§ 1. Поняття права водокористування та правової охорони вод : Екологічне право України : B-ko.com : Книги для студентів

§ 1. Поняття права водокористування та правової охорони вод

Правовий погляд на систему суспільних відносин - ха-рактерна особливість юридичного методу, який є засобомформування юридичної теорії[191]. Дослідження теоретичнихаспектів будь-якої галузі науки є першочерговим етапом їїпізнання.

Вода найбільш поширена в біосфері речовина. Вона вприроді перебуває в безперервному русі, постійно відбува-ється водообмін між різними частинами гідросфери. Мож-на виділити три найважливіші шляхи її переміщення: за-гальну циркуляцію в атмосфері, морські течії і річний стік.

Величезне значення вода має не лише в природі, а й ужитті людини. Цілі її використання людиною дуже різно-манітні. Так, вирощування сільськогосподарської продукціїнеможливе без зрошення й обводнення. Значна кількістьводи споживається для промислових і гідроенергетичнихпотреб. Течії, припливи й відпливи використовуються якзасіб пасивного транспорту. Велике значення для розвиткуводного транспорту мають ріки і моря. Водні об'єкти вико-ристовуються також і для потреб повітряного транспорту.

Деякі водні джерела відіграють значну роль при лікуван-ні та профілактиці різних хвороб. Використання воднихоб'єктів (їх частин) здійснюється для промислового добу-вання риби і іншого водного промислу та мають значеннядля відтворення їх запасів. Крім того, для вод притаманнеі естетичне значення, вони оживляють та прикрашаютьландшафти.

В преамбулі Водного кодексу України зазначено, що усіводи (водні об'єкти) на території України є національнимнадбанням народу України, однією з природних основ йогоекономічного розвитку і соціального добробуту.

Поняття «вода» розглядається з точок зору різних наук.Так, наприклад, в тлумачному словнику російської мовиС.І. Ожегов зазначив шість визначень води:

прозрачная бесцветная жидкость, представляющая со-бой в чистом виде химическое соединение водорода икислорода;

напиток (для утоления жаждьі, лечебньїй и т.п.);

водная поверхность - река, озеро, море и т.п., а такжеее уровень;

водное пространство какого-нибудь района;

потоки, струи, волньї, водная масса;

минеральньїе источники, курорт с такими источниками1.З позиції науки екології під поняттям «вода» розуміють

незвичайну за своїми фізико-хімічними якостями неорга-нічну сполуку (мінерал), яка відіграє винятково важли-ву роль у житті природи2; незамінний природний ресурс,складову частину живих організмів3.

Ожегов С.И. Словарь русского язика. - М.: Изд-во «Советская^нциклопедия», 1968. - С. 84-85.

Гладков М.О., Міхеєв О.В, Галушин В.М. Охорона приро-ди: Навч. посібник для студентів біологіч. спеціал. пед. ін-тів. - К.:Вища школа, 1980. - С. 61.

Охрана природи и природних ресурсов / Под ред. В.Д. Бонда-ренко. - Львов: Вища школа, 1985. - С. 62.

Водний кодекс України вміщує у собі основні правовінорми щодо використання і охорони вод та відтворенняводних ресурсів. Його позитивом є визначення термінів,що використовуються у ньому. Згідно зі ст. 1 Водного ко-дексу України поняття «води» розкривається як усі води(поверхневі, підземні, морські), що входять до складу при-родних ланок кругообігу води; «водний об'єкт» розумієть-ся як природний або створений штучно елемент довкілля,в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосхо-вище, ставок, канал, водоносний горизонт); у зміст «водніресурси» вкладені обсяги поверхневих, підземних і морськихвод відповідної території тощо.

На підставі ст. 3 Водного кодексу України усі води(водні об'єкти) на території України становлять її воднийфонд.

До водного фонду України належать: 1) поверхневіводи: природні водойми (озера); водотоки (річки, струм-ки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншіводні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішніморські води та територіальне море.

Зміст понять «води» та «водні об'єкти» ототожнюєть-ся як на законодавчому, так і науковому рівні. Так, в ст. 1Водного кодексу України зазначено: «водокористування- використання вод (водних об'єктів) для задоволення по-треб населення, промисловості, сільського господарства,транспорту та інших галузей господарства, включаючиправо на забір води, скидання стічних вод та інші види ви-користання вод (водних об'єктів)». М.І. Єрофеєв відзначаєводокористування як один із видів природокористування,пов'язаний з використанням вод (водних об'єктів) для задо-волення потреб населення та економіки[192].

На думку О.С. Баб'яка, П.Д. Біленчука, Ю.О. Чирвиоб'єктами права водокористування є поверхневі та підзем-ні води, які знаходяться в нерозривному екологічному зв'язкуз іншими природними ресурсами[193]. А.П. Гетьман, М.В. Шуль-га, В.К. Попов зазначають, що право водокористування маєвідповідні об'єкти, під якими розуміють сформовані приро-дою або створені штучно елементи навколишнього середови-ща, де зосереджуються води (ст. 1 Водного кодексу України)[194].На нашу думку, об'єктом права водокористування необхід-но вважати водні об'єкти чи їх частини, тому що вони маютьмежі та визначене місцерозташування.

