення. „Виробництво і спо-живання продукції сільського господарства, як і в інших галузяхнародного господарства, - два полюси відтворення, сполучноюланкою між якими є розподіл і обмін" [259, с. 319]. „Без вироб-ництва - нема споживання, однак і без споживання нема ви-робництва, оскільки виробництво у такому разі було б без-цільним" [177, с. 717].

Слід зазначити наявність в економічній літературі певноїсуперечності стосовно проблем дослідження відтворювальногопроцесу в сільському господарстві. З одного боку, підсумковийвиступ академіка П.Т.Саблука на п'ятих річних зборах Всеук-раїнського конгресу вчених економістів-аграрників у січні 2003р. був присвячений проблемам формування та розвитку нау-кових основ забезпечення відтворювального процесу в аграр-ному виробництві [289]. З іншого боку, проблеми відтвореннята нагромадження в сільському господарстві не розглядаютьсяавторами більшості сучасних підручників і посібників з аграр-ної економіки й економіки підприємств [37, 38, 60], в той часяк за радянських часів вони складали одну з центральних тембільшості підручників з економіки сільського господарства [115,116, 363]. Відсутня ця тема і в економічних виданнях, які над-ходять в Україну як переклади підручників з економіки, вида-них в країнах Західної Європи та Сполучених Штатах Амери-ки [107, 294].

Певною мірою таку ситуацію можна пояснити тим, що вновітніх виданнях підручників і посібників з економіки пробле-ми відтворення розглядаються як складова економічного розвит-ку. Наприклад, В.Г.Андрійчук, розглядаючи вплив розподілу ва-лового продукту на формування інтенсивного типу розвиткуаграрних підприємств, зазначає, що розподіл є важливим знаряд-дям впливу на процес виробництва в наступних циклах. Це зу-мовлено тим, що залежно від пропорцій розподілу валового про-дукту на його складові частини залежать можливості простого ірозширеного відтворення [37, с. 530]. Отже, прискорення госпо-дарського розвитку, формування інтенсивного й інноваційноготипів розвитку сільськогосподарського виробництва значноюмірою залежать від ступеня пізнання законів і закономірностейрозширеного відтворення в ринкових умовах.

Автори економічного довідника „Економіка сільського гос-подарства" визначають відтворення як планомірний процесбезперервного відновлення, розширення та технічного удоско-налення суспільного виробництва [108, с. 62]. Автори підруч-ника „Економіка сільського господарства" відтворенням нази-вають повторюваний і поновлюваний процес постійного рухусільськогосподарського виробництва, який зумовлюється необ-хідністю постійного задоволення потреби суспільства у про-дуктах споживання [115, с. 169].

Більш розгорнуте визначення процесу відтворення дає ака-демік І.І.Лукінов. Відтворення, охоплюючи всі послідовні стадіївиробництва, обігу та споживання, являє собою складну су-купність органічно взаємопов'язаних форм економічного кругоо-бігу. Процес праці, створення вартості та її обігу є досить законо-мірним. Взаємопов'язаними є матеріальна, вартісна та грошоваформи суспільного продукту. Поряд з матеріально-вартіснимиелементами відтворюються і властиві даній формації суспільнівідносини [165, с. 3]. З такого визначення можна дійти висновку,що процес відтворення поєднує в собі: відтворення продуктивнихсил (робочої сили, засобів виробництва, природних ресурсів) тавідтворення виробничих відносин - відносин виробничого спо-живання, розподільчих відносин і відносин обміну.

Економічну науку завжди цікавили закономірності відтво-рювального процесу, фактори та механізми, під впливом якихвін розвивається. Пізнання цих явищ дозволяло більш об'єктив-но й ефективно впливати на темпи та напрями відтвореннясуспільного виробництва в цілому й окремих його галузей.

