8.1. Сон і його види

Сон являє собою особливий періодично виникаючий фун­кціональний стан із специфічними поведінковими проявами у вегетативній і моторній сферах, який характеризується зни­женням активності нервової системи, відключенням від сен­сорних впливів зовнішнього світу і практично повною відсут­ністю рухової активності. Наукові дослідження останніх десятиліть показали винятково важливе значення сну для життєдіяльності людини.

У людини періодизація сну, як правило, тісно прив'язана до добового циклу зміни дня і ночі. Наявність одного періоду сну і бадьорості впродовж доби називається монофазним сном. При поліфазному сні зміна періодів сну і бадьорості відбувається кілька разів на добу. Такий сон характерний для маленької ди­тини. У дорослої людини, як правило, сон монофазний чи діфазний (двічі на добу).

Виділяють ще такі види сну, як:

1) наркотичний - настає внаслідок впливу різних хімічних речовин (різних видів наркотиків, вдихання парів ефіру, хлороформу) а також електронаркозу (вплив слабкого пе­реривчастого електричного струму);

2) гіпнотичний - настає внаслідок гіпнотичного навіювання;

3) патологічний - може виникати внаслідок ушкоджень го­ловного мозку хвороботворного чи травматичного харак­теру (пухлини у великих півкулях, ураження деяких діля­нок стовбура мозку, анемія мозку, різні види мозкових травм); різновидами патологічного сну є сомнамбулізм і летаргічний сон (може виникнути внаслідок сильної емо­ційної травми і продовжуватися від декількох днів до де­кількох років і більше).

8.2. Теорії сну

З самого початку формування наукових припущень щодо природи сну визначились дві основні точки зору: 1) активні теорії сну - сон є активним процесом і настає в результаті збуд­ження певних структур ("центрів сну"), що викликає загальне зниження активності організму; 2) пасивні теорії сну - настан­ня сну відбувається пасивно в результаті припинення дії пев­них чинників, що необхідні для підтримки стану бадьорості [4].

Хімічна теорія. Згідно з цією теорією людина засинає внас­лідок того, що під час стану бадьорості в клітинах тіла накопи­чуються продукти, що легко окислюються, і в організмі вини­кає дефіцит кисню. Деякі дослідники припустили, що під час стану бадьорості в організмі синтезується особлива отруйна речовина - гіпнотоксин, руйнування якого відбувається під час сну. У дослідженнях були отримані різні результати - такі, що підтверджують, так і такі (у більшій мірі), що спростовують цю теорію. Про її суперечливість, наприклад, говорить те, що вона не може пояснити часті випадки бадьорості одного із сіамських близнюків, що мають загальну кровоносну систему, під час сну іншого; практично цілодобовий сон немовляти; механізм ней­тралізації при безсонні токсичних речовин, що нібито утворю­ються у стані бадьорості.

Гальмівна теорія сну. Її автором є І.П. Павлов. Згідно з його поглядами причиною сну є широка іррадіація внутрішнього гальмування по корі великих півкуль і відділах мозку, що зна­ходяться нижче. Цей процес забезпечує "відпочинок" головно­го мозку і лежить в основі відновлення його працездатності для подальшої після сну життєдіяльності.

Сучасні теорії сну. Більшість сучасних гіпотез щодо функ­ціонального призначення сну й окремих його стадій можна зве­сти до трьох основних типів: 1) енергетичних, 2) інформацій­них, 3) психодинамічних [3].

Відповідно до "енергетичних"теорій під час сну відбувається відновлення енергії, витраченої під час бадьорості. Особлива роль при цьому приділяється дельта-сну, збільшення тривалості якого виникає після фізичного і розумового напруження. Будь- яке навантаження компенсується збільшенням частки дельта- сну. При цьому початковим етапом сну керує ретикулярна формація. А регулюючий вплив на функції сну і бадьорості та­кож справляють гіпногенна зона передньої частини гіпоталаму­са і периферичні гіпногенні зони, що розташовані в стінках сонних артерій. Згідно із поглядами П.К. Анохіна, у механізмі настання сну основну роль відіграє гіпоталамус: при тривало­му стані бадьорості рівень життєвої активності клітин кори мозку знижується; це призводить до зниження їхнього гальмі­вного вплив на гіпоталамус, що дозволяє йому "виключати" вплив активуючої ретикулярної формації і, як наслідок, при зниженні висхідного потоку збудження людина засинає.

Згідно із інформаційними теоріями сон настає в результаті зменшення сенсорного потоку до ретикулярної формації, що призводить до включення гальмівних структур. Згідно із ще однією точкою зору відпочинку потребують не клітини, тка­нини й органи, а психічні функції (сприйняття, мислення, па­м'ять). Оскільки сприймана інформація може "переповнити" мозок, тому йому необхідно на час відключитися від навколиш­нього світу за допомогою сну. Сон закінчується, коли інформа­ція, отримана впродовж попереднього дня "записана" у пам'яті, і організм готовий до сприйняття нової порції інформації.

У психодинамічних теоріях сну причиною його настання вважається гальмівний вплив, що справляє кора головного моз­ку на саму себе і підкіркові структури.

За деякими уявленнями існує ієрархічно побудована моз­кова система, що регулює цикли сну і бадьорості. У регульова­ний контур цієї системи входить ретикулярна формація, що підтримує рівень бадьорості, синхронізуючі апарати, відпові­дальні за повільний сон, і ретикулярні ядра вароліїва мосту, відповідальні за швидкий сон. У регулюючому контурі здійснюється взаємодія між цими апаратами, їхнє включення і зміна. Там само сон і бадьорість пов'язані з іншими системами організму - вегетативною, соматичною, психічною. Регулюю­чий контур знаходиться в межах лімбіко-ретикулярного комп­лексу. Усередині цього комплексу маються і спеціалізовані апа­рати (судинорухальний і дихальний центри, ядра гіпоталамуса, що регулюють діяльність гіпофіза і підсилюють зрушення у внутрішньому середовищі, зони, що забезпечують сон і бадь­орість), і нейронні утворення, що здійснюють інтеграцію діяль­ності мозкових систем [3].