10.4. Людина як цілісна біопсихосоціальна система : Психофізіологія : B-ko.com : Книги для студентів

10.4. Людина як цілісна біопсихосоціальна система

Останнім часом в науці набули значного поширення по­глядів щодо необхідності розгляду людини як цілісної біопсихо- соціальної системи. Витоки цих поглядів було закладено ще у 60-80-х рр. минулого сторіччя працями М.О. Агаджаняна, Б.Г. Ананьєва, В.О. Ганзена, О.С. Батуєва, Б.Ф. Ломова, В.С. Мерліна, В.М. Русалова та ін.

Згідно з теорією Б.Г. Ананьєва людина становить собою пол- ісистемне утворення, в якому виділяються різні іпостасі. Перша з них визначається як індивід (чи цілісний організм). Індивідні якості, у свою чергу, поділяються на первинні та вторинні. До первинних належать соматичні, нейродинамічні, конституціо­нальні та статеві, до вторинних - ті, що утворюються на основі первинних у процесі життєдіяльності: сенсомоторна організація, структура органічних потреб, темперамент, задатки.

Б.Ф. Ломов виділяв три рівні індивідуальності людини, що являють собою цілісну систему: соціальний, психічний та пси­хологічний, біологічний. При цьому вчений відзначав, що про­відну роль у ставленні людини до світу відіграють ті якості, які визначаються її належністю до соціальної системи.

Згідно з теорією інтегральної індивідуальності В.С. Мерліна сукупність індивідуальних якостей людини являє собою вели­ку ієрархічну систему, що саморегулюється. Ієрархічні рівні цієї великої системи включають:

1. Систему індивідуальних якостей організму. її підсистеми: а) біохімічні; б) загальносоматичні; в) якості нервової системи (нейродинамічні).

2. Систему індивідуальних психічних якостей. її підсисте­ми: а) психодинамічні (якості темпераменту); б) психічні якості особистості.

3. Систему соціально-психологічних індивідуальних якос­тей. її підсистеми: а) соціальні ролі у соціальній групі і колек­тиві; б) соціальні ролі в соціально-історичних спільностях.

В.М. Русалов, засновуючись на системних принципах, виз­начив людську індивідуальність як цілісну систему, метою якої є збереження цілісності й тотожності людини самій собі в умо­вах безперервних внутрішніх (організмічних) і зовнішніх (соц­іальних) змін.

У структурі людської індивідуальності він виділив два основ­них компоненти: організм та особистість та такі основні ознаки: цілісність, відокремленість, неповторність, автономність, само­свідомість, творчі здібності.

В.М. Русаловим було також виділено два основних рівні інди­відуально-психологічних відмінностей між людьми, що підкрес­лює переважно "соціальне" чи "біологічне" походження цих відмінностей:

 до першого рівня належать "змістові" індивідуальні відмінності, що стосуються соціально зумовлених якостей (спрямованості, відносин, моральних установок, бажань, мотивів, інтересів, а також знань, умінь, навичок тощо).

 другий рівень стосується "психодинамічних" якостей осо­бистості, які зумовлені організмічними якостями людини, її біологічною організацією. При цьому поділ психіки лю­дини на "змістовий" і "динамічний" рівні не означає існу­вання непрохідної межі між ними, а вказує лише на мож­ливість розгляду цих різних аспектів єдиного цілісного психічного процесу.

Вищенаведені погляди на людську індивідуальність являють собою загальнонаукову основу сучасних поглядів на людину як цілісну біопсихосоціальну систему.

Незважаючи на певну абстрактність викладених уявлень, вони мають важливе значення для теоретичного обґрунтуван­ня психофізіологічних досліджень і інтерпретації їх резуль­татів. Про те, що між психічним і соматичним існують причин- но-наслідкові зв'язки, які мають двосторонню спрямованість (психічне впливає на фізіологічне і навпаки), свідчить безліч фактів. Тільки при такому підході дістають пояснення фено­мени зміни фізіологічних показників під впливом психічних змін, і навпаки, зміни в психіці людини під дією впливів на її тіло. Отже, цілісність індивідуальності лежить в основі того факту, що будь-який вплив (наприклад, прийом хімічного препарату, зміна атмосферного тиску, шум на вулиці, не­приємні звістки тощо) хоча б на один з рівнів (біохімічний, фізіологічний, психологічний і ін.) неминуче призводить до відгуків на всіх інших рівнях і змінює поточний стан організ­му людини, її психічний стан, а можливо, і поведінку. Тому слід розглядати різні аспекти індивідуальності у всьому різно­манітті їхніх взаємозв'язків і взаємодії [5].