У XVIII ст. на початку розвитку економічної науки видат-ний французький економіст, засновник школи фізіократівФрансуа Кене створив Економічну таблицю, в якій було сфор-мульовано, хоч в первинному та нерозвиненому вигляді, ідеюпростого відтворення. За чітким науковим визначенням К.Мар-кса, „...це була спроба відобразити весь процес виробництвакапіталу як процес відтворення, а обіг - тільки як формуцього процесу відтворення..." [178, с. 345]. Через 100 роківК.Маркс розробив власну теорію розширеного відтворення. Воснові його моделі лежить поділ сфери матеріального виробниц-тва на два основних підрозділи: I - виробництво засобів вироб-ництва; II - виробництво предметів споживання. К.Маркс зап-ропонував виділяти основні вартісні елементи суспільногопродукту: 1) минулу працю, уречевлену в засобах виробницт-ва (с); 2) оплачену суспільно необхідну працю (v); 3)додатко-ву працю, яка створює додатковий продукт для розширення ви-робництва, утримання соціально-культурної сфери та для спо-живання нетрудовими прошарками суспільства (т).

В умовах простого відтворення знов створений продукт (v+ m) повністю використовується на задоволення особистихпотреб. Фонд нагромадження не створюється. При цьому (v +m)I = сІІ, а (v + т)І + (v + m)II = (c + v + m)II. Частина вар-тості, яка відшкодовує витрати на оплату праці (v) та на додат-ковий продукт (т) першого підрозділу, обмінюється на засобивиробництва (с) другого підрозділу, а вся величина знов ство-реного продукту - національного доходу (v + m) дорівнюєваловому продукту (c + v + m) другого підрозділу. Так ство-рюється рівновага усієї системи у вартісній і матеріальній фор-мах при замкнутому круговороті.

В умовах розширеного відтворення рівняння (v + m)I = сІІперетворюється на нерівність, оскільки частина знов створеноївартості не обмінюється на предмети споживання, а спрямо-вується на приріст виробництва, тобто (v + m)I > сІІ. Процесрозширеного відтворення можливий за умови, коли в продуктіпершого підрозділу містяться засоби виробництва для власно-го розширення та для обміну на предмети споживання у дру-гому підрозділі, що забезпечує і другий підрозділ необхіднимиматеріальними засобами для пропорційного збільшення вироб-ництва. Досягнення рівноваги обумовлюється тим, що, з одно-го боку, вартість продукту першого підрозділу вихідного року(Р1) в замкнутій системі (без притоку ззовні) дорівнює фондувідшкодування першого та другого підрозділів (сІ' + сІІ') наступ-ного року, з іншого, продукт другого підрозділу вихідного року(Р2) дорівнює сукупним затратам на оплату праці в обохпідрозділах наступного року (vF + vK') [175, с.445].

Оцінюючи схеми відтворення К.Маркса, С.Г.Струмілін заз-начав, що їх можна розглядати як вихідну форму або початко-вий, найстисліший варіант побудови, розвинуті в теорії соціал-істичних балансів народного господарства, які являють собоювже досить розгорнуту форму тих же схем [322, с. 253].

Зрозуміло, що ці найзагальніші принципи, які обумовлюютьпевну рівновагу, далеко не вичерпують складної системи еконо-мічних взаємозв'язків і вимог до умов розширеного відтворен-ня на сучасному етапі, коли утворилася велика різноманітністьшвидко прогресуючих виробничих і невиробничих сфер.

Процес відтворення, незалежно від галузевої приналеж-ності, має певні загальні риси. Досліджуючи загальні рисивідтворення стосовно соціалістичного способу виробництва,І.І.Лукінов виділяв сім таких характерних ознак. Перша загаль-на риса відтворення полягає у його безперервному кругообігупо замкнутому колу при простому відтворенні та по висхіднійспіралі при розширеному відтворенні. Весь цикл кругообігуподіляється на стадії. Три такі стадії були виділені К.Марксомстосовно капіталістичного способу виробництва: а) перетворен-ня грошей на товар (Г - Т); б) виробниче споживання купле-них товарів зі створенням нової, збільшеної вартості (П - Т');в) перетворення знов створеної вартості на гроші (Т' - Г'). Ак-центуємо увагу на тому, що вже перша загальна риса відтворен-ня передбачає циклічний його характер.

Другою спільною рисою відтворення є об'єктивна не-обхідність залучення виробничих ресурсів у його процес. Будь-який цикл відтворення базується на певному рівні розвиткупродуктивних сил за умови обов'язкової наявності трудовихресурсів, основних та оборотних фондів, інших складових.

