§ 2. Види екологічних прав громадян : Екологічне право України : B-ko.com : Книги для студентів

§ 2. Види екологічних прав громадян

Навколишнє природне середовище і природні ресур-си - невід'ємна умова життєдіяльності будь-якої людини,суспільства в цілому. Якість навколишнього природногосередовища, зокрема природних ресурсів, впливає на най-дорожче, що є у людини - на здоров'я, а в державі - на станрозвитку економіки[124]. Пряма залежність стану здоров'я татривалості життя громадян від своєчасної та ефективноїреалізації екологічних прав є незаперечною.

Екологічні права громадян - це визнана міжнароднимспівтовариством та закріплена в юридичних нормах націо-нального законодавства можливість певної поведінки грома-дян у галузі охорони навколишнього природного середовища,раціонального використання та відтворення природних ре-сурсів і забезпечення екологічної безпеки.

Конституція України в ст. 50 визначає основні еколо-гічні права громадян (рис. 4.3).

Розвиток інституту екологічних прав почався з форму-вання права людини на безпечне довкілля. Вперше в історіїправової науки ця тема була досліджена на монографічно-му рівні О.С. Колбасовим (1976 р.). Він, розглядаючи праволюдини на безпечний стан довкілля, зазначив, що це правоне знайшло «еще достаточно полного позитивного право-вого закрепления ни в международно-правовьіх докумен-тах, ни в законодательстве отдельньїх стран»1.

Документом, який заклав основи сучасного інститу-ту екологічних прав, О.С. Колбасов визначив ДеклараціюООН про права людини. У ній знайшло своє відображенняправо людини на життя.

На міжнародному рівні проблема права людини набезпечне довкілля вперше була обговорена в процесі про-ведення Стокгольмської конференції ООН 1972 року,результатом якої стала прийнята 16 червня Декларація знавколишнього середовища. У ній знайшло закріплено на-ступне положення: «Людина має право на сприятливі умовижиття в навколишньому середовищі, якість якого дозволяєвести достойне та процвітаюче життя, та несе відповідаль-ність за охорону і покращення навколишнього середовища

1 Колбасов О.С. ^кология: политика - право. - М.: Наука, 1976. -С. 78-91.

на благо нинішнього і майбутніх поколінь». О.С. Колбасовназвав зазначену Декларацію другим по значущості доку-ментом для розвитку інституту екологічних прав.

Право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкіл-ля - одне з фундаментальних і всеосяжних суб'єктивних правлюдини та громадянина, що зачіпає основи життєдіяльності,пов'язані з підтримкою нормальних екологічних, економічних іестетичних умов життя. Саме тому зазначене право закріпленене лише в ст. 50 Конституції України, а й ст. 9 Закону України«Про охорону навколишнього природного середовища» та ст.293 Цивільного кодексу України. У ст. 293 Цивільного кодек-су України зазначено, що фізична особа має право на безпечнедля життя і здоров'я довкілля, право на достовірну інформаціюпро стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметівпобуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльністьфізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псу-вання, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має правовимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної таюридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути при-пинена за рішенням суду. Фізична особа має право на безпечнідля неї продукти споживання (харчові продукти та предметипобуту), а також на належні, безпечні і здорові умови праці,проживання, навчання тощо.

Право на безпечне навколишнє природне середовищеє невіддільним від сутності людини. Розуміння і розглядцього права з природно правових позицій характеризують-ся його універсальністю. Формування права на безпечнедовкілля як вихідної, основної ідеї виражає зміст, основнумету екологічного права.

Особливості права громадян на безпечне для життя іздоров'я довкілля полягають у наступному: загальнолюд-ське право, що знайшло відображення в екологічному за-конодавстві; тісно пов'язане з правом на життя і охоронуздоров'я; характеризує гуманістичну спрямованість еколо-94гічного права; має переважно немайновий характер і перед-бачає охорону благ людини як біологічного і соціальногоорганізму, його життя і здоров'я; обов'язковий правовийатрибут, що забезпечує спосіб життя людини у відповіднійекологічній обстановці; є елементом екологічного добробу-ту громадян України; зумовленість його персоніфікації -закономірності взаємодії людини і навколишнього природ-ного середовища як місця, джерела і умови її біологічногоіснування і розвитку; інтегрована правова категорія тощо1.

Оскільки право громадян на екологічну безпеку, закріпленев ст. 50 Конституції України, носить абсолютний характер, то,незалежно від чинників, що призвели до його порушення, грома-дяни мають право на відшкодування заподіяної шкоди[125]. Правоверегулювання можливості відшкодування такої шкоди є одним ізважливих механізмів реалізації права громадян на безпечне до-вкілля та одночасно воно виступає як самостійне їх право.

Відшкодування шкоди завданої порушенням права набезпечне довкілля варто розглядати як складний соціально-правовий інститут, який за своєю правовою природою єпоєднанням юридичної (цивільно-правової) відповідаль-ності, яка наступає у разі порушення екологічних прав про-типравними, винними діяннями, та позитивної (соціаль-ної) відповідальності, яка наступає у випадку заподіянняшкоди природними, природно-техногенними чи іншиминадзвичайними подіями і явищами, і за своєю юридичноюприродою є заходами захисту порушених екологічних правта реалізується шляхом застосування цих заходів[126].

