11.5. Працездатність

Працездатність - це потенційна готовність і фактична мож­ливість людини виконувати певний вид діяльності на необхід­ному рівні ефективності впродовж певного часу [8].

Професійна працездатність являє собою максимальну ефек­тивність діяльності людини при такому рівні функціональної мобілізації, яка не викликає перенапруження організму [3]. Віднесення в якості складової поняття працездатності, крім ефективності, ще і відсутності перенапруження організму є дуже важливим.

Залежно від ступеня участі в трудовій діяльності людини м'язової або інтелектуальної сфери виділяють такі види працез­датності, як переважно розумова чи фізична.

Працездатність, зокрема її динаміка, залежить від психоло­гічних, фізіологічних, біологічних особливостей людини, а та­кож від характеру й умов діяльності.

Найчастіше в динаміці працездатності виділяють шість пе­ріодів:

1. Стадія впрацювання, що включає три підстадії:

 первинної мобілізації - спостерігається в момент почат­ку діяльності і триває до кількох хвилин; вона характери­зується короткочасним зниженням значень практично всіх показників діяльності й активації фізіологічних сис­тем; цей ефект пов'язаний із зовнішнім гальмуванням, що виникає в результаті зміни характеру стимуляції;

 гіпермобілізації - охоплює "передстартовий" період і ха­рактеризується підвищенням як неспецифічної активації організму в цілому, так і специфічних зрушень, наприк­лад активізацією аналізаторів, переходом організму в стан готовності до сприйняття інформації; на психологічному рівні в людини в цей час відбувається побудова плану діяльності й уявне "програвання" її ключових етапів; по­ступове підвищення працездатності супроводжується ви­раженими коливаннями продуктивності, точності, якості роботи і станом підвищеної нервово-психічної напруже­ності: частішанням пульсу і дихання, підвищенням кров'я­ного тиску, депресією альфа-ритму, підвищенням частки тета- і бета-ритмів;

 гіперкомпенсації - відбувається пошук найбільш адекват­ного пристосування до вимог діяльності і формування стійкого динамічного стереотипу діяльності; показники діяльності і психофізіологічних показників відрізняються нестабільністю.

2. Стадія оптимальної працездатності характеризується стабільними параметрами діяльності організму. Вона визна­чається як "стійкий робочий стан" чи стан "функціонального комфорту", що відбиває оптимальність психофізіологічних вит­рат (висока продуктивність досягається мінімальними витрата­ми). Статистично достовірних змін у психофізіологічних показ­никах не спостерігається.

3. Стадія повної компенсації, що поступово приходить на зміну попередній і відображається у зниженні працездатності і розвитку початкових ознак стану стомлення. Компенсація сто­млення відбувається за рахунок вольових зусиль і активізації фізіологічних механізмів, що відбивається в більш високих, ніж у період впрацювання, вегетативних зрушеннях і розвитку ста­ну нервово-психічної напруги.

4. Стадія нестійкої компенсації (чи вираженого стомлення) характеризується наростаючим стомленням і зниженням працез­датності. У цьому стані спостерігається виражене почуття сто­млення і різноманітні за спрямованістю та інтенсивністю зміни психофізіологічних показників. Вони відбивають складну взає­модію активаційних, регуляторних і компенсаторних систем різного рівня, зміни в яких відбуваються не одночасно і залежать від структури конкретної діяльності і від того, яка психічна фун­кція зазнає більшої напруги. У цій стадії виділяється підстадія субкомпенсації, коли зберігається висока продуктивність. Компен­сація труднощів, що виникають, здійснюється за рахунок менш відповідальних (енергетично і функціонально) процесів, зокре­ма шляхом підключення додаткових ресурсів.

5. Стадія "кінцевого пориву" - наприкінці роботи при адек­ватному впливі на мотиваційно-вольову сферу, особливо при наявності високозначущих для суб'єкта цілей, може відбувати­ся короткочасне підвищення продуктивності за рахунок залу­чення "недоторканних" психофізіологічних резервів організму, що супроводжується активізацією ЕМГ, ШГР, ЕЕГ. Очевидно, що такий режим роботи є екстремальним для організму і веде, як правило, до перевтоми і хронічних захворювань.

6. Стадія декомпенсації - прогресивне зниження працездат­ності, коли швидко наростають симптоми стомлення, знижуєть­ся продуктивність і ефективність роботи й одночасно спостер­ігаються значні зрушення у всіх психофізіологічних показниках, пов'язаних із системами активації. У цьому стані вольові зусил­ля вже не забезпечують активізацію компенсаторних і захис­них систем, у діяльності з'являються відмови і зриви, викликані періодами "денного сну", коли подальше виконання діяльності може і повинне бути припинено [7].