§ 1. Поняття екологічної безпеки та її правові основи : Екологічне право України : B-ko.com : Книги для студентів

§ 1. Поняття екологічної безпеки та її правові основи

Право екологічної безпеки, як об'єктивна категорія, маєоб'єкт і предмет регулювання. Об'єктом є ця безпека, а пред-метом - правовідносини, пов'язані з її забезпеченням[144].

Поняття «безпека», згідно з етимологією цього слова,означає «відсутність» безпеки, «надійність», тобто відсут-ність будь-яких загроз особистості, суспільству та держа-ві (об'єкту безпеки)[145]. З позиції юридичної науки понят-тя «безпека» розглядається як стан захищеності життєвоважливих інтересів особистості, суспільства та держави відвнутрішніх та зовнішніх загроз[146].

Екологічна безпека є такий стан навколишнього при-родного середовища, при якому забезпечується попереджен-ня погіршення екологічної обстановки та виникнення небез-пеки для здоров'я людей (ч. 1 ст. 50 Закону України «Проохорону навколишнього природного середовища»).

Зі змісту ч. 1 ст. 50 Закону України «Про охорону на-вколишнього природного середовища» випливає, що в ньо-му зафіксована спроба визначити екологічну безпеку якстан довкілля (біологічний, хімічний, фізичний), що не єнебезпечним для здоров'я людей. Причому це такий стан,за якого здійснюється система запобігання настанню не-безпеки, тобто загрози[147].

Конституційне право на безпечне для життя і здоров'ядовкілля (право на екологічну безпеку) більшістю науков-ців визначається як загальнолюдське, абсолютне право, якетісно пов'язане з правом на життя, правом на охорону жит-тя[148]. Екологічна безпека гарантується громадянам Україниздійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних полі-тичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Законність створює умови існування екологічної безпе-ки, її вдосконалення та зміцнення. В результаті здійсненнязаконності створюється екологічна безпека, тобто такийпорядок, забезпечення якого закріплено державою; закон-ність та екологічна безпека складають основу нормальногожиття суспільства, усіх громадян України[149].

На підставі Декларації про державний суверенітетУкраїни від 16 липня 1990 року № 55-XII[150] Україна само-стійно встановлює порядок організації охорони природи насвоїй території та порядок використання природних ресур-сів. Вона має право заборонити будівництво та припинитифункціонування будь-яких підприємств, установ, організа-цій та інших об'єктів, які спричиняють загрозу екологічнійбезпеці.

Екологічне право УкраїниЗавданнями національної екологічної політики є досяг-нення безпечного для здоров'я людини стану навколишньо-го природного середовища, що передбачає: проведення оцін-ки та послідовне зниження екологічних ризиків для здоров'ялюдини; упровадження системи екологічного маркуваннятоварів і продуктів харчування; приведення якості питноїводи у відповідність з європейськими стандартами1.

Екологічну безпеку можна поділити на декілька видів(рис. 7.1).

Екологічну безпеку належить розглядати в рамках на-ціональної безпеки в цілому, оскільки остання служитьєдиній меті - забезпеченню безпеки життєво важливихінтересів всього населення країни. Оскільки українське за-конодавство є цілісною соціальною системою, то необхідновиходити з того, що носієм інтегрованих потреб громадянта соціальних груп є нація. Саме тому, на думку О. Хіміч,термін «національна безпека» точніше відображає сутністьпитання екологічної безпеки людини, суспільства та дер-жави[151]. У Законі України «Про основи національної без-пеки України» від 19 червня 2003 року № 964-IV[152] одниміз важливих національних інтересів в Україні визначенозабезпечення екологічно та техногенно безпечних умовжиттєдіяльності громадян і суспільства, збереження на-вколишнього природного середовища та раціональне вико-ристання природних ресурсів (ст. 6).

Об'єктами національної безпеки (ст. 3 Закону України«Про основи національної безпеки України») є: по-перше,людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи;по-друге, суспільство - його духовні, морально-етичні,культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні ціннос-ті, інформаційне і навколишнє природне середовище і при-родні ресурси; по-третє, держава - її конституційний лад,суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Суб'єкти забезпечення національної безпеки визначеніу ст. 4 Закону України «Про основи національної безпекиУкраїни»: Президент України; Верховна Рада України; Ка-бінет Міністрів України; Рада національної безпеки і обо-рони України; міністерства та інші центральні органи вико-навчої влади; Національний банк України; суди загальноїюрисдикції; прокуратура України; місцеві державні адміні-страції та органи місцевого самоврядування; Збройні СилиУкраїни, Служба безпеки України, Служба зовнішньої роз-відки України, Державна прикордонна служба України таінші військові формування, утворені відповідно до законівУкраїни; громадяни України, об'єднання громадян.

На сучасному етапі основними реальними та потенцій-ними загрозами екологічної безпеки є: значне антропогеннепорушення і техногенна перевантаженість території Украї-ни, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуаційтехногенного та природного характерів; нераціональне, ви-снажливе використання мінерально-сировинних природ-них ресурсів як невідновлюваних, так і відновлюваних; не-подоланність негативних соціально-екологічних наслідківЧорнобильської катастрофи; погіршення екологічного ста-ну водних басейнів, загострення проблеми транскордоннихзабруднень та зниження якості води; загострення техноген-ного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ нар. Дніпро; неконтрольоване ввезення в Україну екологічнонебезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгеннихрослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин,рослин і організмів, екологічно необґрунтоване викорис-тання генетично змінених рослин, організмів, речовин тапохідних продуктів; неефективність заходів щодо подолан-ня негативних наслідків військової та іншої екологічно не-безпечної діяльності; небезпека техногенного, у тому чис-лі ядерного та біологічного, тероризму; посилення впливушкідливих генетичних ефектів у популяціях живих орга-нізмів, зокрема генетично змінених організмів, та біотехно-логій; застарілість та недостатня ефективність комплексівз утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів(ст. 7 Закону України «Про основи національної безпекиУкраїни»).

Згідно із п. 17 Основних напрямів державної полі-тики України у галузі охорони довкілля, використання142природних ресурсів та забезпечення екологічної безпекирозв'язання проблем техногенно-екологічної безпеки по-требує: здійснення перебудови техногенного середовища,технічного переозброєння виробничого комплексу на осно-ві впровадження новітніх наукових досягнень, енерго- і ре-сурсозберігаючих технологій, безвідходних та екологічнобезпечних технологічних процесів, застосування відновлю-ваних джерел енергії, розв'язання проблем знешкодженняі використання всіх видів відходів; налагодження ефектив-ного екологічного контролю за науково-дослідними робо-тами із створення об'єктів штучного походження, їх про-ектуванням, будівництвом та функціонуванням з метоюуправління техногенними навантаженнями, раціональнимвикористанням природних ресурсів і розміщенням продук-тивних сил; проведення класифікації регіонів України зарівнями техногенно-екологічних навантажень, створеннякарт техногенно-екологічних навантажень; розробки ме-тодології визначення ступеня екологічного ризику для до-вкілля, обумовленого техногенними об'єктами; проведеннядосліджень з метою створення системи моделей моніто-рингового контролю за об'єктами спостережень у промис-ловості, енергетиці, будівництві, транспорті і сільськомугосподарстві[153].