З метою підвищення раціональності використання вод-них ресурсів залежно від їх якісних показників та місцероз-ташування законодавець Водного кодексу України поділивводні об'єкти на:

по-перше, водні об'єкти загальнодержавного значення (вну-трішні морські води та територіальне море; підземні води,які є джерелом централізованого водопостачання; поверхне-ві води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходятьсяі використовуються на території більш як однієї області, атакож їх притоки всіх порядків; водні об'єкти в межах те-риторій природно-заповідного фонду загальнодержавногозначення, а також віднесені до категорії лікувальних);

по-друге, водні об'єкти місцевого значення (поверхневіводи, що знаходяться і використовуються в межах од-нієї області і які не віднесені до водних об'єктів загаль-нодержавного значення; підземні води, які не можутьбути джерелом централізованого водопостачання) (ст.5 Водного кодексу України).

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водоко-ристування може бути двох видів - загальне та спеціаль-не. Загальне водокористування здійснюється громадянамидля задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах,любительське і спортивне рибальство, водопій тварин,забір води з водних об'єктів без застосування споруд аботехнічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закрі-плення водних об'єктів за окремими особами та без надан-ня відповідних дозволів (ч. 1 ст. 47 Водного кодексу Украї-ни). Спеціальне водокористування - це забір води з воднихоб'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв,використання води та скидання забруднюючих речовин уводні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруд-нюючих речовин із зворотними водами із застосуваннямканалів (ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України).

Поняття «право водокористування» сучасні науковцірозглядають по різному, підтвердженням цього є наступнійого визначення:

об'єктивне право водокористування - інститут водно-го права, який виражає основні принципи водокорис-тування, загальні права та обов'язки водокористувачів,порядок та умови водокористування безвідносно доконкретного об'єкта[195];

в об'єктивному розумінні право водокористування - цесукупність еколого-правових норм, які регулюють сус-пільні відносини з приводу раціонального, ефективногота еколого безпечного використання вод, порядок виник-нення та припинення відносин по використанню воднихоб'єктів, систему прав і обов'язків водокористувачів[196];

в суб'єктивному розумінні право водокористування -це врегульована законодавством можливість суб'єктіввикористовувати водні об'єкти та їх ресурси для задо-волення своїх різноманітних потреб[197];

право водокористування являє собою право конкрет-ного суб'єкта користуватися, володіти, а в певних ви-падках і розпоряджатися наданим йому у визначеномупорядку відповідним водним об'єктом у межах, перед-бачених водним законодавством[198].

Останнє визначення права водокористування розкриваєйого зміст як окремого інституту та як складову категоріюінституту права власності на води, оскільки вчені зазна-чили серед прав водокористувачів не лише користування іволодіння, а ще й розпорядження.

На нашу думку, право водокористування - це су-купність правових норм, що регулюють використанняводних об'єктів та наділяють певних суб'єктів правами іобов'язками водокористувачів.

Зміст поняття «використання води» закріплений у ст.1 Водного кодексу України, а саме: процес вилучення водидля використання у виробництві з метою отримання про-дукції та для господарсько-питних потреб населення, атакож без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибни-цтва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Водокористувачами в Україні визнані підприємства,установи, організації і громадяни України, а також іноземніюридичні і фізичні особи та особи без громадянства (ч. 1 ст.42 Водного кодексу України).

Правова охорона вод забезпечується шляхом реалізаціїна практиці правових норм, що спрямовані на збереженнявод від забруднення, засмічення та вичерпання, їх ощадливета раціональне використання.

Відповідно до вимог Водного кодексу України (ст. 87)для створення сприятливого режиму водних об'єктів, по-передження їх забруднення, засмічення і вичерпання, зни-щення навколоводних рослин і тварин, а також зменшенняколивань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, во-досховищ і інших водойм встановлюються водоохороннізони.

Водоохоронна зона є природоохоронною територієюгосподарської діяльності, що регулюється. На території во-доохоронних зон забороняється: 1) використання стійкихта сильнодіючих пестицидів; 2) влаштування кладовищ,скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; 3) скиданнянеочищених стічних вод, використовуючи рельєф місце-вості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути до-зволено добування піску і гравію за межами земель водногофонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за пого-дженням з державними органами охорони навколишньогоприродного середовища, водного господарства та геології.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спе-ціально розробленими проектами. Порядок визначеннярозмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення госпо-дарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міні-стрів України.

Виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводитидо відома населення, всіх заінтересованих організацій рі-шення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захис-них смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цихтериторіях.

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибе-режних захисних смуг, а також за додержанням режимувикористання їх територій здійснюється виконавчими ко-мітетами місцевих Рад і державними органами охорони на-вколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 88 Водного кодексу України з метою охоро-ни поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічен-ня та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколоозер, водосховищ та інших водойм в межах водоохороннихзон виділяються земельні ділянки під прибережні захиснісмуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидвабереги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у ме-женний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставківплощею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а та-кож ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, міні-мальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.У межах існуючих населених пунктів прибережна захиснасмуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, щосклалися. Уздовж морів та навколо морських заток і ли-манів виділяється прибережна захисна смуга шириною неменше двох кілометрів від урізу води.