§ 4. Правове регулювання охоронита раціонального використання земель

Охорона навколишнього середовища, раціональне ви-користання природних ресурсів, забезпечення екологічноїбезпеки - невід'ємна умова усталеного економічного й со-ціального розвитку України як суверенної держави1.

Оскільки земля є одним із основних компонентів на-вколишнього природного середовища, то охорона довкіл-ля, в тому числі й правова, одночасно охоплює і охорону тараціональне використання землі2.

Важливе значення в регулюванні охорони та раціональ-ного використання земельних ресурсів відіграють наступнінормативно-правові акти: Конституція України, Земель-ний кодекс України, закони України: «Про меліорацію зе-мель» від 14 січня 2000 року № 1389-XIV3, «Про охоронуземель» від 19 червня 2003 року № 962-IV4, «Про держав-ний контроль за використанням та охороною земель» від19 червня 2003 року № 963-IV5, постанова Верховної РадиУкраїни «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року№ 563-XII6 та ін.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є осно-вним національним багатством, що перебуває під особли-вою охороною держави.

Розділ VI Земельного кодексу України повністю при-свячений врегулюванню відносин з охорони земель в Укра-їні. Але його правові норми виявилися не зовсім дієвими і

Балюк Г.І. Екологічне право України: Конспект лекцій у схе-мах (Загальна і Особлива частини): Навч. посібник. - К.: ЮрінкомІнтер, 2006. - С. 5.

Оверковська Т. Правова охорона земель в Україні: поняття таюридичні ознаки // Юридична України. - 2006. - № 12. - С. 67.

Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 11. - Ст. 90.

Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 349.

Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 350.

Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 10. - Ст. 100.

як наслідок - Верховна Рада України 19 червня 2003 рокуприйняла Закон України «Про охорону земель»[184].

Стаття 162 Земельного кодексу України визначає, щоохорона земель - це система правових, організаційних, еко-номічних та інших заходів, спрямованих на раціональне ви-користання земель, запобігання необгрунтованому вилучен-ню земель сільськогосподарського призначення, захист відшкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищенняродючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісо-господарського призначення, забезпечення особливого режимувикористання земель природоохоронного, оздоровчого, рекре-аційного та історико-культурного призначення.

Завданнями охорони земель є забезпечення збережен-ня та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінностіприродних і набутих якостей земель (ст. 163 Земельногокодексу України).

За своєю суттю правова охорона земель є видом комп-лексних правовідносин. Через правовідносини реалізуютьсянорми права, які встановлюють права та обов'язки людини.Вони можуть бути формально визначені (у статтях законів,підзаконних нормативно-правових актах) або не мати необ-хідних формальних ознак (наприклад, природні права лю-дини). Держава захищає усі правовідносини, які мають міс-це в суспільстві, незалежно від їх формального визначення, іпідтримує їх різними засобами, в тому числі примусовими[185].

Єдине визначення правової охорони земель у юридичнійнауці відсутнє. Так, на думку О.С. Баб'яка, П.Д. Біленчука,О.Ю Чирви, правова охорона земельних ресурсів - це су-купність правових норм та виникаючих на основі їх застосу-вання правовідношень, спрямованих на здійснення заходів позбереженню земельних ресурсів, їх раціональне використаннята відтворення природних ресурсів, оздоровлення для задо-волення екологічних, економічних, культурно-оздоровчих по-треб суспільства в інтересах теперішнього та майбутніх по-колінь1. У свою чергу, В.Л. Мунтян під правовою охороноюземель розуміє систему правових норм, які містять приписи,направлені на збереження земель, відновлення й підвищення їхродючості, що здійснюються з метою раціонального викорис-тання землі в інтересах підвищення добробуту людей2.

Правова охорона земель сприяє зміцненню законностів галузі земельних відносин. Ці поняття взаємопов'язані.Правова охорона земель і законність передбачають:

наявність необхідних законодавчих та інших правовихактів;

точне застосування і неухильне дотримання вимог за-кону державними органами, громадськими організаці-ями, посадовими особами, землевласниками і землеко-ристувачами;

неминучість відповідальності за порушення чиннихнорм права, спрямованих на охорону земель3.

