§ 1. Зміст економіко-правового механізмуприродокористування та охорони навколишньогоприродного середовища

Тривале ігнорування економічних важелів охорони до-вкілля на фоні зниження ефективності адміністративнихможливостей обумовили потребу в пошуках збалансованоїекологічної політики на основі поєднання як адміністра-тивних, так і економічних механізмів охорони довкілля[160].

Економічний механізм екологічного регулюванняправомірно аналізувати у широкому та вузькому значенні.В економічній теорії у широкому розумінні він репрезен-тований сукупністю форм і методів функціонування сус-пільного виробництва як еколого-економічної системи, щовідбиває ступінь розвитку процесу свідомого використаннязаконів природи та економічних законів у людській діяль-ності. У вузькому розумінні цей механізм визначаєтьсяяк система-набір спонукальних інструментів (підойм), щокерують економічною поведінкою суб'єктів господарювання,спрямовуючих їх на здійснення ресурсозберігаючих заходів,отже - на досягнення еколого-економічної збалансованостіфункціонування суспільного виробництва та якісного станудовкілля1

Економічний механізм забезпечення охорони до-вкілля - це система економіко-правових засобів впливу,які забезпечують формування системи фінансування при-родоохоронних заходів через стягнення зборів за викорис-тання природних ресурсів та забруднення довкілля, іншихнадходжень, стимулювання природоохоронної діяльностісуб'єктів шляхом встановлення фінансових та інших мате-ріальних пільг та гарантій2.

В Основних напрямах державної політики України угалузі охорони довкілля, використання природних ресур-сів та забезпечення екологічної безпеки (п. 15) підкреслю-ється, що економічний устрій країни визначає як загальнусистему природокористування з усіма її атрибутами (обся-гами видобутку, переробки і споживання ресурсів, ефектив-ністю, характером взаємовідносин, відповідальністю передмайбутніми поколіннями), так і фінансово-економічниймеханізм захисту навколишнього природного середовища.

Тривалий час економіка України централізовано фор-мувалася з величезними структурними диспропорціями.Неефективна економічна система з її нічийною власністю,адміністративним перерозподілом коштів і ресурсів відрентабельних підприємств до збиткових, низькими цінамина енергоносії, воду і сировину, а також відсутністю облікуна підприємствах сприяла нераціональному використаннюприродних ресурсів та неефективному споживанню енер-гії в сфері монополізованого виробництва. Питома вагаважкої промисловості з її ресурсомісткими технологіями

Веклич О. Сучасний стан та ефективність економічного меха-нізму екологічного регулювання // Економіка України. - 2003. - №10. - С. 62.

Кобецька Н.Р. Екологічне право України: Навч. посіб. /Н.Р.Кобецька. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер,2008. - С. 118.

в економіці України становила 61 відсоток валового вну-трішнього продукту порівняно з 34 відсотками у країнахЄвропейського Союзу. Енергомісткість валового націо-нального продукту в Україні є найбільшою серед іншихкраїн колишнього Союзу РСР.

Ліквідація надмірної енерго- і ресурсомісткості струк-турно деформованого виробництва є ключем до визначен-ня шляхів і способів проведення економічної реформи, щомає забезпечити раціональне природокористування і га-рантувати екологічну безпеку[161].

Серед нормативно-правових актів, які врегульовуютьекономічний механізм забезпечення охорони довкілля йраціонального природокористування визначальне місцезаймає Закон України «Про охорону навколишнього при-родного середовища» (розділ Х).

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про охорону на-вколишнього природного середовища» економічні заходизабезпечення охорони навколишнього природного середови-ща передбачають:

а)         взаємозв'язок усієї управлінської, науково-технічноїта господарської діяльності підприємств, установ таорганізацій з раціональним використанням природнихресурсів та ефективністю заходів по охороні навко-лишнього природного середовища на основі економіч-них важелів;

б)         визначення джерел фінансування заходів щодо охоро-ни навколишнього природного середовища;

в)         встановлення лімітів використання природних ресурсів,скидів забруднюючих речовин у навколишнє природнесередовище та на утворення і розміщення відходів;

г)         встановлення нормативів збору і розмірів зборів завикористання природних ресурсів, викиди і скиди за-бруднюючих речовин у навколишнє природне середо-вище, на утворення і розміщення відходів та інші видишкідливого впливу;

д)         надання підприємствам, установам і організаціям, атакож громадянам податкових, кредитних та іншихпільг при впровадженні ними маловідхідних, енерго- іресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних ви-дів енергії, здійсненні інших ефективних заходів щодоохорони навколишнього природного середовища;

е)         відшкодування в установленому порядку збитків, за-вданих порушенням законодавства про охорону навко-лишнього природного середовища.

В умовах економічної кризи єдиним стабільним джере-лом фінансування природоохоронних заходів залишаєтьсябюджет. Згідно із Законом України «Про охорону навко-лишнього природного середовища» у нашій державі діютьтри бюджетні джерела: збір за спеціальне використанняприродних ресурсів (ст. 43), збір за забруднення навколиш-нього природного середовища (ст. 44) та збір за погіршенняякості природних ресурсів (ст. 45).

