§ 2. Правове регулювання використання територійта об'єктів природно-заповідного фонду

Території та об'єкти природно-заповідного фонду з до-держанням вимог, встановлених Законом України «Проприродно-заповідний фонд України» та іншими актами за-конодавства України, можуть використовуватися:

у природоохоронних цілях;

у науково-дослідних цілях;

в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

в освітньо-виховних цілях;

для потреб моніторингу навколишнього природногосередовища.

Зазначені основні види використання, а також заготів-ля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів,сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та іншівиди використання можуть здійснюватися лише за умови,що така діяльність не суперечить цільовому призначеннютериторій та об'єктів природно-заповідного фонду, вста-новленим вимогам щодо охорони, відтворення та викорис-тання їх природних комплексів та окремих об'єктів (ст. 9Закону України «Про природно-заповідний фонд Украї-ни»).

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природних заповідни-ків, заповідні зони біосферних заповідників, землі та іншіприродні ресурси, надані національним природним паркам,є власністю Українського народу.

Регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антро-погенних ландшафтів, регульованого заповідного режимубіосферних заповідників, землі та інші природні ресурси,включені до складу, але не надані національним природнимпаркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища,ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки тапарки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть пе-ребувати як у власності Українського народу, так і в іншихформах власності, передбачених законодавством України.

Ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні пар-ки, створені до прийняття Закону України «Про природно-заповідний фонд України», не підлягають приватизації.

У разі зміни форм власності на землю, на якій знахо-дяться заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища,парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, землевласни-ки зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереженняз відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.

Землі природно-заповідного та іншого природоохорон-ного призначення є законодавчо визначеною категорієюземель у ст. 19 Земельного кодексу України.

На підставі ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідногофонду України, а також землі територій та об'єктів, що ма-ють особливу екологічну, наукову, естетичну, господарськуцінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктамикомплексної охорони, належать до земель природоохорон-ного та історико-культурного призначення.

На землях природоохоронного та історико-культурногопризначення забороняється будь-яка діяльність, яка нега-тивно впливає або може негативно впливати на стан при-родних та історико-культурних комплексів та об'єктів чиперешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

На використання земельної ділянки або її частини вмежах природно-заповідного фонду може бути встанов-лено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому за-коном або договором. Обмеження (обтяження) підлягаєдержавній реєстрації і діє протягом строку, встановленогозаконом або договором.

Завдані обмеженням (обтяженням) у землекористуван-ні втрати підлягають відшкодуванню згідно із Земельнимкодексом України.

У п. 4 Положення про Зелену книгу України, яке за-тверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29серпня 2002 року № 1286, одним із шляхів охорони при-родних рослинних угруповань, занесених до Зеленої кни-ги, визначено створення на місцевостях, де існують угру-повання, біосферних заповідників, інших територій таоб'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі тран-скордонних.

У свою чергу, серед заходів щодо охорони об'єктів Чер-воної книги України також значну роль відіграє створен-ня заповідників, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Так, відповідно до ст. 11 Закону України«Про Червону книгу України» охорона рідкісних і таких,що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринногоі рослинного світу передбачає розведення їх у спеціальностворених умовах (зоологічних парках, розплідниках, бо-танічних садах, дендрологічних парках тощо).

Перебування (зростання) на певній території рідкіснихі таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тва-ринного і рослинного світу, занесених до Червоної книгиУкраїни, є підставою для оголошення її об'єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення.

Для забезпечення вирішення транскордонних та іншихпроблем охорони і відтворення об'єктів Червоної книгиУкраїни здійснюється міжнародне співробітництво в цій342сфері шляхом укладання і виконання відповідних двосто-ронніх та багатосторонніх міжнародних договорів, орга-нізації біосферних заповідників, створення на територіях,суміжних з іншими державами, міждержавних заповідни-ків, національних парків, заказників та інших територій іоб'єктів природно-заповідного фонду, проведення спіль-них наукових досліджень, обміну їх результатами.

Основні напрями розвитку заповідної справи і збере-ження біоресурсів, а також заходи, спрямовані на їх реалі-зацію, передбачають:

створення оптимальної репрезентативної мережіприродно-заповідного фонду України;

резервування у процесі земельної реформи ціннихдля заповідання природних територій та об'єктів (п.31 Основних напрямів державної політики України угалузі охорони довкілля, використання природних ре-сурсів та забезпечення екологічної безпеки, затвердже-них постановою Верховної Ради України від 5 березня1998 року № 188/98-ВР).