§ 4. Юридична відповідальність за порушеннязаконодавства про природно-заповідний фонд

На підставі ст. 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» порушення законодавстваУкраїни про природно-заповідний фонд тягне за собоюдисциплінарну, адміністративну, цивільну або криміналь-ну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства проприродно-заповідний фонд несуть особи, винні у:1) нецільовому використанні територій та об'єктівприродно-заповідного фонду, порушенні вимог про-ектів створення та організації територій природно-заповідного фонду;

здійсненні в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон забороненої гос-подарської діяльності;

організації на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, в їх охоронних зонах господарськоїдіяльності без попереднього проведення екологічноїекспертизи або з порушенням її висновків;

невжитті заходів щодо попередження і ліквідації еко-логічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливуна території та об'єкти природно-заповідного фонду;

порушенні строків і порядку розгляду клопотань простворення територій та об'єктів природно-заповідногофонду;

порушенні вимог щодо використання територій таоб'єктів природно-заповідного фонду;

перевищенні допустимих хімічних, фізичних, біотич-них та інших впливів і антропогенних навантажень,порушенні вимог наданих дозволів на використаннятериторій та об'єктів природно-заповідного фонду;

псуванні, пошкодженні чи знищенні природних комп-лексів територій та об'єктів природно-заповідного фон-ду та зарезервованих для включення до його складу;

самочинній зміні меж, відведенні територій та об'єктівприродно-заповідного фонду для інших потреб.

Законодавством України може бути встановлена від-повідальність і за інші порушення законодавства проприродно-заповідний фонд.

Владні приписи органів вищої ланки є обов'язковимидля виконання органами нижчої ланки і в разі невиконан-ня чи неналежного виконання їх реалізація досягається че-рез застосування примусових заходів. Зокрема, начальникДержавної служби заповідної справи притягає до дисци-348плінарної відповідальності керівників структурних під-розділів та інших працівників служби[234]. За вчинення дисци-плінарних проступків до вказаного виду відповідальностіпритягаються також працівники зоопарків, ботанічних са-дів та ін. Зазначене здійснюється на підставі норм Кодексузаконів про працю України.

Адміністративна відповідальність у галузі охоронита використання природно-заповідного фонду визначеназа наступні правопорушення: самовільне випалювання рос-линності або її залишків (ч. 2 ст. 771 КУпАП); порушенняпорядку придбання чи збуту об'єктів тваринного або рос-линного світу, правил утримання диких тварин у неволіабо в напіввільних умовах (ч. 2 ст. 881 КУпАП); порушен-ня правил охорони та використання територій та об'єктівприродно-заповідного фонду (ст. 91 КУпАП).

Цивільно-правова відповідальність за порушення за-конодавства про природно-заповідний фонд має вияв у від-шкодуванні шкоди. Розміри шкоди, заподіяної внаслідокпорушення законодавства про природно-заповідний фонд,визначаються на основі кадастрової еколого-економічноїоцінки включених до його складу територій та об'єктів, щопроводиться відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», та спеціальних такс, які за-тверджуються Кабінетом Міністрів України (ст. 65 ЗаконуУкраїни «Про природно-заповідний фонд України»).

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України«Про затвердження такс для обчислення розміру відшко-дування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронно-го законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України» від 21 квітня 1998 року № 521[235]Кабінет Міністрів України постановив затвердити таксидля обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяноїприродним комплексам територій та об'єктів природно-заповідного фонду юридичними і фізичними особами вна-слідок: незаконної рубки або пошкодження деревних видіврослин і таких, що мають здерев'яніле стебло, до ступеняприпинення росту; пошкодження деревних видів рослин ітаких, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня неприпи-нення росту; знищення або пошкодження лісових культур,молодняку природного походження, самосіву на площах,призначених для лісовідновлення, сіянців і саджанців урозсадниках та на плантаціях, газонів і квітників; знищенняабо пошкодження трав'яного покриву; незаконного збору(або знищення) дикорослих нижчих і вищих трав'янистихрослин, їх квітів і плодів, ягід, горіхів, лікарської та тех-нічної сировини, живиці та інших деревних соків, лісовоїпідстилки, другорядних лісових матеріалів, грибів; неза-конного добування чи знищення тварин, пошкодження абознищення їх жител, місць перебування і розмноження; по-шкодження карстово-спелеологічних, геологічних та гідро-логічних об'єктів; проїзду транспорту, прольоту та посадкилітальних апаратів; самовільного використання їх земель;знищення або пошкодження інформаційно-охоронних таінших знаків; знищення або пошкодження осушувальнихканав, дренажних і протиерозійних систем, шляхів, рекреа-ційних об'єктів та інших споруд.

Кримінальна відповідальність у галузі охорони тавикористання територій і об'єктів природно-заповідногофонду передбачена за: порушення правил охорони надр(ч. 2 ст. 240 КК України); незаконну порубку лісу (ст. 246КК України); незаконне полювання (ст. 248 КК України);умисне знищення або пошкодження територій, взятих підохорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду(ст. 252 КК України).

