8.4 Собівартість нових виробів

магниевый скраб beletage

Прогнозування собівартості нової продукції на ета-пах її розробки і освоєння виробництва, коли відсутні комплек-ти технічної документації і нормативної бази, відбувається зарахунок різних методів прогнозних оцінок, серед яких основ-ними є параметричні методи. Параметричними вони назива-ються тому. Що ґрунтуються на залежності собівартості проду-кції від її параметрів — технічних і експлуатаційних показ-ників. До таких методів належать:

(8.3)

1) метод питомих витрат — є найпростішим, але й найбільшнеточним. Згідно з ним собівартість нового виробу обчислюєть-ся за формулою:

С _ С • Р

н          п іде Сп — питома собівартість аналогічного (базового) виробу,який уже виготовляється на виробництві, грн;

Рн — параметр нового виробу.

Параметр нового виробу залежить типу виробництва і пови-нен найбільшою мірою впливати на собівартість (потужністьдвигунів, вантажопідйомність автомобілів, кранів; об'єм холо-дильників тощо), а собівартість нового виробу обчислюється наодиницю основного параметру виробу.

баловий метод — один із найточніших методів, бо врахо-вує не один, а декілька параметрів. Цей метод ґрунтується наекспертній оцінці впливу основних параметрів виробу на йогособівартість. Кожний параметр виробу оцінюється певною кі-лькістю балів. Собівартість базового виробу ділиться на сумубалів усіх параметрів і таким чином визначається собівартістьодного бала (Сб). Собівартість нового виробу обчислюється заформулою:

сн = Сб -і8НІ, (8.4)

і =1

де п — кількість параметрів, які впливають на собівартість ви-робу;

5ні — кількість балів за і-м параметром нового виробу.

кореляційний метод дозволяє встановити залежність собі-вартості виробу від його параметрів у вигляді емпіричних фор-мул, виведених на підставі аналізу фактичних даних за групоюаналогічних виробів. У процесі аналізу виясняється форма зв'язку(лінійна, ступенева) собівартості та основних параметрів виро-бу. Цей метод прогнозування собівартості є найбільш точним тапоширеним.

агрегатний     метод — не є самостійним параметричним мето-дом. Згідно з ним собівартість виробу визначається як сума собі-вартості конструктивних його частин — агрегатів. Вартість уніфі-кованих агрегатів береться за існуючими цінами, оригінальних —обчислюється за одним із розглянутих вище методів або визнача-ється експертно. Цей метод застосовується для обчислення собіва-ртості складних виробів (верстати з ЧПУ, роботи, ЕОМ та інше).

Собівартість нової продукції — динамічний показник і істотнозалежить від ступеня освоєння виробництва. Освоєння серійного(масового) виробництва нових складних виробів потребує певногочасу. В процесі освоєння допрацьовуються конструктивні елемен-ти виробу, вдосконалюється технологія виробництва, підвищуєть-ся його оснащеність. Одночасно поліпшуються техніко-економічніпоказники виробництва, знижується собівартість продукції.

На початковому етапі освоєння виробництва з наростаннямвипуску виробів собівартість різко знижується, а в подальшомутемпи зниження собівартості уповільнюються і стабілізуютьсяна етапі освоєного виробництва.

Ступінь освоєння залежить від кількості виготовлених виро-бів з початку виробництва. З урахуванням цього емпіричновстановлена залежність собівартості нових виробів від кількостіїх виготовлення. Ця залежність має форму ступеневої функції:

С _ С1 • N,     (8.5)

де Сі — собівартість і-го виробу з початку випуску, грн;

Сі — собівартість першого виробу, грн;

N — порядковий номер першого виробу з початку освоєння;

в — показник ступеня, який характеризує темп зниженнясобівартості у період освоєння (визначається емпірично прианалізі кривих освоєння).

Знання закономірностей зміни собівартості складних машині механізмів, у процесі освоєння виробництва дозволяє обґрун-товано управляти формуванням витрат, прогнозувати їх рівеньна різних етапах освоєння.