§ 2. Підстави виникнення та припинення прававласності на природні ресурси

Підставою виникнення права власності на природніресурси вважається юридичний факт набуття права во-лодіння, користування та розпорядження конкретним при-родним ресурсом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України пра-во власності набувається на підставах, що не забороненізаконом, зокрема із правочинів. Воно вважається набутимправомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або не-законність набуття права власності не встановлена судом.

Громадяни України набувають право власності на при-родні ресурси на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із державної ікомунальної власності; приватизації; паювання; прийняттяспадщини.

В Україні іноземні громадяни та особи без громадян-ства також можуть набувати право приватної власностіна природні ресурси. Підставами зазначеного є укладан-ня цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, ренти,дарування, міни тощо); викуп земельних ділянок, на якихрозташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм направі власності; прийняття спадщини.

Проте відповідно до норм чинного законодавства Укра-їни не усі природні ресурси можуть перебувати у приват-ній власності іноземних осіб та осіб без громадянства. Так,

Екологічне право Україниземлі сільськогосподарського призначення, прийняті успадщину іноземними громадянами, а також особами безгромадянства, протягом року підлягають відчуженню (ч. 4ст. 81 Земельного кодексу України). Подібне положеннязакріплено у ч. 2 ст. 13 Лісового кодексу України: «ліси,отримані у спадщину іноземними громадянами, особамибез громадянства та іноземними юридичними особами, під-лягають відчуженню протягом одного року».

На підставі ст. 333 Цивільного кодексу України особа,яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здо-була іншу річ у лісі, водоймі тощо, є їхнім власником, якщовона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю або за-гального дозволу власника відповідної земельної ділянки.

Юридична особа публічного права набуває право влас-ності на майно, передане їй у власність, та на майно, набутенею у власність на підставах, не заборонених законом (ст.329 Цивільного кодексу України).

Юридичні особи (засновані громадянами України абоюридичними особами України) можуть набувати у влас-ність дозволені законодавством природні ресурси для здій-снення підприємницької діяльності у разі: а) придбання задоговором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, інши-ми цивільно-правовими угодами; б) внесення природнихресурсів її засновниками до статутного фонду; в) прийнят-тя спадщини; г) виникнення інших підстав, передбаченихзаконом.

Право комунальної власності на природні ресурси можевиникнути в результаті передання їх із приватної чи дер-жавної власності. Крім того, безхазяйні природні ресурси, аце ті, які не мають власника або їх власник невідомий, від-повідно до ст. 335 Цивільного кодексу України, після спли-ву одного року з дня взяття їх на облік за заявою органу,уповноваженого управляти майном відповідної територі-альної громади, можуть бути передані за рішенням суду укомунальну власність.

Право державної власності на природні ресурси набу-вається і реалізується державою в особі Кабінету МіністрівУкраїни, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, об-ласних, Київської та Севастопольської міських, районнихдержавних адміністрацій, державних органів приватизації,центральних органів виконавчої влади з питань природ-них ресурсів, відповідно до закону. В державну власністьможуть бути передані природні ресурси у разі виникненнясуспільних потреб або суспільної необхідності.

Момент набуття права власності за договором визначе-ний статтею 334 Цивільного кодексу України. Так, правовласності у набувача майна за договором виникає з момен-ту передання майна, якщо інше не встановлено договоромабо законом. Переданням майна вважається вручення йогонабувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо длявідправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженогобез зобов'язання доставки. Право власності на майно за до-говором, який підлягає нотаріальному посвідченню, вини-кає у набувача з моменту такого посвідчення або з моментунабрання законної сили рішенням суду про визнання дого-вору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договірпро відчуження майна підлягає державній реєстрації, правовласності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Підставою припинення права власності на природніресурси вважається юридичний факт втрати права воло-діння, користування та розпорядження конкретним при-родним ресурсом.

Підстави припинення права власності на природні ре-сурси визначаються законодавством та у значній мірі зале-жать від форми власності.

Загальні підстави припинення права власності закрі-плені у ст. 346 Цивільного кодексу України, а саме: відчу-

115

Екологічне право Україниження власником свого майна; відмова власника від прававласності; припинення права власності на майно, яке зазаконом не може належати цій особі; знищення майна; ви-куп пам'яток історії та культури; викуп земельної ділянкиу зв'язку із суспільною необхідністю; викуп нерухомогомайна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхіднос-ті земельної ділянки, на якій воно розміщене; зверненнястягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізи-ція; конфіскація; припинення юридичної особи чи смертьвласника.

Припинення права приватної власності на природні ре-сурси може здійснюватися за рішенням: по-перше, власни-ка природного ресурсу (добровільна відмова, продаж, дару-вання, обмін тощо); по-друге, суду (у разі порушення нормекологічного законодавства щодо охорони, раціональноговикористання та відтворення природних ресурсів, система-тичного невнесення плати тощо).

Право державної власності на природні ресурси припи-няється у разі їх передання у комунальну або приватну влас-ність. У свою чергу, право комунальної власності на при-родні ресурси припиняється у разі передання їх у державнуабо приватну власність. За рішенням власника в порядку,визначеному законодавством про приватизацію, майно, якезнаходиться у державній або комунальній власності, відчу-жується у власність громадян та юридичних осіб.