Третя спільна риса відтворення полягає в суворій послідов-ності проходження стадій, фаз та операцій по всьому циклукругообігу при органічному взаємозв'язку швидкості руху зкінцевими результатами. У загальному циклі кругообігу відбу-вається нашаровування та стикування циклів виробництва,обігу, споживання.

Четверта спільна риса відтворення виявляється в необхід-ності управління процесом кругообігу, тобто у використаннітакого найважливішого фактора, як цілеспрямоване мислення,індивідуальний і колективний розум, без чого не можлива ви-сокоефективна організація відтворювального процесу в жоднійгалузі народного господарства.

П'ятою спільною рисою відтворення є формування суспіль-ної вартості, яка є виразом суспільно необхідних витрат навиробництво певного продукту. Створення споживчої та міно-вої вартостей, які характеризують конкретну й абстрактну сто-рони людської праці, являє собою внутрішню сутність будь-яко-го матеріального виробництва.

Шоста загальна риса відтворення пов'язана з найважливі-шою економічною тенденцією посилення поділу праці та по-глиблення спеціалізації в процесі економічного розвитку.

Сьома загальна риса відтворення пов'язана з інтенсифіка-цією виробництва, характерною для всіх галузей, внаслідокдодаткових вкладень засобів виробництва та праці. Кожні на-ступні додаткові витрати можуть супроводжуватися збільше-ною, рівною або зменшеною продуктивністю. Загальна зако-номірність така, що в умовах одночасного збільшення кількостівкладених засобів виробництва та праці і підвищення їх якостіможна досягти послідовно зростаючої ефективності. Але оск-ільки кількісне зростання частіше випереджає якісне, то граф-ічно підвищення ефективності відображається не прямою, а ла-маною лінією (рис.1.1) [165, с.217-222].

Остання загальна риса, властива відтворювальному проце-су в усіх галузях народного господарства, має особливо важли-ве значення з точки зору нашого дослідження, оскільки такожпідтверджує тезу про циклічність відтворювального процесу.

Аналізуючи загальні риси відтворювального процесу, вста-новлені І.ІЛукіновим, слід зазначити їх актуальність і для роз-будови в Україні ринкової економіки.

Поряд з загальними рисами, відтворення в сільському гос-подарстві має певні особливості, які необхідно враховувати приформуванні аграрної політики.

По-перше, економічні процеси в сільському господарствітісно переплітаються з природними процесами розвитку рос-лин і тварин, що обумовлює залежність темпів і пропорційвідтворення багаторічних насаджень, продуктивної та робочоїхудоби не тільки від економічних ресурсів господарства, а й відстроків вирощування рослин і тварин. Наприклад, вирощуван-ня озимих зернових від посіву до збирання врожаю вимагаєблизько 11 міс., ярих зернових - 4-5, цукрових буряків - 6-7міс. У садівництві час від початку вирощування саджанців доодержння першого врожаю може складати шість-вісім і більшероків. У м'ясному скотарстві в залежності від інтенсивностівідгодівлі та величини середньодобових приростів одна головахудоби досягає живої маси 400 кг за 1,5-3 роки. У відповідностідо стадій росту та розвитку кожного виду рослин і тварин, по-стійно збільшуються виробничі витрати, які авансуються у ви-робництво. Унаслідок цього швидкість обороту капіталу всільському господарстві в десятки і сотні разів нижча, ніж вінших галузях народного господарства.

По-друге, основним засобом виробництва в сільському гос-подарстві є земля. Ця особливість має декілька надзвичайноважливих наслідків. Різні земельні ділянки мають різну ро-дючість, що за інших рівних умов визначає урожайністьсільськогосподарських культур, відповідно і ефективність ви-робництва в цілому. Використання земель сільськогосподарсь-кого призначення, різних за якістю, є однією з передумов фор-мування земельної ренти та виникнення рентних відносин.

Родючість сільськогосподарських земель при правильному ви-користанні не тільки не знижується, а може й зростати. І на-впаки, за несприятливих економічних умов, певна частина вро-жаю, отже, і засобів для забезпечення відтворення, можеформуватися за рахунок штучної родючості ґрунтів, створеноїв попередніх виробничих циклах.