Збори - це обов'язкові, як правило, індивідуальні, без-відплатні, цільові платежі до Державного і місцевих бю-джетів й державних цільових фондів, що переслідують спе-ціальні цілі та мають задовольняти спеціальні інтереси[162].

Збір за спеціальне використання природних ресурсівє одним з вагомих джерел формування фінансових ресурсівдля реалізації екологічних програм різного рівня й спрямо-ваності. Він встановлюється на основі нормативів зборів ілімітів їх використання.

Нормативи збору за використання природних ресурсіввизначаються з урахуванням їх розповсюдженості, якос-

Екологічне право Україниті, можливості відтворення, доступності, комплексності,продуктивності, місцезнаходження, можливості перероб-ки, знешкодження і утилізації відходів та інших факторів.Нормативи збору за використання природних ресурсів, атакож порядок його стягнення встановлюються КабінетомМіністрів України.

Ліміти використання природних ресурсів встановлюютьсяв порядку, що визначається Верховною Радою Автономної Рес-публіки Крим, обласними, міськими (міста загальнодержавно-го значення) Радами, крім випадків, коли природні ресурсимають загальнодержавне значення. Ліміти використання при-родних ресурсів загальнодержавного значення встановлюють-ся в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Збори за використання природних ресурсів в межахвстановлених лімітів відносяться на витрати виробництва,а за понадлімітне використання та зниження їх якості стя-гуються з прибутку, що залишається у розпорядженні під-приємств, установ, організацій чи громадян (ст. 43 ЗаконуУкраїни «Про охорону навколишнього природного серед-овища»).

Збір за забруднення навколишнього природного се-редовища - це складова екологічної політики нашої дер-жави. Він справляється за:

скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водніоб'єкти;

викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовинстаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

розміщення відходів.

Збір за забруднення навколишнього природного серед-овища встановлюється на основі фактичних обсягів вики-дів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнєприродне середовище і розміщення відходів.

Ліміти скидів забруднюючих речовин в навколишнєприродне середовище, утворення і розміщення відходів166промислового, сільськогосподарського, будівельного й ін-шого виробництва та інші види шкідливого впливу в ціло-му по території Автономної Республіки Крим, областей,міст загальнодержавного значення або окремих регіоніввстановлюються:

а)         у випадках, коли це призводить до забруднення при-родних ресурсів республіканського значення, терито-рій інших областей, - спеціально уповноваженим цен-тральним органом виконавчої влади з питань охоронинавколишнього природного середовища;

б)         в інших випадках - в порядку, що встановлюється Вер-ховною Радою Автономної Республіки Крим, обласни-ми, міськими (міст загальнодержавного значення) Ра-дами, за поданням органів спеціально уповноваженогоцентрального органу виконавчої влади з питань охоро-ни навколишнього природного середовища.

Порядок встановлення нормативів збору і стягненнязборів за забруднення навколишнього природного серед-овища визначається Кабінетом Міністрів України.

Збори підприємств, установ, організацій, а також грома-дян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколиш-нє природне середовище, розміщення відходів та інші видишкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витративиробництва, а за перевищення лімітів стягуються з при-бутку, що залишається в розпорядженні підприємств, уста-нов, організацій чи громадян.

Порядок встановлення обмежень розмірів зборів за за-бруднення навколишнього природного середовища визна-чається Кабінетом Міністрів України (ст. 44 Закону України«Про охорону навколишнього природного середовища»).

Плата за забруднення навколишнього природного середо-вища, зазначає В.В. Костицький, «відіграє значну роль у регу-лювання відносин, які виникають у сфері взаємодії природи ісуспільства, а вдосконалення організаційно-правового меха-нізму її здійснення є необхідною умовою подальшої оптиміза-ції фінансових важелів для ліквідації та нейтралізації наслід-ків забруднення середовища перебування людини»[163].

Найбільша ефективність підвищення надходження ко-штів від зборів за забруднення навколишнього природногосередовища можлива тільки при пропорційному сукупномузастосуванні трьох елементів, а саме: підвищення відсоткастягнення збору; підвищення нормативу збору за кожнимінгредієнтом; розширення переліку платників. Для підви-щення відсотка стягнення збору в умовах тяжкого фінан-сового становища й неплатоспроможності підприємств уостанній час проведена низка заходів: внесені зміни в при-родоохоронне законодавство; розроблений механізм пога-шення заборгованості у бюджет за рахунок матеріально-технічних засобів підприємств; формується новий підхіддо пріоритетів витрачання; активізована робота контролю-ючих служб.

Збір за погіршення якості природних ресурсів (зни-ження родючості ґрунтів, продуктивності лісів, рибопро-дуктивності водойм тощо) в результаті володіння і корис-тування встановлюється на основі нормативів.

Порядок встановлення нормативів збору за погіршенняякості природних ресурсів визначається Кабінетом Міні-стрів України.

Збори підприємств, установ, організацій, а також гро-мадян за погіршення якості природних ресурсів внаслідокволодіння і користування ними здійснюються за рахунокприбутку, що залишається у їх розпорядженні (ст. 45 За-кону України «Про охорону навколишнього природногосередовища»).