Значне місце серед заходів щодо охорони земель відводить-ся їх меліорації. Меліорація земель відповідно до Закону Укра-їни «Про меліорацію земель» та Земельного кодексу України

це комплекс гідротехнічних, інших меліоративних засобів, якіздійснюються з метою регулювання водного, теплового, пові-тряного й поживного режиму ґрунтів, зберігання і підвищення їхродючості і формування екологічно-збалансованої,раціональноїструктури угідь; меліоративні заходи - це роботи,, які спря-

Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Чирва О.Ю. Екологічне правоУкраїни: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2000. - С. 113.

Мунтян В.Л. Правова охорона природи УРСР. - К.: Вища шко-ла, 1982. - С. 117.

Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. - К.:Юрінком Інтер, 2001. - С. 152.

218мовані на покращення хімічних і фізичних властивостей ґрун-тів, обводнення пасовищ,, створення захисних лісових посадок,проведення культурно-технічних робіт, покращення земель знесприятливим водним режимом й інженерно-технічними умо-вами, проектування, будівництво (реконструкція) і експлуата-ція меліоративних систем, включаючи наукове, організаційне івиробничо-технічне забезпечення цих робіт.

Вищезазначене законодавче визначення суті й значи-мості меліорації земель підкреслює важливість економіко-правової та екологічної охорони, зберігання земельних ре-сурсів сільськогосподарського призначення і є суттєвимелементом національної безпеки в сфері економіки держави.Тому форми господарювання в агропромисловому комп-лексі вимагають організаційно-правових умов забезпеченнянайбільш ефективного використання земельних, водних таінших ресурсів в зоні зрошення півдня України. Дефіцит ор-ганічних добрив і обмеження можливості застосування інду-стріальних технологій вирощування сільськогосподарськихкультур визначили гостру проблему зберігання і підвищен-ня родючості ґрунтів. Це народногосподарське завданнязначною мірою можна вирішити за рахунок раціоналізації таоптимізації таких ведучих галузей сільського господарстваяк землеробство, рослинництво, тваринництво, де основнимфактором є впровадження науково-обґрунтованих сівозмін іструктури посівних площ[186].

Основними принципами здійснення державного контр-олю за використанням та охороною земель є:

забезпечення раціонального використання та охорониземель як основного національного багатства, що пере-буває під особливою охороною держави;

пріоритет вимог екологічної безпеки у використанніземельних ресурсів над економічними інтересами;

повне відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю вна-слідок порушення земельного законодавства України;

поєднання заходів економічного стимулювання і від-повідальності у сфері використання та охорони земель(ст. 3 Закону України «Про державний контроль за ви-користанням та охороною земель»).

Ефективність охорони земель в багатьох випадках зале-жить від дієвості тих норм права, які регулюють її охоро-ну. Тому важливо мати правові норми, які б забезпечувалинадійну охорону земель. Будь-яка правомочність має зна-чення лише тоді, коли реально забезпечується, інакше вонавтрачає своє значення, силу і дієвість.

Що стосується раціонального використання земель, то у зе-мельному законодавстві України цей термін зустрічається як:

по-перше, одне із завдань земельного законодавстваУкраїни (ст. 4 Земельного кодексу України);

по-друге, один із принципів земельного законодавстваУкраїни (ст. 5 Земельного кодексу України);

по-третє, одне із завдань охорони земель (ст. 162 Зе-мельного кодексу України);

по-четверте, одне із важливих завдань земельної ре-форми в Україні (постанова Верховної Ради України«Про земельну реформу») та в деяких інших аспектах.

Сучасний процес раціонального природокористування,В.В. Костицький вважає, слід розглядати як більш широкепоняття, ніж матеріальне виробництво, оскільки воно, по-ряд із виробничим споживанням і відтворенням природнихресурсів нині охоплює ще й діяльність з охорони навко-лишнього природного середовища від деградації та забруд-нення і формування фундаменту майбутньої цивілізації[187].