До особливостей відтворення в сільському господарствіналежить і те, що значну частину основних та оборотних за-собів сільськогосподарські підприємства одержують не черезсферу обігу, а виробляють безпосередньо в господарстві. Так,господарства забезпечують себе худобою, багаторічними насад-женнями (основні засоби), насінням, кормами, органічнимидобривами (оборотні засоби). Отже, процес відтворення пев-ною мірою залежить від організованості, рівня господарюван-ня та результатів діяльності самого підприємства.

На процес відтворення впливає також сезонність виробниц-тва, що обумовлює перерву в процесі виробництва та реалізаціїпродукції. З одного боку, сезонність диктує необхідність високоїконцентрації матеріальних і трудових ресурсів у чітко визначеніперіоди, з іншого, створює нерівномірність у формуванні грошо-вих потоків, які мають забезпечувати своєчасне авансуваннякапіталу в сільськогосподарське виробництво. Структурні зміни,які відбулися в сільськогосподарському виробництві в останніроки (скорочення питомої ваги галузей тваринництва, збільшен-ня питомої ваги галузей рослинництва), ще більше посилили не-гативний вплив сезонності на рівномірність формування грошо-вих потоків сільськогосподарських товаровиробників, відповідноі на відтворювальний процес [245].

Ще однією особливістю відтворення в сільському госпо-дарстві є істотна залежність від зміни погодних умов. Варіаціяурожайності окремих сільськогосподарських культур на 40-50 %визначається погодними умовами [242, 244].

Важлива особливість відтворювального процесу в сільсько-му господарстві пов'язана зі специфікою поглиблення спеціал-ізації, як внутрішньогалузевої, так і міжгосподарської. Поглиб-лення спеціалізації, створення вузько-спеціалізованихгосподарств не усуває необхідності сполучення різних галузей,у тому числі в межах окремого господарства. Це пов'язано на-самперед з вимогами чергування культур у сівозмінах [363,с.258]. Унаслідок цього сільськогосподарські підприємства інко-ли не можуть повністю звільнитися від виробництва збитковоїпродукції, а тому кошти, які нагромаджуються в одних галузяхсільського господарства, можуть частково використовуватисядля забезпечення відтворювального процесу в інших. Наприк-лад, частина прибутків, одержаних від продажу зернових абосоняшнику, використовується сільськогосподарськими товаро-виробниками для формування фондів відшкодування в окре-мих галузях тваринництва.

Слід відзначити певну еволюцію в поглядах на типи відтво-рення. За радянських часів у підручниках з економіки сільсько-го господарства виділяли просте та розширене відтворення [115,с. 170; 259, с. 320; 363, с. 257;]. При простому відтворенні про-цес виробництва відновлюється в незмінному масштабі, вононе забезпечує приріст нагромаджень. При розширеному відтво-ренні процес виробництва весь час відновлюється у більш ши-рокому масштабі. За рахунок внутрішньогосподарських ре-зервів розширене відтворення може здійснюватися тоді, колигрошова виручка від реалізації товарної продукції відшкодовуєвитрати виробництва й обігу, забезпечує нагромадження, не-обхідні для приросту виробничих ресурсів.

У сучасній економічній літературі поряд з простим і розши-реним відтворенням виділяють також звужений тип відтворен-ня, коли обсяги виробництва скорочуються [114, с.206]. Такузміну в поглядах можна пояснити тим, що ідеологія плановоїекономіки не передбачала можливе зменшення обсягів вироб-ництва сільськогосподарської продукції. Але динаміка показ-ників розвитку галузі в 90-х роках ХХ ст. переконливо показа-ла, що існує і звужений тип відтворення в сільськомугосподарстві. Так, за період 1990-1999 рр. в Україні обсяги ви-робництва валової продукції сільського господарства в ціломуі зокрема продукції рослинництва та тваринництва мали чітковиражену тенденцію до скорочення [28, с. 168].

Визнання можливості звуженого відтворення в сільськомугосподарстві пов'язане з реалізацією теорії циклічності еконо-мічного розвитку, коли періоди економічного зростання чергу-ються з періодами уповільнення темпів розвитку або навіть зперіодами спаду суспільного виробництва.

Кризова ситуація, в якій опинилося сільськогосподарськегосподарство України в кінці ХХ ст. - на початку ХХІ ст., ітенденції розвитку відтворювального процесу в сільському гос-подарстві вимагають з'ясування сутності та співвідношеннятаких понять, як стабілізація, розвиток, просте та розширеневідтворення.

