§ 1. Природно-заповідний фонд<a name=bookmark169> як об'єкт правової охорони та використання : Екологічне право України : B-ko.com : Книги для студентів

§ 1. Природно-заповідний фонд як об'єкт правової охорони та використання

Сьогодні до складу природно-заповідного фонду Українивходять понад 7300 територій та об'єктів загальною площею2,8 млн. га, що становить 4 % території держави. Це, зокрема,17 природних та 4 біосферних заповідника, 19 національнихприродних парків, 45 регіональних ландшафтних парків, 3078пам'яток природи, 2729 заказників, 616 ботанічних, зоологіч-них садів, дендропарків та парків-пам'яток садово-парковогомистецтва, 793 заповідних урочища. Незважаючи на це, пло-ща природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою ізалишаться значно меншою, ніж у більшості країн Європи, десередній відсоток заповідності становить 15 % території.

Природно-заповідний фонд - це ділянки суші і водногопростору, природні комплекси та об'єкти яких мають осо-бливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційнута іншу цінність і виділені з метою збереження природноїрізноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рос-линного світу, підтримання загального екологічного балансута забезпечення фонового моніторингу навколишнього при-родного середовища (ч. 2 преамбули Закону України «Проприродно-заповідний фонд України»).

Розвиток заповідної справи є одним із найважливішихпріоритетів довгострокової державної політики України.

Правова охорона та раціональне використання терито-рій і об'єктів природно-заповідного фонду України здій-снюється на підставі норм законів України «Про охоронунавколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правовихактів.

Законодавством України природно-заповідний фондохороняється як національне надбання, щодо якого вста-новлюється особливий режим охорони, відтворення і ви-користання. Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованихекологічних вимог, норм і правил, які визначають правовийстатус, призначення цих територій та об'єктів, характердопустимої діяльності в них, порядок охорони, використан-ня і відтворення їх природних комплексів (ч. 1 ст. 14 ЗаконуУкраїни «Про природно-заповідний фонд України»).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фондуУкраїни належать: природні території та об'єкти і штучностворені об'єкти.

До природних територій та об'єктів природно-заповідного фонду України відносяться:- природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, щостворюються з метою збереження в природному стані ти-пових або унікальних для даної ландшафтної зони при-родних комплексів з усією сукупністю їх компонентів,вивчення природних процесів і явищ, що відбуваютьсяв них, розробки наукових засад охорони навколишньо-го природного середовища, ефективного використанняприродних ресурсів та екологічної безпеки (ст. 15 ЗаконуУкраїни «Про природно-заповідний фонд України»);

біосферні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного значення, що ство-рюються з метою збереження в природному станінайбільш типових природних комплексів біосфери,здійснення фонового екологічного моніторингу, ви-вчення навколишнього природного середовища, йогозмін під дією антропогенних факторів (ст. 17 ЗаконуУкраїни «Про природно-заповідний фонд України»);

національні природні парки - природоохоронні, рекреа-ційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи за-гальнодержавного значення, що створюються з метоюзбереження, відтворення і ефективного використанняприродних комплексів та об'єктів, які мають особли-ву природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну,наукову, освітню та естетичну цінність (ст. 20 ЗаконуУкраїни «Про природно-заповідний фонд України»);

регіональні ландшафтні парки - природоохоронні, ре-креаційні установи місцевого чи регіонального значен-ня, що створюються з метою збереження в природномустані типових або унікальних природних комплексів таоб'єктів, а також забезпечення умов для організовано-го відпочинку населення (ст. 23 Закону України «Проприродно-заповідний фонд України»);

заказники, якими оголошуються природні території (ак-ваторії) з метою збереження і відтворення природнихкомплексів чи їх окремих компонентів (ст. 25 ЗаконуУкраїни «Про природно-заповідний фонд України»).Вони поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, за-гальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіоло-гічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічніта карстово-спелеологічні (ч. 3 ст. 3 Закону України«Про природно-заповідний фонд України»);

пам'ятки природи, якими оголошуються окремі уні-кальні природні утворення, що мають особливе приро-доохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення,з метою збереження їх у природному стані (ст. 27 За-кону України «Про природно-заповідний фонд Укра-їни»). Вони поділяються на комплексні, ботанічні, зо-ологічні, гідрологічні та геологічні (ч. 3 ст. 3 ЗаконуУкраїни «Про природно-заповідний фонд України»);

заповідні урочища, якими оголошуються лісові, степо-ві, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, щомають важливе наукове, природоохоронне і естетичнезначення, з метою збереження їх у природному стані(ст. 29 Закону України «Про природно-заповіднийфонд України»).