Контрольні питання

Дайте характеристику природно-заповідному фондуяк об'єкта правової охорони.

Якими нормативно-правовими актами здійснюєть-ся регулювання використання територій та об'єктівприродно-заповідного фонду?

Назвіть спеціально уповноважений орган державногоуправління в галузі організації, охорони та викорис-тання природно-заповідного фонду.

Відповідно до яких нормативно-правових актів здій-снюється ведення Державного кадастру територій таоб'єктів природно-заповідного фонду?

Які види юридичної відповідальності застосовують-ся за порушення норм законодавства про природно-заповідний фонд?

Розділ ХVІ. Правове регулюваннявикористання та охорони рекреаційних,курортних і лікувально-оздоровчих зон

§ 1. Рекреаційні, курортні і лікувально-оздоровчі зонияк об'єкти правової охорони.

§ 2. Правове забезпечення раціонального використаннярекреаційних, курортних і лікувально-оздоровчих зон.

§ 3. Правові основи ведення кадастрів у галузі охоронита використання курортних і лікувально-оздоровчих зон.

§л жч  t и •     • • •      •

1. Рекреаційні, курортні і лікувально-оздоровчізони як об'єкти правової охорони

Територія України наділена великими рекреаційни-ми ресурсами. У Закарпатській області, особливо біляСваляви, є значні запаси вуглекислих вод, на базі якихпрацює декілька курортів. Трускавець, Східниця та Мор-шин також славляться цінними мінеральними водами(гідрокарбонатно-сульфатними, кальцієво-магнієвими,сульфатними, натрієво-кальцієвими та ін.).

Особливими кліматичними умовами в Україні наділе-ні території Південного берега Криму, східного підрайону,який простягається вздовж Азовського моря, Карпатськогорайону тощо.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про охорону на-вколишнього природного середовища» особливій охороніпідлягають природні території та об'єкти, що мають великуекологічну цінність як унікальні та типові природні комп-лекси, для збереження сприятливої екологічної обстанов-ки, попередження та стабілізації негативних природнихпроцесів і явищ.

Природні території та об'єкти, що підлягають особливійохороні, утворюють єдину територіальну систему і вклю-чають території та об'єкти природно-заповідного фонду,курортні й лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні,полезахисні і інші типи територій та об'єктів, що визнача-ються законодавством України.

Нині рекреаційні, курортні та лікувально-оздоровчізони становлять порівняно незначну частину територіїУкраїни. Наявна площа та територіальна структура земельУкраїни, що підлягають особливій охороні, дають пев-ні підстави для їх віднесення до територіальної системи зпевними ознаками екологічної мережі. Саме тому рекреа-ційні, курортні та лікувально-оздоровчі зони включені доскладу структурних елементів екологічної мережі (ч. 6 п.4 Загальнодержавної програми формування національноїекологічної мережі України на 2000-2015 роки, затвердже-ної Законом України від 21 вересня 2000 року).

З метою забезпечення виконання природоохороннихфункцій національної екологічної мережі Загальнодержав-ною програмою формування національної екологічної ме-режі України на 2000-2015 роки (ч. 2 п. 6) передбачаєтьсяздійснення відповідних заходів, серед яких відзначимо:

здійснення заходів щодо запобігання негативномувпливу на природні комплекси елементів національноїекологічної мережі;

впровадження системи здійснення природоохороннихзаходів для збереження природних комплексів елемен-тів національної екологічної мережі.

Оцінка потенціалу природно-лікувальних ресурсів свід-чить, що Україна має перспективу пожвавлення санаторно-курортного лікування та оздоровлення. Це могутній потен-ціал розвитку міжнародного і вітчизняного оздоровлення ітуризму, які є прибутковими галузями в економіці багатьохкраїн (ч. 1 п. 2 Концепції розвитку санаторно-курортної га-лузі, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів Украї-ни від 23 квітня 2003 року № 231-р[236]).

Рекреаційні зони згідно із законодавством України єоб'єктами правової охорони. На підставі ч. 1 ст. 63 ЗаконуУкраїни «Про охорону навколишнього природного серед-овища» рекреаційні зони - це ділянки суші і водного про-стору, призначені для організованого масового відпочинкунаселення і туризму.

Природні рекреаційні ресурси - це природні курортні,лікувальні, оздоровчі ресурси і фактори, окремі об'єкти при-роди, придатні для використання в рекреаційній діяльностіз метою відновлення і зміцнення здоров'я людей та визнанітакими в установленому законодавством порядку[237].

До земель рекреаційного призначення належать землі,які використовуються для організації відпочинку населен-ня, туризму та проведення спортивних заходів (ст. 50 Зе-мельного кодексу України).

