8.2 Кошторис виробництваі собівартість продукції

магниевый скраб beletage

Собівартість продукції — це виражені у грошовій формі су-купні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг).

Собівартість характеризує ефективність усього процесу вироб-ництва на підприємстві, відображає рівень організації виробничо-го процесу, технічний рівень, продуктивність праці та інше.

При обчислені собівартості важливе значення має склад ви-трат, які до неї входять. Це повинні бути витрати необхідноїпраці, які забезпечують процес відтворення усіх факторів виро-бництва (предметів і засобів праці, робочої сили і природнихресурсів), і не включати витрат додаткової праці, що відшкодо-вуються за рахунок прибутку.

Витрати виробничого підприємства, які необхідні при осно-вній його діяльності за певний період, незалежно від того, від-носяться вони на собівартість продукції в цьому періоді чи ні,називаються кошторисом виробництва.

Таким чином, кошторис виробництва і собівартість загаль-ного обсягу продукції, як правило, не збігаються.

Кошторис виробництва складається за економічними елеме-нтами за наступним переліком.

1) Матеріальні витрати:

витрати на сировину й основні матеріали;

купівельні вироби для укомплектування продукції (двигуни,прилади);

купівельні напівфабрикати (штамповки, поковки, відливки);

виробничі послуги сторонніх підприємств і організацій звиготовлення продукції;

допоміжні матеріали, які використовуються у технологіч-ному процесі (з'єднуючі деталі, фарби, інструмент);

матеріали при ремонті та обслуговуванні устаткування;матеріали на господарські та управлінські потреби; канцелярсь-кі товари тощо;

паливо й енергія (електроенергія, пара, газ);

тара і тарні матеріали.

Витрати на матеріали обчислюються на підставі норм їх витра-чання і цін з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, які не єскладовими інших елементів кошторису (плата за транспортування, ван-тажно-розвантажувальні роботи та ін.). Від вартості матеріалу відні-маються зворотні відходи за ціною їх використання або продажу.

Зворотні відходи — це залишки сировини, матеріалів, на-півфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресур-сів, що виникли у процесі виробництва продукції. До зворотнихвідходів не належать залишки матеріальних ресурсів, які відпо-відно до встановленої технології передаються в інші цехи, під-розділи як повноцінний матеріал для виробництва інших витратпродукції (робіт, послуг).

Витрати на оплату праці складаються з усіх форм основ-ної оплати праці за окладами та тарифами штатного і позаштат-ного виробничого персоналу підприємства, який зайнятий ви-робництвом продукції, обслуговуванням виробничого процесуй управлінням; премії та заохочення; компенсаційні виплати.

Відрахування на соціальні потреби включають відраху-вання на пенсійне страхування; відрахування на соціальне стра-хування; страхові внески на випадок безробіття; відрахуванняна індивідуальне страхування персоналу підприємства; відраху-вання на інші соціальні заходи.

Амортизація основних фондів включає амортизаційнівідрахування на повне відтворення основних фондів (основнихресурсів, нематеріальних активів, спеціальних інструментів тапристосувань, тимчасових споруд та природних ресурсів) завстановленими нормами від балансової вартості.

Інші витрати — це витрати, що не увійшли до складу пе-релічених вище елементів, а саме: витрати на відрядження, напослуги зв'язку, виплати матеріальної допомоги, стархуваннямайна, винагороди за винаходи і раціоналізацію тощо.

Кошторис виробництва, узагальнюючи поелементні витра-ти підприємства, показує їх ресурсну структуру, що необхіднодля аналізу факторів формування і зниження собівартості про-дукції.

Більш обґрунтовано кошторис виробництва обчислюєтьсяпо кожному елементу на підставі планових обсягів продукції,норм і цін (тарифів).

На середніх і великих підприємствах кошторис виробництваскладають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів,служб, загальногосподарських витрат).

Складається кошторис витрат за наступною схемою.

Виробнича собівартість валового випуску продукції як пока-зник застосовується для внутрішніх потреб підприємства, наяких не є стабільною величина залишків незавершеного вироб-ництва. При її розрахунку із загальної суми витрат вирахову-ються витрати на роботи, послуги, що не входять до складу ви-робничої собівартості продукції. Ураховується зміна залишківвитрат майбутніх періодів: при збільшенні залишків цих витратсума приросту віднімається від загальної суми витрат на вироб-ництво, а при зменшенні — додається.

Виробнича собівартість виготовленої продукції обчислю-ється як сума витрат валового випуску продукції, зменшена(збільшена) на величину собівартості при зростанні (зменшен-ні) залишків незавершеного виробництва.

Собівартість реалізованої продукції розраховується шляхомзбільшення (зменшення) виробничої собівартості продукції навеличину зміни витрат у залишках нереалізованої продукції.

Порядок розроблення кошторису виробництва може бути рі-зним залежно від розміру підприємства, стану його інформа-ційної бази та стадії планування. Поелементна класифікація ви-трат, яку містить кошторис виробництва, дає змогу визначитиресурсну структуру собівартості, що необхідно для аналізучинників формування та зниження собівартості продукції.

Структура собівартості — це поелементний її склад, обчис-лений у відсотковому відношенні до загальної суми витрат.

На основі аналізу структури собівартості розрізняють:

матеріаломісткі виробництва, у собівартості яких значнупитому вагу займають витрати на сировину та матеріали (під-приємства машинобудування, чорної металургії, легкої та хар-чової промисловості);

енергомісткі виробництва, у собівартості продукції якихзначну питому вагу займають витрати на енергію (підприємствакольорової металургії, органічного синтезу);

фондомісткі виробництва, у собівартості продукції якихзначною є частка витрат на амортизацію (підприємства нафто-переробної промисловості, виробництво електроенергії);

• трудомісткі виробництва, у собівартості продукції якихзначною є частка на заробітну плату (підприємства машинобу-дування, вугільної та металообробної промисловості, приладо-будування).