§ 4. Функції державного управління в галузі екології : Екологічне право України : B-ko.com : Книги для студентів

§ 4. Функції державного управління в галузі екології

Система державного екологічного управління перед-бачає поділ управлінської діяльності за функціями, якібазуються на основі методів. У літературі по-різному ро-зуміється теоретичне поняття «функція управління».Так, наприклад, «функція управління» - «це відображен-ня змісту робіт, що виконуються, а також змісту процесууправління»[95]; «продукт поділу і спеціалізації управлін-ської роботи; відокремлений напрямок управлінської ді-яльності, який дозволяє здійснити управлінську дію»[96];«основні базові види діяльності, які повинні здійснюватисяуправлінцями»[97] тощо.

Функції державного екологічного управління - це

основні напрямки діяльності органів державної влади в га-лузі охорони навколишнього природного середовища, ефек-тивного використання природних ресурсів та забезпеченняекологічної безпеки.

Функції державного управління в галузі екології поділя-ються на загальні і спеціальні.

Загальними функціями державного екологічного управ-ління прийнято вважати: прогнозування, планування, регу-лювання, координацію, організацію, погодження та контр-оль.

Функція прогнозування державного екологічногоуправління, як правило, є невід'ємною складовою функціїпланування. Екологічне прогнозування - це урегульованаекологічним законодавством діяльність спеціально упо-вноважених суб'єктів права, що спрямована на підготовкута проведення екологічних прогнозів у галузі використан-ня і відтворення природних ресурсів та забезпечення спри-ятливого стану навколишнього природного середовища йекологічної безпеки[98].

Змістом функції планування державного екологічно-го управління є розробка планів розвитку системи держав-ного управління та її майбутнього стану, а також комплексупрактичних заходів з реалізації програм охорони оточую-чого людину середовища, раціонального природокористу-вання й забезпечення екологічної безпеки. Враховуючи, щодана функція передбачає лише майбутній стан державногоуправління, вона не може самостійно гарантувати абсолют-ну ефективність управлінських рішень. Дієвість функціїпланування державного управління забезпечується сполу-ченням її з функціями: регулювання, координації та контр-олю.

Функція регулювання державного екологічногоуправління направлена на збереження, підтримку і удо-сконалення стійкого стану керуючої та керованої системдержавного управління екологічною діяльністю, а такожкомунікацій між ними.

Функція координації державного екологічного управ-ління займає проміжний стан між плануванням, з однієїсторони, і регулюванням з іншої[99]. Функція координаціїдержавного управління в галузі екології означає узгоджен-ня, приведення до порядку всіх структур державної управ-лінської системи в сфері охорони довкілля, раціональноговикористання природних ресурсів та забезпечення еколо-гічної безпеки з метою досягнення кінцевої мети.

Об'єднання структурних підрозділів державної управ-лінської системи охорони природи, раціонального природо-користування та екологічної безпеки з метою максимально-го сприяння додержання норм екологічного законодавства,а також зміст та порядок здійснення робіт пов'язаних з ке-рівництвом працівниками даних структурних підрозділівє результатом впровадження на практиці організаційноїфункції державного екологічного управління.

Функція погодження державного екологічного управ-ління передбачає максимальну узгодженість планів робо-ти, насамперед, юридичних осіб з питань охорони довкілля,раціонального природокористування та забезпечення еко-логічної безпеки.

Найважливішою функцією державного управління,яка вміщує у собі перевірку, а також нагляд з метою пе-ревірки додержання вимог екологічного законодавства,є контроль. Ця функція полягає у проведенні профілак-тичної діяльності з нормалізації проходження державноїуправлінської діяльності. В.І. Курило вважає контроль

Екологічне право Україниорганічною частиною управління, однією з основних йогофункцій. Звідси витікає, що складовою частиною завданьі владних повноважень органів та осіб, покликаних управ-ляти, є організація та застосування контролю, підвищенняефективності його функціонування в інтересах поліпшен-ня роботи підконтрольного об'єкта. У ході контролю маютьвиявлятися та усуватися обставини, що перешкоджаютьцьому, причини, що призводять до розходження практич-них результатів з поставленою метою[100].

Кількість спеціальних функцій державного екологіч-ного управління значно переважає над кількістю загаль-них. До найважливіших спеціальних функцій державногоуправління в галузі екології належать: експертиза, стан-дартизація, нормування, моніторинг, інформування, облікприроднихресурсів тощо.

Суттєвою функцією у державному екологічному управ-лінні є організація екологічної експертизи. Її проведенняв Україні регламентується законами України «Про охоро-ну навколишнього природного середовища» (розділ VI) і«Про екологічну експертизу».

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про охорону на-вколишнього природного середовища» екологічна стан-дартизація і нормування проводяться з метою встанов-лення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодоохорони навколишнього природного середовища, викорис-тання природних ресурсів та забезпечення екологічної без-пеки.

Державні стандарти в галузі охорони навколишньогоприродного середовища є обов'язковими для виконанняі визначають поняття і терміни, режим використання йохорони природних ресурсів, методи контролю за станомнавколишнього природного середовища, вимоги щодо за-побігання забрудненню навколишнього природного серед-овища, інші питання, пов'язані з охороною навколишньогоприродного середовища та використанням природних ре-сурсів.

Екологічні стандарти розробляються і вводяться в дію впорядку, що встановлюється законодавством України (ст.32 Закону України «Про охорону навколишнього природ-ного середовища»).