До штучно створених об'єктів природно-заповідного

фонду України відносяться:

ботанічні сади, які створюються з метою збережен-ня, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціаль-но створених умовах та ефективного господарсько-го використання рідкісних і типових видів місцевоїі світової флори шляхом створення, поповнення тазбереження ботанічних колекцій, ведення наукової,навчальної і освітньої роботи (ст. 31 Закону України«Про природно-заповідний фонд України»);

дендрологічні парки, які створюються з метою збере-ження і вивчення у спеціально створених умовах різ-номанітних видів дерев і чагарників та їх композиційдля найбільш ефективного наукового, культурного,рекреаційного та іншого використання (ст. 33 ЗаконуУкраїни «Про природно-заповідний фонд України»);

зоологічні парки, метою утворення яких є організація еко-логічної освітньо-виховної роботи, створення експозиційрідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збере-ження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробкинаукових основ її розведення у неволі (ст. 35 ЗаконуУкраїни «Про природно-заповідний фонд України»);

парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, якимиоголошуються найбільш визначні та цінні зразки пар-кового будівництва з метою охорони їх і використанняв естетичних, виховних, наукових, природоохорон-них та оздоровчих цілях (ст. 37 Закону України «Проприродно-заповідний фонд України»).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказники, пам'ятки природи,ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки тапарки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно відїх екологічної і наукової, історико-культурної цінності мо-жуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Класифікація об'єктів природно-заповідного фондуУкраїни, його заповідні категорії, загалом, відповідаютьміжнародним концепціям заповідної справи.

Правові засади функціонування територій та об'єктівприродно-заповідного фонду закріплені у ст. 5 ЗаконуУкраїни «Про природно-заповідний фонд України». У да-ній статті зазначено, що завдання, науковий профіль, осо-бливості природоохоронного режиму та характеру функціо-нування природних заповідників, біосферних заповідників,національних природних парків, регіональних ландшафтнихпарків, заказників, ботанічних садів, дендрологічних пар-ків та зоологічних парків визначаються у положеннях проних, які розробляються відповідно до Закону України «Проприродно-заповідний фонд України» і затверджуються:

центральним органом виконавчої влади в галузі охо-рони навколишнього природного середовища - щодотериторій та об'єктів природно-заповідного фонду за-гальнодержавного значення;

органами центрального органу виконавчої влади вгалузі охорони навколишнього природного середови-ща на місцях - щодо територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Завдання, особливості природоохоронного режимупам'яток природи та заповідних урочищ визначаються наоснові Закону України «Про природно-заповідний фондУкраїни» безпосередньо в їх первинних облікових доку-ментах.

Природні заповідники, біосферні заповідники, націо-нальні природні парки, регіональні ландшафтні парки, а та-кож ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні паркизагальнодержавного значення є юридичними особами.

Ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні паркимісцевого значення та парки-пам'ятки садово-парковогомистецтва відповідно до законодавства України можутьбути визнані юридичними особами.

Згідно зі ст. 39 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» для забезпечення необхідногорежиму охорони природних комплексів та об'єктів природ-них заповідників, запобігання негативному впливу госпо-дарської діяльності на прилеглих до них територіях уста-новлюються охоронні зони.

У разі необхідності охоронні зони можуть установлю-ватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок на-ціональних природних парків, регіональних ландшафтнихпарків, а також навколо заказників, пам'яток природи, за-повідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків,зоологічних парків та парків-пам'яток садово-парковогомистецтва.

Розміри охоронних зон визначаються відповідно до їхцільового призначення на основі спеціальних обстеженьландшафтів та господарської діяльності на прилеглих те-риторіях.

Важливим механізмом, спрямованим на вирішення за-вдань заповідної справи, за достатньо скрутних економіч-них умов в державі, як засвідчила практика, є передбаченеЗаконом України «Про природно-заповідний фонд Украї-ни» (ст. 55) резервування цінних для заповідання терито-рій. Таке резервування проводиться з метою недопущеннязнищення або руйнування в результаті господарської ді-яльності цінних природних територій та об'єктів до при-йняття у встановленому порядку рішень про оголошенняцих територій та об'єктів складовими частинами природно-заповідного фонду держави і виділення необхідних дляцього коштів.