Глосарій

Адаптаційні можливості людини - стійкі резистентні характе­ристики індивідуально-типологічного та особистісного рівня людської індивідуальності, які забезпечують спро­можність успішно адаптуватись до різноманітних вимог життєдіяльності і виявляються як у фізіологічному плані (від біохімічного рівня до рівня безумовно- та умовно-реф­лекторної регуляції діяльності), так і (найголовніше) у пси­хологічному плані, спрямовуючи поведінку особистості.

Адаптація людини - процес пристосування людини до зміни умов життєдіяльності.

Адаптація сенсорної системи - зміна чутливості сенсорної си­стеми під впливом подразника.

Адаптивність - природжена та набута здатність до адаптації, пристосування до всієї багатоманітності життя при будь- яких умовах.

Аналізатор - функціональна одиниця, відповідальна за прийом і аналіз сенсорної інформації якої-небудь однієї модальності. В аналізаторі виділяють три відділи: 1) сприймаючий орган (рецептор), призначений для перетворення енергії подраз­нення в процес нервового збудження; 2) провідник, що складається з аферентних нервів і провідних шляхів, по якому імпульси передаються до відділів центральної нерво­вої системи, які ієрархічно вищі; 3) центральний відділ, що складається з релейних підкіркових ядер і проекційних відділів кори великих півкуль.

Артеріальний тиск - тиск, що справляє кров на стінки артерій, по яких вона рухається.

Безумовний рефлекс - відносно постійна, видоспецифічна, стереотипна, генетично закріплена реакція організму на внутрішні чи зовнішні подразнення, здійснювана за допо­могою центральної нервової системи.

Біологічний зворотний зв'язок - процедури, що дозволяють з мінімальною часовою затримкою інформувати людину про стан її тілесних функцій, за рахунок чого виникає мож­ливість їхньої свідомої регуляції.

Біологічно активні точки - невеличкі ділянки шкіри і підшкірної основи, в яких наявний комплекс взаємозалеж­них мікроструктур (судини, нерви, клітини сполучної тка­нини), завдяки якому створюється біологічно активна зона, що справляє вплив на нервові термінали і зв'язок між ділян­кою шкіри і внутрішнім органом.

Викликані потенціали - зміни в сумарній біоелектричній ак­тивності мозку (біоелектричні коливання), що виникають у відповідь на різні види зовнішнього подразнення (сен­сорні стимули).

Відчуття - побудова образів окремих властивостей предметів навколишнього світу в процесі безпосередньої взаємодії з ними.

Вікова психофізіологія - розділ психофізіології, що вивчає онтогенетичні зміни фізіологічних основ психічної діяль­ності людини.

Внутрішнє (умовне) гальмування - гальмування умовно-реф­лекторної діяльності, що розвивається поступово в резуль­таті не підкріплення умовного сигналу безумовним рефлек­сом медіальних лемнісків.

Внутрішня мова - прихована вербалізація, що супроводжує процес мислення.

Гіпнабельність - піддатливість до занурення в гіпнотичний транс.

Гіпноз - стан зміненої свідомості, чи трансу, у який людина вводиться іншою людиною (гіпнотизером) за допомогою навіювання.

Гомеостаз - процес, за рахунок якого досягається відносна сталість внутрішнього середовища організму (температури тіла, кров'яного тиску, концентрації цукру в крові).

Дезадаптація - порушення адаптаційних процесів.

Декодування - перетворення вхідної кодової комбінації актив­ності нервових елементів сенсорних систем у реакцію ви­конавчих апаратів.

Детектор - нейрон, що вибірково настроєний на певний па­раметр сигналу за рахунок фіксованої системи зв'язків з його рецепторами чи іншими нейронами нижчого рівня.

Диференційна психофізіологія - розділ психофізіології, що вивчає залежність поведінкових і суб'єктивних особливос­тей від індивідуальних відмінностей мозкової діяльності.

Дістрес - стрес, пов'язаний з вираженими негативними емоц­іями, який справляє шкідливий вплив на здоров'я.

Діяльність - свідома активність, яка виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Домінанта - тимчасово пануюча в нервовій системі група не­рвових центрів, що визначає характер поточної відповідної реакції організму на зовнішні та внутрішні подразнення і цілеспрямованість його поведінки.

Друга сигнальна система - система орієнтування людини на словесні сигнали, на основі яких можливе утворення тим­часових нервових зв'язків.

Електрична активність шкіри (шкірно-гальванічна реакція) - біоелектрична активність, яка зумовлена діяльністю пото­вих залоз і фіксується на поверхні шкіри.