Екологічні нормативи встановлюють гранично допус-тимі викиди та скиди у навколишнє природне середовищезабруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкід-ливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Законодавством України можуть встановлюватися нор-мативи використання природних ресурсів та інші екологіч-ні нормативи з обов'язковим урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм,гігієнічних нормативів.

Нормативи гранично допустимих концентрацій забруд-нюючих речовин у навколишньому природному середови-щі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів нанього є єдиними для всієї території України.

У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів мо-жуть встановлюватися більш суворі нормативи граничнодопустимих концентрацій забруднюючих речовин та іншихшкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

Екологічні нормативи розробляються і вводяться в діюспеціально уповноваженим центральним органом вико-навчої влади з питань охорони навколишнього природногосередовища та іншими уповноваженими на те державнимиорганами відповідно до законодавства України (ст. 33 За-кону України «Про охорону навколишнього природногосередовища»).

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про охорону навко-лишнього природного середовища» спостереження за ста-ном навколишнього природного середовища, рівнем йогозабруднення проводиться спеціально уповноваженим цен-тральним органом виконавчої влади з питань охорони на-вколишнього природного середовища, іншими спеціальноуповноваженими державними органами, а також підпри-ємствами, установами та організаціями, діяльність якихпризводить або може призвести до погіршення стану на-вколишнього природного середовища.

Відповідно до Концепції Державної програми проведен-ня моніторингу навколишнього природного середовища,схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від31 грудня 2004 року № 992-р[101], негативне становище в галузіекології зумовлене незадовільним функціонуванням дер-жавної системи моніторингу довкілля. Аналіз можливихшляхів розв'язання даної проблеми дає підстави для висно-вку, що здійснити це можна, перш за все, на основі створен-ня нової мережі спостережень без використання існуючої,що потребує занадто великого обсягу коштів для фінансу-вання, або з її використанням. Програмою передбачаєтьсяпроведення заходів, спрямованих на поліпшення стану на-вколишнього природного середовища шляхом підвищенняефективності використання та зміцнення існуючого потен-ціалу служб спостережень суб'єктів системи моніторингуна основі залучення нормативно-правових, економічних,фінансових, науково-експертних, інформаційно-освітніхта інших засобів, а також шляхом впровадження сучаснихінформаційних технологій, застосування засобів вимірю-вальної техніки, уніфікованих методик вимірювання, опти-мізації показників спостережень і створення на їх основієдиної мережі спостережень.

Для прийняття обґрунтованого державного управлін-ського рішення в галузі екології велике значення має ство-рення ефективної інформаційної системи, яка повиннаволодіти різноманітним банком еколого-економічних іюридичних даних. Інформаційна система екологічної галу-зі має відповідати загальним принципам охорони довкілля,раціонального природокористування та забезпечення еко-логічної безпеки.

Стаття 25 Закону України «Про охорону навколишньо-го природного середовища» під поняттям «інформація простан навколишнього природного середовища» тлумачить«інформацію в письмовій, аудіовізуальній, електронній чиіншій матеріальній формі про: стан навколишнього при-родного середовища чи його об'єктів - землі, вод, надр,атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу тарівні їх забруднення; біологічне різноманіття і його компо-ненти, включаючи генетично видозмінені організми та їхвзаємодію із об'єктами навколишнього природного серед-овища; джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію,енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагніт-не випромінювання, радіацію), які впливають або можутьвплинути на стан навколишнього природного середовищата здоров'я людей ...».

Відповідно до п. 3 Положення про порядок надання еко-логічної інформації, затвердженого наказом Міністерстваохорони навколишнього природного середовища Українивід 18 грудня 2003 року № 169[102], надання екологічної інфор-мації центральними органами виконавчої влади та їх орга-нами на місцях здійснюється з метою реалізації права гро-мадян, їх об'єднань, державних органів та юридичних осібна інформацію шляхом:

- отримання, зберігання, використання та поширення еко-логічної інформації усно, письмово або іншим способом;

систематичної публікації її в друкованих виданнях(бюлетенях, збірниках тощо), доповідях про стан на-вколишнього природного середовища, поширення ін-формаційними службами державних органів та органі-зацій, повідомлення її через засоби масової інформації,публічні виступи;

безпосереднього доведення її запитувачам за їх запи-том, у тому числі з автоматизованих інформаційно-аналітичних екологічних систем, бібліотечних та ар-хівних фондів, списків, реєстрів, кадастрів тощо.

Облік природних ресурсів передбачає ведення приро-доресурсових кадастрів, Червоної і Зеленої книг України.Порядок їх ведення встановлюється Кабінетом МіністрівУкраїни шляхом затвердження відповідних положень.

В Україні державні кадастри природних ресурсів класи-фіковані залежно від виду природних ресурсів, а саме: Дер-жавний земельний кадастр, Державний водний кадастр,Державний лісовий кадастр, Державний кадастр тварин-ного світу, Державний кадастр родовищ і проявів корис-них копалин тощо. Державний земельний кадастр ведетьсяДержкомземом України; Державний водний кадастр -Держкомводгоспом України та Міністерством охорони на-вколишнього природного середовища України; Державнийлісовий кадастр - Держкомлісгоспом України; Державнийкадастр тваринного світу та Державний кадастр родовищі проявів корисних копалин - Міністерством охорони на-вколишнього природного середовища України. Кадастриведуться з метою обліку кількісних, якісних й інших харак-теристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режимуїх використання (ст. 23 Закону України «Про охорону на-вколишнього природного середовища»).

Ведення Червоної книги України та Зеленої книгиУкраїни забезпечує Міністерство охорони навколишньогоприродного середовища України.72