§ 3. Предмет і метод екологічного права : Екологічне право України : B-ko.com : Книги для студентів

§ 3. Предмет і метод екологічного права

Визначення предмета будь-якої галузі права можливеза допомогою виявлення його кола суспільних відносин,які його і утворюють. Саме предмет, на думку багатьох на-уковців, виділяє екологічне право в галузь права.

Предмет екологічного права - це суспільні відносинив сфері охорони і поліпшення навколишнього природного се-редовища, раціонального використання та відтворення при-родних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Вищезазначене визначення свідчить, що ядром регу-льованих суспільних відносин є людські суспільні відноси-ни в галузі взаємодії суспільства й навколишнього серед-овища. Вони, безумовно, мають специфіку - виникають,змінюються й припиняються із приводу охорони довкілляй раціонального природокористування, забезпечення еко-логічної безпеки. Такого роду відносини не регулюютьсяжодною галуззю права.

Крім того, екологічні відносини носять виробничий харак-тер, оскільки найбільшим забруднювачем навколишнього се-редовища є виробнича сфера діяльності. У процесі здійснен-ня трудової діяльності на підприємстві людина є головнимучасником антропогенного забруднення середовища.

Видами екологічних правовідносин є природоресурсо-ві, природоохоронні та антропоохоронні правовідносини(рис. 1.2).

Метод правового регулювання - це спосіб правовоговпливу на суспільні відносини з боку держави. Він має до-поміжне значення у вирішенні проблеми самостійності га-лузі права.

З позиції екологічного права методи правового ре-гулювання розглядаються як встановлені нормами праваспособи, прийоми і засоби правового впливу на відносини,що виникають у галузі охорони навколишнього природногосередовища, раціонального використання та відтворенняприродних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Методам екологічного права притаманні важливі озна-ки (рис. 1.3).

Предмет і метод екологічного права повинні мати пев-ну єдність та спільність. Відрив способів впливу від змістурегульованих суспільних відносин негативно позначаєтьсяна ефективності правового регулювання.

Основними методами правового регулювання екологіч-них відносин є імперативний та диспозитивний (рис. 1.4).

Імперативний метод передбачає владний вплив научасників суспільних відносин без права вибору[42]. Він ви-ражається у встановленні обов'язкових приписів і заборон.Встановлення обов'язкових приписів становить значнупитому вагу в екологічному праві, оскільки інтереси при-родокористувачів не завжди збігаються з екологічнимиінтересами держави. Тому законодавством для природо-користувачів закріплені відповідні обов'язки залежно відцільового використання природних ресурсів.

Диспозитивний метод навпаки передбачає варіантиповедінки учасників суспільних відносин як рівноправнихсторін[43]. Диспозитивний метод правового регулювання, усвою чергу, поділяють на рекомендаційний, санкціоную-чий і делегуючий.

Рекомендаційний метод передбачає надання можливостіальтернативної поведінки суб'єктам екологічних правовід-носин залежно від поставленої мети. Зокрема, у ст. 140 Зе-мельного кодексу України серед підстав припинення прававласності на земельну ділянку закріплено добровільну від-мову від цього права власника ділянки, тобто власник маєправо вибору: використовувати земельну ділянку за при-значенням або відмовитися від неї.

Санкціонуючий метод виявляється у тому, що рішенняпро реалізацію повноважень суб'єкт екологічних право-відносин приймає самостійно, але воно набуває юридичноїсили лише після затвердження його відповідним компе-тентним органом. Наприклад, у ст. 100 Земельного кодек-су України передбачено порядок встановлення земельнихсервітутів і зазначено, що сервітут встановлюється за до-мовленістю між власниками сусідніх земельних ділянокна основі договору чи рішення суду, але право сервітутувиникає після його державної реєстрації в порядку, вста-новленому для державної реєстрації прав на земельну ді-лянку.

Делегуючий метод виражається в наданні прав і сво-бод суб'єктам екологічних правовідносин щодо того чиіншого кола правомочностей. Так, водокористувачі маютьправо використовувати водні об'єкти на умовах оренди(ст. 43 Водного кодексу України); громадяни та юридичніособи, які мають у приватній власності ліси, мають правопродавати або іншим шляхом відчужувати відповідно дозакону земельну лісову ділянку (ст. 14 Лісового кодексуУкраїни).