Право на одержання екологічної інформації чітко визна-чене в міжнародному та національному законодавстві.

Доступ громадськості до актуальної та оперативної ін-формації є життєво важливим для здоров'я людини і захис-ту довкілля. Декларація Ріо-де-Жанейро про навколишнєсередовище та розвиток стверджує, що екологічні питаннянайкраще вирішуються за участю усіх зацікавлених грома-дян на відповідному рівні.

Конвенція про доступ до інформації, участь громад-ськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуд-дя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція)накладає на держави-учасниці ряд зобов'язань стосовнозбирання і обробки екологічної інформації, її доведення догромадськості, публікування екологічних звітів тощо1.

Право на одержання екологічної інформації є одниміз важливих конституційних прав громадян. Кожна особав Україні повинна мати змогу одержати інформацію простан довкілля та про його вплив на здоров'я.

Закон України «Про охорону навколишнього природно-го середовища» (ст. 9) закріплює за кожним громадяниномправо на вільний доступ до інформації про стан навколиш-нього природного середовища (екологічна інформація) тавільне отримання, використання, поширення та зберіганнятакої інформації, за винятком обмежень, встановлених за-коном.

Цьому праву відповідає обов'язок держави щодо на-дання необхідної інформації, через відповідні органи дер-жавної влади, у повноваження яких входить інформуваннянаселення про екологічний стан. Такими органами держав-

1 Пономаренко М.М. Практика співпраці органів державної вла-ди і громадськості з питань охорони довкілля (на прикладі Мініс-терства охорони навколишнього природного середовища України)// Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світо-вий та український досвід: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар.участю. - К.: НАДУ, 2008. - Т. 2. - С. 334.96ного управління в Україні є Міністерство охорони навко-лишнього природного середовища України, Міністерствоохорони здоров'я України та підпорядковані їм органи.Вони повинні надавати своєчасну і достовірну інформаціюу засоби масової інформації, на радіомовлення та телеба-чення.

Важливу роль у поширенні екологічної інформації віді-грають громадські екологічні організації, розміщуючи її навласних сайтах. Для найбільш ефективного використанняінформації деякі організації створили власні бази електро-нної розсилки. Серед таких організацій необхідно відміти-ти Харківську міську громадську організацію «Незалежнаагенція екологічної інформації», яка створила і постійнопоновлює інформацію на Веб-сайті «Світ відходів» (www.waste.com.ua).

Окрім вищезазначених екологічних прав громадянКонституція України закріплює право користування при-родними об'єктами права власності народу (ч. 2 ст. 13), утому числі на землю (ч. 2 ст. 14).

Значна частина екологічних прав громадян регламенто-вана статтею 9 Закону України «Про охорону навколиш-нього природного середовища» (рис. 4.4).

Екологічні права громадян визначені також і в іншихнормативно-правових актах природоохоронного законо-давства. Природоресурсове законодавство вміщує правовінорми, що закріплюють права громадян щодо використан-ня тих, чи інших природних ресурсів на праві власності чиправі природокористування. Антропоохоронним законо-давством визначаються права громадян у галузі санітарно-епідемічної, радіаційної, ядерної та іншої безпеки.

Екологічні права громадянина

право на безпечне для йогожиття та здоров'я навколиш- -

нє природне середовище

право на участь в розробці таздійсненні заходів щодо охоро-ни навколишнього природного _середовища, раціонального ікомплексного використанняприродних ресурсів

право на здійснення загаль-ного і спеціального викорис- -тання природних ресурсів

право на об'єднання в гро-мадські природоохоронні -формування

право на участь у публічних слу-ханнях або відкритих засіданняхз питань впливу запланованоїдіяльності на навколишнє при-родне середовище на стадіях -розміщення, проектування,будівництва і реконструкціїоб'єктів та у проведенні громад-ської екологічної експертизи

право на подання до суду по-зовів до державних органів,підприємств, установ, органі-зацій і громадян про відшко-дування шкоди, заподіяної їх Lздоров'ю та майну внаслідокнегативного впливу на навко-лишнє природне середовище

право на участь в обговоренні тавнесення пропозицій до проек-тів нормативно-правових актів,матеріалів щодо розміщення,будівництва і реконструкціїоб'єктів, які можуть негативновпливати на стан навколиш-нього природного середовища,внесення пропозицій до органівдержавної влади та органів міс-цевого самоврядування, юри-дичних осіб, що беруть участь вприйнятті рішень з цих питань

право на вільний доступ доінформації про стан навколиш-нього природного середовища(екологічна інформація) та віль-не отримання, використання,поширення та зберігання такоїінформації, за винятком обме-жень, встановлених законом

право на одержання екологіч-ної освіти

право на оскарження у судо-вому порядку рішень, дій абобездіяльності органів держав-ної влади, органів місцевогосамоврядування, їх посадовихосіб щодо порушення еколо-гічних прав громадян у поряд-ку, передбаченому законом

Рис. 4.4. Екологічні права громадянина, які регламентованіст. 9 Закону України «Про охорону навколишньогоприродного середовища»

§n ТЧ   •           •