§ 2. Право власності на ліси і праволісокористування

Новелою нової редакції Лісового кодексу України єформи власності на ліси, а саме: державна, комунальна таприватна (ст. 7 Лісового кодексу України).

Упродовж двох століть у наукових працях ведуться дис-кусії щодо форм власності на ліси. Деякі економісти і фа-хівці з лісового господарства України схильні до думки, щолісами повинна опікуватись не інакше як держава, оскількина їх думку, причиною масового зведення лісів у минуломубула приватна власність на ліси1. В той же час у багатьохкраїнах Європи, під впливом ефективної національної по-літики, приватні ліси стали високопродуктивними. Саметому їхнє сьогоднішнє лісове господарство істотно відріз-няється від його стану на початку двадцятого сторіччя.

Право власності на ліси врегульовано розділом ІІ гла-вою 1 Лісового кодексу України.

У державній власності перебувають усі ліси України,крім лісів, що перебувають у комунальній або приватнійвласності.

Право державної власності на ліси набувається і реа-лізується державою в особі Кабінету Міністрів України,Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевихдержавних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 Лісо-вого кодексу України).

У комунальній власності перебувають ліси в межахнаселених пунктів, крім лісів, що перебувають у державнійабо приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й іншіліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власностів установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується тери-торіальними громадами безпосередньо або через утвореніними органи місцевого самоврядування (ст. 9 Лісового ко-дексу України). Воно набувається при розмежуванні в уста-новленому законом порядку земель державної і комуналь-ної власності, а також шляхом передачі земельних ділянокз державної власності в комунальну та з інших підстав, незаборонених законом (ст. 11 Лісового кодексу України).

Ліси в Україні можуть перебувати у приватній влас-ності.

Суб'єктами права приватної власності на ліси є грома-дяни та юридичні особи України (ст. 10 Лісового кодексуУкраїни). На підставі ст. 12 Лісового кодексу України гро-мадяни та юридичні особи України можуть безоплатно абоза плату набувати у власність у складі угідь селянських,фермерських та інших господарств замкнені земельні лісо-ві ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа можебути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Громадяни та юридичні особи можуть мати у власностіліси, створені ними на набутих у власність у встановленомупорядку земельних ділянках деградованих і малопродук-тивних угідь, без обмеження їх площі. Ліси, створені гро-мадянами та юридичними особами на земельних ділянках,

Екологічне право Українищо належать їм на праві власності, перебувають у приват-ній власності цих громадян і юридичних осіб.

Право приватної власності на ліси громадян та юридич-них осіб України виникає з моменту одержання ними до-кументів, що посвідчують право власності на земельну ді-лянку, та їх державної реєстрації.

Ліси, отримані у спадщину іноземними громадянами,особами без громадянства та іноземними юридичними осо-бами, підлягають відчуженню протягом одного року.

Документом, що посвідчує право приватної власностіна ліси, є державний акт на право власності на землю,виданий на відповідну земельну ділянку (ст. 13 Лісовогокодексу України).

Згідно зі ст. 15 Лісового кодексу України право при-ватної власності на ліси припиняється в разі припиненняправа власності на земельну лісову ділянку у випадках і впорядку, встановлених законом.

Припинення права власності на ліси в разі добровіль-ної відмови власника від права власності на земельну лісо-ву ділянку на користь держави або територіальної громадиздійснюється за його заявою до відповідного органу в уста-новленому законом порядку.

Законодавством закріплено дві форми права лісоко-ристування: постійне та тимчасове (ст. 16 Лісового кодек-су України).

Відповідно до ст. 17 Лісового кодексу України у постій-не користування ліси на землях державної власності дляведення лісового господарства без встановлення строкунадаються спеціалізованим державним лісогосподарськимпідприємствам, іншим державним підприємствам, устано-вам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісо-господарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальноївласності для ведення лісового господарства без встанов-292лення строку надаються спеціалізованим комунальнимлісогосподарським підприємствам, іншим комунальнимпідприємствам, установам та організаціям, у яких створеніспеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рі-шення органів виконавчої влади або органів місцевого са-моврядування, прийнятого в межах їх повноважень за по-годженням з органами виконавчої влади з питань лісовогогосподарства та з питань охорони навколишнього природ-ного середовища Автономної Республіки Крим, територі-альними органами центральних органів виконавчої владиз питань лісового господарства та з питань охорони навко-лишнього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчуєтьсядержавним актом на право постійного користуванняземельною ділянкою.

Об'єктом тимчасового користування на підставі ст. 18Лісового кодексу України можуть бути всі ліси, що перебу-вають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довго-строковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і ко-роткостроковим - терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засно-ване на договорі строкове платне використання лісовихділянок, які виділяються для потреб мисливського госпо-дарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортив-них, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведеннянауково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами держав-ної та комунальної власності здійснюється без вилучен-ня земельних ділянок у постійних користувачів лісами напідставі рішення відповідних органів виконавчої влади таорганів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їхповноважень за погодженням з постійними користувачами

Екологічне право Українилісами та органом виконавчої влади з питань лісового гос-подарства Автономної Республіки Крим, територіальнимиорганами центрального органу виконавчої влади з питаньлісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приват-ної власності здійснюється без вилучення земельних ділянокшляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісо-користувачем договору, який підлягає реєстрації в органівиконавчої влади з питань лісового господарства Автоном-ної Республіки Крим, територіальних органах центральногооргану виконавчої влади з питань лісового господарства.

Короткострокове тимчасове користування лісами длязаготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісо-вих користувань та інших потреб, передбачених Лісовимкодексом України, здійснюється без вилучення земель-них ділянок у власника лісів, постійного лісокористувачана підставі спеціального дозволу, що видається власникомлісів, постійним лісокористувачем підприємствам, устано-вам, організаціям, громадянам України, іноземцям та осо-бам без громадянства, іноземним юридичним особам.

Підстави припинення права постійного користування лі-сами закріплені у ст. 22 Лісового кодексу України, а саме:

припинення права користування земельною лісовою ді-лянкою у випадках і порядку, встановлених законом;

використання лісових ресурсів способами, які завда-ють шкоду навколишньому природному середовищу,не забезпечують збереження оздоровчих, захисних таінших корисних властивостей лісів, негативно вплива-ють на їх стан і відтворення;

використання лісової ділянки не за цільовим призна-ченням.

Право тимчасового користування лісами припиняється увипадках, передбачених статтею 78 Лісового кодексу Украї-ни для припинення права використання лісових ресурсів.294

Право використання лісових ресурсів припиняється в разі:

добровільної відмови від використання лісових ресур-сів;

закінчення строку, на який було надано право вико-ристання лісових ресурсів;

припинення діяльності лісокористувачів, яким булонадано право використання лісових ресурсів;

порушення правил і норм, умов спеціальних дозволівна використання лісових ресурсів;

використання лісових ресурсів способами, які негатив-но впливають на стан і відтворення лісів, призводять допогіршення навколишнього природного середовища;

порушення встановлених строків справляння збору завикористання лісових ресурсів;

використання лісової ділянки не за цільовим призна-ченням;

невідшкодування в установленому порядку збитків,заподіяних лісовому господарству внаслідок порушеньлісового законодавства, та невиконання вимог щодоусунення виявлених недоліків.