§ 1. Поняття, зміст та форми права власності наприродні ресурси : Екологічне право України : B-ko.com : Книги для студентів

§ 1. Поняття, зміст та форми права власності наприродні ресурси

Власність як економічна категорія є найбільш ефектив-ним і гарантованим засобом реалізації економічних інтер-есів громадян, їх окремих груп та суспільства в цілому у га-лузі виробництва та задоволення споживчих потреб.

У соціальному житті відносини власності виступаютьяк відносини між людьми у процесі привласнення нимиматеріальних благ, здійснення їх обміну, розподілу та спо-живання для задоволення матеріальних і духовних потреб.Тому сутність відносин власності полягає в їх соціальномухарактері, оскільки відносини власності не можуть існува-ти поза суспільством[131].

В результаті закріплення економічних відносин у пра-вових нормах виникає право власності як юридична кате-горія. Правом власності є право особи на річ (майно), якевона здійснює відповідно до закону за своєю волею, неза-лежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексуУкраїни від 16 січня 2003 року № 435-IV[132]).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути про-

Екологічне право Українитиправно позбавлений цього права чи обмежений у йогоздійсненні. Особа може бути позбавлена права власностіабо обмежена у його здійсненні лише у випадках і в поряд-ку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктівправа власності може бути застосоване лише як винятокз мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку,встановлених законом, та за умови попереднього та повно-го відшкодування їх вартості, крім випадків, встановленихцивільним законодавством.

Привласнюючи конкретну річ, власник тим самим усу-ває від неї всіх інших осіб, вступаючи в такий спосіб у відно-сини з ними. Особа, яка є власником майна, безпосередньовпливає на це майно, спираючись на закон. Право власнос-ті безстрокове. Усі інші особи зобов'язані утримуватися відвчинення будь-яких дій, що порушують право власності[133].

Право власності на природні ресурси можна розгляда-ти в об'єктивному та суб'єктивному значеннях. Сукупністьправових норм, що регулюють відносини власності на при-родні ресурси, утворюють право власності на природніресурси в об'єктивному змісті. Відносини права влас-ності на природні ресурси є предметом низки галузей на-ціонального права, а саме: конституційного, цивільного,земельного, лісового, фауністичного тощо.

Право власностіна природніресурси в суб'єктивномузмісті - це сукупність повноважень власника щодо воло-діння, користування та розпорядження природними ре-сурсами.

Об'єктами права власності на природні ресурси в

Україні є земля, ліс, вода, надра, тваринний та рослиннийсвіт, а також природні території, які знаходяться під осо-бливою охороною.

Природні ресурси найчастіше представляють собоюмайнові об'єкти. Проте, вони є не тільки джерелами мате-ріального збагачення, але й середовищем життєдіяльностілюдини. Саме тому екологічне законодавство встановлюєчіткі природоохоронні обов'язки природокористувачів, ре-гламентує особливі умови використання природних ресур-сів у зв'язку з встановленням особливих правових режимівїх охорони (наприклад, при створенні природних парків чизаказників, встановленні водоохоронних зон навколо во-дойм та ін.) тощо. У випадку якщо власник передає при-родні ресурси в користування іншим особам на нього по-кладається обов'язок забезпечити контроль за виконаннямприродокористувачем положень законодавства про раціо-нальне використання природних ресурсів, їх відновленнята охорону.

Законодавством також встановлені обмеження в сферірозпорядження природними ресурсами, які виражаються увизначені його особливого порядку та меж, що обумовленонеобхідністю суміщення економічних та екологічних ін-тересів суспільства. Прикладом зазначеного є правила реє-страції угод з землею, встановлення максимальних розмірівземельних ділянок та цільового характеру їх використання,обмеження обігу сільськогосподарських земель тощо. Де-які природні ресурси взагалі виключені із цивільного обі-гу, оскільки знаходяться у виключній державній власності(вода, надра).

У ст. 41 Конституції України визначено право кожноговолодіти, користуватися і розпоряджатися своєю власніс-тю. Подібна правова регламентація даного права здійсненау ст. 317 Цивільного кодексу України.

На підставі вищезазначених норм чинного законодав-ства складовими змісту права власності на природні ресур-си необхідно вважати право володіння, користування тарозпоряджання (рис. 5.1).

Здійснення права власності регламентоване ст. 319 Ци-вільного кодексу України, а саме: власник володіє, корис-тується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд;власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії,які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та вико-нанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися мо-ральних засад суспільства; усім власникам забезпечуютьсярівні умови здійснення своїх прав; власність зобов'язує;власник не може використовувати право власності нашкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересамсуспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природ-ні якості землі; держава не втручається у здійснення влас-ником права власності; діяльність власника може бути об-межена чи припинена або власника може бути зобов'язанодопустити до користування його майном інших осіб лишеу випадках і в порядку, встановлених законом; особливостіздійснення права власності на національні, культурні та іс-торичні цінності встановлюються законом.

Форма права власності виникає шляхом екстеріори-зації, тобто зовнішнього прояву внутрішніх властивостейзмісту права власності[134]. Чинним законодавством Українивизначено чотири форми права власності на природні ре-сурси (рис. 5.2).

Вираженням загальнонародної форми права власнос-ті на природні ресурси є ч. 1 ст. 13 Конституції України,яка визначає право власності Українського народу на при-родні ресурси. Дане конституційне положення має дослів-не відтворення у ч. 1 ст. 324 Цивільного кодексу України.

Право приватної власності на природні ресурси

означає, що конкретно визначений природний ресурс, якийвідповідно до законодавства може перебувати у приватнійвласності, належить певному громадянину або юридичнійособі.

Право комунальної власності на природні ресурси ви-значають закріплені на законодавчому рівні повноваженнятериторіальних громад населених пунктів щодо володіння,користування та розпорядження відповідними природни-ми ресурсами. У комунальній власності перебувають усіприродні ресурси, у межах населених пунктів, крім при-родних ресурсів державної і приватної власності, а такожприродні ресурси за їхніми межами, на яких розташованооб'єкти комунальної власності.

Право державної власності на природні ресурси пе-редбачає правове закріплення повноважень щодо володін-ня, користування та розпорядження відповідними природ-ними ресурсами за представницькими органами державноївлади. У державній власності перебувають усі природніресурси, за винятком переданих у приватну і комунальнувласність.

Державна форма власності на природні ресурси у порів-нянні з іншими має незаперечні переваги, оскільки саме наїї основі може формуватися ефективна національна полі-тика природокористування[135].

Природні ресурси можуть знаходитись у спільній влас-ності з визначенням частки кожного з учасників спільноївласності (спільна часткова власність) або без визначеннячасток учасників спільної власності (спільна сумісна влас-ність).

Спільна власність на природні ресурси вважаєтьсячастковою, якщо договором або законом не передбаченаспільна сумісна власність. У спільній частковій власностікожному її учаснику належить право на визначену част-ку природного ресурсу (1/2, 2/3, 3/5 тощо). Право спіль-ної часткової власності на природні ресурси виникає: придобровільному об'єднанні власниками належних їм від-повідних природних ресурсів; при придбанні у власністьприродного ресурсу двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини на природ-ний ресурс двома або більше особами.

Спільною сумісною власністю є природні ресурси,придбані внаслідок спільної праці членів сім'ї, якщо іншене встановлено письмовою угодою між ними. У спільнійсумісній власності перебувають природні ресурси: подруж-жя; членів фермерського господарства, якщо інше не перед-бачено угодою між ними; співвласників жилого будинку.