Деякі економісти вважають, що стабілізація пов'язана з при-пиненням зниження ефективності виробництва, закріпленняміснуючого стану. З цих позицій припинення падіння ефектив-ності і являє собою стабілізацію незалежно від базисного рівня.За такою логікою, щоб забезпечити розвиток, достатньо пере-жити різкий спад виробництва. Ми поділяємо думку В.Свобо-діна та М.Свободіної про те, що стабілізація - це не закріплен-ня існуючого стану, а забезпечення його стійкості або підтримкацього стану, тобто створення умов простого відтворення. Роз-виток сільського господарства пов'язаний із забезпеченнямрозширеного відтворення [295, с. 21].

Тенденції розвитку та відтворення суспільного сільськогос-подарського виробництва формуються перш за все на основівідтворення в окремих господарських одиницях: підприєм-ствах, домогосподарствах тощо. В.М.Алексійчук запропонувавтаку схему процесу відтворення (рис.1.2) [30, с.24].

Рс А    Фвр

Фнс

Фвз

Фнс

Пв       ► Кп

Рис. 1.2. Схема процесу економічного відтворення

Умовою здійснення процесу виробництва (Пв) є наявністьзасобів виробництва (Зв) та робочої сили (Рс). Результатомцього процесу є певний продукт (Кп). Але мало виробити певніматеріальні умови життя. їх ще треба розподілити між людьми,враховуючи потреби повторення цього процесу в майбутньо-му. Це потребує відтворення початкових умов, тобто засобіввиробництва, техніки, робочої сили та всієї системи виробни-чих відносин. Для цього в процесі відтворення створюютьсяфонди невиробничого споживання (Фнс) та фонд відтворен-ня (Фв). У складі фонду відтворення є фонд відтворення ро-бочої сили, витраченої в процесі виробництва (Фвр), та засобіввиробництва (Фвз). Наведена схема відображає принциповімоменти процесу відтворення в сільському господарстві, але єспрощеною. Вона не відображає відносини сільськогосподарсь-ких товаровиробників з постачальниками та споживачами, здержавою та фінансово-кредитною системою, не висвітлюєрізницю між простим і розширеним відтворенням. Більшзмістовну схему розширеного відтворення на рівні об'єднання,підприємства наводить І.І.Лукінов (рис.1.3.) [165 с. 106].

Вхід в систему розпочинається з вихідних виробничих ре-сурсів (F, W, T) та їх приросту після завершення черговогоциклу за рахунок внутрішніх (можливо, і зовнішніх) нагро-маджень. Вихідний канал характеризується масою виробленоїтоварної продукції в обмін на гроші та динамічно зростаючоюмасою чистого прибутку, який використовується на поповнен-ня державного бюджету (частина його, позначена пунктиром,може повертатися до нагромаджень підприємства). Відбуваєть-ся, з одного боку, органічне взаємоузгодження руху ресурсів івитрат, з іншого - доходів та їх уречевлення у процесі зростан-ня необхідних виробничих інгредієнтів [165, с. 107].

Наведена схема переконливо свідчить, що можливості роз-ширеного відтворення залежать у першу чергу від наявностіприбутку, за рахунок якого створюються відповідні нагромад-ження, а також від розподілу прибутку на нагромадження таприріст споживання. Стабільність розширеного відтвореннязначною мірою залежить від відносин підприємства зі спожи-

Рис.

1.3. Схема розширеного відтворення на рівні об'зднання, підпризмства

вачами та постачальниками, оскільки внаслідок змін у пропор-ціях обміну можна одержати за одну і ту ж кількість виробле-ної товарної продукції різну суму виручки, яка буде обмінянана різну кількість виробничих ресурсів, необхідних дляздійснення наступного виробничого циклу. Така ситуація ство-рює підґрунтя для циклічних коливань розвитку відтворюваль-ного процесу.