Електроенцефалографія - метод, який полягає в реєстрації й аналізі сумарної біоелектричної активності головного моз­ку - електроенцефалограми, яка може зніматися як зі скаль­па, так і з глибоких структур мозку.

Електроміографія - метод, який полягає в реєстрації біоелект­ричної активності м'язів для оцінки інтенсивності, локалі­зації і часових параметрів руху м'яза.

Емоції - реакції людини і тварин на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, що пов'язані з задоволенням (по­зитивні емоції) чи незадоволенням (негативні) різних по­треб організму і мають яскраво виражене суб'єктивне за­барвлення.

Енергопотенціал - величина здатності організму до дії.

Загальна психофізіологія - розділ психофізіології, що вивчає фізіологічні основи пізнавальних процесів, емоційно-потре- бової сфери і функціональних станів людини.

Збудження - динамічний фізіологічний процес, за допомогою якого нервові, м'язові і залозисті живі клітини відповідають на зовнішній вплив.

Зворотний зв'язок - отримання центральною нервовою си­стемою інформації про результати виконання певної діяльності.

Зір - здатність до перетворення в зорові відчуття енергії елек­тромагнітного випромінювання світлового діапазону в ме­жах від 300 до 1000 нанометрів.

Зовнішнє (безумовне) гальмування - термінове придушення поточної умовно-рефлекторної діяльності дією сторонніх подразників, що викликають орієнтовний, оборонний чи інший безумовний рефлекс.

Керування позою - фіксація певних положень тіла і кінцівок та орієнтація частин тіла щодо зовнішніх координат (підтримка рівноваги).

Кодування - установлення відповідності між певними пара­метрами сенсорного стимулу і характеристиками імпульс­ної активності нейрона та/чи місцем його розташування.

Конвергенція - сходження безлічі аферентних імпульсів у єди­ний анатомічно обмежений еферентний канал.

Латентний період - час між початком дії подразника і виник­ненням відповідної реакції.

Ліворукість - уроджене чи вимушене використання лівої руки в якості ведучої.

Локомоція - переміщення тіла в просторі.

Людська індивідуальність - цілісна система, мета якої полягає у збереженні цілісності й тотожності людини самій собі в умовах безперервних внутрішніх (організмічних) і зовнішніх (соціальних) змін.

Магнітоенцефалографія - метод, який полягає у реєстрації параметрів магнітного поля, що виникає внаслідок сумар­ної біоелектричної активності головного мозку.

Маніпуляторні рухи - маніпулювання зовнішніми об'єктами.

Метод Тарханова - спосіб дослідження електричної активності шкіри, у якому зовнішнє джерело струму не застосовуєть­ся - вимірюється різниця потенціалів між різними ділян­ками шкіри (електричний потенціал шкіри).

Метод Фере - спосіб дослідження електричної активності шкіри, у якому використовується зовнішнє джерело стру­му - вимірюється електричний опір шкіри при пропущенні через неї слабкого струму (провідність шкіри).

Мислення - найбільш узагальнена й опосередкована форма психічного відображення, що встановлює зв'язки і відноси­ни між об'єктами, які пізнаються, і дозволяє одержувати знання про такі об'єкти, властивості і відносини реального світу, що не можуть бути безпосередньо сприйняті на по­чуттєвому ступені пізнання.

Мовлення - історично сформована в ході діяльності людей форма спілкування, опосередкована мовою.

Модальність - якісна своєрідність сенсорного подразника.

Мозок - центральний відділ нервової системи хребетних тва­рин і людини, утворений нервовими і гліальними клітина­ми та їхніми відростками. У хребетних тварин і людини роз­різняють головний мозок, який міситься у порожнині черепа, і спинний, що знаходиться в хребетному каналі.

Моніторинг психофізіологічного стану - постійне, тривале відстеження динаміки психофізіологічного стану для фіксації чи прогнозування моментів критичних відхилень

від його оптимальних характеристик з метою негайного застосування коригувальних заходів.

Мотив - спонукання до діяльності, пов'язане з задоволенням потреб суб'єкта.

Мотивація - сукупність спонукальних факторів, що виклика­ють активність особистості і зумовлюють спрямованість її діяльності.

Навчання - процес, у результаті якого організм здобуває адап­тивні зміни індивідуальної поведінки, розширення життє­вого досвіду, засвоєння знань, умінь, навичок.

