11.2. Види і структура діяльності

У психологічній літературі є декілька підходів до класифі­кації видів діяльності. Загальноприйнятим вважається поділ діяльності залежно від мети, змісту і форм діяльності на три основні різновиди: гру, навчання і працю (С.Л. Рубінштейн).

Пізніше Б.Г. Ананьєв до зазначених видів додав ще такі, як бойова, спортивна, комунікативна, управління, пізнання, само­діяльність; а також виділив індивідуальну та спільну діяльність.

Згідно з С.Б. Каверіним, все, що робить людина впродовж життя, все безкінечне різноманіття форм життєдіяльності по­вністю вичерпується й описується всього чотирма основними видами діяльності: праця, спілкування, пізнання та рекреація.

До основних понять, що виражають різноманіття діяльнос­тей, відносяться:

 у гносеологічному смислі - матеріальна та ідеальна (духовна);

 у смислі найважливіших категорій діалектики - реальна (ак­туальна), зовнішня і внутрішня, теоретична і практична;

 у смислі роду чи виду занять, галузі чи сфери діяльності - трудова і нетрудова, професійна;

 у смислі якості - ефективна (продуктивна) і неефективна;

 у смислі інших особливостей - свідома, творча, спільна і багато ін. [9].

Діяльність як узагалі, так і окремі її види, має певну струк­туру. Існує кілька підходів до визначення складових структу­ри діяльності:

 за В.В. Давидовим до складових структури діяльності відносяться: нужди, потреби, емоції, завдання, дії, мотиви, засоби, плани дій і воля;

 В.Д. Шадриков виділяє такі функціональні блоки психо­логічної системи діяльності: мотивів діяльності, цілей діяльності, програми діяльності, інформаційної основи діяльності, прийняття рішень, підсистеми діяльнісно важ­ливих якостей;

 Б.А. Душков вважає, що будь-яка діяльність включає такі компоненти, як постановка мети, планування роботи, вибір найбільш доцільних її прийомів, виконання діяль­ності, перевірка результатів, виправлення помилок, підбиття підсумків;

 згідно з М.О. Леонтьєвим кожна діяльність має кільцеву структуру: вихідна аферентація ® ефекторні процеси, що реалізують контакти з предметним середовищем ® корек­ція і збагачення за допомогою зворотних зв'язків вихід­ного аферентуючого образу;

 відповідно до теорії функціональних систем П.К. Анохі- на психічна діяльність людини будується через систему центральної архітектури, яка включає: аферентний синтез, прийняття рішення, акцептор результату дії, еферентний синтез і постійну оцінку через акцептор результату дії параметрів досягнутих результатів на основі зворотної аферентації [1].

Зазначені підходи хоча й не можуть вважатися універсальни­ми, але не суперечать і не виключають один одного. їх можна вва­жати взаємодоповнюючими і водночас застосовувати при вирі­шенні завдань теоретичних та експериментальних досліджень.