Основне джерело циклічних змін ринкової економіки криєть-ся в динаміці взаємодії виробника та споживача. Кон'юнктурарівноваги не може бути досягнута з тієї причини, що повнавідповідність параметрів попиту та пропозиції практично є не-досяжною, а розбіжність зумовлена різною природою цих кате-горій і лежить в основі процесів розвитку. Амплітудні характе-ристики кривої циклу визначаються інтегрованою величиною таспрямованістю розбіжності векторів „попит" - „пропозиція". Увипадку випередження попиту стимулюється економічнадіяльність для його задоволення, і чим більше це випередження,тим сильніше поштовх до піднесення економічної активності.Зміна вектора попиту в протилежний бік вимагає переоріє-нтації вкладення ресурсів і перебудови господарського механіз-му, а розриви між учорашньою пропозицією та сьогоднішнімпопитом утворюють провал в економічній активності. Ланцюгпіднесень і спадів у конкурентному ринковому середовищі, придотриманні орієнтації на вимоги споживача, спрямовує резуль-туючий тренд параметрів макроекономічної системи в бік роз-витку [120, с. 21] Тривалий період виробничого циклу в сільсько-му господарстві може призводити до того, що розрив міжпопитом і пропозицією обчислюватиметься не як „вчора" і „сьо-годні", а місяцями і навіть роками. Якщо ж узяти до уваги відтво-рення основних засобів виробництва, то на його здійсненняможуть витрачатися десятиріччя. Тому відтворювальний процесу сільському господарстві може мати різні типи циклічних ко-ливань, які накладаються одне на одне.

Ураховуючи, що наведена схема розширеного відтвореннярозроблялася І.І.Лукіновим майже 30 років тому, коли панува-ли централізована планова економіка та державна власність назасоби виробництва, вона не відображає два принциповихмоменти з точки зору сучасного стану відтворювального про-цесу в сільському господарстві: по-перше, можливості залучен-ня позичкового капіталу для забезпечення розширеного відтво-рення на певному етапі, отже схема не відображає відносинисільськогосподарських товаровиробників з кредитною систе-мою; по-друге, використання частини чистої продукції для за-доволення інтересів власників сільськогосподарськихпідприємств у зв'язку з реформуванням сільськогосподарськихпідприємств на засадах приватно власності.

Можна зробити висновок, що відтворювальний процес за-лежить не тільки від пропорцій розподілу чистої продукції, а йвід умов відтворення або відтворювальної спроможності.Кількісно її зміну можна визначити за динамікою коефіцієнтавідтворювальної спроможності прибутку та коефіцієнта відтво-рювальної спроможності фонду оплати праці [37, с. 534]. Ко-ефіцієнт відтворювальної спроможності прибутку визначаєть-ся діленням індексу прибутку, приведеного до одиниціземельної площі, на індекс цін на матеріально-технічні ресурси,які купуються аграрними підприємствами для подальшого ви-робничого споживання. Коефіцієнт відтворювальної спромож-ності фонду оплати праці визначається діленням індексу фон-ду оплати праці одного працівника на індекс споживчих цін(індекс інфляції). Перевищення зазначеними показниками оди-ниці свідчить про підвищення відтворювальної спроможності.

Динаміку відтворювальної спроможності сільськогоспо-дарських підприємств України наведено в табл. 1.1.

У пореформений період відтворювальна спроможністьсільськогосподарських підприємств має чітко виражену тенден-цію до скорочення за рахунок одержаного прибутку. Така тен-денція базується перш за все на тому, що через порушення ціно-вого паритету ціни пропозиції сільськогосподарськоїпродукції (ціна виробництва) вищі за ринкові. З цієї причи-ни в сільському господарстві залишається лише 20 % доходів,створених за участі галузі. Тому очевидною є необхідність зба-лансування ціни пропозиції з ціною попиту. Цю функцію в

Таблиця 11Динаміка відтворювальної спроможностісільськогосподарських підприємств України

[ 117; 195, с. 10; 304]

Показники

2000 р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

Прибуток (+) , збиток(-) на100 га с.-г. угідь, тис.грн.

5,7

3,6

-1,5

-0,002

У % до попереднього року

100,0

63,2

-41,7

0,1

Індекс цін на матеріально-технічні ресурси, якіспоживаються аграрнимипідприємствами, %

100,0

86,3

106,1

112,8

Коефіцієнт відтворювальноїспроможності прибутку

1,000

0,732

 

 

Середньомісячна оплатапраці, грн.