Нейродинамічні властивості людини - природні уроджені особ­ливості нервової системи, що впливають на формування індивідуальних особливостей поведінки і деяких індивіду­альних відмінностей здібностей та характеру людини.

Нейрон - нервова клітина, що складається з: 1) тіла, що містить ядро і біохімічний апарат синтезу ферментів та інших мо­лекул, необхідних для життєдіяльності клітини; 2) відростків, які відходять від тіла - відносно коротких денд­ритів і довгого аксона.

Нейропсихологія - розділ фізіології, що вивчає механізми діяльності нервової системи, включаючи роботу окремих нейронів, нейронних популяцій і нервових центрів.

Нервово-психічна напруга - загальна реакція організму при зміні стереотипу діяльності, яка найбільш різко виявляєть­ся при реальній або уявній загрозі життю або здоров'ю.

Нервова система - ієрархічна структура нервових утворень в організмі людини і хребетних тварин, за рахунок роботи якої забезпечуються: контакти з зовнішнім світом; реаліза­ція цілей; координація роботи внутрішніх органів; цілісна адаптація організму.

Несвідоме - уся сукупність змісту психічного життя, що не­доступне безпосередньому усвідомленню.

Нюх - здатність відчувати і сприймати пахучі речовини як запахи.

Оптимізація адаптаційних можливостей - узгодження адап­таційних можливостей людини з різноманітними вимога­ми, які висуває до цих можливостей її життєдіяльність.

Орієнтаційні рухи - рухи, які пов'язані з орієнтацією тіла в просторі (підтримка рівноваги й ін.) і розташуванням органів почуттів, що забезпечує найкраще сприйняття зовнішніх впливів (фіксація погляду, поворот голови у бік джерела звуку, запаху й ін.).

Орієнтовний рефлекс - вид безумовного рефлексу, що викли­кається будь-якою несподіваною зміною ситуації.

Пам'ять - психофізіологічна функція, що забезпечує закрі­плення, збереження і наступне відтворення людиною її досвіду.

Перевтома - стан організму на межі патології, який розвиваєть­ся під впливом тривалої та невпинної роботи в стані вто­ми або тоді, коли регламентований відпочинок між цикла­ми роботи недостатній для відновлення.

Периферійна нервова система - частина нервової системи, представлена нервами, що з'єднують центральну нервову систему із сенсорними органами, рецепторами і ефектора- ми (м'язами, залозами).

Підпорогове сприйняття - суб'єктивно не усвідомлювані про­цеси, але такі, що впливають на поведінку людини, сприй­няття емоційно чи мотиваційно значущих, але фізично слабких сигналів.

Плетизмографія - метод, який полягає в реєстрації судинних реакцій організму за допомогою спеціального приладу, що має манометр і записуючий пристрій.

Поведінка - сукупність рухових актів організму, що виника­ють у ході взаємодії з зовнішнім середовищем, спрямова­них на задоволення домінуючих для організму потреб.

Поліграф ("детектор брехні") - прилад, що дозволяє одночас­но реєструвати комплекс фізіологічних показників (ШГР, ЕЕГ, ЧСС, АТ, плетізмограму й ін.). Переважно використо­вується для перевірки вірогідності одержуваної від людини (досліджуваного) інформації.

Почуття - емоційні переживання людини, у яких відбиваєть­ся її стійке відношення до певних об'єктів чи процесів ото­чуючого світу.

Працездатність - потенційна готовність і фактична можливість людини виконувати певний вид діяльності на необхідному рівні ефективності впродовж певного часу.

Професійна адаптація - єдність адаптації людини до фізичних умов професійного середовища (психофізіологічний ас­пект), адаптації до професійних завдань, операцій, що ви­конуються, професійної інформації і т. ін. (професійний аспект), і адаптації до соціальних компонентів професійно­го середовища (соціально-психологічний аспект).

Психіка - властивість високорозвиненого мозку відтворювати внутрішній образ дійсності, що сприймається як щось ок­реме від суб'єкта.

Психічний стан - цілісна характеристика психічної діяльності людини за певний період, що відображає складну структу­ру взаємозв'язків з вище- і нижчерозташованими рівнями системи психічної регуляції, утвореної процесами самоуп­равління і саморегуляції.

Психічна адаптація - процес установлення оптимальної відповідності особистості і навколишнього середовища в ході здійснення діяльності, що властива людині, яка доз­воляє індивіду задовольняти актуальні потреби і реалізо­вувати пов'язані з ними значущі цілі (при збереженні психічного й фізичного здоров'я), забезпечуючи в той же час відповідність психічної діяльності людини вимогам середовища.