Законодавче визначення поняття «раціональне вико-ристання землі» відсутнє. У науці під раціональним вико-ристанням землі необхідно розуміти досягнення потріб-ного результату від господарської експлуатації землі примінімальних затратах з одночасним її збереженням і покра-щенням в процесі використання.

Забезпечення раціонального використання та охорониземель - один з основоположних принципів Земельногокодексу України, що тісно і нерозривно пов'язаний з такимпринципом, як цільовий характер використання земель.

Цільове призначення земель - це встановлені законо-давством порядок, умови і межі використання земель дляконкретних цілей згідно з категоріями земель[188].

Стаття 19 Земельного кодексу України встановлює, щозалежно від цільового призначення, всі землі в Україні по-діляються на наступні категорії:

землі сільськогосподарського призначення - землі,що надаються для потреб сільського господарства абопризначені для цієї мети;

землі житлової та громадської забудови - земельні ді-лянки в межах населених пунктів, які використовують-ся для розміщення житлової забудови, громадськихбудівель і споруд, інших об'єктів загального користу-вання;

землі природно-заповідного та іншого природоохо-ронного призначення - це ділянки суші і водного про-стору з природними комплексами та об'єктами, щомають особливу природоохоронну, екологічну, науко-ву, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким від-повідно до закону надано статус територій та об'єктівприродно-заповідного фонду. Сюди також належатьземельні ділянки водно-болотних угідь, що не віднесе-ні до земель лісового і водного фонду, а також земельніділянки, в межах яких є природні об'єкти, що маютьособливу наукову цінність;

землі оздоровчого призначення - землі, що мають при-родні лікувальні властивості, які використовуютьсяабо можуть використовуватися для профілактики за-хворювань і лікування людей;

землі рекреаційного призначення - тобто землі, які ви-користовуються для організації відпочинку населення,туризму та проведення спортивних заходів;

землі історико-культурного призначення - землі, наяких розташовані:

а)         історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, мемо-ріальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладо-вища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки,споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями;

б)городища,    кургани, давні поховання, пам'ятні скуль-птури та мегаліти, наскальні зображення, поля дав-ніх битв, залишки фортець, військових таборів, по-селень і стоянок, ділянки історичного культурногошару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;

в)архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри,квартали, площі, залишки стародавнього плануван-ня і забудови міст та інших населених пунктів, спо-руди цивільної, промислової, військової, культовоїархітектури, народного зодчества, садово-парковікомплекси, фонова забудова;

землі лісогосподарського призначення - землі, вкритілісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреблісового господарства;

землі водного фонду - землі, зайняті воднимиоб'єктами, болотами й водогосподарськими споруда-ми, та виділені по берегах водойм ділянки під смугивідведення, прибережні смуги та інші зони охорони;

9) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики,оборони та іншого призначення - землі, надані в уста-новленому порядку підприємствам промисловості,транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншим ор-ганізаціям, установам для розміщення на них об'єктіввиробничого, комунального, культурно-побутового таіншого несільськогосподарського призначення і здій-снення ними завдань спеціального призначення.

Зміна цільового призначення земель згідно зі ст. 20Земельного кодексу України провадиться органами вико-навчої влади або органами місцевого самоврядування, якіприймають рішення про передачу цих земель у власністьабо надання у користування, вилучення (викуп) земель ізатверджують проекти землеустрою або приймають рішен-ня про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

За основним цільовим призначенням землі сільськогос-подарського призначення були поставлені на перше місце.Одним із принципів земельного права є відтворений у ст.23 Земельного кодексу України принцип, що землі, при-датні для потреб сільського господарства, повинні надава-тися насамперед для сільськогосподарського використан-ня. Визначення земель, придатних для потреб сільськогогосподарства, проводиться на підставі даних державногоземельного кадастру. Для потреб, не пов'язаних із веден-ням сільськогосподарського виробництва, надаються пе-реважно несільськогосподарські угіддя гіршої якості. Прі-оритетність земель сільськогосподарського призначеннязумовлюється тим, що вони призначені для виробництвасільськогосподарської продукції, зокрема, продуктів хар-чування чи сировини для харчової промисловості[189].