111

151

178

210

У % до попереднього року

100,0

136,0

117,9

118,0

Індекс споживчих цін

125,8

106,1

99,4

108,2

Коефіцієнт відтворювальноїспроможності оплати праці

1,000

1,281

1,288

1,091

країнах з розвинутою економікою виконує держава за допомо-гою економічних регуляторів, насамперед ціни, квот, ліцензій,субсидій, дотацій, інтервенцій [289, с. 624]. Слід звернути ува-гу на те, що переважна більшість цих регуляторів є основнимиелементами економічного механізму. Отже, забезпечення роз-ширеного відтворення значною мірою залежить від доскона-лості економічного механізму.

Підвищення реальної заробітної плати працівників сільсько-господарських підприємств у 2000-2003 рр. слід розглядати якпозитивний момент. Але слід мати на увазі, що досягнутийрівень заробітної плати є найнижчим у народному господарствіі нижчим від прожиткового мінімуму. А тому, якби заробітнаплата була єдиним фінансовим джерелом відтворення трудовихресурсів сільського господарства, вона б не забезпечила навітьпростого їх відтворення. У зв'язку з цим невипадковим є знач-не зменшення питомої ваги заробітної плати в сукупних дохо-дах домогосподарств сільського населення. Рівень реальнихдоходів працівників сільськогосподарських підприємств у 2003р. був у декілька разів нижчим за рівень доходів у 1990 р. Всеце вимагає ще більш значного підвищення відтворювальноїспроможності оплати праці.

Прибутковість, отже можливість розширеного відтворенняв сільському господарстві тісно пов'язані з веденням балансіввиробництва та споживання. На думку доктора економічнихнаук, члена-кореспондента УААН І.Г.Кириленка, за існуючогорівня споживання Україні необхідно виробляти 32-35 млн тзернових на рік, щоб повністю забезпечити внутрішнє спожи-вання (продовольчі та кормові цілі, насіння, запаси Держрезер-ву тощо) та зберегти експортний потенціал [138, с.11]. Такапозиція ставить під сумнів необхідність розширеного відтво-рення в сільському господарстві і в першу чергу в зерновомувиробництві, оскільки у 2001, 2002, 2004 рр. валові збори зернаперевищили вказану цифру.

Обґрунтовуючи необхідність розширеного відтворення всільському господарстві України, слід урахувати деякі аспекти.По-перше, це тенденції розвитку аграрного виробництва внайбільш розвинутих країнах світу, досвід яких ретельно вив-чається вітчизняними науковцями та практиками з метою мож-ливого його запровадження в нашій країні. За статистичнимиданими, з 1998 р. не виявляються тенденції до зростання обсягіввиробництва сільськогосподарської продукції у США, Канаді,Франції, Італії, Німеччині, Великобританії. У 2002 р. у по-рівнянні з 1990 р. скоротилося в розрахунку на душу населен-ня виробництво зерна у Великобританії, Німеччині, США,Франції, виробництво цукрових буряків - у Канаді, Німеччині,США, Франції, виробництво соняшнику - у Франції, Італії,США, виробництво м'яса - у Німеччині, Великобританії, ви-робництво молока - у Франції, Великобританії, Італії [29, 195].По-друге, постановка питання про розширене відтворення всільському господарстві України певною мірою суперечитьсвідомому обмеженню зростання сільськогосподарського ви-робництва шляхом квотування обсягів виробництва окремихвидів продукції у США та країнах ЄЕС, до яких прагне при-єднатися наша країна. По-третє, розширене відтворення перед-бачає збільшення розмірів ресурсів до кожного наступного цик-лу виробництва та поліпшення їх якості [115, с. 170]. Це вимагаєдодаткових фінансових ресурсів, гострий дефіцит яких відчу-вають як окремі сільськогосподарські підприємства України,так і держава в цілому.

