6.1. Поняття свідомості

Свідомість - це одне з основних понять філософії, соціології і психології, що означає здатність людини до ідеального відтво­рення дійсності за допомогою мислення; це вища форма псих­ічного відображення і саморегуляції, що властива людині як суспільно-історичній істоті, пов'язана з мовою ідеальна сторо­на цілеспрямованої діяльності.

Свідомість як психологічний і психофізіологічний фено­мен являє собою один із найскладніших і малозрозумілих проявів діяльності мозку. Єдиного розуміння того, що варто мати на увазі під цим поняттям, поки не існує. І разом з тим цей термін у різних контекстах широко використовується в повсякденній мові і науковій літературі. Можна виділити два основних, різних за змістом, розуміння терміна "свідомість". У найбільш простому розумінні вона являє собою простий стан бадьорості, можливість контакту з зовнішнім світом і адекватною реакцією на його події (те, що неможливе під час сну і порушується при деяких хворобах). Філософи і психо­логи розуміють під свідомістю вищий прояв психіки, пов'я­заний з абстракцією, відділенням себе від навколишнього се­редовища і соціальних контактів з іншими людьми. Поєднує ці два підходи розуміння свідомості як світу суб'єктивних відчуттів, думок і почуттів, що утворюють духовний світ лю­дини, її внутрішнє життя.

Також у спрощеному розумінні свідомість ще розуміється як: 1) розум; 2) ясне розуміння чого-небудь; 3) думка про що- небудь, почуття, відчуття чого-небудь.

З психофізіологічної позиції свідомість розуміють як психо­фізіологічний механізм контролю і довільної регуляції поведі­нки й діяльності, основна функція якого полягає в адекватно­му відображенні змін зовнішнього і внутрішнього середовища та забезпеченні адаптації організму до них. При цьому виконав­чими структурами свідомості є ієрархічно організовані мозкові функціональні системи.

Свідомість людини має суспільний характер, оскільки вона розвинулася в процесі спільної, суспільної трудової діяльності людей, разом зі становленням мовних функцій як засобу комунікації і передачі знань між людьми. Комун­ікативне походження свідомості, на думку П.В. Симонова [6], відображено в етимології цього слова: свідомість - це "спільне знання", знання разом з кимсь, тобто знання, що може бути передано іншій людині за допомогою мови, не- вербальних символів, художніх образів і може стати надбан­ням інших членів суспільства.

Виділяють два види свідомості - індивідуальну і суспільну.

Індивідуальна свідомість являє собою процес усвідомлен­ня людиною явищ оточуючого світу і самої себе. Знання про оточуючий світ виражено у вигляді зовнішньої чи внутріш­ньої мови і має властивість абстрагування й узагальнення. Свідомість являє собою не просте відображення явищ ото­чуючого світу і знання про них, а й певне ставлення люди­ни до цих явищ.

Суспільна свідомість являє собою систему ідей, тих чи інших традицій, поглядів, що панують у даному суспільстві, у певних умовах суспільного життя.

Свідомість також є начебто соціальним контактом людини із самою собою, у процесі якого відбувається формування пев­ного уявлення про себе, суб'єктивний образ свого Я. Це став­лення суб'єкта до свого усвідомленого буття позначають терм­іном самосвідомість [3].