6.3. Психофізіологічні механізми свідомості : Психофізіологія : B-ko.com : Книги для студентів

6.3. Психофізіологічні механізми свідомості

Проблема свідомості, як правило, постає перед психофізіоло- гом у тому випадку, коли вивчається функція сприйняття вер­бальних і невербальних стимулів, їхня оцінка, ухвалення рішен­ня й організація відповідної довільної поведінкової діяльності у вигляді словесного звіту чи ж якого-небудь руху, що сигналізує іншій людині про те, що відповідний стимул суб'єктом впізна­ний. Інформація, закодована у виді нервових імпульсів, по спе­цифічних чуттєвих нервах надходить у відповідні області кори великих півкуль головного мозку і там переробляється. Людина усвідомлює цю інформацію і повідомляє про це оточуючих. Ра­зом з тим інформація може надходити в кору великих півкуль і у випадках, коли людина знаходиться в несвідомому стані.

Надзвичайно важливими особливостями свідомості здоро­вої людини є її переривчастість і вибірковість. Досвідомий відсів інформації здійснюється за допомогою спеціальних нервових механізмів, що створюють у вищих відділах головного мозку найкращі умови для усвідомленого сприйняття значущих у даний момент явищ оточуючого середовища. Отже, для усвідом­лення якого-небудь зовнішнього явища недостатньо тільки над­ходження інформації про нього в кору головного мозку і збуд­ження там нервових клітин. Психофізіологи в багатьох лабораторіях світу намагаються виявити і вивчити критичні зміни в мозку, пов'язані з усвідомленням явищ оточуючого середовища, з визначенням умов, при яких мозкові процеси починають супроводжуватися свідомістю [3].

Обробка інформації (виконання елементарних когнітивних операцій) здійснюється в дискретних нейронних мережах. Не всі процеси обробки в таких мережах усвідомлюються. Ті про­цеси, що забезпечують поінформованість людини про когні- тивні операції, а точніше про їхні результати, утворюють особ­ливу субсистему свідомості, її вищий рівень. Це властивість поінформованості забезпечується включенням у її склад меха­нізму, що регулює генералізовані і локальні активації мозку. Процеси активації, а також особлива операція у вигляді повтор­ного входу збудження безупинно підтримують високий рівень активності нейронних мереж вищої субсистеми свідомості. Остання знаходиться під ієрархічним контролем, виконуваним згідно із правилом "зверху вниз". Командні сигнали з префрон- тальної кори актуалізують необхідну інформацію, що у закодо­ваному вигляді зберігається в тім'яно-скроневій асоціативній корі, видобувають її та переводять у робочу пам'ять для конт­ролю за виконанням поведінки.

Вищий рівень свідомості не може існувати без участі моду­люючої системи мозку (ретикулярної формації і лімбічної сис­теми). Генералізовані і локальні впливи з неспецифічної систе­ми стовбура мозку і таламуса сходяться на клітинах нейрональних мереж кори, створюючи умови, необхідні для обробки інформації. Переривання зв'язків нейрональних мереж, що обробляють інформацію, із системою активації, що модулює їхні операції, викликає порушення свідомості. Залежність свідо­мості від модулюючої системи мозку дає підставу пов'язувати свідомість з певним станом мозку, а не зі змістом інформацій­них процесів. Вихід з цього специфічного стану призводить до вимикання вищих психічних функцій при збереженні ме­ханізмів життєзабезпечення. Іншими словами, основний вне­сок у стан свідомості вносить базальна холінергічна система переднього мозку [1].

Інформаційний аспект свідомості формується в основному за рахунок діяльності кори великих півкуль. Для розуміння ролі кори в забезпеченні свідомості є важливими уявлення, сфор­мульовані американським фізіологом Ф. Маунткаслом про ан­самблеву організацію кори. Його концепція спирається на ряд положень:

 кора головного мозку складається з ансамблів, утворених колонками нейронів, функція яких полягає в одержанні і переробці інформації; колонки розрізняються за джере­лом одержуваних сигналів і за мішенями, до яких вони адресують власні сигнали;

 однотипні за функціями ансамблі нейронів можуть по­єднуватися в більші одиниці - модулі, що здійснюють більш складну переробку інформації;

 модулі функціонують у складі великих петель, по яких інформація не тільки передається з колонок у кору, а й повертається назад.

Модуль фактично являє собою морфофункціональну одини­цю переробки інформації в корі. Модулі групуються у більші об'єднання, що утворюють зони кори. Описаний спосіб будови кори утворює так звані "розподілені" системи, що забезпечують умови для реалізації найскладніших психічних функцій, у тому числі і свідомості. Нейрофізіологічні феномени такого типу, як повторний вхід збудження чи синхронізація електричної актив­ності нейронів, природним чином реалізуються в розподілених системах. Останні мають також ще одну особливість: оскільки продукція цих систем не може бути результатом діяльності тільки одного модуля, випадання одного чи більш модулів не може припинити її функціонування. Завдяки цьому розподілені системи кори мозку володіють голографічним принципом фун­кціонування. Поширення властивостей голограми на функції кори мозку означає, що інформація в корі мозку розподілена, і вимикання якоїсь частини системи (у припустимих межах) при­зводить до послаблення функції, а не до її втрати [4].