Психорегуляція - цілеспрямована зміна психічного стану лю­дини на основі використання різноманітних психорегуля- ційних методів з метою найбільш оптимального викорис­тання інтелектуальних та фізичних можливостей людини,

її знань, умінь, кваліфікації, досвіду чи оволодіння новими знаннями та вміннями.

Психофізіологічна проблема - проблема характеру співвідношення психічної діяльності людини та діяльності її головного мозку.

Психофізична проблема - проблема характеру співвідношення психічних і фізичних явищ.

Психофізіологічне забезпечення діяльності - система психо­фізіологічних заходів, спрямованих на підвищення ефек­тивності та надійності діяльності людини за умови збере­ження її психічного і фізичного здоров'я.

Психофізіологічний аналіз діяльності - вивчення структури і фізіологічних складових діяльності та їхніх взаємин із пси­хологічними складовими.

Психофізіологічний відбір - складова професійного відбору, метою якої є виявлення психофізіологічних здібностей і якостей, які відповідають вимогам певних професій.

Психофізіологічний стан - система психофізіологічних та псих­ічних функцій, що визначають продуктивність професійної діяльності і працездатність людини на даному відрізку часу.

Психофізіологічна адаптація - процес, який зумовлений зміною в психофізіологічному стані людини під впливом дезадаптаційних факторів, що потребує одночасної та узгод­женої взаємоспівдії функціональних підсистем на всіх рівнях цілісної системи психофізіологічний стан з метою ефективного забезпечення діяльності в нових умовах.

Психофізіологія - галузь науки, яка вивчає закономірності співвідношення психологічного і фізіологічного для вста­новлення психофізіологічних механізмів життєдіяльності, поведінки, розвитку, навчання та праці людини.

Психофізіологія професійної діяльності - напрям психофізіо­логії, який вивчає динаміку психічних пізнавальних про­цесів, станів, утворень, якостей та функцій, їх вплив на пра­цездатність людини під час взаємодії умов та факторів в системі "техніка-людина-середовище" й визначає шляхи та засоби підтримки, збереження, відновлення ефективної та безпечної професійної діяльності.

Пупілометрія - метод, який полягає у вивчення реакцій зіниць.

Реактивність - властивість організму відповідати змінами життєдіяльності на впливи зовнішнього середовища.

Резистентність - здатність організму чинити опір подразненню.

Рефлекс - відповідна реакція живого організму, зумовлена впливом якого-небудь певного фактора зовнішнього чи внутрішнього середовища на аналізатор, яка виявляється в скороченні м'язів, виділенні секреції. Виділяються умовні і безумовні рефлекси.

Рецептор - спеціалізована клітина, що здатна сприйняти в зовнішньому чи внутрішньому середовищі певний подраз­ник і перетворити його енергію з фізичної чи хімічної фор­ми на форму нервового збудження.

Рухова діяльність - специфічний вид діяльності, який полягає у системі рухових дій, що забезпечують взаємодію суб'єкта з навколишнім середовищем.

Рухова навичка - сформована в навчанні здатність до здійснення того чи іншого руху без свідомого контролю за ним.

Рухове уміння - здатність виконувати яку-небудь дію за пев­ними правилами (дія ще не досягла автоматизму).

Рухова одиниця - група м'язових волокон і мотонейрон, що їх іннервує.

Свідомість - психофізіологічний механізм контролю і довіль­ної регуляції поведінки і діяльності, основна функція якого полягає в адекватному відображенні змін зовнішнього і внутрішнього середовища та забезпеченні адаптації органі­зму до них.

Сенсомоторика - взаємокоординація сенсорних і моторних компонентів діяльності: одержання сенсорної інформації призводить до запуску тих чи інших рухів, а ті, у свою чер­гу, служать для регуляції, контролю чи корекції сенсорної інформації.

Сенсомоторна реакція - рухова реакція у відповідь на дію сен­сорного подразника.

Сенсорні сигнали - сигнали від органів чуття.

Сенсорні системи - анатомічно організована у структурах моз­ку система ядерних утворень і зв'язків, що слугує для віднайдення і кодування інформації певної модальності.

Синапси - спеціалізована зона контакту між нейронами (міжнейронний синапс) чи між нейронами й іншими збуд­ливими утвореннями (органний синапс), що забезпечує пе­редачу збудження зі збереженням, зміною чи зникненням її інформаційного значення.