Неодмінною умовою соціально-економічного прогресу сусп-ільства є повне задоволення потреб населення у продуктах хар-чування. Основним їх постачальником є сільськогосподарськевиробництво. То ж розглянемо динаміку споживання основнихпродуктів харчування в Україні на душу населення (табл. 1.2).Лише обсяги споживання картоплі, хліба та хлібопродуктівперевищують раціонально обґрунтовані норми харчування. Поцукру й олії у 2003 р. вони були нижчими від раціональнихнорм споживання, але вищими від мінімальної норми. По всіхінших продуктах вони менше раціональної норми і за період1990-2003 рр. мали тенденцію до скорочення. Отже, в Українівиявляється гострий дефіцит продовольчого споживання. Занабором основних харчових продуктів, необхідних для здорово-го харчування, цей дефіцит (недоїдання) дорівнює майже 40 %,у т.ч. продуктів тваринного походження - 50 %, рослинногопоходження - понад 22 %. Це свідчить про напружений станпродовольчої безпеки в країні [285, с. 8].

Держави світу поділяються на такі, що забезпечують на-селення продовольством за рахунок власного виробництва,та такі, що у більших або менших обсягах додають імпорто-вані товари. Україна поки що досягає продовольчого само-забезпечення основними продуктами харчування за рахунокфункціонування власного агропромислового комплексу.Імпортуються переважно продовольчі товари, які не вироб-ляються в Україні або виробництво яких недостатнє для за-безпечення власних потреб. До того ж для імпорту продо-вольства необхідні значні фінансові ресурси, а в Україні вониобмежені [101].

Таблиця 1.2

Групапродуктівхарчування

1990 р.

1995 р.

2000 р.

2003 р.

Нормаспоживання

2003 р., %

раціо-нальна

міні-мальна

до 1990 р.

дораціо-нальноїнорми

М'ясо там'ясопродукти

68

39

37

35

75

45

51,4

46,7

Молоко та

молочні

продукти

373

243

246

226

370

292

60,6

61,1

Яйця, шт.

272

171

192

214

283

231

78,7

75,6

Картопля

131

124

157

138

122

93

105,3

113,1

Овочі табаштанні

103

97

112

108

158

110

104,9

68,4

Хліб і

хлібопродукти

141

128

134

130

105

102

92,2

123,8

Плоди, ягоди,виноград

47

33

24

28

84

42

59,6

33,3

Цукор

50

32

42

36

38

28

72,0

94,7

Олія

12

9

19

11

13

6

91,7

84,6

Риба тарибопродукти

17

4

13

12

20

14

70,6

60,0

Споживання основних продуктів харчуванняна душу населення України за рік, кг

[29, с. 139; 196, с. 32]

Прагнучи підвищити споживання продуктів харчування дорівня медично обґрунтованих норм завдяки розширеномувідтворенню виробництва у власному АПК або збільшеннюімпорту продуктів з-за кордону, необхідно враховувати однунадзвичайно важливу обставину. Сільське господарство як соц-іально-економічна система прагне до відтворення і може фун-кціонувати, забезпечуючи певний рівень життя населення,відтворення природного середовища та виробничого потенціа-лу. Ці соціально-економічні завдання вирішуються на основівиробництва та реалізації необхідної суспільству продукції.Отже, виробництво продукції з точки зору її виробників - немета функціонування сільського господарства, а засіб, факторвирішення його соціальних завдань. Завдання працівника аг-рарного сектора полягає в забезпеченні себе та своєї родинизасобами існування, у створенні необхідних умов життя, а не втому, щоб „нагодувати місто", виробити сировину для промис-ловості. Коли економічні умови виробництва та реалізації про-дукції не дозволяють працівникові виконати це завдання, вінрозвиває особисте підсобне господарство або мігрує з села [295,с. 20]. Якщо до цього додати, що чисельність сільського населен-ня в Україні складає майже третину всього населення країни, ав сільськогосподарському виробництві зайнято близько чвертізайнятого в економіці населення, то стане очевидним, що зву-жене відтворення сільськогосподарського виробництва немину-че буде призводити до накопичення соціально-економічних про-блем і підвищення соціальної напруги в суспільстві. Зрештоюпитання слід вирішувати так, щоб кожний із наявних в Україні29,6 тис. сільських населених пунктів мав змогу насамперед зарахунок землі, на якій він розташований, забезпечити його жи-телям абсолютно переважну більшість доходів для гідного жит-тя та праці [285, с. 5]. Отже, основним шляхом розв'язання заз-начених проблем є розширене відтворення аграрного сектораекономіки як об'єктивна необхідність для України.