Дотримання принципу цільового використання земельрекреаційного призначення гарантується можливістю роз-ташування на них лише зелених зон і зелених насадженьміст та інших населених пунктів, навчально-туристськихта екологічних стежок, маркованих трас, територій будин-ків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури іспорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонар-них і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинківрибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, ди-тячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів,об'єктів дачного будівництва та стаціонарної рекреації, щовикористовуються для рекреаційних цілей[238].

Земельні ділянки рекреаційного призначення маютьзмішаний (подвійний) правовий режим, що характеризу-ється порядком закріплення їх за визначеними закономсуб'єктами (власниками, землекористувачами) та мож-ливим використанням на праві загального землекорис-тування. Останнє здійснюється з урахуванням цільовогопризначення земель і можливих обмежень (заборон), щовстановлюються на законодавчому рівні[239].

На території рекреаційних зон забороняються:

а)         господарська та інша діяльність, що негативно впливаєна навколишнє природне середовище або може пере-шкодити використанню їх за цільовим призначенням;

б)         зміни природного ландшафту та проведення інших дій,що суперечать використанню цих зон за прямим при-значенням (ч. 2 ст. 63 Закону України «Про охоронунавколишнього природного середовища»).

Режим використання цих зон згідно з ч. 3 ст. 63 ЗаконуУкраїни «Про охорону навколишнього природного серед-овища» визначається Верховною Радою Автономної Рес-публіки Крим, місцевими Радами відповідно до законодав-ства України та Автономної Республіки Крим.

Природні рекреаційні ресурси формують компонентиландшафтних комплексів. їхні властивості повинні матисприятливі для рекреаційної діяльності якісні та кількісніпараметрами, що відповідають потребам відпочинку, ліку-вання та оздоровлення суб'єкта рекреації.

Курортні і лікувально-оздоровчі зони також є об'єктамиправової охорони. У Законі України «Про охорону навко-лишнього природного середовища», зокрема в ч. 1 ст. 62,курортними і лікувально-оздоровчими зонами визна-ються території, які мають виражені природні лікувальніфактори: мінеральні джерела, кліматичні та інші умови,сприятливі для лікування і оздоровлення людей.

Зміст понять «курорт» та «лікувально-оздоровча міс-цевість» закріплений на законодавчому рівні у ст. 1 За-кону України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року №2026-III[240]:

курорт - це освоєна природна територія на земляхоздоровчого призначення, що має природні лікувальніресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та спо-руди з об'єктами інфраструктури, використовується зметою лікування, медичної реабілітації, профілактикизахворювань та для рекреації і підлягає особливій охо-роні;

лікувально-оздоровча місцевість - це природна те-риторія, що має мінеральні та термальні води, ліку-вальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичніта інші природні умови, сприятливі для лікування, ме-дичної реабілітації та профілактики захворювань.

На підставі ст. 47 Земельного кодексу України до зе-мель оздоровчого призначення належать землі, що маютьприродні лікувальні властивості, які використовуються абоможуть використовуватися для профілактики захворю-вань і лікування людей.

За характером природних лікувальних ресурсів курортиУкраїни поділяються на курорти державного та місцевогозначення (ст. 4 Закону України «Про курорти»). Так, до ку-рортів державного значення належать природні території,що мають особливо цінні та унікальні природні лікувальніресурси і використовуються з метою лікування, медичноїреабілітації та профілактики захворювань. У свою чергу, докурортів місцевого значення належать природні території,що мають загальнопоширені природні лікувальні ресурси івикористовуються з метою лікування, медичної реабіліта-ції та профілактики захворювань.

В Україні здійснюється санітарна охорона курортів. Їїметою є збереження природних властивостей наявних ліку-вальних ресурсів, запобігання забрудненню, пошкодженнюта передчасному виснаженню цих ресурсів. В межах курор-ту встановлюється округ санітарної (гірничо-санітарної)охорони (ст. 27 Закону України «Про курорти»).

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про курорти»округ санітарної охорони - це територія земної поверхні,зовнішній контур якої збігається з межею курорту. В межахцієї території забороняються будь-які роботи, що призво-дять до забруднення ґрунту, повітря, води, завдають шкодилісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку еро-зійних процесів і негативно впливають на природні ліку-вальні ресурси, санітарний та екологічний стан природнихтериторій курортів.

Оголошення природних територій курортними ілікувально-оздоровчими зонами здійснюється ВерховноюРадою України та Верховною Радою Автономної Респу-бліки Крим, а їх природоохоронний режим визначаєтьсявідповідно Кабінетом Міністрів України та Урядом Авто-номної Республіки Крим згідно із законодавством України(ч. 4 ст. 62 Закону України «Про охорону навколишньогоприродного середовища»).

Законом України «Про відходи» (ч. 7 ст. 33) в Украї-ні забороняється несанкціоноване скидання і розміщеннявідходів у підземних горизонтах, на території міст та іншихнаселених пунктів, на територіях природно-заповідногофонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, ре-креаційного та історико-культурного призначення, в меж-ах водоохоронних зон та зон санітарної охорони воднихоб'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпекудля навколишнього природного середовища та здоров'ялюдини.