1.3. Сучасні проблеми психофізіології

Точкою відліку сучасної психофізіології (на відміну від тра­диційної) можна вважати початок 60-х рр. ХХ ст. коли, зокре­ма, почали розвиватися методи викликаних потенціалів (ВП) і біологічного зворотного зв'язку (БЗЗ), коли був зареєстрова­ний ряд нових психофізіологічних феноменів. А в якості само­стійного нового наукового напрямку психофізіологія одержала офіційний статус в травні 1982 р., після Першого Міжнародно­го конгресу психофізіологів і створення на ньому Міжнародної психофізіологічної асоціації.

До трьох найбільш актуальних проблем сучасної психофізіо­логії відносяться проблем: активності, вибірковості і змістов­ності [3].

Проблема активності. Ця проблема на теоретичному рівні в психофізіології була поставлена ще М.О. Бернштейном.

Зараз ж теза про активний характер психофізіологічних про­цесів являє собою повсякденну емпіричну реальність психофізіо­логічних досліджень. Найбільш наочно цей активний характер виявляється в дослідженнях, що використовують метод біологі­чного зворотного зв'язку. Одержуючи зворотну інформацію про поточний стан певної психофізіологічної функції, людина на­вчається довільно керувати цією функцією, хоча зазвичай вона вважається непідвласною контролю з боку свідомості і волі.

У численних експериментах була показана можливість лю­дини регулювати за допомогою БЗЗ пульс, артеріальний тиск, швидкість кровотоку в окремих частинах тіла й органах, тем­пературу шкіри, шкірно-гальванічну реакцію (ШГР), електро­міограму (ЕМГ), амплітуду і частоту ритмів ^лектроенцефалог- рами (ЕЕГ).

Велику увагу психофізіологів також привертає проблема пізнавальної активності та її фізіологічна модель - орієнтовна реакція (ОР). ОР уявляється нині своєрідною багатоланковою функціональною системою, що включає інформаційно-когнітив- ний та емоційно-оцінний блоки, які виконують функцію знят­тя невизначеності і працюють за механізмом негативного зво­ротного зв'язку. Показано зв'язок індивідуальних особливостей ОР з характеристиками темпераменту, особистості, уваги, на- вченості, інтелекту і когнітивних стилів.

Більш розгорнута форма пізнавальної активності дослід­жується в сучасній психофізіології головним чином як ак­тивність довільної уваги. Тепер за допомогою методу ВП вирі­шуються такі питання, як проблема стадійності уваги, роль про­цесів фільтрації у довільній увазі, проблема симультанного добо­ру ознак релевантного об'єкта, вимір ступеня концентрації й ін.

Таким чином, сучасне вирішення психофізіологією пробле­ми активності припускає відмову від уявлень про людину як істо­ту, що пасивно реагує на зовнішні впливи, і перехід до нової "моделі" людини - активної особистості, що спрямовується внут­рішньо заданими цілями, здатної до довільної саморегуляції.

Проблема вибірковості. Ця проблема пов'язана з вирішен­ням питання про узагальнений чи вибірковий характер пси­хофізіологічних явищ. Хоча увага з психологічної точки зору являє собою вибіркову спрямованість психічної діяльності, психофізіологія впродовж тривалого часу обмежувалася вив­ченням не спрямованої уваги. Сучасній психофізіології ж до­ступне вивчення найтонших селективних механізмів спрямо­ваної уваги.

Проблема змістовності. Традиційним є виділення інформа­ційних і енергетичних аспектів діяльності мозку і психіки. Прийнято вважати, що нейрофізіологічна основа психічного життя пов'язана головним чином з енергетичними аспектами. Енергетичні і психофізіологічні характеристики мозкової актив­ності являють собою дві досить незалежні сфери.

Хоча на психофізіологічному рівні і можливе відображен­ня психічного продукту (результату психічної діяльності), на­багато більше значення має прояв у фізіологічних параметрах тих психічних процесів, що у своїй сукупності призводять до формування даного продукту. Так, когнітивна психологія при­пускає існування ряду етапів переробки інформації людиною, однак ідентифікувати ці етапи за допомогою суто психологіч­них методів не завжди можливо. Психофізіологічний ж аналіз дозволяє виділити певні ланки переробки інформації, знайти їх порушення при захворюваннях чи при фізіологічному старінні, виявити їхню роль у вирішенні певних типів завдань. Таким чином, у психофізіологічних дослідженнях відбулася переорієнтація з вивчення енергетичного обміну із середови­щем на обмін інформацією.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягають тенденції розвитку сучасної психофізіології?

2. Що є предметом вивчення психофізіології?

3. Які напрямки поєднує сучасна психофізіологія?

4. У чому полягає психофізіологічна проблема?

5. У чому полягають психофізіологічні концепції І.М. Сєченова та І.П. Павлова?

6. Які зарубіжні та радянські концепції пов'язані із вирішенням психофізіологічної проблеми?

7. Які проблеми є найбільш актуальними проблемами сучасної психо­фізіології, у чому полягає їх зміст?

Література

1. Данилова Н.Н. Психофизиология: Учебник для вузов. - М.: Аспект Пресс, 2000. - 373 с.

2. Дубровский Д.И. Психические явления и мозг. - М.: Наука, 1971. - 386 с.

3. Кочубей Б.И. Некоторьіе тенденции современной психофизиологии // Вопр. психол. - 1986. - № 5. - С.31-37.

4. Марютина Т.М., Ермолаев О.Ю. Введение в психофизиологию. - 4-е изд. - М.: Флинта, 2004. - 400 с.

5. Теория функциональньїх систем в физиологии и психологии. - М.: Наука, 1978. -384 с.

Теми рефератів

1. Психофізіологія - історія розвитку.

2. Психофізіологічна проблема.

3. Перспективи розвитку психофізіології.

Творче завдання

Наведіть факти дійсності, які б могли слугувати на користь того чи іншого підходу до вирішення психофізіологічної проблеми.

Розділ 2