Система - організована множина елементів (довільної при­роди), що має відносну цілісність і поліфункціо- нальність, ієрархічну морфологію, яка включає в себе склади й структури (логічні, просторово-часові, стохас- тичні та ін.); динаміку, яка охоплює функціонування і розвиток (історію); особливості та умови існування се­ред інших систем.

Системний підхід у психології - спосіб теоретичного та прак­тичного дослідження, який передбачає, що кожний психіч­ний процес, явище чи стан людини (предмет дослідження) розглядається як система.

Системна психофізіологія - розділ психофізіології, який вив­чає системи і міжсистемні відносини, що складають і забез­печують психіку та поведінку людини.

Системоутворювальний фактор - корисний пристосувальний ефект у співвідношенні організму і середовища, що дося­гається при реалізації системи.

Слух - здатність сприймати звуки й орієнтуватися за ними у навколишньому середовищі за допомогою слухового анал­ізатора.

Смак - один з видів хеморецепції, що являє собою чутливість рецепторів порожнини рота стосовно хімічних подразників.

Сновидіння -суб'єктивно пережиті уявлення, що регуляр­но виникають під час сну, і супроводжуються зоровими образами.

Сомнамбулізм (лунатизм) - форма складної поведінки, що здійснюється уві сні, зовні виглядає цілеспрямованою, але людиною не усвідомлюється.

Сон - особливий періодично виникаючий функціональний стан із специфічними поведінковими проявами у вегета­тивній і моторній сфері, який характеризується зниженням активності нервової системи, відключенням від сенсорних впливів зовнішнього світу і практично повною відсутністю рухової активності.

Стан людини - цілісна системна реакція (на рівні організму і часто - особистості) на зовнішні і внутрішні впливи, спря­мована на збереження цілісності організму і забезпечення його життєдіяльності в конкретних умовах існування.

Стомлення - тимчасове зниження працездатності під впливом тривалого чи інтенсивного навантаження.

Стрес - стан, що виникає в результаті невідповідності "внутрішніх" можливостей людини вимогам, які ставлять до неї наявні умови її життєдіяльності, і який може призвести до зниження ефективності діяльності людини та негатив­них наслідків для її психічного і фізичного здоров'я.

Сугестивність - підвищена піддатливість стосовно спонукань, що спровоковані іншими людьми.

Тимчасовий зв'язок - механізм, що забезпечує функціональ­ний зв'язок між окремими структурами нервової системи при впливі двох чи більше подій актуального зовнішнього

середовища і існуючий якийсь час. Одним з варіантів про­яву тимчасового зв'язку є умовні рефлекси.

Увага - спрямованість і зосередженість свідомості людини на якому-небудь реальному чи ідеальному об'єкті (предметі, події, образі, міркуванні тощо), пов'язані з підвищенням рівня її сенсорної, інтелектуальної чи рухової активності.

Умовні рефлекси - індивідуально набуті системні пристосу­вальні реакції тварин і людини, що виникають на основі ут­ворення в центральній нервовій системі тимчасового зв'яз­ку між умовним і безумовно-рефлекторними актами.

Установка - готовність, схильність суб'єкта до сприйняття майбутніх подій і дій у певному напрямку.

Фізіологічна адаптація - стійкий рівень активності і взаємоз­в'язку функціональних систем, органів і тканин, а також механізмів управління, що забезпечує нормальну життєді­яльність організму й трудову активність людини в різних (у тому числі соціальних) умовах існування, здатність до відтворення здорового потомства.

Фізіологічна психологія - галузь науки, яка вивчає фізіологічні механізми психічної діяльності на всіх рівнях її організації.

Фізіологія вищої нервової діяльності - розділ фізіології, що досліджує нейрофізіологічні механізми поведінки і психіки, доступні досягнутому рівню знань і експериментальної тех­ніки.

Функціональний стан - 1) фізіологічний стан організму і його систем; 2) фонова активність центральної нервової систе­ми, що супроводжує ту чи іншу діяльність.

Функціональні системи - динамічні організації, що саморегу­люються, діяльність усіх складових компонентів яких сприяє отриманню життєво важливих для організму при­стосувальних результатів.

Центральна нервова система - частина нервової системи хре­бетних, представлена скупченням нервових клітин, що ут­ворюють головний і спинний мозок.

Центральне гальмування - гальмування, що виникає в цент­ральній нервовій системі, завдяки наявності в ній спеціал­ізованих гальмових нейронів і є одним з основних чин­ників координації діяльності центральної нервової системи.

"Ціна" адаптації - психофізіологічні витрати внутрішніх ресурсів, за рахунок яких відбувається процес присто­сування.